Постанова
Іменем України
06 березня 2023 року
м. Київ
справа № 761/37884/19-ц
провадження № 61-1033св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Міністерство юстиції України,
треті особи: ОСОБА_2, Акціонерне товариство "ОТП Банк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 31 серпня 2021 року у складі судді Притули Н. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Білич І. М., Коцюрби О. П., Слюсар Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів попередніх інстанцій
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Міністерства юстиції України, треті особи: ОСОБА_2, Акціонерне товариство "ОТП Банк" (далі - АТ "ОТП Банк"), про визнання незаконним, скасування наказу та зобов`язання вчинити дії.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що він придбав квартиру АДРЕСА_1 . Право власності зареєстроване в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Наприкінці грудня 2018 року від свого представника він дізнався, що згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру речових прав, його квартира належить на праві власності попередньому власнику - ОСОБА_2 виходячи з того, що Міністерство юстиції України розглянуло скаргу АТ "ОТП Банк" та прийняло рішення про скасування реєстраційних дій, внаслідок чого власником квартири став ОСОБА_2 . Вважає, що наказ "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" від 09 листопада 2018 року № 3484/5, виданий відповідачем, є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки він правомірно набув право власності на квартиру, проте при розгляді скарги АТ "ОТП Банк" порушено пункти 9 та 10 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128, його не було викликано на розгляд скарги, відповідачем не проведено повне та об`єктивне дослідження всіх обставин, що викладені в скарзі.
Враховуючи викладене, позивач просив визнати незаконним та скасувати пункти 1, 2 наказу Міністерства юстиції України "Про скасування рішень про державну реєстрації прав та їх обтяжень" від 09 листопада 2018 року № 3484/5 у частині задоволення скарги АТ "ОТП Банк" від 19 жовтня 2018 року № 73-3-73-3-2/3379 та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03 травня 2018 року № 40905681, прийняте державним виконавцем Баштанського районного відділу ДВС ГТУЮ у Миколаївській області Бомбик В. А. та від 20 травня 2018 року № 41181521, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Падалка Р. О., щодо квартири АДРЕСА_1 ; визнати незаконним та скасувати пункт 2 наказу Міністерства юстиції України "Про скасування рішень про державну реєстрації прав та їх обтяжень" від 09 листопада 2018 року № 3484/5 у частині внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про скасування записів (припинення, погашення) запису про іпотеку за № 26220747, записів про обтяження за № 26220640, запису про право власності за № 26226141, запису про відкриття розділу 1556618480000, внесеного на підставі цих рішень; зобов`язати Міністерство юстиції України внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відомості про скасування записів, зроблених на підставі пункту 2 наказу Міністерства юстиції України від 09 листопада 2018 року № 3484/5 та повернути у попередній стан відомості про те, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 31 серпня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано пункти 1, 2 наказу Міністерства юстиції України "Про скасування рішень про державну реєстрації прав та їх обтяжень" від 09 листопада 2018 року № 3484/5 у частині задоволення скарги АТ "ОТП Банк" від 19 жовтня 2018 року № 73-3-73-3-2/3379 та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03 травня 2018 року № 40905681, прийняте державним виконавцем Баштанського районного відділу ДВС ГТУЮ у Миколаївській області Бомбик В. А. та від 20 травня 2018 року № 41181521, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Падалка Р. О., щодо квартири АДРЕСА_1 ; визнано незаконним та скасовано пункт 2 наказу Міністерства юстиції України "Про скасування рішень про державну реєстрації прав та їх обтяжень" від 09 листопада 2018 року № 3484/5 у частині внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про скасування записів (припинення, погашення) запису про іпотеку за № 26220747, записів про обтяження за № 26220640, запису про право власності за № 26226141, запису про відкриття розділу 1556618480000, внесеного на підставі цих рішень.У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що Міністерством юстиції України порушено процедуру розгляду скарги, зокрема, не повідомлено позивача про розгляд скарги щодо скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, що є безумовною підставою для скасування рішення.
Відмовляючи у частині позовних вимог про зобов`язанняМіністерства юстиції України внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відомості про скасування записів, суд вважав таку вимогу передчасною, оскільки відповідно до Порядку № 1128 у разі скасування судом рішення Міністерства юстиції України за результати розгляду скарги у сфері державної реєстрації Міністерство юстиції України не пізніше наступного робочого дня з дня надходження судового рішення забезпечує внесення відповідних відомостей до реєстрів відповідно до закону та забезпечує повторний розгляд скарги.
Постановою Київського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із відсутності доказів про те, що позивач як заінтересована особа (власник майна) був повідомлений телефонограмою чи шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції Українипро розгляд скарги АТ "ОТП Банк"; не надано доказів, що позивач викликався засобами електронної пошти.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У січні 2023 року Міністерством юстиції України подано до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 31 серпня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення в частині задоволених вимог та ухвалити нове рішення в цій частині про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. У касаційній скарзі зазначає, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 804/2296/17, від 31 травня 2019 року у справі № 810/328/18, від 04 червня 2019 року у справі № 815/5049/17, від 29 квітня 2020 року у справі № 826/15358/17, від 25 червня 2020 року у справі № 826/2470/17, від 09 лютого 2022 року у справі № 757/34482/19-ц.
У лютому 2023 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав до суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що практика Верховного Суду свідчить про те, що такий спір не є публічно-правовим і не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, a має вирішуватися за правилами ЦПК України, оскільки спірні правовідносини у справі пов`язані з реєстрацією майнових прав у зв`язку з набуттям третіми особами права власності на спірні об`єкти нерухомого майна, тобто випливають із цивільно-правових відносин.
Оголошення про розгляд скарги, оприлюднене на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України, не є належним повідомленням, оскільки громадяни не перевіряють сайти органів державної влади та місцевого самоврядування, у тому числі і веб-сайт Міністерства юстиції України, в пошуках інформації стосовно себе та не відслідковують їхні оголошення, чим на цей час займається той чи інший орган.
Також представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 просив стягнути з Міністерства юстиції України витрати на правничу допомогу адвоката при розгляді цієї справи.
Щодо вирішення клопотань про розгляд справи в суді касаційної інстанції за участю представника Міністерства юстиції України та представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3, Верховний Суд враховує таке.
У касаційній скарзі Міністерство юстиції України просить розгляд справи проводити за обов`язкової участі представника.
У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 просив розгляд справи проводити в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення судової влади "EASYCON" https.7/vkz.court.gov.ua, де із представником позивача - адвокатом Гарницьким П. П. можна встановити зв`язок через електронну адресу адвоката: 196777.gp(@)gmail.com.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Абзац другий частини першої статті 402 ЦПК України визначає, що у разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що право особи бути присутньою під час розгляду справи може бути реалізовано у разі розгляду такої справи у відкритому судовому засіданні, у всіх інших випадках присутність інших осіб при розгляді справи у порядку письмового провадження чинним ЦПК Українине передбачено.
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визначив, що процедура допуску скарг до розгляду та провадження виключно з питань права, на відміну від того, що стосується питань фактів, може відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, навіть якщо скаржнику не була надана можливість бути особисто заслуханим апеляційним чи касаційним судом, за умови, якщо відкрите судове засідання проводилось у суді першої інстанції і якщо суди вищої інстанції не мали встановлювати факти справи, а тільки тлумачили відповідні юридичні норми (рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі "Жук проти України" (Zhuk v. Ukraine, заява № 45783/05, § 32).
ЄСПЛ неодноразово висловлювався з приводу відсутності публічних слухань у судах касаційної інстанції. Вочевидь, "публічний характер провадження у судових органах, згаданих у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, захищає учасників справи від здійснення правосуддя таємно, поза контролем громадськості та є також одним із засобів збереження довіри до судів вищих і нижчих ланок. Публічність через прозорість, яку вона надає правосуддю, сприяє досягненню мети пункту 1 статті 6, а саме справедливому судовому розгляду, гарантія якого є одним із основних принципів будь-якого демократичного суспільства у сенсі Конвенції" (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Axen v. Germany", заява № 8273/78, § 25).
Проте публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку, зокрема і в суді касаційної інстанції. Так, у вказаній справі зазначена гарантія була забезпечена у судах першої й апеляційної інстанцій. Зокрема тому ЄСПЛ не визнав порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції відсутність публічного розгляду у Федеральному суді Німеччини, який, як і Верховний Суд в Україні, вирішував винятково питання права (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Axen v. Germany", заява № 8273/78, § 28).
У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник не представив переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання.
Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Сторони у справі реалізували свої процесуальні права, які відповідають принципу змагальності на стадії касаційного перегляду справи, шляхом викладення своїх позицій у касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу відповідно. Клопотання не містять обґрунтувань того, які ще важливі для справи пояснення може надати представник Міністерства юстиції України та представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 лише особисто в суді, окрім тих, які викладені письмово.
Верховний Суд, враховуючи викладене, виходячи із повноважень суду касаційної інстанції, який не може встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами, оцінивши характер спору та суть правового питання, яке підлягає вирішенню у розглядуваній справі, вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, тобто за наявними у ній матеріалами.
Верховний Суд створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, у яких такий рух описаний. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Ураховуючи викладене та зважаючи на відсутність необхідності виклику учасників справи для надання пояснень з огляду на обставини справи, Верховний Суд не вбачає підстав для задоволення зазначених клопотань.
Позиція Верховного Суду
Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржувалося лише в частині задоволення вимог ОСОБА_1, тому суд касаційної інстанції переглядатиме судові рішення лише в цій частині.
Обставини, встановлені судами
12 травня 2018 року на підставі договору купівлі-продажу квартири, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, останній набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
20 травня 2018 року зареєстровано право власності ОСОБА_1 у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 41181521 від 20 травня 2018 року 12:58:57 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Падалка Р. О.
23 жовтня 2018 року до Міністерства юстиції України надійшла скарга АТ "ОТП Банк" на рішення, дії та бездіяльність державного реєстратора під час реєстрації та оформлення права власності на об`єкти нерухомості.
У скарзі АТ "ОТП Банк" зокрема просило, визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Баштанського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Іскяндарової А. Ф., індексний номер 41176415 від 18 травня 2018 року о 19:05 про державну реєстрацію припинення обтяження № 26220747 - іпотека квартири, адреса: на АДРЕСА_2, іпотекодавець - ОСОБА_2, іпотекодержатель ЗАТ "ОТП Банк" та погасити запис про іпотеку в Державному реєстрі іпотек № 76922297; визнати незаконним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Падалка Р. О. щодо реєстрації права власності згідно з договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, серія та номер 4158, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 41181521 від 20 травня 2018 року 12:58:57; відновити у повному обсязі вилучений запис про обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме: двокімнатна квартира, загальною площею 44,50 кв. м., що знаходиться за адресою: на АДРЕСА_2, внесений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З. З.
Скарга обґрунтовувалася тим, що банк є правонаступником Закритого акціонерного товариства "ОТП Банк" та Акціонерного комерційного банку "Райффайзенбанк Україна" та іпотекодержателем об`єктів згідно із договорами іпотек, серед яких предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1 . Проте державним виконавцем при внесенні записів про припинення іпотеки та обтяження не перевірено належним чином факту виконання умов договору іпотеки.
Висновком комісії Міністерства юстиції України з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 01 листопада 2018 року прийнято рішення про задоволення скарги.
Наказом Міністерства юстиції від 09 листопада 2018 року № 3484/5 задоволено скаргу АТ "ОТП Банк" від 19 жовтня 2018 року №7 3-3-73-3-2/3379 та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03 травня 2018 року № 40905681, прийняте державним виконавцем Баштанського районного відділу ДВС ГТУЮ у Миколаївській області Бомбик В. А.; від 20 травня 2018 року № 41181521, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Падалка Р. О.; та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування записів (припинення, погашення) запису про іпотеку за № 26220747; запису про обтяження за № 26220640; запису про право власності за № 26226141; запису про відкриття розділу 1556618480000, внесеного на підставі цих рішень.
Листом від 13 листопада 2018 року ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_3, направлено копію наказу.
Правове обґрунтування
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).