Постанова
Іменем України
08 березня 2023 року
м. Київ
справа № 750/2202/21
провадження № 61-657св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, який діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3,
відповідач - ОСОБА_4,
треті особи: ОСОБА_5, Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 вересня 2021 року в складі судді Коверзнева В. О. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року в складі колегії суддів: Висоцької Н. В., Мамонової О. Є., Скрипки А. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2021 року ОСОБА_1, діючи в інтересах малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 та просив визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_2 право розпоряджатися належними їм на праві власності частками у розмірі 57/300 квартири АДРЕСА_1 до досягнення ними повноліття, за наявності письмової нотаріально посвідченої згоди їх батька та дозволу органу опіки та піклування.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 до 2017 року, в якому народилося двоє дітей - ОСОБА_2 та ОСОБА_2 . Колишній дружині та дітям належать на праві власності по 57/300 частки квартири АДРЕСА_1, а сестрі відповідачки ОСОБА_5 та її доньці ОСОБА_6 - по 5/24 часток квартири. Відповідачка разом з ОСОБА_7 намагається продати вказану квартиру, що позбавить дітей права власності і можливості розпоряджатися квартирою на свій розсуд до досягнення ними повноліття. Без його згоди ОСОБА_4 отримала дозвіл Ірпінської міської ради на зняття з реєстрації місця проживання малолітніх дітей з квартири АДРЕСА_1 та на реєстрацію їх місця проживання в АДРЕСА_2 .
З огляду на наведене, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень в справі
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з безпідставності позовних вимог, оскільки позивач не надав жодного доказу на підтвердження порушення, невизнання або оспорювання відповідачкою майнових прав дітей на квартиру, її намагання відчужити належні дітям частки у праві спільної часткової власності на квартиру без згоди батька та всупереч інтересам дітей.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У січні 2022 року ОСОБА_1 через адвоката Авраменка Г. М. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 вересня 2021 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
На обґрунтування касаційної скарги зазначав про застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року в справі № 6-2981цс15 та у постанові Верховного Суду від 20 листопада 2019 року в справі № 608/614/15- ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відповідач позов не визнала, тобто фактично вона не визнала субʼєктивне право малолітніх дітей розпоряджатися належними їм частками у праві спільної часткової власності на спірну квартиру.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Деснянського районного суду м. Чернігова.
10 лютого 2022 року справа № 750/2202/21 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, є дітьми сторін у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .