Постанова
Іменем України
08 березня 2023 року
м. Київ
справа № 522/16163/18
провадження № 61-13333 св 20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - Департамент комунальної власності Одеської міської ради,
відповідач - ОСОБА_1,
представник відповідача - адвокат Нан Дмитро Миколайович,
треті особи: Одеська міська рада, Департамент міського господарства Одеської міської ради, Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Нана Дмитра Миколайовича, на рішення Приморського районного суду м. Одеси
від 11 липня 2019 року у складі судді Науменка А. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 05 серпня 2020 року у складі колегії суддів:
Сегеди С. М., Комлевої О. С., Цюри Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У вересні 2018 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, треті особи: Одеська міська рада, Департамент міського господарства Одеської міської ради, Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про витребування майна із чужого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням шляхом виселення, скасування запису про державну реєстрацію права власності.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що як виконавчий орган Одеської міської ради Департамент комунальної власності наділений повноваженнями щодо управління комунальною власністю територіальної громади міста. Нежитлове приміщення підвалу № 801, загальною площею 57,0 кв. м, розташоване у триповерховому багатоквартирному житловому будинку
по АДРЕСА_1, є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради,
що підтверджується свідоцтвом про право власності від 18 лютого
2010 року серії НОМЕР_1, зареєстрованим у Реєстрі прав власності на нерухоме майно 26 травня 2010 року, реєстраційний номер: 30516085.
У березні 2018 року було здійснено обстеження вказаного нежитлового приміщення і встановлено, що ОСОБА_1 користується даним приміщенням на підставі договору дарування від 01 лютого 2018 року серії НМХ № 397972, згідно з яким ОСОБА_2 подарувала йому квартиру
АДРЕСА_2, загальною
площею 55,9 кв. м.
Підставою виникнення права власності на вказану квартиру у ОСОБА_2 було свідоцтво про право власності на житло номер НОМЕР_2, видане
17 листопада2010 року Управлінням житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради (приватизація). Разом з цим, квартира АДРЕСА_2 офіційно не приватизована, відповідного розпорядження органу приватизації не видавалося, а видане є підробленим.
Позивач зазначав, що спірне нежитлове приміщення (підвал) і квартира АДРЕСА_3 знаходяться в одному місці і є тотожними, тобто є тим самим приміщенням, що підтверджується довідкою директора комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації" Одеської міської ради від 14 травня
2018 року № 3198-123/80. Така квартира в експлуатацію не вводилася і як об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку не створювалася.
Вказував, що право власності на квартиру № 10, загальною площею
55,9 кв. м, по АДРЕСА_1 зареєстровано з порушенням вимог законодавства, на підставі неіснуючих документів,
що свідчить про незаконність правочину, а саме договору дарування
від 01 лютого 2018 року, згідно з яким у ОСОБА_1 виникло право власності на нерухоме майно. Позивач вважав цей правочин нікчемним відповідно до статті 228 ЦК України, так як укладений з порушенням публічного порядку, оскільки майно незаконно вибуло з власності територіальної громади міста Одеси.
З урахуванням наведеного, Департамент комунальної власності Одеської міської ради просив суд:
- витребувати від ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради нежитлове приміщення підвалу № 801, загальною площею 57,0 кв. м, розташоване по АДРЕСА_1 ;
- усунути перешкоди у користуванні майном шляхом виселення
ОСОБА_1 із вказаного нежитлового приміщення підвалу № 801;
- скасувати запис про право власності № 24629952 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності за
ОСОБА_1 на квартиру
АДРЕСА_4 та закрити розділ за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 1445278351101.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11 липня 2019 року позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради задоволено.
Витребувано від ОСОБА_1 нежитлове приміщення підвалу № 801, загальною площею 57,0 кв. м, по
АДРЕСА_1 на користь територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.
Усунуто перешкоди у користуванні шляхом виселення ОСОБА_1
з нежитлового приміщення підвалу № 801, загальною площею 57,0 кв. м,
по АДРЕСА_1 на користь територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.
Скасовано запис про право власності № 24629952 у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на квартиру
АДРЕСА_4 та закрито розділ за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 1445278351101. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до
статей 317, 319, 321, 327 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження майном, можливість використовувати ці права на свій розсуд. Право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (частина восьма статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"). Департамент комунальної власності Одеської міської ради є виконавчим органом Одеської міської ради і здійснює облік, контроль та управління комунальним майном.
Суд першої інстанції встановив, що нежитлове приміщення підвалу № 801
і квартира АДРЕСА_2 знаходяться в одному місці і є тотожними, тобто одним і тим самим приміщенням. Вказана квартира в експлуатацію не вводилася, право власності на нежитлове приміщення за часом виникло раніше у позивача. При цьому рішення щодо відчуження комунального майна Одеською міською радою не приймалося, приміщення вибуло з комунальної власності поза волею територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради, що порушує економічні основи місцевого самоврядування, економічні права територіальної громади. Отже, в силу положень частини другої
статті 228 ЦК України правочин договору дарування квартири
АДРЕСА_2, за яким ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_1 вказану квартиру, є нікчемним. З урахуванням статей 387, 388, 400 ЦК України районний суд задовольнив позовні вимоги позивача, як первинного власника спірного об`єкту нежитлового приміщення.
Суд першої інстанції врахував правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 14 січня 2019 року у справі № 522/21752/13-ц, провадження № 61 -32384св18.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 05 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 липня 2019 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що судом першої інстанції вірно з`ясовано фактичні обставини справи та дана їм належна правова оцінка, а висновки районного суду підтверджуються матеріалами справи й ґрунтуються на нормах діючого законодавства.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що квартира
АДРЕСА_2 в експлуатацію не вводилася, а тому як об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку не створювалася, квартира не приваатизовувался. Спірне нежитлове приміщення в окрему квартиру не виділялося, відсутні будь-які документи, які б свідчили про існування окремо виділеної вищевказаної квартири. Разом з цим, спірне нежитлове приміщення і квартира АДРЕСА_3 знаходяться в одному місці.
Департамент комунальної власності Одеської міської ради мав право звертатися до суду із вказаним позовом і виступає у даній справі не як представник Одеської міської ради, а як орган, наділений відповідними повноваженнями. При цьому оскаржуваним судовим рішенням суду першої інстанції не вирішувалися питання про права та обов`язки дружини та дітей відповідача.
Апеляційний суд погодився з висновками районного суду про те, що право власності відповідача на спірну квартиру зареєстровано з порушенням вимог законодавства та на підставі неіснуючих документів, що свідчить про нікчемність правочину (стаття 228 ЦК України), а саме договору дарування, згідно з яким у ОСОБА_1 виникло право власності на нерухоме майно, яке є нежитловим (підвальним) приміщенням і належить Одеській міській раді.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - адвокат
Нан Д. М., посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 25 вересня 2020 року у задоволенні клопотання представника
ОСОБА_1 - адвоката Нана Д. М., про звільнення від сплати судового збору або відстрочення сплати судового збору відмовлено. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Нана Д. М., на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 липня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 05 серпня 2020 року залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків.
У наданий судом строк заявник направив матеріали на усунення недоліків, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 25 вересня 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано з Приморського районного суду м. Одеси вищевказану цивільну справу (№ 522/16163/18). Клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Нана Д. М., про зупинення дії рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 липня 2019 року та постанови Одеського апеляційного суду від 05 серпня 2020 року задоволено. Зупинено дію рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 липня 2019 року та постанови Одеського апеляційного суду від 05 серпня 2020 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У листопаді 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 березня 2021 року зупинено касаційне провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 461/12525/15 (провадження
№ 14-190 цс 20).
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2023 року поновлено касаційне провадження у цій справі, так як усунуто обставини, що викликали зупинення провадження у справі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій зробили помилковий висновок про наявність правових підстав для задоволення позову та не врахували, що Департамент комунальної власності Одеської міської радине є власником спірного майна і не може бути позивачем у цій справі.
Вказує, що позивач не набув права власності на нежитлове приміщення підвалу № 801 по АДРЕСА_1, а відповідач є законним власником квартири АДРЕСА_3 за цією самою адресою на підставі договору дарування від 01 лютого 2018 року, права на яку до нього вже були зареєстровані за попереднім власником. Вважає, що сторонами однаково надавалися суду докази правомірності набуття у власність нерухомого майна, але судами попередніх інстанцій зроблено необґрунтований висновок на підтримку позиції позивача. Відповідач намагався зробити всі можливі від нього дії для повного збору доказів, які мають значення для правильного вирішення справи, у тому числі, проведення необхідних експертиз, але судами вказане проігноровано. Крім того, судами попередніх інстанцій не враховано, що члени сім`ї відповідача зареєстровані та проживають у спірній квартирі,
а втручання у його майнові права не відповідає прецедентній практиці ЄСПЛ
та загальним інтересам суспільства.
Посилається на положення Конвенції, прецедентної практики ЄСПЛ та відповідної судової практики Верховного Суду.
Доводи осіб, які подала відзив на касаційну скаргу та пояснення на відзив
У листопаді 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшов відзив від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на касаційну скаргу, в якому вказується, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, просить залишити їх без змін,
а касаційну скаргу - без задоволення.
Зазначається, що Департамент комунальної власності Одеської міської ради наділений повноваженнями звертатися до суду з відповідними позовними вимогами, а спірне нерухоме майно є у власності територіальної громади міста Одеси. При цьому, ОСОБА_2, як первісний власник квартири, не набула права власності на неї у встановленому законом порядку.
У лютому 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшло пояснення на відзив від представника ОСОБА_1 - адвоката Нана Д. М., в якому зазначається, що доводи відзиву Департаменту комунальної власності Одеської міської ради є необґрунтованими, просить врахувати пояснення при розгляді даної справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно з доводами Департаменту комунальної власності Одеської міської ради нежитлове приміщення підвалу № 801, загальною площею 57,0 кв. м, яке розташоване в триповерховому багатоквартирному житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1, є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 18 лютого 2010 року серії НОМЕР_1, зареєстрованим у Реєстрі прав власності на нерухоме майно 26 травня 2010 року, реєстраційний номер: 30516085 (а. с. 10, 11, т. 1).
19 березня 2018 року здійснено обстеження вказаного нежитлового приміщення і встановлено, що ОСОБА_1 користується ним на підставі договору дарування від 01 лютого 2018 року серії НМХ № 397972, згідно з яким ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_1 квартиру
АДРЕСА_2, загальною площею
55,9 кв. м (а. с. 17, 20, т. 1).
Згідно з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 01 лютого 2018 року ОСОБА_1 набув права власності на підставі договору дарування, укладеного з ОСОБА_2 (а. с. 23, 24, т. 1).
Підставою виникнення права власності на квартиру у ОСОБА_2 стало свідоцтво про право власності на житло від 17 листопада 2011 року
№ НОМЕР_2, видане Управлінням житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради на підставі розпорядження органу приватизації (а. с. 67, 68, т. 1).
Разом з цим, у листі Департаменту міського господарства Одеської міської ради від ЗО березня 2018 року № 01-70/181 вказано, що за інформацією комунального підприємства "Міське агентство з приватизації житла" Одеської міської ради згідно з архівною базою даних квартир квартира
АДРЕСА_2 не приватизована. Розпорядження органу приватизації від 17 листопада2011 року № 221658
не видавалося (а. с. 19, т. 1).
Згідно з інформацією, яка міститься у листі комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації" Одеської міської ради від 14 травня
2018 року № 3198/123/80, нежитлове приміщення підвалу № 801, загальною площею 57,0 кв. м, по АДРЕСА_1 зареєстровано в комунальному підприємстві за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради на підставі свідоцтва про право власності від 18 лютого 2010 року. Приміщення, загальною площею
55,9 кв. м, яке зображене у технічному паспорті, виготовленому товариством з обмеженою відповідальністю "Проф бюро технічної інвентаризації" 06 грудня 2017 року (а. с. 69-70, т. 1), і квартира АДРЕСА_2, яка розташована у цокольному поверсі, є тотожними (а. с. 18, т. 1).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Зокрема, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.