ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 березня 2023 року
м. Київ
справа № 640/16061/21
адміністративне провадження № К/990/4512/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Калашнікової О.В.,
суддів: Губської О.А., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №640/16061/21
за позовом ОСОБА_1 до Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України про зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2021 року (прийняте у складі головуючої судді - Клочкової Н.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2021 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Лічевецького І.О., суддів: Мельничука В.П., Оксененка О.М.)
У С Т А Н О В И В :
І. Суть спору
1. У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України, в якому просив зобов`язати Департамент боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 25 березня 2021 року по день фактичного розрахунку - 28 травня 2021 року.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач у порушення вимог трудового законодавства не виплатив усі належні йому суми на день звільнення, що є підставою для виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. ОСОБА_1 проходив службу в Національній поліції з 2015 року.
3.1. Наказом начальником відділу кадрового забезпечення Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України від 17 березня 2021 року № 51 о/с, відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" звільнено зі служби в поліції згідно з пунктом 7 (за власним бажанням) частини 1 статті 77 полковника поліції ОСОБА_1, начальника 5-го відділу (координації діяльності територіальних підрозділів) 1-го управління (оперативних розробок та оперативної роботи), з 25 березня 2021 року, установивши щомісячну премію за березень 2021 року в розмірі 64,381 відсотків, з виплатою одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції, компенсації за 05 діб щорічної чергової основної оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2021 році та 15 діб додаткової оплачуваної відпустки за 2021 рік.
3.2. При цьому, як встановлено судами, під час звільнення позивача з займаної посади уповноваженим органом не було проведено з позивачем виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції, компенсації за 05 діб щорічної чергової основної оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2021 році та 15 діб додаткової оплачуваної відпустки за 2021 рік.
3.3. Водночас, вказану виплату було нараховано позивачу лише 28 травня 2021 року.
3.4. Позивач, вважаючи що відповідач протиправно не здійснив виплату належних йому сум під час звільнення, звернувся до суду з адміністративним позовом.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
4. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2021 року, позов задоволено.
4.1. Визнано протиправною бездіяльність Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України щодо не проведення своєчасного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні.
4.2. Зобов`язано Департамент боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 25 березня 2021 року по день фактичного розрахунку - 28 травня 2021 року.
5. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що відповідач здійснив виплату належних позивачу сум при звільненні з порушенням, установлених Кодексом законів про працю України строків, а тому наявні підстави для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку.
5.1. Суд зазначив, що оскільки спеціальним законодавством України не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовця, відтак, у даному разі застосуванню підлягає трудове законодавство.
5.2. Також, у зв`язку з встановленою судом протиправною бездіяльності уповноваженого органу, з урахуванням встановленої можливості частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для виходу за межі позовних вимог позивача та визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не проведення своєчасного розрахунку з позивачем при звільненні.
IV. Касаційне оскарження
6. Не погодившись з рішенням суду першої та постановою суду апеляційної інстанцій, Департамент боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України подав до Верховного Суду касаційну скаргу.
6.1. Посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник зазначає, що судами попередніх інстанції застосовано норму права, а саме статті 116, 117 КЗпП України без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах, які викладені у постановах Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі №820/1134/17, від 19 червня 2019 року у справі №820/3313/17, від 30 квітня 2020 року у справі №826/4735/17.
6.2. Також, посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме пункту 8 розділу IV Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських.
7. В обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій помилково застосували до спірних правовідносин приписи статей 116, 117 КЗпП України, залишивши поза увагою, що строк виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції визначений пунктом 8 Розділу VI Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260 (далі - Порядок № 260).
7.1. Відповідач наголошує, що суди проігнорували ту обставину, що позивачу одноразова грошова допомога виплачена (28.05.2021) без жодної затримки розрахунку при звільненні, оскільки виплата здійснена протягом допустимого строку згідно із спеціальною нормою права - пункт 8 розділу VI Порядку № 260.
7.2. В свою чергу, суди попередніх інстанцій не взяли до уваги, що відповідно до довідки ДФЗБО від 26 травня 2021 року №2172/29/1/01-2021 кошти на виплату позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні надійшли на рахунок Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України 26 травня 2021 року, а одноразова грошова допомога при звільненні була виплачена ОСОБА_1 (28 травня 2021 року) в межах строку, визначеного пунктом 8 розділу VI Порядку № 260.
7.3. У зв`язку із наведеним скаржник просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.
8. Позивач відзиву на касаційні скарги не надав.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
9. Відповідно до статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
10. За приписами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
11. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
12. Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
13. Статтею 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.
14. За правилами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата усіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
15. Частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
16. Згідно з частиною другою статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
17. Відповідно до пункту 2 розділу VI Порядку № 260 поліцейським, які звільняються із служби за власним бажанням та мають календарну вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
18. За пунктом 7 розділу VI Порядку № 260 у наказі про звільнення підрозділом кадрового забезпечення в разі необхідності виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зазначається стаж служби для її виплати. Крім того, у разі необхідності в наказі про звільнення додатково вказується підстави для проведення відрахувань з грошового забезпечення та інших виплат.
19. Згідно з пунктом 8 розділу VI Порядку № 260 одноразова грошова допомога при звільненні виплачується не пізніше двох місяців з дня звільнення із служби, а в разі надходження коштів пізніше цього терміну - протягом п`яти робочих днів після їх надходження в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання центрального органу управління поліцією, органів поліції, державних органів, установ та організацій, до яких відряджені (прикомандировані) поліцейські.
VI. Позиція Верховного Суду
20. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.
21. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
22. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
23. Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи питання щодо правильності застосування судами норм чинного законодавства, а також щодо обґрунтованості поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
24. Предметом спору у цій справі є відносини щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовця відповідно до статті 117 КЗпП України.