ОКРЕМА ДУМКА
суддів Великої Палати Верховного Суду Золотнікова О. С., Григор`євої І. В., Пількова К. М., Ситнік О. М., Ткача І. В., Уркевича В. Ю.
у справі № 640/26846/20 (провадження № 11-97заі22) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до голови ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України (далі - голова ліквідаційної комісії, ВАСУ відповідно) ОСОБА_2 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії
Короткий виклад історії справи
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до голови ліквідаційної комісії ОСОБА_2, у якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо невидачі позивачу довідки про суддівську винагороду для обчислення і перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з його заявою від 01 липня 2020 року;
- зобов`язати відповідача видати довідку, відповідно до якої суддівська винагорода, яка враховується при призначенні / перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці, складає 238 275 грн, з яких: посадовий оклад (з урахуванням коефіцієнта 1,255) становить 132 375 грн (2118*50*1,25); доплата за вислугу років (80 %) - 105 900 грн; перебування на адміністративній посаді - 0, науковий ступінь - 0; робота, що передбачає доступ до державної таємниці, - 0.
На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що 13 січня 2020 року у ВАСУ він отримав довідку № 27 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного утримання судді у відставці, розраховану відповідно до пунктів 6, 7 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" зі змінами (далі - Закон № 1402-VIII). За бланкетними нормами цих пунктів суддівська винагорода призначається і виплачується судді вищого спеціалізованого суду відповідно до Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 2453?VI). Однак 18 лютого 2020 року Конституційний Суд України ухвалив Рішення № 2-р/2020, яким визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) деякі положення розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII, зокрема пункт 25 цього Закону. Відтак, на думку позивача, з 19 лютого 2020 року в нього виникло право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до частини другої, пункту 2 частини третьої, частин четвертої та п`ятої статті 135 Закону № 1402-VIII (судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року). Проте відповідач відмовив у видачі позивачу нової довідки відповідно до положень Закону № 1402-VIII.
На переконання ОСОБА_1, оскаржувана відмова відповідача у видачі йому довідки згідно із заявою від 01 липня 2020 року не ґрунтується на нормах чинного законодавства. До того ж посилання голови ліквідаційної комісії на необхідність звернення до Вищого суду з питань інтелектуальної власності або Вищого антикорупційного суду за довідкою, на думку позивача, є безпідставним, оскільки його особова справа знаходиться у ВАСУ, який не ліквідований. При цьому в рекомендованих судах позивач не працював і на час виходу у відставку їх взагалі не існувало.
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 01 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року, позов ОСОБА_1 задовольнив повністю: визнав протиправними дії відповідача щодо невидачі позивачу довідки про суддівську винагороду для обчислення і перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із заявою від 01 липня 2020 року; зобов`язав голову ліквідаційної комісії Соловйову Л. В. видати ОСОБА_1 довідку, відповідно до якої суддівська винагорода, яка враховується при призначенні / перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці, складає 238 275 грн, у тому числі: посадовий оклад (з урахуванням коефіцієнта 1,25) становить 132 375 грн (2118*50*1,25); доплата за вислугу років (80 %) - 105 900 грн; перебування на адміністративній посаді - 0, науковий ступінь - 0; робота, що передбачає доступ до державної таємниці, - 0.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що згідно із частиною першою статті 135 Закону № 1402-VIІІ, який набрав чинності 30 вересня 2016 року, суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Суди обох інстанцій констатували, що відповідно до пункту 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 % суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів". За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2 % грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 % суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Водночас Рішенням від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) положення пункту 25 розділу ХІІ"Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII.
Суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що з 19 лютого 2020 року, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020, у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону № 1402-VIII. При цьому суди попередніх інстанцій послалися на правову позицію, викладену в рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 червня 2020 року у зразковій справі № 620/1116/20.
Вирішуючи цей спір, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що позивач має право на отримання нової довідки про суддівську винагороду для обчислення і перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року, оскільки саме із цієї дати втратили чинність обмеження, встановлені пунктом 25 розділу XII"Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII. Зважаючи на те, що ОСОБА_1 вийшов у відставку з посади судді, не проходив кваліфікаційного оцінювання суддів і отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, яке має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя, суди обох інстанцій дійшли висновку про зобов`язання голови ліквідаційної комісії ОСОБА_2 видати відповідну довідку.
Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, голова ліквідаційної комісії ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, у якій послалася на неправильне застосування судами норм матеріального права. На думку скаржниці, суди дійшли помилкового висновку про право позивача на отримання нової довідки про суддівську винагороду для обчислення і перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року через те, що саме із цієї дати втратили чинність обмеження, встановлені пунктом 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII. При цьому суди попередніх інстанцій помилково виходили з того, що розмір суддівської винагороди позивача має обчислюватися відповідно до Закону № 1402-VIII, а за основу має бути взятий посадовий оклад у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних громадян.
Відповідачка зауважила, що Закон № 1402-VIII установлює порядок визначення посадового окладу як складової частини суддівської винагороди виключно для судів першої, апеляційної інстанцій, вищих спеціалізованих судів та Верховного Суду. Відповідно до частини другої статті 31 Закону № 1402-VIII вищими спеціалізованими судами є Вищий суд з питань інтелектуальної власності та Вищий антикорупційний суд. ВАСУ з 15 грудня 2017 року перебуває в стані припинення та не є вищим спеціалізованим судом згідно з положеннями Закону № 1402-VIII. Відтак, на думку скаржника, твердження про право суддів ВАСУ у відставці на отримання довідок із зазначенням посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду відповідно до Закону № 1402-VIII є безпідставним.
Скаржниця зазначила, що оскільки ВАСУ не припинено, ліквідаційна процедура триває, судді ВАСУ перебувають у складі цього суду, їх не було переведено або призначено на посади суддів судів, створених на підставі Закону № 1402-VIII, то їх гарантії, зокрема щодо отримання суддівської винагороди, визначаються відповідно до положень Закону № 2453-VІ, як це передбачено пунктом 7 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII. На переконання відповідача, "відповідною" посадою для суддів ВАСУ у відставці є посада судді ВАСУ, суддівська винагорода якого визначається відповідно до положень статті 133 Закону № 2453-VI. Водночас, визначаючи базовий посадовий оклад у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, суди попередніх інстанцій не вказали, посадовий оклад якого працюючого судді відповідно до вимог Закону № 1402-VIIIними взято за основу - судді апеляційної інстанції, судді Вищого суду з питань інтелектуальної власності чи судді Вищого антикорупційного суду, та не обґрунтували, чому при визначенні посадового окладу судді, який працює на відповідній посаді, не підлягають застосуванню положення Закону № 2453-VI(з урахуванням відсилочної норми пункту 7 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII). Крім цього, на час розгляду справи правовий статус суддів спеціалізованих судів, які перебувають у стані ліквідації, законодавчо не врегульований.
Голова ліквідаційної комісії наполягає, що при видачі позивачеві довідки про суддівську винагороду для обчислення та перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ВАСУ керувався не положеннями пункту 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VІІІ, на який покликаються суди попередніх інстанцій, а пункту 7 цього розділу, і предметом спору є не наявність у позивача права на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а можливість видачі відповідачем довідки про суддівську винагороду із зазначенням посадового окладу, обчисленого відповідно до вимог Закону № 1402-VІІІ.
Відповідачка указала на помилковість посилання судами попередніх інстанцій на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 червня 2020 року у зразковій справі № 620/1116/20 (стосовно права суддів у відставці, які не проходили (не пройшли) кваліфікаційне оцінювання суддів під час перебування на посаді судді та (або) не пропрацювали на посаді судді три роки після проходження кваліфікаційного оцінювання, на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання після ухвалення Конституційним Судом України Рішення № 2-р/2020), оскільки справа, яка розглядається, є відмінною від указаної зразкової справи як за суб`єктним складом, так і за характером спірних правовідносин.
Скаржниця також наголосила на допущенні судами попередніх інстанцій методологічних помилок при проведенні розрахунку розміру суддівської винагороди працюючого судді за відповідною посадою, а саме взяття за основу прожиткового мінімуму для працездатних осіб на рівні 2118 грн, оскільки абзацом четвертим статті 7 Закону України від 14 листопада 2019 року № 294-IX "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (далі - Закон № 294-IX) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, встановлено у розмірі 2102 грн. Крім цього, при обрахунку суддівської винагороди відповідно до положень Закону № 1402-VIII суди помилково застосували регіональний коефіцієнт 1,25, однак за положеннями частини десятої статті 135 цього Закону суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.
У зв`язку з викладеним скаржниця просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.
На час розгляду справи позивач відзиву на касаційну скаргу не надіслав.
Основні мотиви, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду
Велика Палата Верховного Суду постановою від 16 лютого 2023 року частково задовольнила касаційну скаргу голови ліквідаційної комісії ОСОБА_2 та скасувала рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 лютого 2021 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року, а справу направила на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
На обґрунтування прийнятого рішення Велика Палата Верховного Суду вказала, що відповідно до пункту 7 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, ВАСУ припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку. До припинення діяльності статус, структура, повноваження, порядок роботи, права, обов`язки, гарантії суддів цих судів визначаються Законом № 2453?VI (положення пункту 7 розділу ХІІ "та ліквідуються" в частині Верховного Суду України визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020). Датою початку роботи Верховного Суду відповідно до рішення Пленуму цього Суду від 30 листопада 2017 року № 2 визначено 15 грудня 2017 року. Із вказаної дати в Україні діє Верховний Суд. Відповідно припинили свою діяльність Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, ВАСУ.