ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 450/205/19
провадження № 51-1306 км 22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Львівського апеляційного суду від 4 березня 2022 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018140270002094, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, котрий народився у м. Львові, проживає на АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 382 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 5 листопада 2021 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК, та виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 4 березня 2022 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 залишено без змін.
Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався в тому, що він, усвідомлюючи, що постановою Залізничного районного суду м. Львова від 7 травня 2018 року (справа №462/1799/18) його позбавлено права керування транспортними засобами строком на 1 рік, проте 19 жовтня 2018 року приблизно о 00:55, всупереч вказаній постанові, умисно керував автомобілем марки "Шкода Супер Б", державний номерний знак НОМЕР_1, та був зупинений працівниками поліції у с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_6, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Вказує, що апеляційний суд не правильно розтлумачивши закон, передчасно дійшов висновку, що у діях ОСОБА_7 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримала касаційну скаргу прокурора та просила її задовольнити.
Інші учасники судового провадження були повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судове рішення суду апеляційної інстанції у межах касаційної скарги. При цьому він уповноважений лише перевіряти правильність застосування судом норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до положень ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412 - 414 КПК.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Вказаним вимогам повинна відповідати й ухвала апеляційного суду, а крім того, відповідно до ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Доводи касаційної скарги прокурора про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, допущені судом апеляційної інстанції, є обґрунтованими.
Так, органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили (ч. 1 ст. 382 КК).
Вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 5 листопада 2021 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК, та виправдано останнього у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.
Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, прокурор подав апеляцій скаргу у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Апеляційний суд, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора, погодився з рішенням місцевого суду та залишив виправдувальний вирок щодо ОСОБА_7 без змін. При цьому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що керування ОСОБА_7, який був за рішенням суду позбавлений права керування транспортними засобами, автомобілем утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.126 КУпАП, тобто такі його дії перебувають поза межами об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК.
Колегія суддів вважає рішення апеляційного суду передчасним з огляду на таке.
Положеннями ч. 1 ст. 2 КК передбачено, що підставою для настання кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
Складом кримінального правопорушення визнається сукупність закріплених у законі України про кримінальну відповідальність ознак, за наявності яких реально вчинене суспільно небезпечне діяння визнається кримінальним правопорушенням.
Як вже зазначалось, ОСОБА_7 висунуто обвинувачення у тому, що він керував транспортним засобом без посвідчення водія, достовірно знаючи про наявність постанови суду, якою його визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, яка набрала законної сили. ОСОБА_7, будучи ознайомленим з вказаною постановою суду, умисно не виконав її, що було кваліфіковано органом досудового розслідування за ч. 1 ст. 382 КК.
Об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК, є умисне невиконання судового рішення, що набрало законної сили, і означає повне його ігнорування, та проявляється і в перешкоджанні виконанню судового рішення, що набрало законної сили, яке полягає в активній протидії його виконанню.
Відповідно до доктрини кримінального права суб`єкт цього кримінального правопорушення може бути як спеціальним, так і загальним. Тому питання про визнання особи суб`єктом цього кримінального правопорушення необхідно було судам вирішувати диференційовано з урахуванням конкретних фактичних обставин кримінального провадження.
Суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК, може бути фізична особа, не на користь якої ухвалено рішення суду та яку зобов`язано вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.
Так, ОСОБА_7 є особою, яка позбавлена права керування транспортними засобами строком на 1 рік, тобто судом на нього покладено обов`язок утриматись від таких дій протягом визначеного судом строку.
Вказана обставина була встановлена як органом досудового розслідування, так і судами першої та апеляційної інстанцій, та ніким не оспорювалася.
Статтею 9 КУпАП встановлено, що адміністративне правопорушення - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За вчинення адміністративного правопорушення до особи застосовується адміністративне стягнення, одним із видів якого є позбавлення спеціального права, зокрема, права керування транспортними засобами.
Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Статтею 15 Закону України "Про дорожній рух" забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.