Постанова
Іменем України
08 березня 2023 року
м. Київ
справа № 570/4629/21
провадження № 61-191св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - служба у справах дітей Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Курганська Олена Вікторівна, на рішення Рівненського районного суду Рівненської області, у складі судді Остапчук Л. В., від 20 вересня 2022 року та постанову Рівненського апеляційного суду, у колегії суддів: Вейтас І. В.,
Боймиструка С. В., Хилевича С. В., від 30 листопада 2022 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - служба у справах дітей Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області, про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів.
Позов мотивований тим, що сторони з 22 січня 2010 року перебувають у зареєстрованому шлюбі та мають двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_3, 2013 року народження, та ОСОБА_4, 2016 року народження.
Позивач вважала, що сім`я розпалася та подальше збереження шлюбу неможливе.
Вказувала, що діти проживають з нею, а відповідач не надає жодних коштів, речей та продуктів харчування для утримання дітей.
Посилаючись на викладене, просила суд розірвати шлюб, укладений між сторонами, визначити місце проживання дітей з нею та стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей в розмірі по 3 500 грн щомісячно на кожну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дітьми повноліття.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 20 вересня 2022 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року, позов задоволено частково.
Розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Визначено місце проживання неповнолітніх дітей з матір`ю за місцем її проживання. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей аліменти в твердій грошовій сумі по 3 000 грн на кожну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 06 жовтня 2021 року і до досягнення дітьми повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі
1 816 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави у розмірі 908 грн.
Рішення в частині стягнення аліментів допущено до негайного виконання.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про наявність підстав для розірвання шлюбу між сторонами та визначення місця проживання дітей із матір`ю.
Частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення аліментів, суд виходив з того, що відповідач, як батько, має забезпечувати належні умови для проживання і розвитку своїх дітей, має постійне місце роботи та дохід у вигляді заробітної плати.
Суд також дійшов висновку, що розмір витрат на правничу допомогу, заявлений до відшкодування позивачем, є співмірним тій роботі, яка була проведена адвокатом під час підготовки і розгляду справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Представник ОСОБА_2 - адвокат Курганська О. В., посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення змінити в частині розміру стягнутих аліментів, дати початку стягнення аліментів та розміру судових витрат.
На думку заявника необхідно зменшити розмір аліментів з 3 000 грн до
1 500 грн щомісячно на кожну дитину, дату початку стягнення аліментів змінити із 06 жовтня 2021 року на дату набрання законної сили рішенням суду про визначення місця проживання дітей з матір`ю, а розмір судових витрат зменшити до 1 500 грн.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
30 грудня 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Курганська О. В. подала касаційну скаргу на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 20 вересня 2022 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
У січні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, вважає, що питання розподілу судових витрат вирішено із порушенням вимог процесуального закону.
Вказує, що сторони по справі разом проживають в одному будинку і спільно беруть участь у вихованні та утриманні своїх дітей, що підтверджено висновком органу опіку та піклування. Натомість суд безпідставно стягнув аліменти на утримання дітей з дати подання позову, необґрунтовано допустивши негайне виконання судового рішення в частині стягнення аліментів.
Вважає, що датою стягнення аліментів має бути дата набрання законної сили рішенням суду про визначення місця проживання дітей.
Наголошує на тому, що суд першої інстанції, частково задовольнивши позовні вимоги, безпідставно стягнув в повному обсязі витрати на професійну правничу допомогу, які є необґрунтованими та очевидно завищеними.
Стверджує, що суд при визначенні розміру аліментів не врахував положень сімейного законодавства та відсутність доказів витрат, які несе позивач на утримання дітей. Оскільки обоє батьків мають утримувати неповнолітніх дітей, то розмір аліментів має становити 1 500 грн на кожну дитину.
Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 20 вересня 2022 року в частині розірвання шлюбу, визначення місця проживання дітей в апеляційному порядку не переглядалося і в касаційному порядку не оскаржується, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України справа в цій частині касаційним судом не переглядається.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на обґрунтованість та законність оскаржуваних судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Зазначає, що згідно закону аліменти на утримання дітей стягуються від дня пред`явлення позову. При цьому відповідач не допомагає забезпечувати дітей всім необхідним для їх розвитку.
Наголошує, що всі потреби дітей оплачує вона, а відповідач оплачує лише свої потреби.
Факт проживання в одному будинку не свідчить про належне виконання батьківських обов`язків та забезпечення дітей. У висновку органу опіки та піклування лише вказано, що сторони по справі проживають в одному будинку і, що ОСОБА_2 спілкується з дітьми. Орган опіки та піклування не з`ясовував хто купує продукти, одяг та сплачує комунальні послуги. У судовому засіданні ОСОБА_2 не надав доказів на підтвердження утримання дітей.
Після складання висновку органу опіки та піклування ОСОБА_2 двічі вчиняв насилля в сім`ї.
Вважає, що з огляду на побутові потреби дітей визначений судом розмір аліментів є правильним. ОСОБА_2 має можливість сплачувати аліменти на дітей по 3 000 грн на кожного.
Звертає увагу, що у договорі про надання правничої допомоги вказані фіксовані суми гонорару, а тому їх розмір не залежить від інших обставин та підлягають стягненню у повному розмірі.
Просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000 грн, понесені у зв`язку з касаційним переглядом справи.
Клопотання ОСОБА_1 про долучення та дослідження Верховним Судом нових доказів, задоволенню не підлягає, з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені статтею 400 ЦПК України.
У лютому 2023 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду додаткові пояснення на відзив ОСОБА_1, в яких звертає увагу на виконання ним своїх батьківських обов`язків під час відсутності ОСОБА_1 вдома. Вказує на розбіжності в поясненнях позивача та вважає понесені під час касаційного провадження судові витрати на правничу допомогу неспівмірними з обсягом виконаної адвокатом роботи. Також зауважує, що відповідно до договору про надання правничої допомоги № 20/23 від 02 лютого 2023 року правнича допомога надається у Рівненському районному суді Рівненської області.
Крім того, у лютому та березні 2023 року до Верховного Суду надійшли клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 20 вересня 2022 року та неприйняття до уваги додаткових доказів, поданих ОСОБА_2 .
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 22 січня 2010 року. Від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей: сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочку - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають в будинку по
АДРЕСА_1 .
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань № 12022186180000362 від 13 серпня 2022 року, на підставі заяви ОСОБА_1 про заподіяння тілесних ушкоджень її чоловіком ОСОБА_2, проводиться досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 125 КК України.
Згідно із висновком органу опіки та піклування Городоцької сільської ради щодо визначення місця проживання малолітніх дітей, затвердженого рішенням виконавчого комітету Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області № 82 від 10 травня 2022 року, батьки практично мають однакові належні матеріально-побутові умови. Діти разом з батьком та матір`ю проживають в одному будинку та знаходяться на утриманні та вихованні обох батьків, а тому орган опіки та піклування вважав, що визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_5, 2013 року народження, та ОСОБА_6, 2016 року народження, можливо як з матір`ю ОСОБА_1, так і з батьком ОСОБА_2
ОСОБА_2 працює водієм-інкасатором в АТ "Ощадбанк", отримує заробітну плату в розмірі 13 100 грн на місяць, є працездатним, інших утриманців не має.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ та набрала чинності для України
27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.