Постанова
Іменем України
01 березня 2023 року
м. Київ
справа № 757/36870/20
провадження № 61-2976св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 01 грудня 2021 року у складі судді Матійчук Г. О. та постанову Київського апеляційного суду від 16 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Кравець В. А., Желепи О. В., Мазурик О. Ф.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним шлюбного договору, поділ спільного майна подружжя, стягнення компенсації вартості майна.
Позовна заява мотивована тим, що з 06 лютого 2010 року перебував з відповідачем у зареєстрованому шлюбі.
25 жовтня 2017 року між ними був укладений шлюбний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Парфеньок Т. Є.
Посилався на те, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 06 серпня 2018 року шлюб між ним та ОСОБА_2 було розірвано.
За період шлюбу сторонами було придбано:
- у 2013 році квартиру АДРЕСА_1 ;
- у 2014 році машиномісця №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2 за тією ж адресою;
- автомобіль Volkswagen Touareg (дата придбання в позові не вказана).
Позивач зазначав, що все перелічене майно було придбано за їх спільні кошти та зареєстроване на ім`я відповідача.
Посилаючись на частини четверту, п`яту статті 93 СК України вважав шлюбний договір таким, що ставить його у надзвичайно невигідне матеріальне становище порівняно з відповідачем.
При цьому вказав, що відповідачем було відчужено частину їх спільного майна, без його згоди, зокрема відповідач продала обидва машиномісця та автомобіль.
З огляду на зазначене вважав, що у порядку поділу майна він має право на компенсацію вартості половини відчуженого майна.
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати недійсним шлюбний договір від 25 жовтня 2017 року, укладений між ним та ОСОБА_2 ;
- здійснити поділ майна подружжя та виділити йому та ОСОБА_2 в особисту приватну власність по 1/2 ідеальної частки квартири АДРЕСА_1, загальною площею 102,9 кв. м;
- стягнути з відповідача на його користь грошову компенсацію його частки у спільному майні подружжя за майно, що було відчужене відповідачем без його згоди, зокрема: 1/2 вартості машиномісць (гаража) № НОМЕР_1, НОМЕР_2, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею по 16,8 кв. м кожне, у розмірі 338 650 грн за кожен об`єкт; 1/2 вартості автомобіля Volkswagen Touareg, реєстраційний номер НОМЕР_3, у розмірі 343 350 грн.
У позовній заяві позивачем також було заявлено клопотання про забезпечення позову у цій справі.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 01 вересня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 01 вересня 2020 року скасовано, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.
Накладено арешт на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 та на квартиру АДРЕСА_3 .
Постановою Верховного Суду від 19 вересня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_2, від імені якої діє адвокат Пронін Є. І., залишено без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року залишено без змін.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 01 грудня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті постановою Київського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року.
Рішення районного суду мотивовано тим, що позовні вимоги в частині визнання шлюбного договору недійсним безпідставні та необґрунтовані, а вимоги позивача про поділ спільного майна подружжя та стягнення компенсації вартості майна є похідними від основної вимоги.
Суд першої інстанції зазначив, що позивачем не доведено його позовних вимог, зокрема не зазначено, в чому саме полягають надзвичайно невигідні для нього умови договору, який був ним особисто підписаний.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 16 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 01 грудня 2021 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та вимогам матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції відхилив доводи позивача, що оскаржуваний правочин запровадив дискримінаційну умову про безумовне передання усього майна одному із подружжя, оскільки такі спростовуються умовами шлюбного договору.
Водночас відхилено аргументи позивача щодо вкрай невигідних для нього умов при підписанні оспорюваного правочину, як такі, що спростовуються матеріалами справи та встановленими судом першої інстанції обставинами, а саме, місцевий суд, проаналізувавши шлюбний договір загалом та окремі його пункти (1.2, 2.6), дійшов правильного висновку, що за його умовами не передається у власність одному із подружжя рухоме та нерухоме майно, право на яке підлягає державній реєстрації, а лише визначається правовий режим такого майна, право власності на яке, на момент укладання шлюбного договору, вже було зареєстровано.
З огляду на зазначене, апеляційний суд вважав, що умови спірного шлюбного договору не суперечать вимогам статей 93, 97 СК України, оскільки перехід права власності на нерухоме майно від одного власника до іншого, яке підлягає державній реєстрації, не відбувався. При цьому судом взято до уваги, що позивачем не зазначено, в чому саме полягають надзвичайно невигідні для нього умови договору, який був ним особисто підписаний.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити судове рішення про задоволення його позовних вимог.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У вересні 2022 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи раніше визначеному складу суддів від 12 вересня 2022 року справу призначено судді-доповідачеві Черняк Ю. В.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У листопаді 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 січня 2023 року у зв`язку з перебуванням судді Черняк Ю. В. у відпустці, пов`язаної з вагітністю та пологами, на підставі службових записок Секретаря Першої судової палати Луспеника Д. Д. справу призначено судді-доповідачеві Лідовцю Р. А.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2023 року справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що все майно, набуте у шлюбі сторонами та формально зареєстроване за ОСОБА_2, було набуте подружжям у спільну сумісну власність до дати укладення шлюбного договору. Тобто до 25 жовтня 2017 року він був співвласником квартири, двох машиномісць та двох автомобілів, а після 25 жовтня 2017 року він перестав бути співвласником зазначеного майна, що вказує на передачу права власності від нього до ОСОБА_2 за шлюбним договором. Зазначене суперечить положенням статті 93 СК України.
Підставою касаційного оскарження рішення Печерського районного суду м. Києва від 01 грудня 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 16 серпня 2022 року заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 755/19197/18, від 15 травня 2019 року у справі № 522/25760/16-ц, від 25 листопада 2020 року у справі № 201/4255/16-ц, від 09 жовтня 2019 року у справі № 713/1964/16-ц, від 28 квітня 2021 року у справі № 320/3970/18, та у постанові Верховного Суду України від 28 січня 2015 року у справі № 6-230цс14 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2022 року представником ОСОБА_4 - адвокатом Натхою М. С. подано відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що позивач ніколи не був співвласником нерухомого та рухомого майна, яке було придбане та зареєстроване під час шлюбу сторін за відповідачем, що підтверджується правовстановлюючими документами на майно.
Зазначає, що при укладенні оспорюваного шлюбного договору позивачеві було достеменно відомо про правові наслідки укладення такого договору, він повністю розумів та усвідомлював значення та зміст своїх дій. Факт укладення шлюбного договору свідчить про бажання позивача врегулювати майнові питання подружжя саме в такий спосіб.
Стверджує, що на підставі шлюбного договору не відбулося будь-якої передачі нерухомого або іншого майна, яке підлягає державній реєстрації, одному з подружжя, а лише було визначено правовий режим майна.
Фактичні обставини, встановлені судами
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (до шлюбу ОСОБА_5 ) перебували у зареєстрованому шлюбі з 06 лютого 2010 року до 06 серпня 2018 року (том 1, а. с. 16, 20). -
Під час шлюбу сторонами було придбано наступне майно:
- у 2011 році автомобіль Volkswagen Tiguan, реєстраційний номер НОМЕР_4 (том 1, а. с. 46);
- у 2013 році Volkswagen Touareg, реєстраційний номер НОМЕР_3 (том 1, а. с. 47);
- у 2013 році квартира АДРЕСА_1 (том 2, а. с. 20-23);
- у 2014 році машиномісця №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2 в буд. АДРЕСА_2 (том 2, а. с. 41-47).
Зазначене майно зареєстровано на ім`я ОСОБА_2
25 жовтня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюбний договір, за умовами якого:
- пункт 1.2. договору: "майно, нажите подружжям під час шлюбу, яке підлягає державній реєстрації, є особистою приватною власністю кожного з подружжя, на чиє ім`я зареєстроване рухоме чи нерухоме майно";
- пункт 2.6. договору: "автомобілі, придбані подружжям під час шлюбу, є власністю того ж подружжя, на чиє ім`я оформлені та зареєстровані автомобілі";
- пункт 2.7.договору: "майно, належне одному з подружжя за даруванням, спадщиною ... або у відповідності з положеннями даного договору, не може бути визнано сумісною власністю подружжя, і при відчуженні ... згода другого з подружжя не потрібна";
- пункт 7.1. договору : "зміст статей 355, 362, 364 ЦК України та статей 92-103 СК України нотаріусом роз`яснено";
- пункт 7.10. договору: "дія договору поширюється також на майно, що набуте подружжям за час перебування у шлюбі до набрання чинності цього договору".
Згідно з абзацем 1 шлюбного договору сторони були ознайомлені з загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину; підписуючи договір повністю усвідомлювали значення своїх дій та згідно з вільним волевиявленням, яке відповідало їх внутрішній волі, як учасників цього правочину, розуміючи його природу, а також свої права та обов`язки, маючи намір врегулювати майнові права та обов`язки подружжя, керуючись статтями 92-103 СК України уклали спірний шлюбний договір.
В примітці до пункту 7.12. договору зазначено, що сторони підтвердили, що однаково розуміють значення та умови правочину та його правові наслідки, що засвідчили правочин своїми підписами.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.