ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 березня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/21577/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н.М. - головуючий, Вронська Г.О., Кондратова І.Д.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кравчука Василя Дмитровича
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Алданова С.О., Гаврилюк О.М., Зубець Л.П.
від 05.12.2022
за заявою Фізичної особи-підприємця Кравчука Василя Дмитровича про скасування судового наказу
у справі № 910/21577/21
за заявою Публічного акціонерного товариства АТП 13058
до Фізичної особи-підприємця Кравчука Василя Дмитровича
про видачу судового наказу.
1. Історія справи
Публічне акціонерне товариство АТП 13058 звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Кравчука Василя Дмитровича заборгованості у розмірі 171 362,19 грн, що виникла внаслідок невиконання останнім зобов`язань за договором оренди нежитлового приміщення № 779 від 01.01.2015.
06 січня 2022 року Господарським судом міста Києва у справі № 910/21577/21 видано судовий наказ про стягнення з Фізичної особи-підприємця Кравчука Василя Дмитровича заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення № 779 від 01.01.2015 у розмірі 171 362,19 грн та судові витрати у сумі 227,00 грн.
25 жовтня 2022 року Фізична особа-підприємець Кравчук Василь Дмитрович звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про скасування судового наказу від 06.01.2022 у справі № 910/21577/21.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2022 у справі № 910/21577/21 у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Кравчука Василя Дмитровича про скасування судового наказу від 06.01.2022 у справі №910/21577/21 відмовлено.
Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що заява боржника про скасування судового наказу подана після закінчення встановленого законом строку та відсутністю підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції від 08.11.2022, Фізична особа-підприємець Кравчук Василь Дмитрович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
2. Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2022 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Кравчука Василя Дмитровича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.11.2022 про відмову у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Кравчука Василя Дмитровича про скасування судового наказу від 06.01.2022 у справі № 910/21577/21.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про скасування судового наказу в порядку статті 255 Господарського процесуального кодексу України окремо від рішення суду першої інстанції оскарженню не підлягає.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи
Не погоджуючись з ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2022 у даній справі, Фізична особа-підприємець Кравчук Василь Дмитрович подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, та передати справу № 910/21577/21 для продовження розгляду до Північного апеляційного господарського суду.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції порушено положення статті 119 та пункту 9 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України, оскільки Фізичною особою-підприємцем Кравчуком Василем Дмитровичем було подано апеляційну скаргу на ухвалу, якою відмовлено заявнику у поновленні процесуального строку, яка відповідно до зазначених норм підлягає оскарженню.
Публічне акціонерне товариство АТП 13058 подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а ухвалу апеляційного господарського суду залишити без змін.
4. Позиція Верховного Суду
У статті 129 Конституції України у числі основних засад судочинства зазначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За змістом статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права".
Згідно з позицією Європейського суду з прав людини основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і держава не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.
При цьому, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває у межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається зазначати підстави, однією з яких може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у справі за їх участю. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони у розумні інтервали часу мають вжити заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження (пункт 27 рішення Європейського суду з прав людини від 26.04.2007 у справі "Олександр Шевченко проти України" (974_256) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява № 8371/02 та ухвала Європейського суду з прав людини від 14.10.2003 у справі "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine), заява № 50966/99).
Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду судових рішень мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryjv v. Ukraine), заява № 3236/03).
При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України").
Згідно з частиною 2 статті 254 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Отже, перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, наведений у статті 255 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2022 у справі № 910/21577/21 відмовлено у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Кравчука Василя Дмитровича про скасування судового наказу від 06.01.2022 у справі №910/21577/21.