Постанова
Іменем України
08 березня 2023 року
м. Київ
справа № 669/446/17
провадження № 61-8415св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач -Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України",
відповідач - ОСОБА_1 (правонаступник ОСОБА_2 ),
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 09 лютого 2021 рокуу складі судді Бараболі Н. С. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 26 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Янчук Т. О., Грох Л. М., Ярмолюка О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - ПАТ "Ощадбанк"), правонаступником якого є Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - АТ "Ощадбанк"), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов обґрунтований тим, що 28 березня 2008 року між ПАТ "Ощадбанк" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 76, згідно з яким йому надано кредит на споживчі цілі в сумі 140 000,00 грн строком на 10 років з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 28 березня 2018 року зі сплатою 16,5% річних.
Проте позичальник належним чином не виконував взятих на себе зобов`язань за кредитним договором.
На забезпечення належного виконання ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором між банком та майновим поручителем ОСОБА_3 01 квітня 2008 року укладено нотаріально посвідчений іпотечний договір, згідно з яким передано в іпотеку будинок АДРЕСА_1 .
Рішенням Білогірського районного суду Хмельницької області від 10 квітня 2012 року позов банку задоволено частково, звернено стягнення на предмет іпотеки, а саме будинок АДРЕСА_1, який належить на праві власності ОСОБА_3, шляхом його продажу на прилюдних торгах у виконавчому провадженні за початковою ціною, що буде визначена в експертному звіті суб`єкта оціночної діяльності для погашення заборгованості за кредитним договором від 28 березня 2008 року № 76 в розмірі 113 827,93 грн, з яких: основний борг - 102 663,82 грн, несплачені відсотки - 10 293,72 грн, пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 564,63 грн та 1 138,28 грн - судовий збір.
У добровільному порядку рішення суду не виконане.
Постановою державного виконавця від 31 грудня 2013 року виконавчий лист повернено стягувачеві, оскільки під час примусового виконання вказаного рішення суду встановлено, що за адресою місцезнаходження предмета іпотеки зареєстрована малолітня дитина, яка іншим житлом не забезпечена, тому служба в справах дітей відмовила у наданні дозволу на реалізацію предмета іпотеки.
Кошти за кредитним договором в належному розмірі не повернено, рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки боржник не виконав, а виконання зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином, тому єдиним способом захисту своїх порушених прав та законних інтересів є задоволення вимоги кредитора про повернення суми кредиту та нарахованих відсотків.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.
17 червня 2020 року банк уточнив позовні вимоги, на обґрунтування яких зазначив, що станом на дату смерті позичальника ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором становила 113 203,02 грн.
Банк здійснив усі передбачені законом необхідні дії, а саме направив претензії до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини, а також спадкоємиці боржника - ОСОБА_1, проте вона жодних дій щодо пред`явлених вимог не вчинила.
Просило стягнути з ОСОБА_1, як спадкоємиці боржника, заборгованість за кредитним договором від 28 березня 2008 року № 76 у розмірі 113 203,02 грн, з яких: 102 663,82 грн - борг за кредитом, 7 054,19 грн - прострочені відсотки за користування кредитом, 3 125,70 грн - пеня за несвоєчасну сплату основних платежів та відсотків за кредитом, 3 59,31 грн - комісія за супроводження кредиту.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Білогірського районного суду Хмельницької області від 05 лютого 2020 року залучено до участі у справі ОСОБА_1 як спадкоємицю ОСОБА_2 .
Рішенням Білогірського районного суду Хмельницької області від 09 лютого 2021 року, яке залишене без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 26 квітня 2021 року, упозові відмовлено.
Відмовивши у позові, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що належних та допустимих доказів на підтвердження наявності спадкового майна та його вартості у матеріалах справи немає та сторони не надали. Згідно зі спадковою справою № 43/2019, заведеною після смерті ОСОБА_2, мати померлого - ОСОБА_4 відмовилася від прийняття спадщини після смерті сина ОСОБА_2, із заявою про прийняття спадщини звернулася дружина померлого - ОСОБА_2 . Відомостей про видачу свідоцтва про прийняття спадщини спадкоємцям немає.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що банк не надав доказів неможливості подання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_2 та подання клопотання про призначення експертизи щодо визначення вартості спадкового майна до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, тому підстав для їх прийняття судом апеляційної інстанції немає.
Суд апеляційної інстанції вказав, що у суді першої інстанції сторони проявили пасивність у використанні своїх процесуальних прав, тому безпідставне прийняття на стадії апеляційного розгляду нових доказів і як наслідок ухвалення іншого за змістом рішення призведе до порушення права на справедливий суд, закріпленого у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2021 року АТ "Ощадбанк"звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 09 лютого 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 26 квітня 2021 року, просило їх скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними, ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
У зв`язку з порушенням судом першої інстанції норм процесуального права та неврахуванням практики Верховного Суду банк надав до суду апеляційної інстанції довідку із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та заявив клопотання про проведення оціночно-земельної й оціночно-будівельної експертиз.
Суд апеляційної інстанції не надав правову оцінку наданій банком довідці та безпідставно відмовив у клопотанні про проведення експертизи щодо визначення ринкової вартості успадкованого майна, хоча банк надав належне обґрунтування ненадання такої довідки та клопотання до суду першої інстанції.
У спадковій справі також немає інформації щодо обсягу спадкового майна. Нотаріус повинен був отримати інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо майна померлого.
Отже, банк позбавлено права задовольнити вимоги до спадкоємиці боржника.
Суди не врахували, що принцип змагальності цивільного процесу, який закріплений у статті 81 ЦПК України, передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилюється як на підставу своїх вимог і заперечень, доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна.
Верховний Суд у постанові від 13 січня 2021 року у справі № 264/949/19, провадження № 61-16692св19, вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, зазначив, що суд апеляційної інстанції повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, суд апеляційної інстанції зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні.
Верховний Суд у постанові від 15 липня 2020року у справі № 645/1566/16-ц, провадження № 61-37696св18, зазначив, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за апеляційною скаргою, не звернув уваги на те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України, суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів. Суд апеляцяційної інстанції не перевірив належним чином доводи позивача з посиланням на норми матеріального права, хоча мав процесуальну можливість виправити недоліки розгляду справи судом першої інстанції.
Cуди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц, провадження № 61-25487св18, від 29 січня 2020 року у справі № 496/4363/15-ц, провадження № 61-44960св18, від 19 лютого 2020 року у справі № 607/98/17, провадження № 61-27515св18, від 15 липня 2020 року у справі № 645/1566/16-ц, провадження № 61-37696св18, відповідно до яких доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця. У цій справі суди поклали обов`язок із доказування обсягу спадкового майна та його вартості на кредитора. Банк заявляв у суді першої інстанції клопотання про витребування матеріалів спадкової справи.
Касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а саме неврахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
Касаційне провадження відкрито у малозначній справі, проте, доводи касаційної скарги стосуються питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики.
У липні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2023 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, пунктами 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд першої інстанції встановив, що 28 березня 2008 року між банком і ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 76, згідно з яким кредитор надав позичальнику кредит в сумі 140 000,00 грн на десять років з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 28 березня 2018 року, зі сплатою 16,5 % річних. Кредит наданий у готівковій формі через касу банку.
Позичальник зобов`язувався належним чином використати та повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісійні винагороди в порядку, на умовах та в строки, а також використовувати кредит на цілі та у строки визначені кредитним договором.
На забезпечення виконання зобов`язань зі сплати кредиту між банком та ОСОБА_3 01 квітня 2008 року укладений договір іпотеки, предметом якого є нерухоме майно (житловий будинок з прибудовою (А-1), загальною площею 109,4 кв. м, житловою площею 58,6 кв. м, з надвірними будівлями (Б), літня кухня цегляна, В-гараж цегляний, N-огорожа), на АДРЕСА_1 . Предмет іпотеки належав іпотекодавцю на праві спільної сумісної власності із дружиною ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно виданого 21 березня 2008 року, зареєстроване 21 березня 2008 року в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно Білогірського БТІ за № 1549. Договір укладено за згодою ОСОБА_5 та органу опіки та піклування Білогірської селищної ради.
Рішенням Білогірського районного суду Хмельницької області № 2201/29/2012 від 10 квітня 2012 року позов банку задоволено частково, звернено стягнення на предмет іпотеки, а саме будинок АДРЕСА_1, який належить на праві власності ОСОБА_3, шляхом його продажу на прилюдних торгах у виконавчому провадженні за початковою ціною, що буде визначена в експертному звіті суб`єкта оціночної діяльності для погашення заборгованості за кредитним договором від 28 березня 2008 року № 76 в розмірі 113 827,93 грн, з яких: основний борг - 102 663,82 грн, несплачені відсотки - 10 293,72 грн, пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 564,63 грн та 1 138,28 грн - судовий збір.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 .
Згідно з повідомленням приватного нотаріуса Білогірського районного нотаріального округу Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Рогожиної . М. (далі - приватний натаріус) від 21 лютого 2020 року № 46/01-16 після смерті ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, 04 квітня 2019 року заведена спадкова справа № 43/2019 за заявою дружини померлого ОСОБА_1 . Мати померлого ОСОБА_4 від прийняття спадщини відмовилась.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на дату смерті позичальника ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) заборгованість становила 113 203,02 грн.
У зв`язку із заборгованістю померлого позичальника ОСОБА_2 23 січня 2020 року банк звернувся до приватного нотаріуса з вимогою кредитора до його спадкоємців.