Постанова
Іменем України
08 березня 2023 року
м. Київ
справа № 308/4639/20
провадження № 61-13253св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Ужгородська міська рада (позивач за зустрічним позовом), Департамент міського господарства Ужгородської міської ради (третя особа за зустрічним позовом),
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у складі судді
Сарай А. І. від 16 жовтня 2020 року та постанову Закарпатського апеляційного суду у складі колегії суддів: Собослоя Г. Г., Готри Т. Ю., Мацунича М. В.
від 05 липня 2021 року,
Зміст первісного позову та його обґрунтування
1. У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Ужгородської міської ради та Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради про витребування майна з чужого незаконного володіння.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що на підставі договору дарування земельної ділянки від 25 серпня 2010 року та додаткового договору від 01 грудня 2015 року № 1 у його власності перебувала земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,0895 га, кадастровий номер 2110100000:31:003:0120.
3. 13 травня 2019 року йому стало відомо про те, що рішенням державного реєстратора виконавчого комітету Ужгородської міської ради Мага Т. В.
від 26 жовтня 2017 року № 37780008 скасовано запис про його право власності на вказану ділянку, а наступним рішенням від 07 березня 2018 року № 40042137 зареєстровано право власності на земельну ділянку за Ужгородською міською радою.
4. Підставою для прийняття вищевказаних рішень державного реєстратора,
що призвело до вибуття з володіння майна поза його волею, слугувало рішення Ужгородського міськрайонного суду від 14 грудня 2016 року, залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 14 червня 2017 року, у справі № 308/12760/15 за позовом прокурора м. Ужгорода до Ужгородської міської ради, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення та скасування акта на право власності на земельну ділянку.
5. Посилався позивач на те, що постановою Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 308/12760/15 зазначені рішення судів першої та апеляційної інстанцій частково скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову прокурора до ОСОБА_2, ОСОБА_1 та Ужгородської міської ради про визнання договору дарування земельної ділянки та додаткового договору до договору дарування недійсними.
6. Вважає, що оскільки його правовстановлюючі документи щодо зазначеної земельної ділянки (договір дарування земельної ділянки
від 25 серпня 2010 року та додатковий договір від 01 грудня 2015 року № 1) є чинними, належне йому майно (земельна ділянка) вибуло з його володіння на підставі рішення суду, яке в подальшому було скасоване судом касаційної інстанції, і вважається таким, що вибуло з володіння поза волею власника та підлягає витребуванню на підставі статті 388 Цивільного кодексу України.
7. Додатково зазначав про здійснення Ужгородською міською радою поділу належної йому земельної ділянки на 2 земельні ділянки: кадастровий номер 2110100000:32:001:0401, площею 0,0844 га, та кадастровий номер 2110100000:32:001:0400, площею 0,0051 га.
8. З огляду на наведене та з урахуванням уточнення позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд витребувати із незаконного володіння Ужгородської міської ради на його користь земельні ділянки кадастровий номер 2110100000:32:001:0401, площею 0,0844 га, та кадастровий номер 2110100000:32:001:0400, площею 0,0051 га, які виникли в результаті поділу земельної ділянки, розташованої за адресою:
АДРЕСА_1, загальною площею 0,0895 га, кадастровий номер 2110100000:31:003:0120.
Зміст зустрічного позову та його обґрунтування
9. У червні 2020 року Ужгородська міська рада подала до суду зустрічний позов до ОСОБА_1, третя особа: Департамент міського господарства Ужгородської міської ради, про витребування майна.
10. На обґрунтування зустрічних позовних вимог Ужгородська міська рада зазначала, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 14 грудня
2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 14 червня 2017 року, у справі № 308/12760/15 позов прокурора
м. Ужгорода до Ужгородської міської ради, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення, скасування акта на право власності на земельну ділянку та договору дарування задоволено.
11. Постановою Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі
№ 308/12760/15 вказані судові рішення першої та апеляційної інстанцій частково скасовано та ухвалено в частині вирішення вимог про визнання договору дарування земельної ділянки та додаткового договору до договору дарування недійсними нове судове рішення про відмову у їх задоволенні. В інший частині рішення Ужгородського міськрайонного суду від 14 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 14 червня 2017 року залишено без змін.
12. Посилалася на те, що при задоволенні позовних вимог у справі
№ 308/12760/15 суди встановили, що пункт 1.18 рішення Ужгородської міської ради від 27 листопада 2009 року № 1301, яким затверджено проект відведення земельної ділянки ОСОБА_2 та передано у власність земельну ділянку площею 0,0895 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1, є незаконним, оскільки Ужгородською міською радою були допущені порушення під час відведення та передачі у власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки, зокрема, щодо питання зміни її цільового призначення та врахування її розташування, включення до її складу запроектованої дороги, яка відноситься до земель загального користування, передача яких у приватну власність не допускається згідно з пунктом "а" частини четвертої статті 83 Земельного кодексу України. З урахуванням наведених підстав також визнано недійсним державний акт, який виданий на підставі указаного рішення міської ради.
13. З огляду на встановлені обставини незаконного вибуття спірної земельної ділянки з власності територіальної громади, без волі її власника, вважає, що наявні правові підстави для її витребування з володіння
ОСОБА_1, який придбав її на підставі договору дарування земельної ділянки від 25 серпня 2010 року у ОСОБА_2 .
14. Водночас, зазначає, що на підставі рішень Ужгородської міської ради
від 13 грудня 2018 року № 1352 та від 18 квітня 2019 року № 1516 здійснено поділ земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:31:003:0120 на дві земельні ділянки, кадастровий номер 2110100000:32:001:0401, площею 0,0844 га, та кадастровий номер 2110100000:32:001:0400, площею 0,0051 га.
15. Ураховуючи наведене, Ужгородська міська рада просила витребувати у ОСОБА_1 земельні ділянки кадастровий номер 2110100000:32:001:0401, площею 0,0844 га, та кадастровий номер 2110100000:32:001:0400, площею 0,0051 га, що знаходяться по АДРЕСА_1, вартістю 51 830,00 грн, на користь територіальної громади м. Ужгорода.
16. Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області
від 02 жовтня 2020 року прийнято зустрічний позов Ужгородської міської ради до спільного розгляду з позовом ОСОБА_1 .
Основний зміст та мотиви судових рішень судів попередніх інстанцій
17. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області
від 14 грудня 2016 року, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 05 липня 2021 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічний позов Ужгородської міської ради задоволено.
18. Витребувано від ОСОБА_1 земельні ділянки, кадастровий номер 2110100000:32:001:0401, площею 0,844 га, та кадастровий номер 2110100000:32:001:0400, площею 0,0051 га по АДРЕСА_2 на користь територіальної громади м. Ужгорода. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
19. Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, мотивовано тим, що земельна ділянка, в результаті поділу якої сформовано дві окремі земельні ділянки, перебуває у комунальній власності, однак вибула з власності територіальної громади м. Ужгорода поза її волею, оскільки передана у приватну власність на підставі незаконного рішення Ужгородської міської ради, що встановлено судовими рішеннями у справі
№ 308/12760/15-ц, а тому в Ужгородської міської ради наявні правові підстави для їх витребування у ОСОБА_1, який придбав її на підставі договору дарування у особи, яка незаконно набула її у приватну власність.
20. При вирішенні питання про наявність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності щодо позовних вимог Ужгородської міської ради, суди попередніх інстанцій виходили з того, що про обставини порушення свого права щодо володіння, користування та розпорядження спірними земельними ділянками Ужгородська міська рада дізналася з постанови Верховного Суду
від 11 грудня 2019 року у справі № 308/12760/15, а тому не пропустила строк позовної давності при зверненні у червні 2020 року до суду із цим позовом.
Узагальнені доводи касаційної скарги
21. У серпні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить оскаржувані судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог та відмову в задоволенні зустрічного позову Ужгородської міської ради.
22. Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень
ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права, посилаючись на те, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 6-2233цс16, від 22 червня 2017 року у справі № 6-1047цс17, а також постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі
№ 653/1096/16-ц, від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України).
23. На обґрунтування доводів касаційної скарги, ОСОБА_1 зазначив, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували до зустрічних позовних вимог положення статті 388 ЦК України, оскільки фактично витребували спірне майно на користь вододіючого власника, право власності якого зареєстроване у встановленому законом порядку. Послався на те, що він ще у 2019 році втратив право власності щодо спірної земельної ділянки та не володіє нею. Також вважає, що суди попередніх інстанцій не дослідили обставин порушення його прав щодо спірної земельної ділянки.
24. Крім того, зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо дотримання Ужгородською міською радою позовної давності при зверненні до суду із зустрічним позовом, з огляду на те, що про порушення свого права вона дізналася ще у 2015 році при розгляді справи
№ 308/12760/15.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
25. Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 308/4639/20, витребувано її з Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області та зупинено дію постанови Закарпатського апеляційного суду від 05 липня 2021 року до закінчення
її перегляду в касаційному порядку.
26. 28 серпня 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
27. Ухвалою Верховного Суду від 21 липня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
28. Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2022 року зупинено касаційне провадження у справі № 308/4639/20 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду у касаційному порядку справи № 461/12525/15-ц (провадження 14-190цс20).
29. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 січня 2023 року справу розподілено судді-доповідачеві.
30. Ухвалою Верховного Суду від 08 березня 2023 року поновлено касаційне провадження у справі № 308/4639/20.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
31. У вересні 2021 року Ужгородська міська рада та Департамент міського господарства Ужгородської міської ради надіслали до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просять оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Зазначили про безпідставність доводів ОСОБА_1, з огляду на встановлений судовими рішеннями факт незаконної передачі спірної земельної ділянки у приватну власність. В частині доводів касаційної скарги щодо пропуску позовної давності послалися на те, що після винесення ухвали Апеляційного суду Закарпатської області
від 14 червня 2017 року у справі № 308/12760/15 Ужгородська міська рада зареєструвала своє право власності на спірну земельну ділянку та здійснювала правомочності власника без порушень її прав. Про порушення свого права власності дізналася лише з постанови Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 308/12760/15, якою скасовано судові рішення судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог про визнання недійсними правовстановлюючих документів ОСОБА_1 щодо такої ділянки.
32. У вересні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду заперечення
на відзив на касаційну скаргу, в якому просить задовольнити касаційну скаргу. Зазначив, що до позовних вимог, пред`явлених Ужгородською міською радою у червні 2020 року, суди мали застосувати наслідки спливу позовної давності, оскільки Ужгородська міська рада була обізнана про порушення її права на спірну земельну ділянку з 2015 року. Крім того, посилається на відсутність доказів реєстрації права власності на земельні ділянки, утворені внаслідок поділу належної йому земельної ділянки, кадастровий номер 2110100000:31:003:0120, а також незаконності затвердження технічної документації щодо них.
33. У поясненнях, поданих у листопаді 2022 року, ОСОБА_1 зосереджує увагу на відсутності предмета спору, оскільки на момент звернення до суду земельна ділянка,кадастровий номер 2110100000:31:003:0120, яку він набув у власність на підставі договору дарування від 25 серпня 2010 року, фактично не існувала, а право власності на новосформовані земельні ділянки, утворені в результаті її поділу, щодо яких подано позов у цій справі, не зареєстроване за ним.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
34. Відповідно до договору дарування земельної ділянки від 25 серпня
2010 року та додаткового договору № 1 від 01 грудня 2015 року, що укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, останній набув право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 2110100000:31:003:0120, площею
0,0895 га, в районі АДРЕСА_1.
35. У жовтні 2015 року керівник Ужгородської місцевої прокуратури Закарпатської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2,
ОСОБА_1, Ужгородської міської ради Закарпатської області про визнання рішення міської ради, державного акта на право власності на зазначену вище земельну ділянку недійсними.
36. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області
від 14 грудня 2016 року у справі № 308/12760/15-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 14 червня 2017 року, позов керівника Ужгородської місцевої прокуратури Закарпатської області задоволено. Визнано незаконним та скасовано пункт 1.18 рішення 5 сесії 5 скликання Ужгородської міської ради Закарпатської області від 27 листопада 2009 року № 1301, яким затверджено проект відведення земельної ділянки ОСОБА_2 та передано у власність земельну ділянку площею 0,0895 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 . Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 578783, кадастровий номер 2110100000:31:003:0120. Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки, кадастровий номер 2110100000:31:003:0120, укладений 25 серпня
2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, та додатковий договір
від 01 грудня 2015 року № 1 до вказаного договору дарування (реєстраційний номер 2930).
37. Судовими рішеннями у справі № 308/12760/15-ц встановлено, що пункт 1.18 рішення Ужгородської міської ради від 27 листопада 2009 року № 1301, яким затверджено проект відведення земельної ділянки ОСОБА_2 та передано у власність земельну ділянку площею 0,0895 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по
АДРЕСА_1, є незаконним, оскільки Ужгородською міською радою були допущені порушення під час відведення та передачі у власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки, зокрема, щодо зміни її цільового призначення та врахування її розташування. У зв`язку з цим також було визнано недійсним державний акт, який виданий на підставі цього рішення. Крім того, до спірної земельної ділянки частково було включено запроектовану дорогу, яка відноситься до земель загального користування, передача яких у приватну власність не допускається згідно з пунктом "а" частини четвертої статті 83 ЗК України.
38. На підставі рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 грудня 2016 року та ухвали Апеляційного суду Закарпатської області від 14 червня 2017 року у справі № 308/12760/15-ц, рішенням державного реєстратора виконавчого комітету Ужгородської міської ради
Маги Т. В. від 26 жовтня 2017 року за № 37780008 було скасовано запис про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер 2110100000:31:003:0120, та рішенням державного реєстратора від 07 березня 2018 року за № 40042137 зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку за Ужгородською міською радою (форма власності: комунальна).
39. Рішенням ХХХ сесії VII скликання Ужгородської міської ради від 13 грудня 2018 року № 1352 "Про надання та відмову у наданні згоди на складання технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)" Департаменту міського господарства було надано дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки площею 0,0895 га на земельні ділянки площею 0,0051 га та площею 0,0844 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 з подальшою реєстрацією комунальної власності за умови винесення земельних ділянок на аукціон.