ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 березня 2023 року
м. Київ
справа № 240/8693/19
адміністративне провадження № К/9901/18742/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Шевцової Н.В.
розглянув як суд касаційної інстанції в письмовому провадженні адміністративну справу №240/8693/19
за позовом Приватного підприємства "Фобос" до Національної поліції України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головного управління Національної поліції в Житомирській області - про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Національної поліції України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року, ухвалене у складі: головуючого судді Майстренко Н.М., і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2020 року, ухвалену у складі: головуючого судді Мацького Є.М., суддів Сушка О.О., Залімського І. Г.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
Приватне підприємство "Фобос" (далі - ПП "Фобос", позивач) звернулося до суду з позовом до Національної поліції України (далі - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головного управління Національної поліції в Житомирській області (далі - ГУ НП у Житомирській області, третя особа) з вимогами:
- визнати протиправною відмову Національної поліції України у видачі ПП "Фобос" дозволу на перевезення територією України вибухових матеріалів, оформлену листом від 27 травня 2019 року №2633/20/4/02-2019;
- зобов`язати Національну поліцію України видати ПП "Фобос" дозвіл на перевезення територією України вибухових матеріалів.
На обґрунтування позову позивач зазначив, що надав відповідачеві всю необхідну інформацію та документи для отримання дозволу на перевезення територією України вибухових матеріалів, у зв`язку з чим уважає відмову у видачі такого дозволу протиправною.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
Приватне підприємство "Фобос" має ліцензію серії АВ №582429 на надання послуг з охорони власності та громадян.
Відповідно до дозволу Управління державної служби України з питань праці у Житомирській області №118.19.18 від 06 березня 2019 року ПП "Фобос" дозволяється виконувати роботи підвищеної небезпеки: вибухові роботи та роботи, пов`язані з використанням енергії вибуху.
23 квітня 2019 року позивач звернувся до Управління з контролю за обігом зброї у сфері дозвільної системи Департаменту превентивної діяльності Національної поліції України із заявою про надання йому дозволу на перевезення територією України вибухових матеріалів.
Відповідно до вказаної заяви охорона вибухових матеріалів під час їх перевезення територією України здійснюватиметься працівниками ПП "Фобос", які будуть озброєні гладкоствольною короткоствольною самозарядною вогнепальною зброєю "Форт-17Р".
Листом від 27 травня 2019 року №2633/20/4/02-2019 Національна поліція України повідомила про відсутність підстав для видачі дозволу на перевезення вибухових матеріалів у зв`язку з відсутністю документів, які б підтверджували, що охорона ПП "Фобос" озброєна вогнепальною зброєю.
Не погоджуючись з указаною відмовою, позивач звернувся до суду.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10.02.2020, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2019, позов задоволено частково:
- визнано протиправною відмову Національної поліції України у видачі ПП "Фобос" дозволу на перевезення територією України вибухових матеріалів, оформлену листом від 27 травня 2019 року №2633/20/4/02-2019;
- зобов`язано Національну поліцію України повторно розглянути заяву ПП "Фобос" щодо видачі дозволу на перевезення територією України вибухових матеріалів з урахуванням висновку суду, зазначеного у рішенні.
Частково задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій зазначили, що пістолет моделі "Форт-17Р", яким озброєна охорона ПП "Фобос", відповідно до висновку Житомирського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, є вогнепальною зброєю самозахисту.
З урахуванням викладеного суди попередніх інстанцій вважали, що відповідач безпідставно відмовив позивачеві у видачі дозволу на перевезення вибухонебезпечних матеріалів.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
23 липня 2020 року до Суду від відповідача надійшла касаційна скарга на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2020 року в справі №240/8693/19.
Ухвалою Суду від 05 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у спірних правовідносинах, просить скасувати їхні рішення у частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове у відповідність частині, яким у задоволенні позову відмовити.
На обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач зазначив, що, виходячи з пункту 18.2 глави 18 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 21.08.1998 №622 (далі - Інструкція №622), умовою надання дозволу на перевезення територією України вибухових матеріалів є забезпечення їх охорони відомчою воєнізованою охороною, що озброєна вогнепальною зброєю.
Як зазначає відповідач, виріб "Форт 17Р", яким озброєна охорона позивача, не відповідає ознакам вогнепальної зброї.
Щодо висновку Житомирського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, яким керувалися суди попередніх інстанцій, відповідач зазначив, що вказаний висновок до заяви про надання позивачеві дозволу не подавався, а тому не може бути підставою для задоволення позовних вимог.
Відповідач також уважає, що позивач як суб`єкт охоронної діяльності приватного права обмежений в правомочності володіти вогнепальною зброєю і в своїй діяльності може застосовувати лише пристрої для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, що відповідно до вимог чинного законодавства є спецзасобами.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу зазначив, що судами попередніх інстанцій повно та всебічно встановлено обставини, що мають значення для розгляду справи, правильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин, у зв`язку з чим підстав для скасування їхніх рішень немає.
V. Джерела права й акти їхнього застосування
Організаційно-правові принципи здійснення господарської діяльності у сфері надання послуг з охорони власності та громадян визначено Законом України "Про охоронну діяльність" від 22 березня 2012 року №4616-VI (далі - Закон №4616-VI).