ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 березня 2023 року
м. Київ
справа № 514/1581/20
провадження № 51-236км23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого на вирок Одеського апеляційного суду від 19 жовтня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020160430000169, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останній раз - 07 жовтня 2019 рок вироком Болградського районного суду Одеської області за ч. 1 ст. 289 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 17 000 грн, який ухвалою Болградського районного суду Одеської області від 14 вересня 2020 року змінено на покарання у виді громадських робіт строком на 240 годин, судимість у встановленому порядку не знята і не погашена,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
Короткий зміст історії справи
За вироком Тарутинського районного суду Одеської області від 30 червня 2021 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 4 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком тривалістю 3 роки з покладенням певних обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
Вироком Одеського апеляційного суду від 19 жовтня 2022 року вирок районного суду в частині призначеного ОСОБА_6 покарання скасовано, ухвалено свій вирок, яким ОСОБА_6 засуджено за ч. 4 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.
Засуджений звернувся в суд касаційної інстанції зі скаргою, в якій не погоджується з вироком апеляційного суду у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
ОСОБА_6 визнано винним у тому, що він 05 серпня 2020 року, приблизно о 19:00 годині, знаходячись в стані алкогольного сп`яніння, зайшов до приміщення магазину "Свіжий хліб", розташованого за адресою: АДРЕСА_2, маючи на меті прагнення показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, виражаючи неповагу до суспільства, розпочав конфлікт з власником приміщення магазину ОСОБА_7 та почав виражатись ненормативною лексикою.
Після чого, ОСОБА_6 вийшов з приміщення магазину, та через декілька хвилин повернувся, де на той час знаходилась орендар зазначеного магазину ОСОБА_8 та продавець ОСОБА_9, при цьому тримаючи в руці пневматичний газобалонний пістолет марки "Baikal" моделі "МР-654К", калібру 4,5 (.177), № НОМЕР_1 .
Так, ОСОБА_6, перебуваючи в громадському місці, а саме в приміщенні магазину "Свіжий хліб", розташованого за адресою: узвіз Антонова, 6, смт Тарутине Одеської області, застосовуючи ненормативну лексику, діючи умисно, з мотивів явної неповаги до суспільства, переслідуючи злочинний умисел, направлений на грубе порушення громадського порядку, поєднане з особливою зухвалістю, яка виявилась у погрозі застосування насильства пневматичним газобалонним пістолетом марки "Baikal" моделі "МР-654К", калібру 4,5 (.177), № НОМЕР_1, який ОСОБА_6 тримав в руці, створюючи загрозу для життя та здоров`я, яку орендар магазину ОСОБА_8 та продавчиня ОСОБА_9 сприйняли як реальну.
В подальшому, ОСОБА_6, самоутвердившись за рахунок приниження ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, що виразилось у застосуванні ненормативної лексики, демонстрації пневматичного газобалонного пістолету марки "Baikal" моделі "МР-654К", калібру 4,5 (.177) № НОМЕР_1, та у погрозі застосування насильства відносно них, з місця вчинення злочину зник.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації його дій, порушує питання фактично про зміну вироку апеляційного суду у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого через суворість.
Засуджений стверджує, що апеляційний суд порушив загальні засади призначення покарання, внаслідок чого визначив йому занадто суворе покарання. Свої доводи мотивує тим, що суд не врахував конкретних обставин справи та даних про його особу, зокрема наявність матері з третьою групою інвалідності, а також наявність на його утриманні трьох дітей, що в сукупності давало суду, на його думку, підстави призначити покарання не пов`язане з позбавленням волі.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу засудженого не надходило.
У судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 та правильність кваліфікації його дій за ч. 4 ст. 296 КК України у касаційній скарзі не оспорюються, судовий розгляд було проведено у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.
Мотиви Суду
Доводи засудженого щодо суворості покарання та щодо необґрунтованості призначеного йому покарання у виді реального позбавлення волі, то колегія суддів вважає їх неспроможними, виходячи з наступного.
Відповідно до положень статей 370, 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим
та вмотивованим. Суд апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону в повній мірі дотримався.
Поняття судової дискреції (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально - вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Відповідно до вимог статті 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.