Постанова
іменем України
7 березня 2023 року?
м. Київ
справа № 473/999/18
провадження № 51-1239км22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:?
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:?
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
засудженого ОСОБА_5
(в режимі відеоконференції)
захисника ОСОБА_6
(в режимі відеоконференції)
прокурора ОСОБА_7,
розглянув касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 на вирок Веселинівського районного суду Миколаївської області від 29 липня 2021 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 13 січня 2022 року в кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018150190000025 від 04 січня 2018 року та № 42018151190000028 від 13 квітня 2018 року, за обвинуваченням
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Терешківці Волинської області, громадянина України, мешканця АДРЕСА_1, раніше судимого, у вчиненні кримінального правопорушення,
передбаченого частиною 2 статті 187, частиною 1 статті 345 Кримінального кодексу України (далі - КК),
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами ?першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Веселинівського районного суду Миколаївської області від 29 липня 2021 року, з урахуванням виправленої описки ухвалою Веселинівського районного суду Миколаївської області від 09 лютого 2022 року, ОСОБА_5 засуджено за: частиною 2 статті 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років із конфіскацією майна; за частиною 1 статті 345 КК - у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
На підставі частини 1 статті 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років із конфіскацією майна.
До набрання вироком законної сили ухвалено залишити ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 ухвалено обчислювати з 30 січня 2018 року, тобто з дня фактичного затримання.
Вказаним вироком також засуджений ОСОБА_8, щодо якого судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.
Згідно з вироком суду ОСОБА_5 визнано винуватими ?у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 187, частиною 1 статті 345, ?за таких обставин.
03 січня 2018 року о 23 годині у м. Вознесенську Миколаївської області ОСОБА_5 за попередньою змовою із ОСОБА_8, керуючись корисливим умислом, направленим на заволодіння чужим майном, неподалік приміщення шиномонтажу, розташованого на вул. Чубчика, 4, наздогнали ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які йшли у напрямку вул. Центральної, де скориставшись відсутністю перехожих громадян, здійснили напад, із застосуванням фізичного насильства, яке виразилось у завданні ударів руками та ногами по тулубу ОСОБА_10 та ОСОБА_9, який при цьому періодично втрачав свідомість та отримав легкі тілесні ушкодження та легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. У результаті чого, відкрито заволоділи грошовими коштами ОСОБА_10 в сумі 2600 грн та мобільним телефоном ОСОБА_9 марки "MAGNUS" білого кольору вартістю 2800 грн.
Крім того, 12 квітня 2018 року проводилось підготовче судове засідання у кримінальному провадженні №12018150190000025 за обвинуваченням ОСОБА_5 та ОСОБА_8 за частиною 2 статті 187 КК, у якому вирішувалось питання про продовження відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за клопотанням прокурора Вознесенської місцевої прокуратури ОСОБА_11 .
Після оголошення ухвали суду та закриття судового засідання 12 квітня 2018 року о 13:17 обвинувачений ОСОБА_5, перебуваючи в залі судових засідань Веселинівського районного суду Миколаївської області, обурився прийнятим рішенням та звинуватив прокурора ОСОБА_11 у безпідставному намаганні будь-якими способами позбавити його волі, у тому числі і шляхом скерування до суду клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та його підтримання у судовому засіданні.
Обурення ОСОБА_5 супроводжувались ненормативною лексикою та погрозами вбивством, застосуванням насильства стосовно прокурора ОСОБА_11 та його близьких родичів, а також знищенням їх майна. Вказані дії ОСОБА_5 погрожував реалізувати після звільнення з місць позбавлення волі або за допомогою своїх знайомих. Всі висловлювання ОСОБА_5 були спрямовані на адресу прокурора ОСОБА_11, як службової особи органів прокуратури, який виконував свої службові обов`язки та приймав участь у судовому засіданні, як державний обвинувач у кримінальному провадженні.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 13 січня 2022 року вирок Веселинівського районного суду Миколаївської області від 29 липня 2021 року щодо ОСОБА_5 залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, засуджений вважає, що його визнано винуватим на підставі заяви ОСОБА_12, де останній зазначав дані мобільного телефону. Вказує також на те, що ОСОБА_12 в суді зазначав про його відсутність під час огляду мобільного телефону та не знав звідки в протоколі його підпис. Крім того, засуджений звертає увагу на те, що ОСОБА_8 співпрацював з прокурором.