Постанова
Іменем України
02 березня 2023 року
м. Київ
справа № 824/265/21
провадження № 61-1080ав23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
за участю секретаря судового засідання Бабійчук В. С.,
учасники справи:
заявник (стягувач) - IEC Industrie Export GmbH (Німеччина),
представник заявника - Муляр Євгеній Григорович,
боржник - державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом",
представник боржника - Гвоздицький Костянтин Олегович,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на ухвалу Київського апеляційного суду від 17 листопада
2022 року у складі судді Гуля В. В. у справі за заявою IEC Industrie Export GmbH (Німеччина)про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 20 жовтня 2021 року у справі № 88/2021 за позовом
IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) до державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"" про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог заявника
29 листопада 2021 року IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) звернулося до суду із заявою про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (далі - МКАС при ТПП України) від 20 жовтня 2021 року
у справі № 88/2021.
Заяву мотивовано тим, що рішенням МКАС при ТПП України від 20 жовтня 2021 року з державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - ДП "НАЕК "Енергоатом") на користь IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) стягнуто 349 861,99 євро, з яких: 326 215,46 євро - основний борг, 12 762,62 євро - три відсотки річних та 10 883,91 євро - відшкодування витрат з арбітражного збору. Припинено провадження у справі у частині позовних вимог в загальній сумі 75,63 євро у зв`язку з відмовою позивача від стягнення цієї суми з покладенням на позивача арбітражних витрат у сумі 2,18 євро.
Посилаючись на те, що зазначене рішення арбітражного суду є чинним та обов`язковим для сторін, отже підлягає примусовому виконанню, заявник просив визнати та надати дозвіл на його виконання.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 листопада 2022 року заяву IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) задоволено.
Визнано та надано дозвіл на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 20 жовтня 2021 року у справі № 88/2021 про стягнення з ДП "НАЕК "Енергоатом"на користь IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) заборгованості у розмірі 349 861,99 євро, у тому числі: 326 288,24 євро - основного боргу, 12 765,47 євро - трьох процентів річних, 10 883,91 євро - витрат по сплаті арбітражного збору.
Ухвалу суду мотивовано тим, що сторонами укладено арбітражну угоду, спір підвідомчий МКАС при ТПП України, рішення якого від 20 жовтня 2021 року набрало чинності та є обов`язковим до виконання і підстав для відмови у наданні дозволу на його виконання не встановлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
21 січня 2023 року ДП "НАЕК "Енергоатом" подало до Верховного Суду апеляційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 17 листопада 2022 року, постановлену ним як судом першої інстанції, у якій просило скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
ДП "НАЕК "Енергоатом" зазначає, що визнання і надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України від 20 жовтня 2021 року суперечить публічному порядку України, оскільки загрожує безпеці та економіці України, фактично буде надано дозвіл на стягнення коштів у розмірі 349 861,99 євро з підприємства, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави Україна, та матиме наслідок належного забезпечення оплати заробітної плати працівникам, можливості доведення підприємства до банкрутства, впливу на належне забезпечення безпечної експлуатації та підвищення ефективності роботи атомних електростанцій, безперебійного електропостачання суб`єктів господарювання та населення, зокрема в зимовий період, а також постійної готовності України до швидких ефективних дій у разі виникнення аварій на підприємствах атомної енергетики. Також боржник посилається на те, що суд першої інстанції не надав оцінки його доводам щодо невідповідності заяви вимогам частини другої статті 476 ЦПК України, зокрема, що у заяві не зазначено імена (найменування) учасників арбітражного розгляду, їх місце проживання (перебування) чи місцезнаходження.
Відзив на апеляційну скаргу
У лютому 2023 року від IЕС Industrie Export GmbHнадійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність постановленої апеляційним судом ухвали. Крім того просив судові витрати та витрати на правову допомогу, пов`язані з подачею та розглядом апеляційної скарги покласти на відповідача.
IЕС Industrie Export GmbH не погоджується із аргументами заявника про те, що визнання і надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України рішення суперечить публічному порядку України, оскільки на їх підтвердження не надано жодних доказів. ДП "НАЕК "Енергоатом" має реальну можливість погасити заборгованість перед позивачем і це ніяким чином не вплине на платоспроможність заявника, з огляду на його фінансове становище.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2023 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до судового розгляду на 02 березня 2023 року.
Позиція сторін у суді апеляційної інстанції
У судовому засіданні представник ДП "НАЕК "Енергоатом"
Гвоздицький К. О. підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Представник IЕС Industrie Export GmbH Муляр Є. Г. просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити судове рішення суду першої інстанції без змін та стягнути з ДП "НАЕК "Енергоатом"
400 євро в рахунок компенсації витрат на правничу допомогу, надавши відповідні докази про понесені витрати.
Представник ДП "НАЕК "Енергоатом" - Гвоздицький К. О. просив відмовити Industrie Export GmbH в задоволенні клопотання, викладеного у відзиві на апеляційну скаргу, про стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки розмір адвокатського гонорару в сумі 400,00 євро не доведений документально, не відповідає складності справи та обсягу наданих адвокатами послуг. У випадку, якщо суд задовольнить відповідне клопотання, просив зменшити розмір таких витрат, оскільки справа не є складною.
Аналогічні доводи містяться у поданому у лютому 2023 року ДП "НАЕК "Енергоатом" до Верховного Суду клопотанні про відмову у стягненні витрат на правничу допомогу або їх зменшення (а. с. 57-59, т. 2), на які заявником надано заперечення у лютому 2023 року (а. с. 64, 65, т. 2).
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
17 грудня 2018 року на підставі рішення Тендерного комітету
"НАЕК "Енергоатом" від 27 листопада 2018 року між ДП "НАЕК "Енергоатом" та IEC Industrie Export GmbH укладено контракт № 53-129-01-18-01687.
За умовами контракту IEC Industrie Export GmbH зобов`язався поставити продукцію - трансформатори напруги та струму виробництва Koncar-Instrument Transformers Inc. (Хорватія) для ВП "Хмельницька АЕС",
ВП "Запорізька АЕЧС" та ВП "Южно-Українська АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" на суму 419 215,46 євро, а ДП "НАЕК "Енергоатом" зобов`язався прийняти та платити вартість продукції.
У пункті 9.2 розділу ІХ вказаного контракту сторони погодили, що у випадку виникнення спорів або розбіжностей сторони зобов`язуються вирішувати їх шляхом переговорів та взаємних консультацій. Усі неврегульовані за договором спори передаються заінтересованою стороною на розгляд Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України у відповідності до Регламенту даного суду, з дотриманням претензійного порядку врегулювання спору.
Пунктом 10.1 розділу Х контракту передбачено, що контракт набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 січня 2020 року, а в частині оплати за поставлену продукцію - до повного розрахунку. Стосовно виконання гарантійних зобов`язань постачальника, передбачених контрактом, контракт діє до закінчення дії гарантії на продукцію.
Рішенням МКАС при ТПП України від 20 жовтня 2021 року з
ДП "НАЕК "Енергоатом" на користь IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) стягнуто 349 861,99 євро, з яких: 326 215,46 євро - основний борг,
12 762,62 євро - три відсотки річних та 10 883,91 євро - відшкодування витрат з арбітражного збору. Припинено провадження у справі у частині позовних вимог в загальній сумі 75,63 євро у зв`язку з відмовою позивача від стягнення цієї суми з покладенням на позивача арбітражних витрат у сумі 2,18 євро.
Згідно з довідкою МКАС при ТПП України від 15 листопада 2021 року, адресованому компетентному суду за місцем виконання, рішення МКАС при ТПП України від 20 жовтня 2021 року є остаточним та набуло законної сили з дати його винесення - 20 жовтня 2021 року (а. с. 29, т. 1).
Мотивувальна частина
Згідно з частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК УкраїниВерховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
Відповідно частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з огляду на таке.
Відповідно до статті V Нью-Йоркської Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року, статті 478 ЦПК України та статті 36 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" суд відмовляє у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо: 1) на прохання сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона подасть суду доказ того, що: а) одна із сторін в арбітражній угоді була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, - за законом держави, де рішення було винесено; або б) сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або в) рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою, або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди; проте якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що охоплені арбітражною угодою, може бути визнана і виконана; або г) склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж; або ґ) рішення ще не стало обов`язковим для сторін, або було скасовано, або його виконання зупинено судом держави, в якій або згідно із законом якої воно було прийнято; або 2) якщо суд визнає, що: а) відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; або б) визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.
Згідно з частиною першою статті 35 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається обов`язковим і при поданні до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням положень цієї статті та статті 36.
Визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу - це поширення законної сили такого рішення на територію України і застосування засобів примусового виконання в порядку, встановленому ЦПК України.
Порядок розгляду і вирішення заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу визначені в главі 3 розділу ІХ "Визнання та виконання рішень іноземних судів, міжнародних комерційних арбітражів в Україні, надання дозволу на примусове виконання рішень третейських судів" ЦПК України.
Згідно зі статтею 474 ЦПК України рішення міжнародного комерційного арбітражу (якщо його місце знаходиться за межами України), незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається та виконується в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором; згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. У разі якщо визнання та виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу залежить від принципу взаємності, вважається, що він існує, оскільки не доведено інше.
За змістом статті 478 ЦПК України та статті 36 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" суд відмовляє у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо сторона, проти якої воно спрямоване, подасть суду доказ того, що: а) одна із сторін в арбітражній угоді була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, за законом держави, де рішення було винесено; або б) сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або в) рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою, або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди; проте якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що охоплені арбітражною угодою, може бути визнана і виконана; або г) склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж; ґ) або рішення ще не стало обов`язковим для сторін, або було скасовано, або його виконання зупинено судом держави, в якій або згідно із законом якої воно було прийнято. У визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути відмовлено, якщо суд визнає, що відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу або визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.
Вирішуючи питання про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, суд не може оцінювати його правильність по суті чи вносити будь-які зміни до його змісту, а перевіряє лише дотримання строків звернення з клопотанням, дотримання вимог процесуального закону щодо його форми і змісту та наявність обставин,
які можуть бути підставою для відмови в задоволенні заяви.
Тягар доведення наявності підстав для відмови у визнанні і виконанні рішення міжнародного арбітражного суду покладається на сторону, яка заперечує проти заяви стягувача.
Необґрунтована відмова у наданні дозволу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражного суду є блокуванням такого рішення і матиме характер штучного нормативного бар`єра, який з точки зору міжнародного права є абсолютно недопустимим. Це блокування не тільки не відповідатиме цілям міжнародного арбітражу, але й буде порушувати законні права, які це арбітражне рішення може фактично надавати стягувачу в інших країнах.
Відмова у визнанні та наданні дозволу на примусове виконання на території України арбітражного рішення порушуватиме частину першу статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, становитиме втручання у право власності стягувача на присуджені грошові кошти (рішення у справі "Stran Greek Refineries and Stratis Andreadis v. Greece" від 09 грудня 1994 року, серія А, № 301-В ).
Установивши, що рішення МКАС при ТПП України від 20 жовтня 2021 року набрало чинності і підлягає виконанню, а також відсутність підстав для відмови у задоволенні заяви IEC Industrie Export GmbH про визнання і надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України
від 20 жовтня 2021 року, передбачених статтею V Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року, статтею 478 ЦПК Українита статтею 36 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", Київський апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви.
ДП "НАЕК "Енергоатом" у апеляційній скарзі однією з підстав для відмови у задоволенні заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України від 20 жовтня 2021 року зазначає, що задоволення заяви суперечить публічному порядку України.
Відхиляючи такі доводи апеляційної скарги, Верховний Суд зазначає таке.
Відповідно до підпункту "б" пункту 2 частини першої статті 478 ЦПК України суд відмовляє у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо суд визнає, що визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.
Згідно з статтею 12 Закону України "Про міжнародне приватне право" норма права іноземної держави не застосовується у випадках, якщо її застосування призводить до наслідків, явно несумісних з основами правопорядку (публічним порядком) України. У таких випадках застосовується право, яке має найбільш тісний зв`язок з правовідносинами, а якщо таке право визначити або застосувати неможливо, застосовується право України. Відмова в застосуванні права іноземної держави не може ґрунтуватися лише на відмінності правової, політичної або економічної системи відповідної іноземної держави від правової, політичної або економічної системи України.
Під публічним порядком необхідно розуміти правопорядок держави, визначені принципи і засади, які становлять основу існуючого у ній ладу (стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканості й основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо). Міжнародний публічний порядок будь-якої країни включає фундаментальні принципи і засади правосуддя, моралі, які держава бажає захистити навіть тоді, коли це не має прямого стосунку до самої держави; правила, які забезпечують фундаментальні політичні, соціальні та економічні інтереси держави (правила про публічний порядок); обов`язок держави з дотримання своїх зобов`язань перед іншими державами та міжнародними організаціями. Це ті незмінні принципи, які виражають стабільність міжнародної системи: у тому числі суверенітет держави, невтручання у внутрішні справи держав, не порушення територіальної цілісності тощо.
Правова концепція публічного порядку існує для того, щоб захистити державу від іноземних арбітражних рішень, які порушують діючі в державі фундаментальні принципи справедливості і правосуддя. Ці положення покликані встановити правовий бар`єр на шляху рішень, ухвалених всупереч кардинальним процесуальним і матеріально-правовим принципам, на яких тримається публічний і державний порядок. Вони також призначені не допустити можливість визнання та надання дозволу на виконання рішень, пов`язаних з корупцією чи неприпустимим невіглаством арбітрів.
Застереження про публічний порядок у загальному вигляді сформульоване у міжнародних конвенціях. Зокрема, у статті 6 Конвенції ООН про право, що застосовується до міжнародної купівлі-продажу товарів, від 15 червня
1995 року встановлено, що в кожній із держав, які домовляються, застосування права, визначеного цією Конвенцією, може бути виключено з мотивів публічного порядку. Таке ж правило встановлене у статті 18 Конвенції ООН про право, що застосовується до договорів міжнародної купівлі-продажу товарів від 22 грудня 1986 року.