Постанова
Іменем України
08 березня 2023 року
м. Київ
справа № 204/114/19
провадження № 61-7011св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - керівник Західної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради,
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська у складі судді Дубіжанської Т. О. від 29 липня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Макарова М. О., від 21 червня 2022 року.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
1. У січні 2019 року керівник Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4, правонаступником якого є Західна окружна прокуратура міста Дніпра, в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору та витребування майна.
2. На обґрунтування позовних вимог прокурор зазначав, що Дніпропетровською місцевою прокуратурою № 4 було встановлено факт незаконного вибуття з комунальної власності територіальної громади міста Дніпра квартири АДРЕСА_1 . Відомості за вказаним фактом 15 січня 2016 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато кримінальне провадження №12016040680000122 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 Кримінального кодексу України.
3. Прокурор посилався на те, що на балансі обласного житлово-комунального підприємства "Південне" перебував будинок, розташований по АДРЕСА_2 . Розпорядженням голови Дніпропетровської обласної ради від 10 вересня 2003 року № 171-р, яке затверджено рішенням Дніпропетровської обласної ради від 23 жовтня 2003 року №232-10/ХХІУ, передано цілісний майновий комплекс ОЖКП "Південне", що належить до спільної власності територіальних громад області, у власність територіальної громади міста Дніпропетровська.
4. Відповідно до інформації Дніпровської міської ради будинок АДРЕСА_2 був прийнятий з 01 березня 2012 року від ОЖКП "Південне" до комунальної власності територіальної громади міста Дніпра, в особі Дніпровської міської ради, на підставі рішень Дніпропетровської міської ради від 2003 року.
5. Згідно з даними КП "Дніпропетровське МБТІ", станом на 31 грудня 2012 року державна реєстрація права власності на спірну квартиру АДРЕСА_1 та технічна інвентаризація зазначеної квартири, як окремого об`єкту нерухомого майна, КП "ДМБТІ" не проводились.
6. Однак, 18 грудня 2015 року приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу Царєйкіним М. М. проведено державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_3 . Підставою для реєстрації права власності вказано свідоцтво про право власності на житло, видане 05 травня 1997 року ВО "Південний машинобудівний завод".
7. Того ж дня приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу Царєйкіним М. М. посвідчено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, який укладений між
ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Відповідно до пункту 2 зазначеного договору спірна квартира належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 05 березня 1997 року
ВО "Південний машинобудівний завод" згідно з розпорядженням №1077-97 від 05 березня 1997 року, зареєстрованого КП "ДМБТІ" у реєстраційній книзі 270п за реєстраційним №12. Прокурор зосереджував увагу на тому, що зазначена у договорі дата видачі свідоцтва відмінна від дати, зазначеної у реєстрі речових прав на нерухоме майно.
8. 28 січня 2016 року спірна квартира була реалізована ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, яка на цей час і є її власником.
9. Прокурор зазначав, що в межах кримінального провадження було допитано ОСОБА_3, який пояснив, що жодного відношення до квартири АДРЕСА_3 він не має, свідоцтва про право власності на житло від 05 березня 1997 року чи 05 травня 1997 року, виданого ВО "Південний машинобудівний завод" згідно з розпорядженням від 05 травня 1997 року №1077-97, він не отримував, приватного нотаріуса Дніпровського нотаріального округу Царєйкіна М. М. та ОСОБА_2 він не знає та ніколи не бачив, жодних договорів купівлі-продажу він не укладав. Зазначене, на думку прокурора, свідчить про те, що державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_3 за ОСОБА_3 проведено нотаріусом на підставі підробленого свідоцтва про право власності на житло, яке КП "ДМБТІ" не реєструвалося, внаслідок чого, вищевказана квартира протиправно вибула з комунальної власності територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради.
10. Посилався на те, що Дніпровською міською радою, до повноважень якої відноситься питання управління майном, що належить до комунальної власності, всупереч вимогам статей 10, 30, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" не вжито належних заходів щодо повернення майна, яке незаконно вибуло із комунальної власності, у тому числі заходів цивільно-правового характеру, направлених на повернення до комунальної власності міста нерухомого майна, яке вибуло з власності територіальної громади поза її волею.
11. Ураховуючи наведене, прокурор просив визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4, укладений 18 грудня 2015 року між
ОСОБА_3 та ОСОБА_2, і витребувати у ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 .
Стислий виклад позиції інших учасників процесу
12. Дніпровська міська рада підтримала поданий прокурором позов у повному обсязі та просила його задовольнити. Додатково посилалася на наявність ознак злочину у діях відповідачів, які спрямовані на набуття права власності на спірний об`єкт нерухомого майна.
13. ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечував у повному обсязі, посилаючись на його необґрунтованість. Зазначав, що представництво прокурором інтересів міської ради, яка може самостійно звернутися до суду з відповідним позовом, належним чином не обґрунтоване, у зв`язку з чим вважав, що наявні підстави для закриття провадження у справі.
14. ОСОБА_1 також заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість. Стверджувала, що вона є добросовісним набувачем спірної квартири, співпрацювала з відповідними органами досудового розслідування в межах кримінального провадження. Крім того, зазначала, що факт незаконного вибуття з комунальної власності територіальної громади міста Дніпра спірної квартири було встановлено ще 15 січня 2016 року, однак прокурором не вчинено жодних заходів зі схоронності спірної квартири від зазначеної дати до дати набуття нею її у власність. Посилалась також на невірно обраний спосіб захисту, вказувала, що факт незаконного відчуження та допущення продажу квартири не може породжувати негативних правових наслідків для добросовісного набувача, проте є підставою для виникнення обов`язку в органів місцевого самоврядування здійснити все необхідне, щоб відшкодувати збитки, завдані таким відчуженням.
15. В окремо поданій заяві ОСОБА_1 просила суд залишити позов без розгляду, оскільки у прокурора відсутні належні повноваження для звернення до суду з цим позовом.
Основний зміст та мотиви судових рішень судів попередніх інстанцій
16. Рішенням Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 29 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 червня 2022 року, у задоволенні позовних вимог керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської радивідмовлено.
17. Відмовляючи у задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що керівником Західної окружної прокуратури міста Дніпра не доведено наявності виключних підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, не надано доказів належності спірного майна до комунальної власності територіальної громади міста Дніпра, що слугувало б підставою задоволення віндикаційного позову в порядку статей 387, 388 Цивільного кодексу України. При цьому суди дійшли висновку, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем, яка на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна придбала спірне житлове приміщення за 117 619,00 грн, отже витребування у неї спірної квартири, якою вона володіє із 2016 року, становитиме непропорційне втручання у мирне володіння цим майном та призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, покладе на неї надмірний індивідуальний тягар. Передбачення можливих негативних наслідків при прийнятті рішення покладається на суб`єкта владних повноважень відповідно до принципу належного врядування.
Узагальнені доводи касаційної скарги
18. 20 липня 2022 року заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури через засоби поштового зв`язкуподав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 29 липня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 червня 2022 року, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
19. Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень прокурор зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права, посилаючись на те, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, постановах Великої Палати Верховного Суду
від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15, від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц,
від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18, від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16, від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18,
від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, від 13 червня 2018 року у справі № 687/379/17-ц, від 07 грудня 2018 року у справі № 924/1256/17, від 14 лютого 2019 року у справі № 820/10582/15, від 17 червня 2020 року у справі № 545/275/19, від 25 серпня 2020 року у справі № 707/2825/18 від 26 серпня 2020 року у справі № 908/684/19, від 23 жовтня 2020 року у справі № 2-2585/11, від 23 грудня 2020 року у справі № 755/174/18, від 03 березня 2021 року у справі № 199/7376/16, від 24 березня 2021 року у справі № 922/2244/19,
від 08 квітня 2021 року у справі № 910/8737/19, від 09 червня 2021 року у справі № 922/3530/19, від 09 червня 2021 року у справі № 922/1141/20, від 21 липня 2021 року у справі № 330/1378/18, від 29 червня 2022 року у справі № 523/9145/18 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
20. Прокурор посилається на те, що судами попередніх інстанцій не ураховано, що наявність підстав для представництва інтересів держави органами прокуратури було перевірено при прийнятті позовної заяви до провадження, а бездіяльність Дніпровської міської ради (більше ніж два роки) свідчить про наявність виключних підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах. При цьому звертає увагу на виконання прокурором вимог частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" щодо попереднього повідомлення суб`єкта владних повноважень про представництво його інтересів в суді.
21. Помилковими вважає висновки судів попередніх інстанцій про відсутність доказів належності спірної квартири Дніпровській міській раді, посилаючись на положення статті 128 ЦК УРСР, а також вказує на відсутність її волевиявлення, як законного власника, на відчуження (приватизацію) спірної квартири.
22. Суди попередніх інстанцій, на думку прокурора, не звернули уваги на те, що територіальна громада міста Дніпра втратила право комунальної власності на спірну квартиру за відсутності своєї волі, що безумовно свідчить про порушення її майнових прав, захист яких відповідає критерію пропорційності. При цьому ОСОБА_1 має право відновити своє право на підставі положень статті 661 ЦК України. Акцентує увагу на наявності 7 616 сімей, які мають право на першочергове та позачергове отримання житла, а також відсутності вільних житлових приміщень для забезпечення їх потреб.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
23. Ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2022 рокувідкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи
№ 204/114/19 з суду першої інстанції.
24. 13 вересня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
25. Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Відмовлено заступнику керівника Дніпропетровської обласної прокуратури у задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом та участю сторін.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
26. У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 просить відмовити у задоволенні поданої касаційної скарги, а оскаржені судові рішення залишити без змін, посилаючись на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, необґрунтованими, такими, що не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій. Зазначає, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем спірної квартири, придбала її за 16 500,00 доларів США, здійснила у ній капітальний ремонт, справно сплачує рахунки за комунальні послуги та отримала субсидію. При цьому вона активно співпрацювала зі слідством. Позбавлення її спірного майна призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод. Вважає, що судами попередніх інстанцій правильно встановлено відсутність виключних випадків для представництва прокурором інтересів Дніпровської міської ради, а посилання прокурора на виконання ним вимог частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" в частині попереднього повідомлення міської ради про представництво інтересів вважає припущенням, оскільки відсутні докази направлення та отримання такого повідомлення.
27. Дніпровська міська рада підтримала доводи касаційної скаргизаступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури. Звертає увагу на порушення права територіальної громади, яке потребує невідкладного захисту, а також підтверджує наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави, в особі Дніпровської міської ради, з огляду на бездіяльність органу, уповноваженого захищати інтереси держави у спірних правовідносинах.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
28. На балансі ОЖКП "Південне" перебував будинок АДРЕСА_2 .
29. Розпорядженням голови Дніпропетровської обласної ради
від 10 вересня 2003 року № 171-р, яке затверджено рішенням Дніпропетровської обласної ради від 23 жовтня 2003 року №232-10/ХХІУ, передано цілісний майновий комплекс ОЖКП "Південне", що належить до спільної власності територіальних громад області, у власність територіальної громади міста Дніпропетровська.
30. Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 18 грудня 2015 року приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Царєйкін М. М. здійснив державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 05 травня 1997 року ВО "Південний машинобудівний завод".
31. 18 грудня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу зазначеної вище квартири, який було посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу
Царєйкіним М. М. за реєстровим номером № 1710.
32. Відповідно до пункту 2 зазначеного договору квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 05 березня 1997 року ВО "Південний машинобудівний завод" згідно з розпорядженням від 05 березня 1997 року № 1077-97, зареєстрованого КП "ДМБТІ" у реєстраційній книзі 270п за реєстраційним № 12.
33. 28 січня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу спірної квартири, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Солошенко Ю. В. та зареєстрований в реєстрі за №174. Спірне житлове приміщення придбано за 117 619 грн.
34. Відповідно до інформації, наданої КП "ДМБТІ", станом на 31 грудня
2012 року державна реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_1 та технічна інвентаризація зазначеної квартири, як окремого об`єкту нерухомого майна, КП "ДМБТІ" не проводились.
35. За фактом незаконного вибуття з комунальної власності територіальної громади міста Дніпра квартири АДРЕСА_1 відкрито кримінальне провадження №12016040680000122 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 Кримінального кодексу України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань
15 січня 2016 року.
36. У протоколі допиту свідка від 01 серпня 2016 року, складеному слідчим Красногвардійського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області
Фітісовим Г. І. в межах кримінального провадження, свідок ОСОБА_3 пояснив, що жодного відношення до квартири АДРЕСА_1 він не має, свідоцтва про право власності на житло від 05 березня 1997 року чи 05 травня 1997 року, виданого ВО "Південний машинобудівний завод" згідно з розпорядженням
від 05 березня 1997 року №1077-97, він не отримував. Приватного нотаріуса Дніпровського нотаріального округу Царєйкіна М. М. та ОСОБА_2 він не знає та ніколи не бачив, жодних договорів купівлі-продажу він не укладав. Також ОСОБА_3 пояснив, що в 2011 році ним було загублено оригінал свого паспорту та оригінал свідоцтва про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_5, яка належить йому на праві власності.
Позиція Верховного Суду
37. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
38. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку та якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
39. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
40. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
41. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.