Постанова
Іменем України
01 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 760/23231/20
провадження № 61-7837св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Воробйової І. А., Гулейкова І. Ю,Погрібного С. О.,
Яремка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Лабик Руслан Романович, на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 09 червня 2021 року у складі судді Оксюти Т. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 27 квітня 2022 року у складі колегії суддів: Верланова С. М., Мережко М. В., Савченка С. І.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" (далі - ТДВ "СК "Гардіан") про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи.
На обґрунтування позову посилалася на таке.
03 жовтня 2019 року близько 11:00 год. на автомобільній дорозі місцевого значення Ружин - Рогачі на відстані 3,300 км від с. Заріччя Ружинського району Житомирської області в напрямку с. Топори Ружинського району Житомирської області водій ОСОБА_2, керуючи автобусом марки "Рута-25", номерний знак НОМЕР_1, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, внаслідок чого здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_3, який є її батьком. Від отриманих травм ОСОБА_3 помер у Ружинській центральній районній лікарні.
Постановою слідчого капітана поліції слідчого відділення Ружинського відділення поліції Бердичівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області (далі - СВ Ружинського ВП Бердичівського ВП ГУНП в Житомирській області) Давидюка О. О. від 29 квітня 2020 року кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12018060290000239 від 03 жовтня 2018 року за фактом дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), внаслідок якої загинув велосипедист ОСОБА_3, закрито у зв`язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого статтею 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
На час ДТП цивільно-правова відповідальність водія автобуса марки "Рута-25", номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_2 була застрахована в ТДВ "СК "Гардіан" за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів № АО1724645 та №АО1192407.
20 лютого 2020 року її представник надіслав на адресу відповідача повідомлення про настання страхового випадку та звернувся із заявою на виплату страхового відшкодування у розмірі 10 015,20 грн.
17 серпня 2020 року відповідач повідомив її представнику про те, що заяву з доданими до неї документами отримав та прийняв рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, у зв`язку з відсутністю вини водія забезпеченого транспортного засобу.
На день настання страхового випадку статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" було встановлено мінімальну заробітну плату з 01 січня 2019 року в розмірі 4 173,00 грн. Тому відповідно до положень пункту 27.3 статті 27 Закону України від 01 липня 2004 року
№ 1961-IV "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон № 1961-IV) загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди, завданої смертю ОСОБА_3, становить 50 076,00 грн, а розмір частки, яка припадає на кожну особу, - 10 015,20 грн.
10 лютого 2020 року між нею та Адвокатським об`єднанням "Автопоміч" (далі - АО "Автопоміч"), в особі керуючого партнера Мелеха Д. О. укладено договір про надання професійної правничої допомоги. Розмір витрат на професійну правничу допомогу, які позивачка планує понести у суді, становить 30 000,00 грн.
Враховуючи викладене, позивачка просила стягнути з ТДВ "СК "Гардіан" на свою користь 10 015,20 грн страхового відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок смерті її батька ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішень судів
Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 09 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 27 квітня 2022 року, в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову,суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_3 було завдано шкоду внаслідок непрямого умислу самого потерпілого на вчинення ним протиправних дій, що полягали у порушенні ним пунктів 6, 7, 10.1, 11.3, 11.7, 11.14 Правил дорожнього руху (далі - ПДР).
Саме ОСОБА_3 своїми діями створив небезпеку, яка унеможливила відвернення негативних наслідків, що підтверджується наявними у матеріалах справи результатами експертного дослідження.
Відсутність у водія автобуса марки "РУТА 25", номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_2 технічної можливості уникнути ДТП є непереборною силою, оскільки у спірному випадку зіткнення його автобуса з велосипедистом ОСОБА_3 не залежало від нього. Отже, в діях велосипедиста ОСОБА_3 є порушення ПДР, які знаходяться в прямому причинному зв`язку із виникненням ДТП, під час якої йому заподіяно шкоду.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У серпні 2022 року ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Лабик Р. Р., звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
На обґрунтування касаційної скарги посилається на таке.
Володілець джерела підвищеної небезпеки чи особа, відповідальна за шкоду, завдану внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, зобов`язані довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Факт наявності непереборної сили або умислу потерпілого мають бути підтверджені належними доказами.
Разом з тим шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.
Постанова Верховного Суду від 10 квітня 2020 року у справі № 532/1374/18 (провадження № 61-4281св19), на яку послалися суди попередніх інстанцій, є нерелевантною для цієї справи.
Суд апеляційної інстанції застосував правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2020 року у справі № 532/1374/18 (провадження № 61-4281св19), в якому зазначено, що перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, потерпілий своїми діями створив небезпеку, яка унеможливила відвернення негативних наслідків, що підтверджено результатами експертних досліджень, тобто встановлено наявність вини потерпілого. Крім того, відсутність у водія технічної можливості уникнути ДТП є непереборною силою, оскільки в такому випадку зіткнення його автобуса з пішоходом не залежало від нього, при усій обачливості його дій та/або поведінки. Останній не міг передбачити таку подію або передбачив, проте не міг її відвернути.
З урахуванням наведеного Верховному Суду необхідно відступити від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2020 року у справі № 532/1374/18 (провадження № 61-4281св19), оскільки такий правовий висновок є помилковим та спростовується протилежними правовими позиціями Верховного Суду.
Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні не вказав, з яких саме доказів випливає факт усвідомлення велосипедистом суспільно небезпечного характеру свого діяння, адже постанова про закриття кримінального провадження не містить даних про показання потерпілого. Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_3 усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння, є припущенням.
Норми законодавства України містять вказівку обов`язку доказування та зобов`язують саме відповідача довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Разом з тим шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела, а завдана ним шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, у тому числі якщо шкоду завдано здоров`ю особи.
З наведеного випливає, що саме володільці джерела підвищеної небезпеки можуть бути відповідальними за шкоду, завдану ними в розумінні статей 1166, 1187 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а не пішоходи чи пасажири, які несуть відповідальність виключно у разі завдання ними умисної шкоди.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 442/3107/21, від 15 серпня 2019 року у справі № 756/16649/13-ц, від 05 червня 2019 року у справі № 466/4412/15-ц, від 02 жовтня 2019 року у справі № 447/2438/16-ц, від 06 липня 2022 року у справі № 442/3104/21, від 01 липня 2020 року у справі № 554/858/19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 285/4223/17, від 24 листопада 2021 року у справі № 342/709/20, та необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2020 року у справі № 532/1374/18.
У вересні 2022 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ТДВ "СК "Гардіан", у якому відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
На обґрунтування відзиву посилається на те, що правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2020 року у справі № 532/1374/18, не суперечать правовим висновкам, на які послалася позивачка в касаційній скарзі, між зазначеними постановами Верховного Суду відсутні будь-які протиріччя, у зв`язку з чим доводи касаційної скарги про наявність підстав для відступу від правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2020 року у справі № 532/1374/18, не заслуговують на увагу.
У справі, яка переглядається, суди першої та апеляційної інстанцій, дотримавшись приписів цивільного процесуального законодавства, здійснили повне та всебічне дослідження ключового доказу у справі, а саме постанови слідчого СВ Ружинського ВП Бердичівського ВП ГУНП в Житомирській області капітана поліції Давидюка О. О. від 29 квітня 2020 року про закриття кримінального провадження, та дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову з огляду на технічну неможливість водія ОСОБА_2 уникнути зіткнення через аварійну ситуацію, створену ОСОБА_3 .
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Лабик Р. Р., на підставі пунктів 1, 2 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)
Касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, які відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню, проте, суд вважав, що заслуговують на увагу належним чином мотивовані доводи заявниці про те, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, зокрема питання відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, незалежно від вини власника такого джерела, можливості звільнення від відповідальності за шкоду у випадку її заподіяння внаслідок непереборної сили.
Отже, відповідно до підпункту "а" пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України судові рішення у цій справі підлягають касаційному оскарженню.
Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Встановлені судами обставини
03 жовтня 2019 року близько 11:00 год. на автомобільній дорозі місцевого значення Ружин - Рогачі на відстані 3,300 км від с. Заріччя Ружинського району Житомирської області в напрямку с. Топори Ружинського району Житомирської області водій ОСОБА_2, керуючи автобусом марки
"Рута-25", номерний знак НОМЕР_1, здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_3 .
Від отриманих внаслідок ДТП травм ОСОБА_3 помер в Ружинській центральній районній лікарні, про що було видано свідоцтво про смерть від 03 жовтня 2019 року серії НОМЕР_2 .
03 жовтня 2019 року слідчим СВ Ружинського ВП Бердичівського ВП ГУНП в Житомирській області були внесені відомості до ЄРДР за № 12018060290000239 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, - порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
На час ДТП цивільно-правова відповідальність водія автобуса марки "Рута-25", номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_2 була застрахована у ТДВ "СК "Гардіан" за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО1724645 та № АО1192407 (а. с. 29-30)
Позивачка ОСОБА_1 є дочкою загиблого велосипедиста ОСОБА_3
25 лютого 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 через засоби поштового зв`язку направив на адресу ТДВ "СК "Гардіан" повідомлення про ДТП і заяву від 20 лютого 2020 року на виплату страхового відшкодування у розмірі 10 015,20 грн (а. с. 33-36), однак 17 серпня 2020 року ТДВ "СК "Гардіан" у листі за № 17/08/20/11 повідомило представнику позивачки про те, що відсутні підстави для визнання заявленої події страховою та здійснення ОСОБА_1 виплати страхового відшкодування, оскільки обов`язок страховика щодо відшкодування шкоди, завданої страхувальником, виникає за наявності вини заподіювача шкоди ОСОБА_2, яка у спірному випадку не доведена (а. с. 38).
Постановою слідчого СВ Ружинського ВП Бердичівського ВП ГУНП в Житомирській області капітана поліції Давидюка О. О. від 29 квітня 2020 року кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12018060290000239, від 03 жовтня 2018 року за фактом ДТП, внаслідок якої загинув велосипедист ОСОБА_3, закрито у зв`язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого статтею 286 КК України.
У постанові зазначено, що досудовим розслідуванням встановлено, що згідно з висновком експертизи технічного стану транспортного засобу від 21 листопада 2019 року № 3/1086 на момент ДТП гальмівна система, рульове керування, ходова частина автобуса марки
"Рута-25", номерний знак НОМЕР_1, знаходилися в технічно працездатному стані. У процесі дослідження технічного стану автобуса марки "Рута-25", номерний знак НОМЕР_1, не встановлено яких-небудь характерних ознак раптової відмови або технічних несправностей систем, вузлів, агрегатів і деталей, що впливають на безпеку дорожнього руху, які могли б знаходитися в прямому причинному зв`язку з виникненням аварійної обстановки і настанням ДТП.
Згідно з висновком транспортно-трасологічної експертизи від 21 листопада 2019 року № 3/1087 за зовнішнім оглядом автобуса "Рута-25" визначена наявність слідів і пошкоджень ударно-динамічного характеру, які сконцентровані в його передній лівій кутовій частині і виражені слідами тертя металу, розламу та тріщин полімерних матеріалів. Загальний напрямок слідоутворюючої сили, що спричинила вищевказані сліди та пошкодження ударно-динамічного характеру, був спрямований спереду назад та під кутом зліва направо щодо повздовжньої вісі транспортного засобу. Сліди та пошкодження ударно-динамічного характеру мають єдиний механізм утворення і, з огляду на обставини пригоди могли утворитися в процесі контакту наданого на дослідження транспортного засобу з велосипедом "Спутник".
Первинний контакт досліджуваних транспортних засобів відбувся між передньою лівою кутовою частиною (переднє ліве крило, передній бампер) автобуса марки "Рута-25", номерний знак НОМЕР_1, з правою частиною велосипеда "Спутник" (права рукоятка рульової труби, переднє колесо), в момент первинного контакту кут між поздовжньою віссю автобуса марки "Рута-25", номерний знак НОМЕР_1, та поздовжньою віссю велосипеда "Спутник" визначався рівнем близько 39 ± 5°. З технічної точки зору місце наїзду автобуса марки "Рута-25", номерний знак НОМЕР_1, на велосипед "Спутник" в повздовжньому напрямі знаходиться на деякій відстані перед утворенням плями бурого кольору (позначено на схемі № 1), більш точніше вказати місце наїзду неможливо у зв`язку з відсутністю характерної слідової інформації, на підставі якої можна надати категоричний висновок.
Відповідно до висновку експертизи обставин і механізму ДТП від 06 грудня 2019 року № 3/1095 швидкість руху автобуса марки "Рута-25", номерний знак НОМЕР_1, визначена за довжиною слідів гальмування, складає не менше 58,2 км/год, в наведених дорожніх умовах (в усіх наведених варіантах) водій автобуса марки "Рута-25", номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_2 не мав технічної можливості уникнути наїзду на велосипедиста ОСОБА_3 шляхом застосування своєчасного термінового гальмування з моменту виникнення небезпеки для руху.
У вказаній дорожній обстановці водію автобуса марки "Рута-25", номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_2 необхідно було діяти відповідно до вимог пункту 12.3 ПДР.
З технічної точки зору в діях водія автобуса марки "Рута-25" ОСОБА_2 не вбачається невідповідності дій технічним вимогам пункту 12.3 ПДР.
У зазначеній дорожній обстановці велосипедисту ОСОБА_3 необхідно було діяти відповідно до вимог пунктів 6.7, 10.1, 11.3, 11.7, 11.14 ПДР. Оцінка дій велосипедиста ОСОБА_3 не потребує спеціальних технічних знань в судовій автотехніці. З технічної точки зору, при заданих вихідних даних причиною настання ДТП є рух велосипедиста ОСОБА_3 в напрямку смуги руху автобуса марки "Рута-25" під керуванням ОСОБА_2 в момент знаходження останнього від місця наїзду на відстані, недостатній для зупинки автомобіля, з метою запобігання наїзду.
Згідно з висновком комплексної судово-медичної та транспортно-трасологічної експертизи від 20 лютого 2020 року № 27-11/2-144 при зовнішньому огляді автобуса марки "Рута-25", номерний знак НОМЕР_1, сила деформації направлена спереду назад та під кутом зліва направо щодо повздовжньої вісі транспортного засобу. При зовнішньому огляді велосипеда "Спутник" сила деформації направлена ззаду наперед та під кутом справа наліво відносно повздовжньої вісі переднього колеса велосипеда.
Проаналізувавши показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, можна дійти висновку, що вони не суперечать частині показань про зміну напрямку руху велосипедиста справа наліво щодо автобуса.
Враховуючи характеристики та локалізацію виявлених на трупі тілесних ушкоджень, необхідно вважати, що в цьому конкретному випадку було бокове, попутно-перехресне зіткнення між передньою лівою кутовою частиною автобуса марки "Рута-25" та правою частиною велосипеда "Спутник" за умови знаходження ОСОБА_3 на місці водія велосипеда
Відповідно до акта медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 03 жовтня 2019 року № 121 на момент огляду (03 жовтня 2019 року о 15:40 год.) водій ОСОБА_2 перебував у тверезому стані.
Проведеним у кримінальному провадженні досудовим розслідуванням не встановлено невідповідностей в діях водія автобуса марки "Рута-25", номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_2 вимогам ПДР, які перебували у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням вказаної ДТП.
У причинному зв`язку з настанням цієї ДТП перебуває рух велосипедиста ОСОБА_3 в напрямку смуги руху автобуса марки "Рута-25", номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 в момент його знаходження на недостатній відстані для зупинки транспортного засобу з метою запобігання наїзду.
Норми права, які регулюють спірні правовідносини
Відповідно до пунктів 6.7, 10.1, 11.3, 11.7, 11.14 ПДР велосипедисти повинні виконувати вимоги цих Правил, що стосуються водіїв або пішоходів. Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
На дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об`їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу.
Транспортні засоби, швидкість руху яких не повинна перевищувати 40 км/год або які з технічних причин не можуть розвивати таку швидкість, повинні рухатися якнайближче до правого краю проїзної частини, крім випадків, коли виконується обгін, об`їзд або перестроювання перед поворотом ліворуч чи розворотом.
Рух по проїзній частині на велосипедах, мопедах, гужових возах (санях) і вершникам дозволяється лише в один ряд по правій крайній смузі якомога правіше, за винятком випадків, коли виконується об`їзд. Поворот ліворуч та розворот дозволяється на дорогах з однією смугою для руху в кожному напрямку і без трамвайної колії посередині. Дозволяється рух по узбіччю, якщо це не створить перешкод пішоходам.
Згідно з пунктом 12.3 ПДР у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.
Враховуючи викладене, суди дійшли висновку про те, що ДТП сталася внаслідок протиправних дій самого ОСОБА_3, які полягали в порушенні ним ПДР. Саме ОСОБА_3 своїми діями створив небезпеку, яка унеможливила відвернення негативних наслідків, що підтверджується результатами експертних досліджень.
Відповідно до частини першої, пункту 3 частини другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю (частина друга статті 1168 ЦК України).
Частинами першою, другою, п`ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до статті 1193 ЦК України шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом. Вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, та у разі відшкодування витрат на поховання. Суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.
Статтею 1 Закону України "Про страхування" передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Відповідно до статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України "Про страхування". До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини в цій сфері регламентує, зокрема Закон № 1961-IV.
Статтею 3 Закону № 1961-ІV передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Суб`єктами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ), потерпілі (стаття 4 Закону № 1961-ІV).
Відповідно до статті 5 Закону № 1961-ІV об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону
№ 1961-ІV).
Згідно з абзацом першим пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-ІV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.
Відповідно до пункту 27.3 статті 27 Закону № 1961-ІV страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.