Постанова
Іменем України
09 березня 2023 року
м. Київ
справа № 127/28862/21
провадження № 61-9283св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Комунальне підприємство "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 30 травня 2022 року та додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 червня 2022 року у складі судді Сичука М. М.,постанову Вінницького апеляційного суду від 16 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Стадника І. М., Войтка Ю. Б., Денишенко Т. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, Комунального підприємства "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації" (далі - КП "ВМБТІ") про встановлення факту права власності та зобов`язання провести перерахунок часток між співвласниками.
Позов мотивовано тим, що у жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до КП "ВМБТІ" із заявою про внесення змін до технічної документації щодо встановлення особи власника в інвентарній справі № 1552 на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1, зокрема за ОСОБА_3 - 17/100 відсотків, за ОСОБА_4 - 17/100 відсотків на дійсного власника - ОСОБА_1 .
Однак, відповідачем такі зміни внесені не були.
Вона звернулась до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Вінницька міська рада, про встановлення юридичного факту, встановлення часток та виділ часток в натурі, встановлення порядку користування житловим будинком, визнання права власності на новостворене майно.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 28 травня 2021 року було затверджено мирову угоду у цивільній справі № 127/14777/19 за вказаним позовом, згідно з якою:
1. Частка у праві спільної часткової власності ОСОБА_2 складає 33/50 часток будинковолодіння.
2 . Частка у праві спільної часткової власності ОСОБА_1 складає 17/100 та 17/100 часток будинковолодіння.
3 . Сторони встановлюють наступний порядок користування будинковолодінням АДРЕСА_1 :
ОСОБА_2 користується коридором 1-2 площею 4.7 кв. м, коридором 1-3 площею 4.7 кв. м, кімнатою 1-4 площею 16.1 кв. м, кімнатою 1-5 площею 11.7 кв. м, кімнатою 1-6, площею 14.9 кв. м, кімнатою 1-7 площею 7.4 кв.м, кухнею 1-8 площею 7,0 кв. м. Разом 65.8 кв. м.
ОСОБА_1 користується; коридором 2-1 площею 4.4 кв. м, коридором 2-2 площею 3.7 кв. м, санвузлом 2-3 площею 5,4 кв. м, кухнею 2-4 площею 11.5 кв. м, кімнатою 2-5 площею 10.5 кв. м, кімнатою 2-6 площею 9,0 кв. м. Разом 44,5 кв. м.
Коридором 3-1 площею 1,3 кв. м, санвузлом 3-2 площею 1,6 кв. м, кімнатою 3-3 площею 19,2 кв. м, кімнатою 3-4 площею 10,7 кв. м, коридором 3-5 площею 3.6 кв. м, кухнею 3-6 площею 5.1 кв. м. Разом 41.5. кв. м.
ОСОБА_2 користується: наступними господарськими спорудами сарай під літерою "б", сарай під літерою "Б", погребом "п/Б", криницею 5.
ОСОБА_1 користується наступними господарськими спорудами: гараж під літерою "Д", з оглядовою ямою "о/Д", сарай під літерою "В", погріб "п/В", вбиральня під літерою "Г", сарай під "б-1".
ОСОБА_1 зобов`язується у місячний термін з дня набрання чинності даною мировою угодою демонтувати тимчасовий гараж під літ "Ж".
Заява, подана позивачкою до КП "ВМБТІ" про проведення перерахунку часток та відсотків між співвласниками по домоволодінню АДРЕСА_1 відповідно до вимог укладеної мирової угоди, також не розглянута вказаною установою і відповідний перерахунок не зроблено.
Посилаючись на викладені обставини, уточнивши в подальшому позовні вимоги, ОСОБА_1 просила:
- встановити юридичний факт про те, що 17 березня 1972 року набуто громадянкою ОСОБА_4 від рідного батька ОСОБА_5 право власності на частку будинку АДРЕСА_1 згідно Свідоцтва про право на спадщину, виданого і зареєстрованого ВМБТІ 17 березня 1972 року, № 1355, зареєстрованого під № 82, є одна і та ж особа, тобто ОСОБА_1 ;
- встановити юридичний факт, що 08 серпня 1984 року набуто право власності згідно договору дарування громадянкою ОСОБА_3 на 17/100 рідною мамою ОСОБА_6 на будинок АДРЕСА_1, зареєстрованого в реєстрі № 2-1003 07 серпня 1984 року у ВООБТІ, є одна і та ж особа, тобто ОСОБА_1 ;
- встановити, що власниками домоволодіння на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 є: ОСОБА_2 - 43,61%, ОСОБА_1 - 56,39%;
- зобов`язати КП "ВМБТІ" внести зміни в інвентарній справі № 1552 на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1, що власниками є: ОСОБА_2 - 43,61%, ОСОБА_1 - 56,39%.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 30 травня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що належність ОСОБА_1 частки спільної часткової власності в об`єкті нерухомого майна підтверджена правовстановлюючими документами, судовим рішенням, яке набрало законної сили, відповідне право зареєстровано в установленому законом порядку, відповідні факти в судовому порядку встановлюватися не можуть, тому позов задоволенню не підлягає.
Суд також зазначив, що спірні правовідносини, які існують між учасниками справи, виникли у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і регулюються, зокрема нормами Цивільного кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Відмовляючи у задоволенні позову в частині вимог щодо зміни часток співвласників, суд першої інстанції виходив з того, що висновок ФОП ОСОБА_7 про визначення розміру часток власності у будинковолодінні, на який посилається позивачка як підставу перерахунку часток, не може братися до уваги, оскільки він складений без дотримання вимог Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55, зокрема, пунктів 3.2, 3.4 та виконаний особою, яка не має ліцензії на здійснення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна.
Також місцевий суд вказав, що згідно з матеріалами технічної інвентаризації, проведеної КП "ВМБТІ" 25 квітня 2018 року, в спірному будинковолодінні наявні самочинно переобладнані будівлі та споруди, зокрема, прибудова під літерою "А2" та сарай під літерою "Б2", які не є об`єктом права власності та не можуть бути предметом поділу (виділу) згідно з нормами статей 364, 367 Цивільного кодексу України.
Додатковим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області
від 20 червня 2022 року заяву КП "ВМБТІ" про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП "ВМБТІ" 2 500 грн витрат на правничу допомогу.
Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що понесені КП "ВМБТІ" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 500 грн підтверджені належним чином, але сума відшкодування є неспівмірною зі складністю справи, виконаними роботами та часом, витраченим адвокатом на надання послуг з правової допомоги, не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру у співвідношенні з предметом позову. Тому суд дійшов висновку про стягнення з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 2 500 грн.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 16 серпня 2022 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 30 травня 2022 року та додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області
від 20 червня 2022 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а передбачених законом підстав для скасування рішень місцевого суду при апеляційному розгляді не встановлено.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
19 вересня 2022 року ОСОБА_1 подала через засоби поштового зв`язку
до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 30 травня 2022 року, додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 червня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 16 серпня 2022 року.
В касаційній скарзі ОСОБА_1 просить суд касаційної інстанції оскаржувані судові рішення скасувати і справу передати на новий розгляд.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
31 жовтня 2022 року на адресу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду через засоби поштового зв`язку від ОСОБА_2, в інтересах якої діє представник - адвокат Путілін Є. В., надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
07 листопада 2022 року на адресу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду через засоби поштового зв`язку від КП "ВМБТІ" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
18 жовтня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що сторони у справі ОСОБА_1 (дівоче прізвище - ОСОБА_8 ) та ОСОБА_2 є рідними сестрами.
07 вересня 1968 року ОСОБА_4 зареєструвала шлюб з ОСОБА_9, після чого їй присвоєно прізвище " ОСОБА_10". Вказаний шлюб було розірвано 23 червня 1983 року.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 17 березня 1972 року після померлого ОСОБА_5 в порядку спадкування за законом до ОСОБА_6 (дружина), ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (доньки) в рівних частках перейшло спадкове майно, до складу якого входить будинковолодіння по АДРЕСА_1, тобто по 17/100 кожній. Друга половина цього ж будинковолодіння вже належала ОСОБА_6 згідно статті 22 Кодексу законів про шлюб УРСР.
Таким чином, після видачі вказаного свідоцтва про право на спадщину по 17/100 належали ОСОБА_2 та ОСОБА_11, а 33/50 (66/100) - ОСОБА_6 .
Відповідно до договору про порядок користування будинковолодінням від 08 травня 1984 року, укладеного між співвласниками, ОСОБА_6 переходить в користування: частина будинку, яка складається з чотирьох кімнат, позначених на плані цифрами 1-6, 1-7, 2-4, 2-5, сіни 2-2,, частина кухні 1-2, частина коридора 1-1, часина коридора 1-3, частина сараю з прибудовою "Б", 1/3 частина вбиральні "Г" та 1/3 частина огорожі № 1; ОСОБА_2 переходить в користування: частина будинку, яка складається з двох кімнат, позначених на плані цифрами 1-4, 1-5, частина коридора 1-3, частина коридора 1-1, частина кухні 1-2, частина сараю з прибудовою "Б", 1/3 частина вбиральні "Г" та 1/3 частини огорожі № 1; ОСОБА_3 переходить в користування: частина будинку, яка складається з однієї кімнати, позначеної на плані цифрами 2-6, тамбур 2-1, сіни 2-1, кухні 2-3, сарай з погребом "В", 1/3 частина вбиральні "Г" та 1/3 частина огорожі № 1.
Відповідно до договору дарування від 07 серпня 1984 року ОСОБА_6 подарувала ОСОБА_3 17/100 часток жилого будинку в АДРЕСА_1 .
Відповідно договору дарування від 01 листопада 1985 року ОСОБА_6 подарувала ОСОБА_2 49/100 частин жилого будинку з відповідно часткою господарських будівель в АДРЕСА_1 .
Зазначені правовстановлюючі документи є чинними і відповідно до них частка позивачки складає 17/50 (17/100 + 17/100 часток), що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02 липня 2021 року, № 264189415.
Разом із тим, частка ОСОБА_4 у спірному домоволодінні складає 33/50 часток (66/100 (17/100 + 49/100)).
25 липня 1989 року ОСОБА_12 зареєструвала шлюб з ОСОБА_13, після чого їй присвоєно прізвище " ОСОБА_14".
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
При розгляді справи суд зобов`язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16 і підстави для відступлення від неї відсутні.
Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20).
У справі, яка переглядається, встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 17 березня 1972 року до ОСОБА_4 ( ОСОБА_15 ) та ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом перейшло у власність по 17/100 часток будинковолодіння по АДРЕСА_1 .
В подальшому, відповідно до договору дарування від 07 серпня 1984 року, ОСОБА_6, якій належало 33/50 (66/100) часток спірного домоволодіння, подарувала ОСОБА_15 17/100 часток указаного будинковолодіння.
Відповідно договору дарування від 01 листопада 1985 року ОСОБА_6 подарувала ОСОБА_2 49/100 частин жилого будинку з відповідно часткою господарських будівель в АДРЕСА_1 .
Зазначені правовстановлюючі документи є чинними і відповідно до них частка позивачки ОСОБА_1 складає 17/50 (17/100 + 17/100), що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02 липня 2021 року, № 264189415.