Постанова
Іменем України
08 березня 2023 року
м. Київ
справа № 205/7751/16-ц
провадження № 61-10702св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Герман Марина Миколаївна, на постанову Дніпровського апеляційного суду, в складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Городничої В. С., Красвітної Т. П.,
від 28 вересня 2022 року,
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивований тим, що відповідно до укладеного договору
від 06 березня 2006 року № DNU0GK00000685 банк надав ОСОБА_1 кредит у сумі 39 655,86 дол. США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 09 березня 2021 року.
Всупереч умовам кредитного договору відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, допустив порушення умов договору, внаслідок чого станом на 30 вересня 2016 року має перед банком заборгованість у розмірі 29 370,49 дол. США, з яких: 21 298,28 дол. США - заборгованість за кредитом; 4 503,10 дол. США - заборгованість за процентами за користування кредитом; 1 323 дол. США - заборгованість за комісією; 2 246,11 дол. США - пеня.
Посилаючись на викладене позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1
21 298,28 дол. США заборгованості за кредитом.
Справа розглядалась судами неодноразово
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 лютого 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що банк не довів направлення відповідачу повідомлення про дострокове повернення кредиту згідно з вимогами підпункту "а" пункту 2.2.7 кредитного договору.
Крім того, позивач не надав докази, які б підтверджували виконання ним вимог пункту 1.1 кредитного договору від 06 березня 2006 року
№ DNU0GK00000685 щодо надання позичальнику кредитних коштів готівкою через касу.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та не доведеними позивачем, а тому не підлягають задоволенню.
Короткий зміст судових рішень судів апеляційної та касаційної інстанцій
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 березня 2019 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено, рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 лютого 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за тілом кредиту за кредитним договором від 06 березня 2006 року
№ DNU0GK00000685, яка станом на 30 вересня 2016 року складає 21 298,28 дол. США, що еквівалентно 551 838,43 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Верховного Суду від 05 серпня 2020 рокукасаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Герман М. М. задоволено частково, постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 березня 2019 року скасовано, а справу передано для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.
Направляючи справу на новий розгляд до апеляційного суду, Верховний Суд виходив зокрема із того, що банк звернувся до апеляційного суду із апеляційною скаргою з пропуском строку, встановленого частиною першою статті 354 ЦПК України, однак в ухвалі від 24 жовтня 2018 року апеляційний суд не вирішив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2021 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено, рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 лютого 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 21 298, 28 дол. США, що еквівалентно
551 838, 43 грн.
Постановою Верховного Суду від 02 лютого 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 11 вересня 2020 року про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження і постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2021 року. Справу передано до суду апеляційної інстанції на новий розгляд для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі.
Верховний Суд наголосив, що за результатами перегляду справи у касаційному порядку встановлено, що під час постановлення оскаржуваного судового рішення суд апеляційної інстанції, усупереч положенням частини четвертої статті 263 ЦПК України, не врахував висновки Верховного Суду зокрема щодо поновлення строку на апеляційне оскарження. За таких обставин, суд касаційної інстанції зробив висновок про направлення справи до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 26 квітня 2022 року поновлено АТ КБ "ПриватБанк" строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та відкрито апеляційне провадження.
Короткий зміст оскарженої постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено, рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 лютого 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за тілом кредиту в розмірі 21 298,28 дол. США, що станом на 30 вересня 2016 року еквівалентно 551 838,43 грн за договором кредиту від 06 березня 2006 року
№ DNU0GK00000685. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції дослідив кредитний договір
від 06 березня 2006 року № DNU0GK00000685, який підписаний позичальником ОСОБА_1, а також виписку розрахунок, з якої вбачається користування відповідачем кредитними коштами та здійснення періодичних платежів.
Задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_1 допустив порушення умов кредитного договору, внаслідок чого станом на 30 вересня 2016 року виникла заборгованість в розмірі 21 298,28 дол. США, право на стягнення якої ПАТ КБ "ПриватБанк" має з огляду на настання умов, передбачених підпунктом 2.3.3 та пунктами 3.1, 3.2 договору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат
Герман М. М., посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
27 жовтня 2022 року ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат
Герман М. М., подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 17 листопада 2022 відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали із районного суду.
У грудні 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того вважає, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, зокрема прийняв новий доказ з порушенням встановленого порядку та безпідставно поновив позивачу строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Стверджує, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт видачі кредиту позичальнику.
Наданий банком розрахунок не може підтверджувати існування кредитної заборгованості, оскільки не є касовим документом первинного бухгалтерського обліку відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", а додана до апеляційної скарги копія платіжного доручення від 06 березня 2006 року № 45 не може бути належним та допустимим доказом факту отримання відповідачем грошових коштів через касу банку.
Відзив на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи встановлені судами
06 березня 2006 року ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № DNU0GK00000685, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти шляхом надання готівкою через касу на строк до 09 березня 2021 року включно, у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у розмірі 35 000 дол. США, на купівлю квартири, а також 4 655,86 дол. США на сплату страхових платежів у випадках та згідно з порядком, передбаченим у підпунктах 2.1.3, 2.2.7 договору, зі сплатою процентів у розмірі 12 % річних.
Звертаючись до суду з позовом, банк посилався на неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору, у зв`язку з чим станом на 30 вересня 2016 року у нього виникла заборгованість у розмірі 29 370, 49 дол. США, що у еквіваленті складає 760 989, 40 грн, з яких: заборгованість за кредитом -
21 298, 28 дол. США; заборгованість за процентами - 4 503, 10 дол. США; заборгованість за комісією - 1 323, 00 дол. США; пеня - 2 246, 11 дол. США.
Відповідно до підпункту "а" пункту 2.2.7 кредитного договору банк на власний розсуд має право змінити умови договору - зажадати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати комісії й відсотків за користування ним, виконання інших зобов`язань за цим договором у повному обсязі шляхом спрямування відповідного повідомлення. При цьому згідно зі статтями 212, 611, 651 ЦК України щодо зобов`язань, строк виконання яких не настав, вважається що строк настав у зазначену в повідомленні дату. На цю дату позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, винагороду, комісію й відсотки за фактичний строк користування кредитом, у повному обсязі виконати інші зобов`язання за договором.
Згідно з пунктом 2.3.7 кредитного договору банк має право стягнути кредит до настання зазначеної у пункті 1.1 дати, якщо настали умови за пунктом 2.3.3 та пунктами 3.1, 3.2, у тому числі порушення позичальником зобов`язань за кредитним договором.
Позиція Верховного Суду
За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.