ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 березня 2023 року
м. Київ
справа № 520/899/21
адміністративне провадження № К/990/7320/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Калашнікової О.В.,
суддів: Білак М.В., Губської О.А.,
розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №520/899/21
за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харків про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харків на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року (прийняте у складі головуючої судді - Ніколаєвої О.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2021 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Кононенко З.О., суддів: Калиновського В.А., Мінаєвої О.М.)
У С Т А Н О В И В :
І. Суть спору
1. У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова, в якому просив:
1.1. визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.12.2016 року по 30.12.2020 року;
1.2. зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.12.2016 року по 30.12.2020 року.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що на момент виключення його зі списків особового складу, зокрема - 27.12.2016 року, відповідачем не здійснено остаточного розрахунку з ним. Позивач зазначає, що остаточний розрахунок з ним проведений відповідачем 30.12.2020 року на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2017 року у справі №520/5286/17, тобто з порушенням строків встановлених статтею 116 Кодексу законів про працю України. На переконання позивача, зазначене є підставою для відповідальності відповідача, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. ОСОБА_1 у 2016 році звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з 27.12.2016 року.
3.1. При звільненні з військової служби з позивачем непроведено у повному обсязі остаточний розрахунок, зокрема, нездійснено нарахування та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, індексації.
3.2. Не погоджуючись з вказаною бездіяльністю, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з відповідним позовом.
3.3. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2017 року у справі №820/5286/17, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2018 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова, третя особа Міністерство оборони України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправними дії (бездіяльність) Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова, яка полягає у нездійсненні ОСОБА_1 нового розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, індексації, які ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби та відмові виплатити своєчасно невиплачену частину одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, індексації. Зобов`язано Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харкова здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, індексації.
3.4. Враховуючи положення статей 14, 255 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач добровільно провів нарахування та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, індексації у відповідності до вказаного рішення суду 30.12.2020 року у розмірі 76979,23 грн., що підтверджується випискою з карткового рахунку Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" позивача.
3.5. Позивач, вважаючи протиправним проведений відповідачем несвоєчасний розрахунок при звільнення, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
4. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2021 року, позов задоволено частково.
4.1. Визнано протиправною бездіяльність Квартирно - експлуатаційного відділу міста Харкова, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки при звільненні з 28.12.2016 року по 30.12.2020 року.
4.2. Зобов`язано Квартирно - експлуатаційний відділ міста Харкова нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені з 28.12.2016 року по 30.12.2020 року у розмірі 247 582,60 грн. (двісті сорок сім тисяч п`ятсот вісімдесят дві гривні 60 копійок), з утриманням з присуджених сум податків та зборів та інших обов`язкових платежів, встановлених законодавством.
5. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку що відповідачем фактичний розрахунок із позивачем щодо виплати зазначеної одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, індексації у розмірі 76 979,23 грн., проведений поза межами строку, встановленого статтею 116 КЗпП України, та затримка складає - 1463 календарних днів, що є підставою для виплати позивачеві середнього заробітку за весь час затримки.
IV. Касаційне оскарження
6. Не погодившись з рішенням суду першої та постановою суду апеляційної інстанцій, Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харків подав до Верховного Суду касаційну скаргу.
6.1. Посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанції проігнорували твердження відповідача про необхідність визначення судом розміру відшкодування та його зменшення відповідно до принципу співмірності, не надавши жодної оцінки аргументам та не навівши мотивів незастосування висновків щодо застосування норм права, а саме статті 117 КЗпП України, викладених в постановах Верховного Суду від 06 лютого 2020 року по справі №806/305/17, від 31 березня 2020 року по справі №818/1164/17, від 12 серпня 2020 року по справі №2400/3365/19, від 20 травня 2021 року по справі №2 380/3007/20, а також по постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року по справі №821/1083/17, від 13 травня 2020 року по справі №2810/451/17.
6.2. У зв`язку із наведеним скаржник просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.
7. У відзиві на касаційну скаргу, позивач посилається на те, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм процесуального права, а тому не підлягають скасуванню.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
8. Відповідно до статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
9. За приписами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
10. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
11. Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
12. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
13. Відповідно до статті 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
14. Відповідно до частини 1 статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
15. Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців зі служби (у т.ч. затримку виплати компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки) не врегульовані положеннями спеціального законодавства. Натомість врегульовано КЗпП України.
16. Статтею 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.
17. За правилами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата усіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
18. Частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
19. Згідно з частиною другою статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
20. Середній заробіток працівника згідно з частиною першою статті 27 Закону України "Про оплату праці" визначається за правилами, закріпленими у "Порядку обчислення середньої заробітної плати", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).
21. Згідно з абзацом 3 пункту 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата, зокрема, обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.
22. Пунктом 5 Порядку №100 визначено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
23. Відповідно до пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
VI. Позиція Верховного Суду
24. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.
25. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
26. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).