Постанова
Іменем України
08 березня 2023 року
м. Київ
справа № 204/2820/21
провадження № 61-3773св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - акціонерне товариство "Банк "Кредит Дніпро",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства "Банк "Кредит Дніпро" на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська, у складі судді Приваліхіної А. І., від 05 жовтня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В., від 22 березня 2022 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства "Банк "Кредит Дніпро" (далі - АТ "Банк "Кредит Дніпро") про захист прав споживача, визнання окремих умов кредитного договору недійсними та зобов`язання вчинити дії.
Позов ОСОБА_1 мотивований тим, що 18 листопада 2019 року між ним та АТ "Банк "Кредит Дніпро" було укладено кредитний договір
№ 22035000224331, за умовами якого банк надав йому в кредит грошові кошти у розмірі 90 080 грн на споживчі потреби, з терміном кредитування
24 місяці та кінцевим строком повернення 18 листопада 2021 року.
Пунктом 1.2 кредитного договору встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту з 18 листопада 2018 року по 17 червня 2022 року - 3%, з 18 червня 2020 року по 17 грудня 2020 року - 2,5 %, з 18 грудня
2020 року по 17 червня 2021 року - 1,5%, з 18 червня 2021 року по
18 листопада 2021 року - 0,925% від суми кредиту.
Розділом 4 договору визначено графік платежів до кредитного договору, відповідно до якого банком встановлено щомісячну сплату (всього 24) платежів за надані додаткові супутні послуги, зокрема плату за розрахунково-касове обслуговування банку в сумі 42 833,04 грн. Проте умови договору щодо сплати щомісячної комісії за обслуговування кредиту не містять відомостей про послуги за які має бути сплачена ця комісія. Відповідач нарахував, а позивач сплатив в якості комісії суму коштів, яка дорівнює майже половині суми кредиту.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати недійсною з моменту укладення договору умову 1.2 кредитного договору № 22035000224331 від 18 листопада 2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та АТ "Банк "Кредит Дніпро", в частині встановленої щомісячної комісії за обслуговування кредиту з 18 листопада 2019 року по 17 червня 2020 року - 3%, з 18 червня 2020 року по 17 грудня 2020 року - 2,5%, з 18 грудня 2020 року по 17 червня 2021 року - 1,5%, з 18 червня
2021 року по 18 листопада 2021 року - 0,925% від суми кредит;
- визнати недійсною з моменту укладення договору умову розділу 4 кредитного договору № 22035000224331 від 18 листопада 2019 року в частині визначеного в графіку платежів щомісячної комісії за розрахунково-касове обслуговування в періоди з 18 грудня 2019 року по 18 травня
2020 року у розмірі 2 702,40 грн, з 18 червня 2020 року по 18 листопада
2020 року у розмірі 2 252 грн, з 18 грудня 2020 року по 18 травня 2021 року у розмірі 1 351,20 грн, з 18 червня 2021 року по 18 листопада 2021 року у розмірі 8 33,24 грн, а всього 42 833,04 грн;
- зобов`язати АТ "Банк "Кредит Дніпро" здійснити перерахунок в частині здійснених платежів, зарахувавши сплачену ним суму з погашення заборгованості встановленої щомісячної комісії за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) у сумі 33 780 грн - в рахунок інших обов`язкових платежів (зі сплати заборгованості по тілу кредиту), що передбачені умовами кредитного договору № 22035000224331
від 18 листопада 2019 року.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська
від 05 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 березня 2022 року, позовні вимоги
ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсною з моменту укладення договору умову пункту 1.2 кредитного договору № 22035000224331 від 18 листопада 2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та АТ "Банк "Кредит Дніпро", в частині встановленої щомісячної комісії за обслуговування кредиту із 18 листопада 2019 року по 18 листопада 2021 року.
Визнано недійсною з моменту укладення договору умову розділу 4 кредитного договору № 22035000224331 від 18 листопада 2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та АТ "Банк "Кредит Дніпро", в частині встановленої у графіку платежів щомісячної комісії за розрахунково-касове обслуговування із 18 грудня 2019 року по 18 листопада 2021 року у загальному розмірі 42 833,04 грн.
Зобов`язано АТ "Банк "Кредит Дніпро" здійснити перерахунок здійснених із часу укладення кредитного договору № 22035000224331 від 18 листопада 2019 року ОСОБА_1 платежів, зарахувавши сплачену ним комісію у сумі 33 780 грн в рахунок інших обов`язкових платежів за кредитним договором. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходячи із принципів справедливості та добросовісності, дійшов висновку, що оспорювані умови договору є недійсними, оскільки відповідачем не зазначено, які саме послуги за вказану комісію надаються позичальнику, та не надано підтвердження того, що такі послуги ним взагалі було надано.
При цьому судом встановлено, що відповідач безпідставно нараховував, а позивач сплатив щомісячну комісію за розрахунково-касове обслуговування із 18 грудня 2019 року по 02 лютого 2021 року у загальному розмірі 33 780 грн, а тому вказана сума підлягає зарахуванню у рахунок інших обов`язкових платежів позивача за кредитним договором.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник АТ "Банк "Кредит Дніпро" - адвокат Гладіліна О. В., посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, про відмову у задоволенні позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
20 квітня 2022 року представник АТ "Банк "Кредит Дніпро" - адвокат Гладіліна О. В. подала касаційну скаргу на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 05 жовтня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 березня 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали із районного суду.
У травні 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник вказує те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі
№ 408/8040/12, від 04 липня 2018 року у справі № 686/19162/15-ц,
від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц, від 20 лютого 2020 року у справі № 11-1110сап19, у постановах Верховного Суду від 26 грудня
2019 року у справі № 467/555/19, від 23 січня 2019 року у справі
№ 355/385/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 25 травня 2020 року у справі
№ 646/2374/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Зазначає, що Законом України "Про споживче кредитування" передбачено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: комісії кредитодавця, пов`язанні з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Наголошує, що сторони погодили графік погашення заборгованості, де розраховано плату за додаткові та супутні послуги банку, у тому числі розрахункове-касове обслуговування щомісячно. Визначена кредитним договором комісія (витрати на розрахунково-касове обслуговування) є складовою загальної вартості кредиту та враховується при обчисленні загальної вартості кредиту для позичальника.
Звертає увагу, що позивач, уклавши кредитний договір та виконуючи його умови, погодився з умовами кредитного договору, а посилання на несправедливість нарахування комісії не є підставою для звільнення його від виконання зобов`язань або відповідальності за їх порушення.
Наголошує, що ціноутворення банківських послух є багатоетапним, ресурсозатратним та комплексним процесом. Зокрема, якщо ставки за кредитами будуть нижчими, ніж ставки за депозитами, то банк не зможе виконати свої зобов`язання перед вкладниками. Розмір реальної річної ставки 69,17%, що встановлена в кредитному договорі позивача, є адекватною ситуацією, яка складається на грошово-кредитному ринку держави, відповідає лімітам НБУ та є конкурентною галузевою ціною у споживчому кредитуванні.
Стверджує, що умови кредитного договору були доведені до споживача, є прозорими та зрозумілими, а підписання договору відповідало дійсним волевиявленням позичальника. Банк жодним чином не порушив права та інтереси позивача.
Відзив на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
18 листопада 2019 року між ОСОБА_1 та АТ "Банк "Кредит Дніпро" було укладено кредитний договір № 22035000224331.
Відповідно до умов пункту 1.2 кредитного договору № 22035000224331
від 18 листопада 2019 року, банк надає клієнту грошові кошти на споживчі потреби у сумі 90 080 грн, строком на 24 місяці, із кінцевою датою повернення кредиту - 18 листопада 2021 року; сплатою щомісячної комісії за обслуговування кредиту (з 18 листопада 2018 року по 17 червня
2020 року - 3%; з 18 червня 2020 року по 17 грудня 2020 року - 2,5%;
з 18 грудня 2020 року по 17 червня 2021 року - 1,5%; з 18 червня 2021 року по 18 листопада 2021 року - 0,925% від суми кредиту; процентною ставкою за користування кредитом є фіксованою та нараховується у наступному розмірі: на строкову заборгованість за кредитом у розмірі 0,001% річних; на прострочену заборгованість за кредитом у розмірі 56% річних.
Розділом 4 вказаного кредитного договору, у графіку платежів щомісячної комісії, з-поміж іншого, передбачено комісію за розрахунково-касове обслуговування із 18 грудня 2019 року по 18 листопада 2021 року у загальному розмірі 42 833,04 грн.
АТ "Банк "Кредит Дніпро" не зазначено в кредитному договорі, які саме послуги за вказану комісію надаються позичальнику, та не надано підтвердження того, що такі послуги було надано.
АТ "Банк "Кредит Дніпро" нараховано, а ОСОБА_1 сплачено комісію за послуги, що супроводжують кредит, зокрема в частині встановленої у графіку платежів щомісячної комісії за розрахунково-касове обслуговування із 18 грудня 2019 року по 02 лютого 2021 року у загальному розмірі 33 780 грн.
Позиція Верховного Суду
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.