ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 березня 2023 року
м. Київ
справа № 570/32/18
провадження № 51-1927 км 19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
в режимі відеоконференції:
потерпілої ОСОБА_6,
представника потерпілої ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою засудженого на вирок Волинського апеляційного суду від 22 лютого 2022 року стосовно
ОСОБА_8,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця с. Нагдали Лачинського району
Республіки Азербайджан, громадянина України,
який проживає за адресою:
АДРЕСА_1,
за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Рівненського районного суду Рівненської області від 06 березня 2018 року ОСОБА_8 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.
29 січня 2019 року Рівненський апеляційний суд скасував вирок суду першої інстанції у частині звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням і ухвалив новий вирок, за яким визначив обвинуваченому покарання за ч. 3 ст. 286 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Верховний Суд постановою від 01 червня 2021 року задовольнив касаційні скарги прокурора та потерпілої ОСОБА_6, скасував вирок Рівненського апеляційного суду від 29 січня 2019 року стосовно ОСОБА_8 і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
22 лютого 2022 року Волинський апеляційний суд частково задовольнив апеляційні скарги прокурора та потерпілої ОСОБА_6, скасував вирок суду першої інстанції у частині звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням і ухвалив новий вирок, за яким визначив обвинуваченому покарання за ч. 3 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
За вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим у тому, що він 18 жовтня 2017 року приблизно о 22:20, керуючи транспортним засобом "ToyotaFortuner", державний номер НОМЕР_1, рухаючись автодорогою Київ-Чоп зі сторони м. Києва у напрямку м. Львова зі швидкістю 120-130 км/год, на 326 км + 800 м вказаної автодороги, що в межах Рівненського району Рівненської області, порушуючи вимоги пунктів 10.1, 11.4, п.п. "е" п. 14.6 Правил дорожнього руху, на дорозі з двостороннім рухом, яка має по дві смуги для руху в одному напрямку, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, виїхав на зустрічну смугу руху для здійснення обгону, де вказаний маневр заборонений, та допустив зіткнення з транспортним засобом "ВАЗ 2101", державний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_9, який рухався попереду в попутному з ним напрямку і виконував маневр повороту ліворуч.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобіля "ВАЗ 2101" ОСОБА_10 і ОСОБА_11 отримали тілесні ушкодження, від яких померли, ОСОБА_12 отримав тяжке тілесне ушкодження.
Під час вчинення злочину ОСОБА_8 перебував у стані алкогольного сп`яніння.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі з доповненнями до неї засуджений, не погоджуючись із вироком суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок суворості, просить його скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги засуджений мотивує тим, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи вирок суду першої інстанції в частині звільнення його від відбування покарання з випробуванням, у достатній мірі не врахував усіх обставин, що пом`якшують покарання, даних про його особу та позиції потерпілих ОСОБА_13 та ОСОБА_12, у зв`язку з чим призначив надмірно суворе покарання. Крім того, посилається на те, що суд апеляційної інстанції, призначаючи йому покарання у виді позбавлення волі на певний строк, не зарахував у строк покарання строк відбутого ним покарання у виді виправних робіт із відрахуванням у дохід держави 20% із суми заробітку.
На касаційну скаргу засудженого потерпіла ОСОБА_6 подала письмове заперечення, в якому, із наведенням відповідних аргументів, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор, потерпіла ОСОБА_6 та її представник - адвокат ОСОБА_7 заперечили проти задоволення касаційної скарги, просили залишити вирок суду апеляційної інстанції без зміни.
Мотиви Суду
За змістом ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та правильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 286 КК України засудженим не оспорюються.
У касаційній скарзі ОСОБА_8, не погоджуючись з вироком суду апеляційної інстанції, вказує на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі.
Проте наведені доводи Суд уважає необґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до статей 50, 65 КК України при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідней достатнє для її виправлення та попередження нових правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.