ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 березня 2023 року
м. Київ
справа № 826/13458/17
адміністративне провадження № К/9901/21941/19
Верховний Суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів - Білак М. В., Губської О. А., Данилевич Н. А., Єресько Л. О., Жука А. В., Загороднюка А. Г., Калашнікової О. В., Кашпур О. В., Мартинюк Н. М., Мацедонської В. Е., Радишевської О. Р., Смоковича М. І., Соколова В. М., Уханенка С. А., Шевцової Н. В.,
за участі:
секретаря судового засідання - Зайчишиної Т. В.,
представника позивача Миргородської О. С.,
представника відповідача Яцини С. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу за позовом Державної авіаційної служби України до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" про стягнення заборгованості, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Державної авіаційної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2018 (суддя - Добрівська Н. А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2019 (колегія суддів у складі: Ганечко О. М., Парінова А. Б., Ключковича В. Ю.),
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування
У жовтні 2017 року Державна авіаційна служба України (далі - позивач, ДАС України) звернулася до суду з адміністративним позовом до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" (далі - відповідач, ПрАТ "АК "МАУ") про стягнення заборгованості зі сплати державних зборів до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях у сумі 26 863 327,89 грн, за рахунками-фактурами ПрАТ "АК "МАУ" за перевезення пасажирів та багажу у період з липня 2014 року по січень 2015 року.
Вимоги адміністративного позову мотивовано посиланням на положення статті 12 Повітряного кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 28.09.1993 № 819 "Про затвердження Положення про Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях", якими встановлено правове регулювання сплати державних зборів, у тому числі за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України та кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України, а також на положення Бюджетного кодексу України і Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік". Позивач указує на те, що ПрАТ "АК "МАУ", надавши у липні 2014 року - січні 2015 року послуги з перевезення пасажирів і вантажів та отримавши від пасажирів і відправників вантажу державний збір (за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України; за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України), в порушення вимог законодавства не перерахувало відповідні збори до Державного бюджету України.
Установлені судами фактичні обставини справи
ДАС України на підставі звітів щодо діяльності ПАТ "АК "МАУ" згідно з ліцензією на провадження господарської діяльності з надання послуг із перевезення пасажирів, вантажів повітряним транспортом, відповідачу виставлено для сплати рахунки-фактури за перевезення пасажирів та багажу у період з липня 2014 року по січень 2015 року на загальну суму 26 863 327,89 грн, а саме: № 60 від 28.07.2014 на суму 3 364 188,72 грн; № 123к від 28.07.2014 на суму 740 840,62 грн; № 75 від 24.09.2014 на суму 4 325 318,30 грн, № 86 від 27.10.2014 на суму 3 817 450,86 грн, № 177к від 27.10.2014 на суму 469 764,26 грн, № 180к від 04.11.2014 на суму 873 847,76 грн, № 94 від 24.11.2014 на суму 4 284 008,78 грн, № 191к від 24.11.2014 на суму 401 309,92 грн, № 101 від 23.12.2014 на суму 3 702 354,29 грн, № 211к від 23.12.2014 на суму 438 238,22 грн, № 6 від 26.01.2015 на суму 3 990 551,54 грн, № 15к від 26.01.2015 на суму 455 454,62 грн.
Розрахунок сум, визначених у виставлених рахунках-фактурах, здійснювався відповідно до пунктів 5, 6 розділу ІІ додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 28.09.1993 № 819 "Про створення Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях", а саме рейси виконані: у межах України (у тому числі чартерні перевезення): за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту, на 0,5 доларів США; за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває, на 2,5 доларів США; міжнародних (за винятком чартерних перевезень): за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту, на 2 долари США; за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває, на 10 доларів США.
За твердженням позивача, ПрАТ "АК "МАУ", надавши у період з липня 2014 року по січень 2015 року послуги з перевезення пасажирів і вантажів та отримавши від пасажирів і відправників вантажу державний збір (за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України; за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України), не перерахувало у добровільному порядку відповідні збори до Державного бюджету України, що зумовило звернення з цим позовом до суду.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2019, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що право встановлювати (скасовувати) загальнодержавні податки і збори (обов`язкові платежі) належить до повноважень Верховної Ради України виключно шляхом прийняття відповідних законів, а тому, зважаючи на законодавчо закріплений порядок, строки та розмір сплати спірного збору, у відповідача відсутній обов`язок по його сплаті; з 07.10.2012 збір за надання дозволу на право експлуатації повітряної лінії не справляється; з 01.01.2014 положення постанови Кабінету Міністрів України № 819, на підставі яких позивач нараховував до сплати відповідачу спірні державні збори за період липня 2014 року по січень 2015 року, визнано нечинними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 02.08.2019 позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2019 та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, оскільки, на його думку, судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
Так, скаржник, з посиланням на положення статті 12 Повітряного кодексу України, Положення про Державну авіаційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 № 520, Положення про Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.1993 № 819, доводить наявність у нього права вимагати, а у відповідача - обов`язку щодо сплати державного збору за надані послуги з перевезення пасажирів і вантажів.
Також скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 12.01.2016 у справі № 21-633а15, в якій визначено, що за характером підстави для сплати платежу та критерієм для визначення розміру платежу державний збір до Фонду відноситься до неподаткових платежів. Вид, порядок, умови та строк сплати державних зборів унормовано на законодавчому рівні. Крім того, зазначає, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги те, що, згідно з частиною першою статті 117 Конституції України, Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.
Окрім того, скаржник зазначає, судами попередніх інстанцій не надано оцінку наявним у справі доказам і залишено поза увагою висновок Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України до проєкту Закону України "Про Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях" від 30.03.2018. Також уважає, що судами неправильно застосовано положення статті 15 Конвенції про міжнародну цивільну авіацію від 1944 року та не враховано приписів документа Міжнародної організації цивільної авіації Dос. 8632 ІСАО.
Покликаючись на Конвенцію про міжнародну цивільну авіацію від 1944 року, Закон України "Про міжнародні договори України", Положення про Міністерство закордонних справ України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2016 № 281, скаржник наголошує на відсутності порушення норм міжнародного законодавства з боку України в особі ДАС України, оскільки Міністерство закордонних справ України не інформувало Президента України або Кабінет Міністрів України про неналежне виконання зобов`язань України за міжнародними договорами. Також, на думку скаржника, суди попередніх інстанцій, констатуючи у своїх рішеннях про порушення міжнародного законодавства, втрутились у дискреційні повноваження Міністерства закордонних справ України, Президента України, Кабінету Міністрів України та ухвалили рішення за відсутності належного дослідження доказів і надали оцінку правовідносинам без залучення зазначених суб`єктів до справи. Водночас скаржник зазначає, що про збір за кожного пасажира та за кожну тонну вантажу, відповідно до частини другої статті 15 Конвенції про міжнародну цивільну авіацію, ДАС України повідомила ІСАО (Міжнародна організація з цивільної авіації), при цьому жодних рекомендацій чи заперечень від останньої не надходило. В Збірнику аеронавігаційної інформації України (АІР Ukrаіnе), що міститься на офіційному сайті Служби аеронавігаційної інформації було зазначено перелік та ставки державних зборів, які стягуються з експлуатантів повітряних суден, зокрема, державний збір за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, та за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України, у розмірах, аналогічних тим, що вказані в додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 28.09.1993 № 819 "Про затвердження Положення про Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях".
Скаржник наголошує на тому, що суди без жодних підстав застосували пункт 3 розділу ХІХ "Прикінцеві та перехідні положення" Повітряного кодексу України до зборів за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, та за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України, які передбачені не пунктом 2 частини п`ятої статті 12 Повітряного кодексу України, а пунктами 3 та 4 частини п`ятої статті 12 Повітряного кодексу України. Звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, зазначену в ухвалі від 27.05.2019 у справі № 9901/275/19, відповідно до якої перевірка на предмет відповідності Конституції України всіх без винятку правових актів належить до компетенції Конституційного Суду України.
На адресу Верховного Суду 09.09.2019 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якій відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
ПрАТ "АК "МАУ" у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що незалежно від правової природи спірних державних зборів (загальнодержавні/місцеві, податки/збори, адміністративні збори) такі збори не підлягають регулюванню підзаконними нормативно-правовими актами та мають бути встановлені виключно законом. Також зазначає, що віднесення у спірний період таких державних зборів до загального фонду Державного бюджету України свідчить про відсутність цільового спрямування таких зборів та з огляду на документ Міжнародної організації цивільної авіації Dос. 8632 ІСАО підтверджує їхню податкову природу (безумовний та обов`язковий характер) і необхідність нарахування/стягнення згідно з вимогами Податкового кодексу України, відповідно до пункту 9.4 статті 9, пункту 10.4 статті 10 якого встановлення загальнодержавних/місцевих податків та зборів, не передбачених Податковим кодексом України, забороняється, що спростовує доводи позивача про неправильне застосування судами попередніх інстанцій статті 15 Конвенції про міжнародну цивільну авіацію від 1944 року та невідповідність висновків судів положенням документа Міжнародної організації цивільної авіації Dос. 8632 ІСАО. Крім того, відповідач зазначає, що оцінка судами дій позивача щодо нарахування та стягнення спірних державних зборів на предмет відповідності нормам Конвенції про міжнародну цивільну авіацію є обов`язковою під час здійснення правосуддя та не може трактуватися як втручання у повноваження Міністерства закордонних справ України щодо здійснення загального нагляду за виконанням міжнародних договорів України.
На адресу Верховного Суду 05.03.2020 від позивача надійшли письмові пояснення, в яких ДАС України підтримує вимоги касаційної скарги.
До Верховного Суду 09.06.2020 від відповідача надійшли заперечення проти пояснень ДАС України, а також письмові пояснення від позивача.
До Верховного Суду 15.06.2020 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення щодо відсутності підстав для задоволення касаційної скарги.
Рух справи у суді касаційної інстанції
До Верховного Суду 05.08.2019 надійшла касаційна скарга ДАС України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2019.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2019 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Яковенка М. М., суддів Дашутіна І. В., Шишова О. О. для розгляду судової справи № 826/13458/17.
Ухвалою Верховного Суду від 28.08.2019 відкрито касаційне провадження за скаргою ДАС України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2019.
Ухвалою Верховного Суду від 18.05.2020 закінчено підготовку цієї справи та призначено її касаційний розгляд у судовому засіданні з повідомленням сторін на 16.06.2020.
У зв`язку відсутністю належних підтверджуючих документів щодо повноважень представників позивача розгляд справи 16.06.2020 відкладений на 07.07.2020.
З огляду на повторну відсутність оформлених належним чином підтверджувальних документів щодо представництва (самопредставництва) позивача, який належним чином та завчасно повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, та, враховуючи повторну неявку належного представника позивача в судове засідання (явка сторін обов`язковою не визнавалась), колегією суддів 07.07.2020 прийнято рішення продовжити розгляд справи за відсутності належного представника позивача. Письмове клопотання за підписом Голови ДАС України про необхідність відкладення розгляду справи з огляду на безпідставність та необґрунтованість відхилено Судом.
Під час касаційного розгляду справи 07.07.2020 колегією суддів вирішено справу № 826/13458/17 передати на розгляд палати, до якої входить колегія, що розглядає цю справу, а саме до судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13.07.2020 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Яковенка М. М., суддів Білак М. В., Губську О. А., Данилевич Н. А., Дашутіна І. В., Жука А. В., Єресько Л. О., Загороднюка А. Г., Калашнікову О. В., Кашпур О. В., Мартинюк Н. М., Мельник-Томенко Ж. М., Радишевську О. Р., Смоковича М. І., Соколова В. М., Уханенка С. А., Шевцову Н. В., Шишова О. О. для розгляду судової справи № 826/13458/17.
Ухвалою Верховного Суду від 13.07.2020 касаційний розгляд справи судовою палатою призначено у відкрите судове засідання на 03.08.2020.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 30.07.2020 № 1350/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 826/13458/17 на підставі службової записки судді-доповідача Яковенка М. М. від 30.07.2020 № 1935/0/64-20 щодо визначення персонального складу суддів судової палати у справі № 826/13458/17 (К/9901/21941/19), призначеної на 03.08.2020.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30.07.2020 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Яковенка М. М., суддів Білак М. В., Данилевич Н. А., Дашутіна І. В., Єресько Л. О., Загороднюка А. Г., Калашнікову О. В., Кашпур О. В., Радишевську О. Р., Соколова В. М., Уханенка С. А., Шевцову Н. В., Шишова О. О. для розгляду судової справи № 826/13458/17.
Розгляд справи 03.08.2020 відкладено через клопотання представника відповідача на 12.08.2020.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 11.08.2020 № 1442/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 826/13458/17 на підставі службової записки судді-доповідача Яковенка М. М. від 11.08.2020 № 2083/0/64-20 щодо визначення персонального складу суддів судової палати у справі № 826/13458/17 (К/9901/21941/19), призначеної на 12.08.2020.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11.08.2020 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Яковенка М. М., суддів Білак М. В., Данилевич Н. А., Дашутіна І. В., Єресько Л. О., Загороднюка А. Г., Калашнікову О. В., Кашпур О. В., Радишевську О. Р., Смоковича М. І., Соколова В. М., Уханенка С. А., Шевцову Н. В., Шишова О. О. для розгляду судової справи № 826/13458/17.
12.08.2020 в справі оголошено перерву до 24.09.2020.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 24.09.2020 № 1815/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 826/13458/17 на підставі службової записки судді-доповідача Яковенка М. М. від 23.09.2020 № 2618/0/64-20 щодо визначення персонального складу суддів судової палати у справі № 826/13458/17 (К/9901/21941/19), призначеної на 24.09.2020.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24.09.2020 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Яковенка М. М., суддів Білак М. В., Губську О. А., Данилевич Н. А., Жука А. В., Єресько Л. О., Загороднюка А. Г., Кашпур О. В., Мартинюк Н. М., Мацедонську В. Е., Мельник-Томенко Ж. М., Радишевську О. Р., Смоковича М. І., Соколова В. М., Уханенка С. А., Шевцову Н. В. для розгляду судової справи № 826/13458/17.
Ухвалою Верховного Суду від 24.09.2020 задоволено заяву судді Яковенка М. М. про самовідвід. Відведено суддю Яковенка М. М. від участі у розгляді справи № 826/13458/17. Передано матеріали адміністративної справи № 826/13458/17 до секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 25.09.2020 № 1834/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 826/13458/17 у зв`язку з постановленням Верховним Судом 24.09.2020 ухвали № К/9901/21941/19 про відведення судді-доповідача Яковенка М. М. від розгляду касаційної скарги ДАС України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2019 у справі № 826/13458/17.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24.09.2020 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Білак М. В., Губську О. А., Данилевич Н. А., Єресько Л. О., Жука А. В., Загороднюка А. Г., Калашнікову О. В., Кашпур О. В., Мартинюк Н. М., Мацедонську В. Е., Радишевську О. Р., Смоковича М. І., Соколова В. М., Уханенка С. А., Шевцову Н. В. для розгляду судової справи № 826/13458/17.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 01.03.2023 № 345/0/78-23 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 826/13458/17 на підставі службової записки судді-доповідача Мельник-Томенко Ж. М. від 01.03.2023 № 9557/23 щодо визначення складу суддів у справі № 826/13458/17
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01.03.2023 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Білак М. В., Губську О. А., Данилевич Н. А., Єресько Л. О., Жука А. В., Загороднюка А. Г., Калашнікову О. В., Кашпур О. В., Мартинюк Н. М., Мацедонську В. Е., Радишевську О. Р., Смоковича М. І., Соколова В. М., Шевцову Н. В. для розгляду судової справи № 826/13458/17.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 01.03.2023 призначив справу № 826/13458/17 до касаційного розгляду судовою палатою для розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду до розгляду у відкритому судовому засіданні на 10.03.2023 о 10 год 00 хв.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 09.03.2023 № 400/0/78-23 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 826/13458/17 на підставі службової записки судді-доповідача Мельник-Томенко Ж. М. від 09.03.2023 № 11074/23 щодо визначення складу суддів у справі № 826/13458/17.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.03.2023 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Білак М. В., Губську О. А., Данилевич Н. А., Єресько Л. О., Жука А. В., Загороднюка А. Г., Калашнікову О. В., Кашпур О. В., Мартинюк Н. М., Мацедонську В. Е., Радишевську О. Р., Смоковича М. І., Соколова В. М., Уханенка С. А., Шевцову Н. В. для розгляду судової справи № 826/13458/17.
У судовому засіданні представник позивача підтримав касаційну скаргу з підстав зазначених у скарзі. Крім цього, додатково посилався на постанови Верховного Суду, у яких сформовані правові висновки за аналогічних спірних правовідносин.
У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення касаційної скарги, посилаючись на відсутність жодних правових підстав для її задоволення, оскільки внаслідок відсутності закріпленого у законі обов`язку ПАТ "АК "МАУ" за надані ними у спірному періоді другого півріччя 2014 року послуги з перевезення пасажирів і вантажів із нарахування та сплати державного збору до Державного бюджету України за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України; за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України. Наголошував, що перелік, розмір та порядок сплати державних зборів визначається виключно законом та не може визначатися Кабінетом Міністрів України, а отже таке делегування повноважень є безпідставним. Крім цього, зазначив, що станом на час звернення з позовом до суду пункти 5, 6 Положення № 819, яке стало підставою для нарахування державного збору та його стягнення в судовому порядку, визнаний судом протиправним та нечинним з 01.01.2014, що унеможливлює задоволення позовних вимог.
Позиція Верховного Суду
Джерела права та акти їхнього застосування (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ).
Ураховуючи положення пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
Ключовим питанням, що складає суть спору та яке потребує правової оцінки Судом, є встановлення наявності або відсутності обов`язку відповідача щодо сплати державного збору та права у позивача на момент звернення з позовом до суду заявляти вимоги щодо стягнення з відповідача нарахованого у другому півріччі 2014 року відповідно до рахунків-фактур державного збору з наданих послуг перевезення пасажирів і вантажів, не на підставі закону, а на підставі положень підзаконного нормативно-правового акту, який визначав на той час розмір сплати державних зборів до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність, про який відомо, що він прийнятий всупереч закону, тому був визнаний незаконним і втратив чинність з 01.01.2014, відповідно до судового рішення у справі № 826/17492/16, яке набуло законної сили.
Основу юридичної оцінки цих спірних правовідносин складає правова можливість задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача заявленого збору за період відсутності закону, який регулював би особливості справляння відповідного збору.
Відповідачем взагалі заперечується обов`язок щодо такої сплати будь-якого розміру відповідного збору нарахованого не на підставі (через відсутність) закону, який визначав такий розмір, строки його сплати та порядок справляння вказаного збору. Заявлений до стягнення визначений позивачем розмір державного збору відповідач уважає здійсненим усупереч статті 67, 92 Конституції України та з огляду на втрату чинності пунктів 5, 6 Положення № 819, з 01.01.2014, на підставі судового рішення, яке набуло законної сили 16.03.2017.
Скаржник у касаційній скарзі, з посиланням на положення статті 12 Повітряного кодексу України та Положення № 819, наполягає на наявності у нього права, а у відповідача - обов`язку щодо сплати за надані послуги з перевезення пасажирів і вантажів відповідного збору до Державного бюджету України. Окрім інших доводів додатково посилається на постанови Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 826/16485/16, від 27.05.2020 у справі № 826/15210/16.
Колегія суддів, яка розглядала цю справу, дійшла висновку про передачу справи на розгляд палати, до якої вона входить, оскільки вважала за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 826/16485/16, від 18.03.2020 у справі № 826/15268/17, від 24.04.2020 у справі № 826/7916/17, від 27.05.2020 у справі № 826/15210/16.
Так, колегія суддів встановила, що у всіх випадках, як у справі, що розглядається, так і наведених судових справах, що вже були предметом касаційного перегляду Верховним Судом під час розрахунку державного збору (за червень, липень 2016 року) ДАС України застосувала ставки збору, визначені в пункті 5 розділу ІІ Додатку до Положення № 819, яке було правовою підставою для такого нарахування та заявлення вимог про стягнення.
Відмінність у цих справах складають лише періоди нарахувань і час звернення з позовом до адміністративного суду, як у період дії пунктів 5, 6 Положення № 819 (справа № 826/16485/16), так і в період, коли такі пункти були визнанні протиправними і нечинними з 01.01.2014 (справи № 826/7916/17 та № 826/15268/17). Звернення у справі, що розглядається, відбулося у жовтні 2017 року.
Аналізуючи наявність підстав для відступлення від висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у вищезазначених постановах Верховного Суду, Суд керується таким.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Згідно з частиною п`ятою статті 4 Повітряного кодексу України державне регулювання у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України здійснюють у межах повноважень: центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики в галузі цивільної авіації (далі - уповноважений орган з питань цивільної авіації); національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту, визначає пріоритетні напрями та здійснює заходи щодо формування державної політики у сфері авіаційного транспорту та використання повітряного простору України і забезпечує нормативно-правове регулювання відповідно до статті 11 цього Кодексу.
Відповідно до пунктів 1, 2 Положення про Державну авіаційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 № 520 (далі - Положення № 520), Державна авіаційна служба (Державіаслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури, який реалізує державну політику у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України та є уповноваженим органом з питань цивільної авіації. Державіаслужба у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Згідно з пунктом 14 Положення № 520 Державіаслужба є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства.
Частиною сьомою статті 12 Повітряного кодексу України передбачено, що забезпечення надходження та використання коштів Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях здійснює уповноважений орган з питань цивільної авіації.
Згідно з пунктом 3 Положення про Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.1993 № 819 (далі - Положення № 819; у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 № 182), державні збори, які справляються Державіаслужбою із суб`єктів авіаційної діяльності в установленому цим Положенням порядку, зараховуються до Фонду. Перелік та розмір державних зборів визначені додатками 1 і 2.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що ДАС України є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України та є уповноваженим органом з питань цивільної авіації, що забезпечує надходження та використання коштів Фонду.
Надаючи оцінку щодо правової природи державного збору у спірних правовідносинах, Суд зазначає таке.
Згідно з частинами першою, другою, третьою статті 9 Бюджетного кодексу України доходи бюджету класифікуються за такими розділами: 1) податкові надходження; 2) неподаткові надходження; 3) доходи від операцій з капіталом; 4) трансферти. Податковими надходженнями визнаються встановлені законами України про оподаткування загальнодержавні податки і збори (обов`язкові платежі) та місцеві податки і збори (обов`язкові платежі). Неподатковими надходженнями визнаються: 1) доходи від власності та підприємницької діяльності; 2) адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційної господарської діяльності; 3) інші неподаткові надходження.
Частинами першою, другою статті 13 Бюджетного кодексу України передбачено, що бюджет може складатися із загального та спеціального фондів. Складовими частинами загального фонду бюджету є, зокрема всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду бюджету.
Статтею 10 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" установлено, що у загальному фонді Державного бюджету України на 2014 рік: "до доходів належать надходження, визначені частиною другою статті 29 Бюджетного кодексу України….".
Пунктом 43 частини другої статті 29 Бюджетного кодексу України передбачено, що до доходів загального фонду Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 67-1 цього Кодексу) належать надходження до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях.
Пунктом 10 Положення № 819 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.06.1998 № 889) передбачено, що Укравіація кожного 20 числа місяця, що настає за звітним, перераховує 20 відсотків сум коштів, що надійшли на рахунок Фонду за звітний період з джерел, зазначених у пункті 2 цього Положення, до державного бюджету на розділ 1 "Доходи бюджету", підрозділ V "Неподаткові надходження" за функціональним кодом 24060300 - "Інші надходження".
Аналіз наведених норм законодавства, у їхньому системному зв`язку, дає підстави для висновку, що державний збір, який суб`єкт авіаційної діяльності повинен сплачувати до Державного спеціалізованого фонду, є цільовим, по суті відплатним платежем до Державного бюджету України. За своїм призначенням, підставами сплати і характером цих підстав такий збір належить до категорії інших неподаткових надходжень доходів загального фонду Державного бюджету України. Також законодавець визначив призначення цих коштів, орган, який відповідає за сплату державного збору до Державного спеціалізованого фонду, суб`єктів, які повинні його сплачувати та за які послуги.
Зокрема, в контексті обставин цієї справи треба зауважити, що державні збори за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, та за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України, є одними із видів (джерел) надходження коштів Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях (пункти 3, 4 частини п`ятої статті 12 Повітряного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Пунктом 1 частини другої статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Згідно з частиною другою статті 8 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
На переконання Суду, визначений статтею 67, 92 Конституції України держаний збір, як спеціальний предмет правового регулювання щодо покладання обов`язку його сплати на певну особу, має більш ширше поняття ніж збір, який підлягає сплаті в порядку визначеному за правилами податкового законодавства.
У цьому випадку не можна ототожнювати поняття збір винятково через призму податкового законодавства. У межах справи, яка розглядається, спірний збір формує загальний фонд Державного бюджету України.
Отже, зважаючи на положення статей 67 та 92 Конституції України, визначення системи, порядку і розміру сплати спірного державного збору має встановлювати виключно лише закон, а не інший підзаконний нормативно-правовий акт.