ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 березня 2023 року
м. Київ
справа № 820/3481/16
адміністративне провадження № К/9901/36442/18, №К/9901/36448/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Гончарової І.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційні скарги Дочірнього підприємства "Спеціалізоване управління №619" Приватного акціонерного товариства "Південспецбуд" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2017 та Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2017 (головуючий суддя Нуруллаєв І.С.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2017 (головуючий суддя Макаренко Я.М., судді: Мінаєва О.М., Шевцова Н.В.) у справі за позовом Дочірнього підприємства "Спеціалізоване управління №619" Приватного акціонерного товариства "Південспецбуд" до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України,
ВСТАНОВИВ:
Дочірнє підприємство "Спеціалізоване управління №619" Приватного акціонерного товариства "Південспецбуд" (далі - позивач, Підприємство, ДП "СУ-619" ПрАТ "Південспецбуд"), звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (яку замінено Верховним Судом на правонаступника - Головне управління ДПС у Харківській області, утворене як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України; далі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення №0000651402 від 15.06.2016 на суму 507451,25 грн, №0000661402 від 15.06.2016 на суму 365365,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано безпідставністю висновків податкового органу за наслідками проведеної перевірки про порушення вимог Податкового кодексу України, адже господарські операції фактично відбулись та були спрямовані на отримання позивачем фінансового результату шляхом використання придбаного товару та послуг у власній господарській діяльності.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2017 позов задоволено повністю.
Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції зазначив, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ "Оптграндторг", ТОВ "ВКФ Дельта-М", ТОВ "МПК "Фенікс" підтверджується належними і допустимими доказами, які виходячи з умов договорів та звичайної ділової практики супроводжують виконання такого роду операцій, а тому збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток та податку на додану вартість спірними рішеннями є безпідставним.
Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 26.04.2017 скасував рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про скасування податкових повідомлень-рішень №0000651402 від 15.06.2016 на суму 228810 грн, №0000661402 від 15.06.2016 на суму 164743,20 грн. та ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні цих вимог. В решті постанову суду першої інстанції залишив без змін.
Апеляційний суд погодився із мотивами суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині визначення грошового зобов`язання внаслідок визнання такими, що не відбувались господарських операцій позивача із ТОВ "ВКФ Дельта-М", ТОВ "МПК "Фенікс".
Водночас, досліджуючи господарські операції Підприємства із контрагентом ТОВ "Оптграндторг", суд апеляційної інстанції дійшов висновку про непідтвердження їх реального виконання з огляду на невідображення в актах здачі-прийняття робіт їх повного змісту та обсягу; укладення з даним контрагентом спірного договору до отримання у замовника згоди на залучення додаткових трудових ресурсів; відсутність доказів допуску працівників цього товариства на територію орендованих приміщень для виконання робіт.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить його скасувати у повному обсязі та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У доводах касаційної скарги Підприємство посилається на неповне з`ясування обставин справи, що призвело до помилкових висновків та неправильного застосування норм матеріального права.
В свою чергу податковий орган, звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Аргументує скаргу тим, що суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, не дослідили зв`язок понесених витрат платника податків з його господарською діяльністю, не врахували неподання документів щодо транспортування товарно-матеріальних цінностей, їх отримання уповноваженим працівником позивача, використання або подальшої реалізації товару.
Вищий адміністративний суд України відкрив касаційне провадження за вказаними касаційними скаргами.
У запереченнях на касаційну скаргу позивача відповідач зазначає, що її зміст не спростовує обставин, встановлених апеляційним судом, а лише дублює попередні доводи Підприємства, які визнані апеляційним судом необґрунтованими.
ДП "СУ-619" ПрАТ "Південспецбуд" правом на подання заперечення/відзиву на касаційну скаргу не скористалось.
У подальшому справу передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду й відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15.01.2020 №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08.02.2020.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Центральна об`єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області провела позапланову документальну невиїзну перевірку ДП "СУ-619" ПрАТ "Південспецбуд" з питань дотримання вимог податкового законодавства України в частині господарських взаємовідносин за червень 2015 року з ТОВ "Оптграндторг", за березень 2015 року - з ТОВ "ВКФ Дельта-М", за березень 2015 року - з ТОВ "МПК "Фенікс", за результатами якої склала акт від 02.06.2016 №1996/20-30-14-02/24278272.
У вказаному акті перевірки містяться висновки про порушення платником податків приписів: пунктів 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України шляхом завищення податкового кредиту на суму 405961,00 грн у березні, червні 2015 року, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету на таку ж суму; підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, а саме завищено витрати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування на загальну суму 2029805,00 грн. та, як наслідок, занижено суму податку на прибуток на 365365,00 грн у 2015 році.
Зі змісту акта слідує, що відповідач поставив під сумнів реальність господарських операцій позивача із контрагентами ТОВ "Оптграндторг", ТОВ "ВКФ Дельта-М", ТОВ "МПК "Фенікс", посилаючись на отримання податкової інформації, яка свідчить, що ці суб`єкти господарювання не мають необхідних умов для виконання спірних правочинів, натомість їх діяльність спрямована на надання безпідставної податкової вигоди третім особам.
В подальшому податковий орган 15.06.2016 виніс податкові повідомлення-рішення №0000651402, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на суму 507451,25 грн, в тому числі основний платіж - 405961,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 101490,25 грн; №0000661402, відповідно до якого донараховано податок на прибуток у розмірі 365365,00 грн, штрафні санкції не застосовувались.
Спірні правовідносини регулюються приписами Податкового кодексу України, Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон №996-XIV) (в редакції, чинній на час їх виникнення).
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт "а")
Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
У відповідності до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Разом з тим, за змістом підпункту 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України платниками податку на прибуток підприємств - резидентами є суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.
Також підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачає, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку
За визначенням статті 1 Закону №996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.