Постанова
Іменем України
09 березня 2023 року
місто Київ
справа № 296/1402/20
провадження № 61-9588св22
Верховний Суд, який діє у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Житомирська міська рада,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 17 червня 2022 року, постановлене суддею Рожковою О. С., та постанову Житомирського апеляційного суду від 30 серпня 2022 року, ухвалену колегією суддів у складі Павицької Т. М., Трояновської Г. С., Миніч Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
І. ФАБУЛА СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у лютому 2020 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Житомирська міська рада, у якому просила:
- виділити в натурі майно, що належить ОСОБА_1, а саме 477/928 ідеальної частки земельної ділянки, що відповідає розміру належної їй частки у спільній частковій власності із земельної ділянки, загальною площею 0, 0928 га, кадастровий номер 1810136600:03:024:0009, з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
- припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, загальною площею 0, 0928 га, кадастровий номер 1810136600:03:024:0009, з цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що вона та ОСОБА_2 є співвласниками земельної ділянки, площею 0, 0928 га, що розташована на АДРЕСА_1 . Їй на праві власності належить 477/928 часток зазначеної земельної ділянки, а ОСОБА_2 - 451/928 частка.
ОСОБА_1 зазначала, що має намір виділити належну їй частку у праві спільної часткової власності на земельну ділянку, проте сторони не дійшли добровільної згоди щодо вирішення цього питання. Просила суд при вирішенні спору врахувати варіант № 2 виділу частки земельної ділянки в натурі, зазначений у висновку експерта від 21 липня 2021 року № 491/21.
Стислий виклад заперечень інших учасників справи
ОСОБА_2 вважала за необхідне здійснити виділ частки позивача з урахуванням угоди від 08 жовтня 2004 року про фактичне користування земельною ділянкою, якій найбільше відповідає варіант № 3 висновку експерта від 21 липня 2021 року № 491/21.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням від 17 червня 2022 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 30 серпня 2022 року, Корольовський районний суд м. Житомира задовольнив позов ОСОБА_1 .
Суд виділив у натурі майно, що належить ОСОБА_1, а саме, 477/928 ідеальної частки земельної ділянки, що відповідає розміру належної їй частки у праві спільної часткової власності із земельної ділянки, загальною площею 0, 0928 га, кадастровий номер 1810136600:03:024:0009, з цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до варіанта № 2 висновку експерта від 21 липня 2021 року № 491/21, за яким лінії розподілу земельних ділянок співвласників на плані проходять по точках, позначених цифрами:
І - співвласник ОСОБА_1 : площа земельної ділянки становить 0, 0477 га - ділянка № НОМЕР_1 (на плані позначено синім кольором), з урахуванням площі під будівлями. Ділянка № 1 - площею 0, 0477 га. Лінія розподілу ділянки проходить точками: 1-2-3-4-5-6-7-8-9-15-16-17-18-1 = 0, 0477 га, і на плані ділянку позначено синім кольором зі сторонами: 11, 45 м-5, 31 м-14, 44 м-0, 66 м-0, 75 м-14, 37 м-11, 16 м-10, 67 м-30, 74 м - по стіні будівлі - (15-16-17-18)-4, 60 м.
ІІ - співвласник ОСОБА_2 : площа земельної ділянки становить 0, 0451 га - ділянка № НОМЕР_2 (на плані позначено червоним кольором), з урахуванням площі під будівлями. Ділянка № 2 - 0, 0451 га. Лінія розподілу ділянки проходить точками: 1-18-17-16-15-9-10-11-12-13-14-1 = 0, 0451 га і на плані ділянку позначено червоним кольором зі сторонами: 4, 60 м - по стіні будівлі -
(18-17-16-15)-30, 74 м-10, 68 м-23, 79 м-5, 94 м-8, 18 м-5, 90 м-8, 31 м.
Суд припинив право спільної часткової власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, загальною площею 0, 0928 га, кадастровий номер 1810136600:03:024:0009, цільове призначення - для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Здійснив розподіл судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що варіант № 2 виділу частки земельної ділянки в натурі, зазначений у висновку експерта від 21 липня 2021 року № 491/21, наближений до фактичного порядку користування земельною ділянкою, відповідає розміру часток кожного співвласника у праві спільної часткової власності на спірну земельну ділянку і не порушує їх права. Також суд врахував, що варіант № 3 висновку експерта не може бути взятий до уваги з огляду на встановлені експертом розбіжності, а також те, що відповідач, яка не погодилася з варіантами № 1 та № 2 висновку експерта, не заявила клопотання про призначення повторної експертизи.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_2 28 вересня 2022 року із використанням засобів поштового зв`язку направила до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 17 червня 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 30 серпня 2022 року, ухвалити нове рішення, яким виділити в натурі частину земельної ділянки, загальною площею 0, 0928 га, кадастровий номер 1810136600:03:024:0009, цільове призначення - для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, яка належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1, площею 0, 0477 га, та ОСОБА_2, площею 0, 0451 га, максимально наближено до конфігурації угоди про порядок використання і розпорядження земельною ділянкою від 08 жовтня 2004 року, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та фактичного користування співвласниками частинами земельної ділянки (варіант № 3 висновку експерта від 21 липня 2021 року № 491/21), яким ОСОБА_2 та ОСОБА_1 користуються на цей час; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати, пов`язані з розглядом справи, витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 12 150, 00 грн, у суді апеляційної інстанції - 5 000, 00 грн, витрати, пов`язані з проведенням експертизи, у розмірі 3 603, 81 грн.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
ОСОБА_2, наполягаючи на тому, що оскаржувані судові рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, як підстави касаційного оскарження наведених судових рішень визначила, що:
- суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 15 травня 2017 року у справі № 6-841цс16, від 01 листопада 2017 року у справі № 6-2454цс16, у постанові Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 636/1088/15-ц (провадження № 61-16311св18), згідно з якими при вирішенні спору про встановлення порядку користування земельною ділянкою, визначаючи варіанти користування, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, існування порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого немає підстав, то ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд установлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням розміру часток кожного співвласника у праві на нерухоме майно та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном;
- суди першої та апеляційної інстанцій не взяли до уваги обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
ОСОБА_1 у грудні 2022 року із застосуванням засобів поштового зв`язку надіслала до Верховного Суду відзив, у якому просила касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою від 07 листопада 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі та відмовив у задоволенні клопотання про зупинення дії оскаржуваних судових рішень.
За змістом правила частини першої статті 401 Цивільного процесуального кодексу України (далі -ЦПК України) попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що сторони у справі отримали у спадщину від матері ОСОБА_3 в рівних частках житловий будинок, який розташований на АДРЕСА_1, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 06 грудня 1999 року.
08 жовтня 2004 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали угоду, якою узгодили порядок використання та розпорядження земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 . За змістом цієї угоди пропорційний розмір частки ОСОБА_2 у спільній власності на будинок становить 1/2, на земельну ділянку - 0, 0464 га, а фактичний розмір земельної ділянки, якою вона користується, становить 0, 0451 га.
Згідно з державними актами на право власності на земельну ділянку від 21 червня 2005 року, серія ЯБ № 288948 та серія ЯБ № 288949, ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить 477/928 ідеальних часток земельної ділянки, що розташована на АДРЕСА_1, площею 0, 0477 га, а ОСОБА_2 - 451/928 ідеальна частка земельної ділянки, площею 0, 0451 га, за цією ж адресою.
Право, застосоване судом
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Стаття 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Ця засада означає, що право власності є недоторканним, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у статті 317 ЦК України.
Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Частинами першою-третьою статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Згідно з частинами першою та другою статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
Відповідно до статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
За змістом наведених норм виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно, за загальним правилом, розміру його частки у праві спільної власності та припинення права спільної часткової власності на відповідне майно. Шляхом виділу частки у майні припиняється спільна часткова власність, і особа стає власником виокремленого майна.
Юридичне значення виділу частки полягає у тому, що учасник отримує в натурі майно, яке відповідає його частці, як самостійний об`єкт. Отже, виділ частки передбачає виокремлення частини об`єкта у самостійний об`єкт.
Частка, яка виділяється, повинна бути саме окремим об`єктом нерухомого майна, як і частка, яка залишається в іншого власника (власників), у розумінні статті 181 ЦК України. Внаслідок виділу частки з нерухомого майна утворюється два самостійних об`єкта майна.
Отже, у спорах про поділ (виділ частки) в натурі учасникам спільної часткової власності може бути виділено відокремлену частину нерухомого майна, яка відповідає розміру їх частки у праві власності. Якщо виділ (поділ) можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною розмірів ідеальних часток і стягненням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.