Постанова
Іменем України
02 березня 2023 року
м. Київ
справа № 522/7658/20
провадження № 61-1823св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1,
відповідач - Одеський державний аграрний університет,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Кузьменко Володимир Володимирович, на постанову Одеського апеляційного суду від 07 грудня 2022°року у складі колегії суддів: Таварткіладзе°О.°М., Князюка°О.°В., Погорєлової°С.°О.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2020°року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Одеського державного аграрного університету (далі - Університет) про скасування наказів, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
На обґрунтування позову посилалася на таке.
З 07°листопада 2019°року вона працює на посаді заступника керівника - проректора з науково-педагогічної та методичної роботи Університету.
З 24°лютого 2020°року до 21°березня 2020°року відповідно до листка непрацездатності АДН°№°530480, який продовжено листком непрацездатності АДН°№°530548, вона була відсутня на роботі у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.
У період тимчасової непрацездатності ректор Університету ОСОБА_2 видав наказ від°28°лютого 2020°року №°6-ВК/тм про її відсторонення від посади без збереження заробітної плати за порушення законодавства з питань охорони праці.
23°березня 2020°року після виходу на роботу вона отримала зазначений наказ із службовою запискою ОСОБА_3, в якій було зазначено, що вона не пройшла навчання з охорони праці та протипожежної безпеки, тим самим подальше виконання посадових обов`язків є неможливим.
Її не ознайомлювали з наказами ректора Університету про організацію охорони праці в вузі, інструкцією з охорони праці та журналом проведення інструктажів, положенням про навчання з питань охорони праці і планами-графіками проведення навчань та перевірки знань з°питань охорони праці співробітників Університету, положенням про службу охорони праці і техніки безпеки Університету, зі складом комісії з охорони праці, місцем проведення навчань і перевірки знань в Університеті, наказами про призначення відповідальних за пожежну безпеку окремих будівель, споруд, приміщень, дільниць, технологічного та інженерного устаткування, а також з утримання та експлуатації засобів протипожежного захисту.
На підставі незаконного наказу про відсторонення від посади їй зупинено нарахування і виплату заробітної плати впродовж тривалого терміну, у зв`язку з чим утворився борг за вимушений прогул у°розмірі 37°287,80°грн.
14°травня 2020°року ректор Університету ОСОБА_2 безпідставно, з порушенням правил діловодства, Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), розумності та логічності видав два накази з однаковими назвами і номерами 107-заг "Про внесення змін до складу науково-координаційної ради Одеського державного аграрного університету".
Дії відповідача напередодні прийняття наказу про відсторонення її від посади, а саме: моральний тиск, приниження позивача за присутності інших працівників учбового закладу, схиляння до написання заяви про звільнення за власним бажанням значно підірвали моральний стан позивача, що виразилось в ускладненнях здоров`я, крім того незаконне притягнення до дисциплінарної відповідальності і порушення її прав та гарантій, як працівника, призвели до значних моральних страждань, у°зв`язку з чим вона вважала, що відповідач повинен відшкодувати їй моральну шкоду, яку вона оцінила у сумі 100°000,00°грн.
З урахуванням наведеного, позивачка просила скасувати наказ від°28°лютого 2020°року №°6-ВК/тм як незаконний, а також скасувати накази від°14°травня 2020°року №°107-заг "Про внесення мін до науково-координаційної ради Одеського державного аграрного університету", як такі що прийняті на підставі незаконного наказу від°28°лютого 2020°року №°6-ВК/тм, стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду.
Короткий зміст рішень судів
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від°12°липня 2021°року позов задоволено частково.
Скасовано наказ Університету від°28°лютого 2020°року №°6-ВК/тм "Про відсторонення працівника від роботи" про відсторонення ОСОБА_1 проректора з науково-педагогічної та методичної роботи Одеського державного аграрного університету. Скасовано наказ Університету від°14°травня 2020°року №°107-заг "Про внесення змін до складу науково-координаційної ради Одеського державного аграрного університету". Скасовано наказ Університету від°14°травня 2020°року №°107-заг "Про внесення змін до складу науково-координаційної ради Одеського державного аграрного університету". Стягнуто з Університету на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 140°472,36°грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що станом на 28°лютого 2020°року ОСОБА_1 не ухилялася від навчання, а°тому відсторонення її від роботи без збереження заробітної плати є°незаконним.
У зв`язку із скасуванням наказу Університету від°28°лютого 2020°року
№°6-ВК/тм"Про відсторонення працівника від роботи" підлягає скасуванню наказ ректора Університету від°14°травня 2020°року №°107-заг "Про внесення змін до складу науково-координаційної ради Одеського державного аграрного університету", яким, зокрема, виведено зі складу проректора з навчальної та методичної роботи ОСОБА_1 у зв`язку зі звільненням від°14°травня 2020°року та наказ ректора Університету від°14°травня 2020°року №°107-заг "Про внесення змін до складу науково-координаційної ради Одеського державного аграрного університету", яким, зокрема, виведено зі складу проректора з навчальної та методичної роботи ОСОБА_1 у зв`язку з відстороненням від роботи від°14°травня 2020°року. За час відсторонення позивачки від виконуваної роботи, їй не виплачувалась заробітна плата, розмір якої згідно з розрахунком за період з 02°березня 2020°року до 07°липня 2021°року (без врахування вихідних та святкових днів) становить 140°472,36°грн.
Постановою Одеського апеляційного суду від 07 грудня 2022°року рішення Приморського районного суду м. Одеси від°12°липня 2021°року в частині скасування наказу Університету від°14°травня 2020°року №°107-заг "Про внесення змін до складу науково-координаційної ради Одеського державного аграрного університету", наказу Університету від°14°травня 2020°року
№°107-заг "Про внесення змін до складу науково-координаційної ради Одеського державного аграрного університету" та стягнення з Університету на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 140°472,36°грн скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення.
Стягнуто з Університету на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 584,14°грн з вирахуванням обов`язкових платежів. В іншій частині вимог про стягнення середнього заробітку відмовлено.
Позов ОСОБА_1 до Університету про скасування наказу від°14°травня 2020°року №°107-заг "Про внесення змін до складу науково-координаційної ради Одеського державного аграрного університету", наказу від°14°травня 2020°року №°107-заг "Про внесення змін до складу науково-координаційної ради Одеського державного аграрного університету" залишено без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від°12°липня 2021°року про скасування наказу Університету від°28°лютого 2020°року №°6-ВК/тм "Про відсторонення працівника від роботи" про відсторонення ОСОБА_1 проректора з науково-педагогічної та методичної роботи Університету в°мотивувальній частині змінено та викладено його в редакції зазначеної постанови.
В іншій частині рішення залишено без змін. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачка була зобов`язана проходити навчання та перевірку знань з питань охорони праці один раз на три роки. Оскільки вона востаннє проходила таке навчання та перевірку знань з охорони праці у першому кварталі 2017°року, наступне навчання та перевірку знань з охорони праці вона мала пройти до кінця першого кварталу 2020°року (тобто протягом січня-березня 2020°року включно).
Враховуючи наведене, видання власником 28°лютого 2020°року наказу про відсторонення позивачки від роботи у зв`язку непроходженням навчання та перевірку знань з питань охорони праці, тобто за 1 місяць до спливу першого кварталу 2020°року, протягом якого позивачка мала пройти навчання та перевірку знань з питань охорони праці, є передчасним і таким, що не узгоджується з вимогами статті 46 КЗпП України.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що станом на 28°лютого 2020°року ОСОБА_1 не ухилялася від навчання, а тому відсторонення її від роботи без збереження заробітної плати є незаконним.
Водночас суд апеляційної інстанції зазначив, що правильно встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції фактично виходив з передчасності зазначеного наказу, хоча висновку про це у°рішенні не виклав. Тому рішення суду першої інстанції підлягає зміні з°викладенням його в іншій редакції з вказівкою на передчасність цього наказу з огляду на строки проходження навчання до кінця першого кварталу 2020°року.
Суд апеляційної інстанції також виходив з того, що суд першої інстанції, стягуючи середній заробіток за час протиправного відсторонення позивачки від роботи, не врахував, що позивачка була звільнена з роботи за власним бажанням з 01°липня 2020°року і стягнув на її користь середній заробіток за період з часу її фактичного відсторонення від роботи до часу ухвалення судового рішення, тобто до 12°липня 2021°року, і що під час відсторонення від роботи з°02°березня 2020°року до 01°липня 2020°року позивачка фактично перебувала або на лікарняному або у відпустці без збереження заробітної плати у зв`язку з наявність в неї дитини до 14°років згідно з поданими нею заявами, а на період відсторонення її від роботи знаходилась один день - 19°травня 2020°року.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки при звільненні позивачці були виплачені грошові суми у зв`язку з непрацездатністю і°здійснений розрахунок при звільненні з оплатою відпусток та інших передбачених платежів і спору з цього приводу у сторін немає, тому з°відповідача на користь позивачки необхідно стягнути середньоденний заробіток за один робочий день, коли позивачка не перебувала на лікарняному або у відпустці без збереження заробітної плати згідно з поданої нею заявою.
Суд апеляційної інстанції також виходив з того, що станом на час ухвалення судом оскаржуваного рішення позивачка звільнилася з посади проректора з°навчальної та методичної роботи Університету з 01°липня 2020°року за власним бажанням відповідно до поданої заяви, тому суд першої інстанції не мав підстав для задоволення вимог про скасування наказу Університету від°14°травня 2020°року №°107-заг"Про внесення змін до складу науково-координаційної ради Одеського державного аграрного університету", наказу від°14°травня 2020°року №°107-заг "Про внесення змін до складу науково-координаційної ради Одеського державного аграрного університету".
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У січні 2022 року ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Кузьменко°В.°В., звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить постанову Одеського апеляційного суду від 07 грудня 2022°року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
На обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що суд апеляційної інстанції прийняв нові докази, зокрема заяву ОСОБА_1 від°01°липня 2020°року та наказ Університету від°01°липня 2020°року №°53-ВК/тр на стадії апеляційного провадження без будь-якого обґрунтування цього в оскаржуваній постанові та не зазначив з якої причини зазначені документи не були подані відповідачем до суду першої інстанції.
Судові рішення оскаржуються з підстав неврахування висновків, викладених у°постановах Верховного Суду від°03 травня 2018 року у справі № 404/251/17, від°13°січня 2021°року у справі № 264/949/19, від°10°квітня 2019°року у справі № 145/474/17, від°05°грудня 2018 року у справі № 346/5603/17, встановлення обставин справи на підставі недопустимих доказів.
У травні 2022°року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від Одеського державного аграрного університету, у якому відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.
На обґрунтування відзиву посилається на те, що суд апеляційної інстанції мав підстави для прийняття та оцінки доказів з метою всебічного, повного та об`єктивного вирішення справи. Докази, які прийняті судом апеляційної інстанції, - це винятковий випадок, оскільки виникла необхідність прийняти докази з метою ухвалення законного і обґрунтованого рішення.
Висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду та на які посилається заявниця у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05°квітня 2022°року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Кузьменко°В.°В., на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389, пункту 4 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.