ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 березня 2023 року
м. Київ
справа № 472/302/22
провадження № 51-170км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у провадженні в суді апеляційної інстанції на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 8 листопада 2022 року за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця
с. Миколаївки Веселинівського району Миколаївської області, фактично проживаючого в
АДРЕСА_1, раніше судимого вироком Веселиніського районного суду від
18 жовтня 2002 року за п. 4 п. 9 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі-КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою Веселинівського районного суду Миколаївської області від 22 липня
2022 року кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12022153190000119 від 15 червня 2022 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК - закрито у зв`язку з відмовою потерпілої від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 8 листопада 2022 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а ухвалу Веселинівського районного суду Миколаївської області від 22 липня 2022 року у відношенні ОСОБА_6 залишено без змін.
Згідно обвинувального акту, ОСОБА_6 обвинувачувався в тому, що він 15 червня 2022 року близько 05:00 в одній із кімнат домоволодіння на
АДРЕСА_2 під час сварки
з ОСОБА_7 на ґрунті особистих неприязних відносин умисно завдав їй два удари долонею правої руки в обличчя та з силою стиснув ліву руку потерпілої, заподіявши потерпілій легкі тілесні ушкодження.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Аргументуючи свої вимоги, указує, що апеляційний суд, залишаючи апеляційну скаргу прокурора без задоволення, не дотримався наведених приписів кримінального процесуального закону, а саме п. 7 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК) в частині заборони закриття кримінального провадження у зв`язку з відмовою потерпілого, його представника від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, щодо кримінального правопорушення, пов`язаного з домашнім насиллям.
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні прокурор підтримав доводи касаційної скарги.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 412 КПК, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
За приписами ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
З матеріалів кримінального провадження убачається, що в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_7 надала заяву, згідно якої просила кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК, відмовилася від підтримання обвинувачення, та зазначила, що претензій до обвинуваченого не має.
Приймаючи рішення про закриття кримінального провадження, місцевий суд послався на положеннями ч. 4 ст. 26 КПК, згідно яких кримінальне провадження
у формі приватного обвинувачення розпочинається лише на підставі заяви потерпілого, а відмова останнього від обвинувачення у випадках, передбачених цим Кодексом, є безумовною підставою для закриття такого кримінального провадження та ст. 477 КПК, згідно з яким кримінальне провадження, розпочате на підставі заяви потерпілого щодо кримінального правопорушення, передбаченого ст. 125 КК,
є кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення.
Не погоджуючись із рішенням місцевого суду прокурор подав апеляційну скаргу,
в якій наводив доводи аналогічні доводам викладеним в його касаційній скарзі. Зокрема прокурор вказував на те, що ОСОБА_6 та потерпіла ОСОБА_7
є співмешканцями, що вказує на те, що вчинений злочин є злочином пов`язаним
із домашнім насильством, а тому місцевий суд не врахував положення п. 7 ч. 1
ст. 284 КПК та безпідставно закрив кримінальне провадження у зв`язку із відмовою потерпілої від обвинувачення.
Апеляційний суд, залишаючи ухвалу місцевого суду без змін, зазначив, що зміст викладених фактичних обставин вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення, свідчать про те, що йому не висувалось обвинувачення у вчиненні злочину, пов`язаного із домашнім насильством. Посилання в обвинувальному акті лише на обтяжуючу обставину, як вчинення кримінального правопорушення щодо іншої особи, з якою винний перебуває
у сімейних або близьких правовідносин, недостатньо для того, аби стверджувати про існування ситуації домашнього насильства у значенні, яке надається цьому терміну законом.
Тому, на думку апеляційного суду, заява потерпілої про відмову від обвинувачення,
з огляду на положення ч. 4 ст. 26, п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК, була безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення.