ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 березня 2023 року
м. Київ
справа №161/21623/20
провадження № К/990/11354/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2022 року (в складі колегії суддів: cудді-доповідача - Обрізка І. М., суддів: Сеника Р. П., Шинкар Т. І.) у справі №161/21623/20,
ВСТАНОВИВ:
І. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду із позовом до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 №675484 від 12.12.2020.
2. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 листопада 2021 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову.
3. Не погодившись із прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яку ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року залишено без руху у зв`язку з порушеннями строків встановлених частиною 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), та надано десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення виявленого недоліку.
4. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскаржене судове рішення проголошено 08 листопада 2021 року, а апеляційну скаргу подано 29 грудня 2021 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.
5. Із врахуванням того, що особа, яка подала апеляційну скаргу, не порушувала питання про поновлення строку апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказану апеляційну скаргу слід залишити без руху.
6. Копію зазначеної ухвали скаржник отримав 21 лютого 2022 року та подав до суду клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, яке було обґрунтоване тим, що проголошене рішення від 08.11.2021 було отримане ним лише 09 грудня 2021 року, на підтвердження чого додано до клопотання конверт із штриховим індетифікатором №4302308940560, а судом першої інстанції справу розглянуто без повідомлення позивача. Отже, на думку скаржника, причина пропуску передбаченого законом десятиденного строку на апеляційне оскарження вказаного судового рішення була поважною.
7. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2022 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 листопада 2021 року у справі № 161/21623/20 на підставі пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України.
8. Суд апеляційної інстанції із посиланням на частину 4 статті 286 КАС України зазначав, що апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.
9. Суд апеляційної інстанції наголошував, що початок перебігу строку на апеляційне оскарження судового рішення з дати отримання особою рішення суду для термінових справ нормами КАС України не передбачений; разом з тим, частиною 6 статті 7 КАС України передбачено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права); аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.
10. Суд апеляційної інстанції вказував, що норми статті 295 КАС України регулюють загальний порядок апеляційного оскарження судових рішень, та згідно частин 2, 3 якої учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
11. Суд апеляційної інстанції встановив, що рішення суду першої інстанції від 08.11.2021 постановлено у відкритому судовому засіданні без участі позивача; копію оскаржуваного рішення позивач отримав 09 грудня 2021 року.
12. На підставі наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що виходячи із конституційних принципів і загальних засад права, десятиденний строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції "від 16.10.2018 року" з моменту його отримання закінчився 19 грудня 2021 року, проте, апеляційна скарга подана до суду 29 грудня 2021 року, тобто з пропуском десятиденного строку.
13. Суд апеляційної інстанції зазначав, що, враховуючи те, що особою, яка подала апеляційну скаргу, у встановлений суддею-доповідачем строк подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, яка обґрунтована неправильним тлумаченням приписів КАС України щодо строків на апеляційного оскарження рішення суду, суд вважав, що вказані підстави пропуску строку на апеляційне оскарження не є поважними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
14. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2022 року у справі №161/21623/20, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
15. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач зазначає, що всупереч вимогам статей 11, 194 КАС України позивач не повідомлявся судом першої інстанції про місце, дату і час розгляду справи, що унеможливило своєчасне оскарження в апеляційному порядку рішення суду; про його існування скаржнику стало відомо лише 09 грудня 2021 року після його отримання засобами поштового зв`язку.
16. Касатор, із посиланням на приписи пункту 1 частини 2 статті 295 КАС України, вважає, що за відсутності жодної потреби у застосуванні принципу аналогії, колегія суддів суду апеляційної інстанції намагалась застосувати до цих правовідносин аналогію процесуального закону, при цьому екстраполюючи початок перебігу встановленого законом десятиденного строку апеляційного оскарження рішення суду з дня його проголошення на день отримання апелянтом такого рішення.
17. Окрім того, в касаційній скарзі позивач вказує наступне:
"Свавільно витлумачивши на свій лад зміст процесуального закону та переплутавши при цьому фактичні дані, колегія суддів стверджує: "...виходячи із конституційних принципів і загальних засад права, десятиденний строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції від 16.10.2018 року з моменту його отримання закінчився 19.12.2021 року". При цьому, про яке саме рішення від 16.10.2018 року йдеться, які конкретно конституційні принципи та загальні засади права маються на увазі, чому саме визначений законом процесуальний строк з дня проголошення судового рішення слід замінити на встановлений колегією суддів десятиденний строк з моменту його отримання, - колегія не вказує. Незважаючи на те, що в дійсності єдиною очевидною та поважною причиною пропуску встановленого законом десятиденного строку на апеляційне оскарження є не повідомлення позивача судом про час та місце розгляду справи (що, власне, і унеможливило своєчасне апеляційне оскарження вочевидь незаконного рішення суду першої інстанції), суд апеляції, всупереч змісту закону, безпідставно намагається підмінити юридично визначені процесуальні норми необхідністю застосування аналогії закону у цих процесуальних відносинах. При цьому, з нелогічним посиланням на правові висновки Європейського Суду з прав людини, якими захищається принципи юридичної визначеності, колегія суддів визнає, що "Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності".
18. Касатор вказує, що ці обставини судом апеляційної інстанції враховані не були, чим було порушено принцип правової визначеності та право апелянта на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
19. Скаржник, посилаючись на приписи пункту 3 частини 3 статті 353 КАС України, вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції на новий судовий розгляд, оскільки справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання.
20. До Верховного Суду від Управління патрульної поліції у Волинській області надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 в повному обсязі.
ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
21. Касаційна скарга ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла 11 травня 2022 року.
22. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2022 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Жук А.В., судді: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
23. Ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2022 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2022 року у справі №161/21623/20.
24. Ухвалою Верховного Суду від 08.03.2023 дану справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
IІІ. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
25. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
26. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
27. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.
28. Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства та гарантується приписами пункту 8 частини 3 статті 129 Конституції України. Проте, таке право підлягає реалізації з дотриманням вимог процесуального законодавства, що виражається, зокрема, в дотриманні форми та змісту апеляційної скарги, а також термінів її подачі.
29. Відповідно до частини 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
30. Згідно зі статтею 271 КАС України у справах, визначених, статтями 273-277, 280-289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення. Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.
31. Стаття 286 КАС України визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
32. Відповідно до частин першої та другої статті 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі. Позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
33. Відповідно, у справах, визначених цією статтею, суд проголошує повне судове рішення, а його копія невідкладно видається учасникам справи або надсилається їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.
34. Згідно з частинами четвертою і п`ятою статті 286 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення. Суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи.
35. Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
36. Статтею 295 КАС України визначено строки на апеляційне оскарження судового рішення. Так, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: