Постанова
Іменем України
07 березня 2023 року
м. Київ
справа № 205/9097/19
провадження № 61-1472св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Дніпровська міська рада, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Кияненко Дар`єю Олегівною, на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 серпня 2021 року у складі судді Приходченко О. С. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Макарова М. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дніпровської міської ради, ОСОБА_2 про визнання рішення органу місцевого самоврядування недійсним, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку.
Позов обґрунтований тим, що рішенням Виконавчого комітету Ленінської районної Ради народних депутатів від 19 листопада 1993 року № 401/14 (далі - рішення № 401/14) за позивачем закріплено земельну ділянку площею 1 000,00 кв. м на АДРЕСА_1, дозволено будівництво житлового будинку. Вказане рішення чинне і не скасоване.
З листопада 1993 року і на час звернення до суду позивач безперервно користується земельною ділянкою, з 01 січня 2000 року сплачує земельний податок, утримує її в належному стані, здійснив проведення водопостачання та водовідведення, брав участь у будівництві газопроводу і дороги.
Рішенням Дніпровської міської ради від 24 липня 2019 року № 157/47 "Про передачу земельної ділянки у районі АДРЕСА_2 у власність гр. ОСОБА_2, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)" (далі - рішення № 157/47) земельну ділянку загальною площею 1 000,00 кв. м на АДРЕСА_1 (далі - спірна земельна ділянка), передано у власність ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
ОСОБА_2 затверджено проєкт землеустрою про відведення спірної земельної ділянки та передано її у власність.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку, кадастровий номер 1210100000:08:200:0040.
Рішення № 157/47 ухвалено з порушенням норм законодавства.
Дніпровська міська рада не дослідила погодження розташування меж земельної ділянки із землевласниками та/або землекористувачами сусідніх земельних ділянок.
На проєктній документації відсутнє позначення водогону та інших ознак побутової діяльності позивача, відсутнє погодження меж земельної ділянки із суміжними землевласниками та/або землекористувачами.
Рішення № 157/47 порушує норми законодавства, права ОСОБА_1 та суміжних землекористувачів, оскільки позивач більше 25 років добросовісно, відкрито, безперервно користувався спірною земельною ділянкою і має право на першочергове оформлення права власності на неї.
Після виділення спірної земельної ділянки ОСОБА_1 будинок не побудував, проте користувався земельною ділянкою як городом і садом та вважав, що вона належить йому. На земельній ділянці проведено воду, за споживання якої сплачує позивач, є лічильник на воду.
Технічну документацію, яку згідно з рішенням № 401/14 позивач був зобов`язаний оформити, він не оформив, будівель не будував, огорожу земельної ділянки не встановлював.
З 2013 році ОСОБА_1 не сплачує земельний податок, оскільки звільнений від його сплати як пенсіонер за віком.
У січні 2019 року позивач звернувся до Дніпровської міської ради із заявою про надання дозволу на розробку проєктної документації для виділення земельної ділянки. У задоволенні заяви йому було відмовлено через те, що спірна земельна ділянка вже надана у приватну власність ОСОБА_2 .
З урахуванням уточнень просив визнати рішення № 157/47 недійсним, скасувати державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_2 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 серпня 2021 року, яке залишене без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року, у позові відмовлено.
Рішення судів мотивовані тим, що рішенням № 401/14 за ОСОБА_1 закріплено земельну ділянку АДРЕСА_1, та зобов`язано в тримісячний строк оформити технічну документацію на забудування земельної ділянки і узгодження її з архітектором району, що позивач не виконав.
Суди виходили з того, що відсутні належні та допустимі докази виникнення майнових прав позивача на спірну земельну ділянку, оскільки саме по собі рішення № 401/14 не є правовстановлюючим документом, а лише створює правову підставу для початку розроблення землевпорядної документації на земельну ділянку, яка підлягатиме подальшому затвердженню іншим розпорядчим актом, тому ОСОБА_1 не набув на неї право власності чи користування, яке згідно зі статтею 125 ЗК України виникає з моменту державної реєстрації такого права.
Позивач не довів, які саме права на спірну земельну ділянку він мав на момент надання її у власність ОСОБА_2 у 2019 році, оскільки відповідно до статті 5 ЦПК України, статей 15, 16 ЦК України суд може захистити лише ті права особи, які їй належали і які було порушено відповідачами.
Суди не взяли до уваги посилання позивача на те, що він тривалий час користується земельною ділянкою, тому його інтереси, що виникли на підставі рішення № 401/14 підлягають захисту, оскільки на підставі цього рішення у позивача не виникло права власності чи користування, а лише правова підстава для належного оформлення такого права, проте він не вчиняв ніяких дій щодо його оформлення.
Суди зауважили, що в тексті рішення № 401/14, зокрема у пункті 4 вказано, що при невиконанні зазначених в ньому умов, ОСОБА_1 втрачає право на забудову земельної ділянки.
У матеріалах справи немає належних та допустимих доказів, що рішенням № 401/14 ОСОБА_1 було надано дозвіл на розробку проєкту щодо спірної земельної ділянки, власником якої є ОСОБА_2 . Позивач не надав доказів порушення його права саме відповідачами та виникнення будь-яких прав на спірну земельну ділянку, кадастровий номер 1210100000:08:200:0040.
Відмовляючи у позові в частині позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_2, суди виходили з того, що ця позовна вимога є похідною від позовної вимоги про визнання рішення № 157/47недійсним .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2022 року ОСОБА_1, через адвоката Кияненко Д. О., направив поштовим зв`язком до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 серпня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року, просив їх скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що cуд першої інстанції не залучив Виконавчий комітет Ленінської районної ради або його правонаступників до справи як третьої особи, не застосував частину третю статті 53 ЦПК України.
Суди встановили обставини справи на підставі недопустимих доказів, зокрема рішення № 157/47, оскільки воно ухвалене на підстави недійсної технічної документації - акта погодження меж спірної земельної ділянки суміжними землевласниками від 15 жовтня 2018 року і акт приймання-передання межових знаків спірної земельної ділянки суміжними землевласниками від 15 жовтня 2018 року.
Сусідні землекористувачі або землевласники не погоджували межі спірної земельної ділянки.
Суди не взяли до уваги докази добросовісного, відкритого, постійного користуваннях позивачем спірною земельною ділянкою протягом більше 25 років на не застосували норми ЗК України про набувальну давність.
Суди не врахували висновки Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 729/608/17, провадження № 14-648цс18, щодо права набувальної давності на земельну ділянку.
Аргументи інших учасників справи
Відзив Дніпровської міської ради на касаційну скаргу мотивований тим, що позов, предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування про передання у власність земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово, і з ухваленням якого виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом його виконання.
Позивач не надав доказів оформлення технічної документації на забудову спірної земельної ділянки.
Дніпровська міська рада не порушила права та законні інтереси позивача, тому суди дійшли правильних висновків про відмову в позові.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У травні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2022 року відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу залишено без розгляду.
29 липня 2022 року надійшло клопотання позивача, подане адвокатомКияненко Д. О. про долучення доказів.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389, пунктами 1, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що рішенням № 401/14 ОСОБА_1 надано дозвіл на будівництво житлового будинку на АДРЕСА_3 та закріплено за ним земельну ділянку площею 1 000,00 кв. м на АДРЕСА_1 ; зобов`язано позивача в тримісячний строк оформити технічну документацію на забудову земельної ділянки, погодити її з архітектором району, будівництво закінчити до 19 листопада 1995 року; у разі невиконання зазначених в рішенні умов, ОСОБА_1 втрачає право на забудову земельної ділянки (а. с. 11 зворот).
Рішенням № 157/47 затверджено проєкт землеустрою про відведення спірної земельної ділянки та передано її у власність ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а. с. 106-107).
Відповідно до довідки від 12 серпня 2019 року № 97, виданої головою квартального комітету № 31 Новокодацької районної у м. Дніпрі ради, на АДРЕСА_1 було проведено лінії електропередач, газогін, водогін (за кошти мешканців вулиці). ОСОБА_1 брав участь в облаштуванні дороги шлаком (а. с. 9).
Згідно з листом Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області від 08 серпня 2019 року № 92271/04/36-10-505-467, ОСОБА_1 є платником земельного податку з фізичних осіб з 01 січня 2000 року за земельну ділянку на АДРЕСА_1, на 06 вересня 2019 року заборгованості не має (а. с. 11).
На ім`я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, у Комінальному підприємстві "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 (а. с. 12).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Підстави набуття права на землю шляхом передачі ділянок у власність встановлюються нормами ЗК України.
Згідно з частиною першою статті 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини другої статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.