Постанова
Іменем України
01 березня 2023 року
м. Київ
справа № 754/7246/16-ц
провадження № 61-5942св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду
від 19 травня 2021 року у складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Оніщука М. І., Крижанівської Г. В.,
ВСТАНОВИВ :
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до
ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
Позовну заяву мотивовано тим, що 15 травня 2013 року між нею та
ОСОБА_2 був укладений договір позики, відповідно до якого відповідач отримав у позику грошові кошти у розмірі 162 000 грн, що еквівалентно
20 000 доларів США, на строк до 01 грудня 2014 року, що підтверджується розпискою відповідача.
Посилаючись на те, що відповідач зобов`язання за договором позики належним чином не виконав, повернув лише частину коштів у розмірі
9 000 доларів США, а інша частина у розмірі 11 000 доларів США відповідачем не повернута, позивач просила стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за договором позики у розмірі 298 100 грн, що станом 31 травня 2016 року еквівалентно 11 000 доларів США, а також проценти за користування позикою у сумі 123 098,96 грн, а також три процента річних за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 15 761,06 грн.
У листопаді 2018 року у зв`язку із зміною в належних до сплати сумах, передбачених статтями 625 та 1048 ЦК України, ОСОБА_1 збільшила позовні вимоги та просила стягнути заборгованість за позикою розмірі 561 000 грн, що еквівалентно 20 000 доларів США, проценти за користування позикою на підставі частини першої статті 1048 ЦК України у розмірі 461 071,13 грн, а також три проценти річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України у розмірі 83 469,40 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 20 листопада 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в якості заборгованості за договором позики у розмірі 561 000 грн, проценти за користування позикою у розмірі
461 071,13 грн, 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за весь період прострочення у розмірі 83 469,40 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позичальник не виконав умови договору позики щодо повернення одержаних у борг коштів з нарахованими на них процентами, а тому з відповідача слід стягнути кошти у заявленому позивачем розмірі, а також три проценти річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 19 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 20 листопада 2020 року скасовано, прийнято постанову про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 15 травня 2013 року у розмірі 561 000 грн, проценти у розмірі
46 697,26 грн та 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 83 469,40 грн, а всього 691 166,66 грн.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у відповідача обов`язку з повернення отриманих за договорами позики коштів, однак помилково стягнув проценти після закінчення строку дії договору, оскільки право кредитодавця нараховувати проценти за договором позики припиняється після спливу визначеного договору строку повернення позики. Таким чином з відповідача на користь позивача підлягають стягненню проценти у межах дії строку позики за період з 01 червня 2013 року до 01 грудня 2014 року. У зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання з відповідача також підлягають стягненню три проценти річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України у заявленому позивачем розмірі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що він не підписував розписку про отримання коштів, не отримував у позивачки коштів у позику. Суди попередніх інстанцій безпідставно взяли до уваги висновки експертів за результатом проведення почеркознавчих експертиз від 20 грудня 2016 року, від 04 вересня 2018 року і від 22 квітня 2020 року про належність йому підпису у договорі позики та розписці, оскільки вони є неповними та необґрунтованими, а також безпідставно відмовили у задоволенні його клопотання про призначення в справі додаткової експертизи для з`ясування факту та способу підроблення боргової розписки.
Крім того, зазначає, що стосунки, які виникли між ним та ОСОБА_1 не пов`язані із борговими зобов`язаннями, а виникли внаслідок поділу спадщини. Зазначені кошти відповідач зобов`язаний був сплатити позивачу за її відмову від частини спадщини, які він сплатив частково у розмірі
11 000 доларів США, а не 9 000 доларів США як помилково зазначає позивач.
На підтвердження часткового повернення коштів у розмірі 11 000 доларів США, відповідач приєднав до касаційної скарги розписки позивача про отримання цих коштів.
Суд апеляційної інстанції, стягуючи кошти у розмірі 561 000 грн, що еквівалентно 20 000 доларів США, не звернув уваги на часткове повернення коштів, про що зазначено позивачем у позовній заяві. Зазначає, що проценти були нараховані на всю суму боргу, без урахування тієї суми, що була повернута.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
19 січня 2023 року справу передано судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи
15 травня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, відповідно до якого позивач передала відповідачу у власність грошові кошти в сумі 162 000 грн, що в еквіваленті становило 20 000 доларів США (а. с. 5, т. 1). На підставі пункту 2.2 договору передача грошей позивачкою до відповідачу підтверджується розпискою ОСОБА_2
(а. с. 6, т. 1).
Згідно з пунктом 3.1 договору позики визначено, що відповідач зобов`язаний повернути позику до 01 грудня 2014 року, шляхом передачі позивачу готівкових коштів у гривнях в сумі, що еквівалентна курсу долара США в ПриватБанку на день повернення позики.
Договором був передбачений наступний графік повернення позики відповідачем: до 01 червня 2013 року - 7 000,00 доларів США; до 01 вересня 2013 року - 2 167,00 доларів США; до 01 грудня 2013 року - 2 167,00 доларів США; до 01 березня 2014 року - 2 167,00 доларів США; до 01 червня
2014 року - 2 167,00 доларів США; до 01 вересня 2014 року - 2 167,00 доларів США; до 01 грудня 2014 року - 2167,00 доларів США.
Відповідно до висновку судової почеркознавчої експертизи, проведеної за матеріалами справи експертом ТОВ "Незалежний інститут судових експертиз" від 20 грудня 2016 року, підписи від імені ОСОБА_2 у графі "позичальник" у договорі позики від 15 травня 2013 року та розписці позичальника про отримання коштів відповідно до договору позики
від 15 травня 2013 року виконані ОСОБА_2 (а. с. 80-82, т. 1).
Відповідно до висновку експертів за результатами проведення судово-технічного та почеркознавчого дослідження від 04 вересня 2018 року, проведеного в рамках розгляду цієї справи Вінницьким відділенням КНДІСЕ за заявою ОСОБА_1, встановлено, що підписи від імені ОСОБА_2 в договорі позики від 15 травня 2013 року та в розписці позичальника про отримання коштів відповідно до договору позики від 15 травня 2013 року в графах "позичальник" - виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки та технічних засобів. Підписи від імені ОСОБА_2 в договорі позики та в розписці позичальника про отримання коштів в графах "позичальник" - виконані однією особою (а. с. 19-25, т. 2).
За змістом висновків експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 22 квітня 2020 року Вінницького відділення КНДІСЕ встановлено, що підписи від імені ОСОБА_2 в договорі позики
від 15 травня 2013 року та в розписці позичальника про отримання коштів в графах "позичальник" виконані рукописним способом, кульковими ручками, без попередньої технічної підготовки та технічних засобів. Досліджувані в графах "позичальник" підписи від імені ОСОБА_2 в договорі позики та в розписці позичальника про отримання коштів виконані самим ОСОБА_2 .
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, письмова форма договору позики унаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й факту передання грошової суми позичальнику. За суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.