Постанова
Іменем України
01 березня 2023 року
м. Київ
справа № 161/15019/19
провадження № 61-15975св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Луцький районний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробнича компанія "Львівхолод",
треті особи: Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Кухлевська Мирослава Валеріївна, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінактив",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 квітня 2021 року, ухвалене у складі судді Кирилюк В. Ф., та постанову Волинського апеляційного суду від 27 серпня 2021 року, у складі колегії суддів: Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю., Осіпука В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, Луцького районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі - Луцький РВ ДВС Західного МРУ Міністерства юстиції (м. Львів)), Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробнича компанія "Львівхолод" (далі - ТОВ ТВК "Львівхолод"), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк"), приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Кухлевська М. В., Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінактив" (далі - ТОВ "ФК "Фінактив"), про визнання незаконними і скасування постанови та акта державного виконавця, визнання недійсними свідоцтва, договору, скасування державної реєстрації, стягнення моральної шкоди, збитків.
Позовна заява мотивована тим, що з 2006 року вона була власником нежитлового приміщення на АДРЕСА_1, яке перебувало в іпотеці ПАТ "УкрСиббанк". Права вимоги за цим іпотечним договором та кредитними договорами у подальшому на підставі договору факторингу від 24 листопада 2016 року були передані ТОВ "ФК "Фінактив", а потім на підставі договору про відступлення права вимоги від 28 грудня 2016 року - ОСОБА_2
ОСОБА_1 зазначала, що під час виконавчого провадження з примусового виконання судових рішень про стягнення з неї на користь банку кредитної заборгованості вказане іпотечне майно відповідно до статті 61 Закону України "Про виконавче провадження", статті 49 Закону України "Про іпотеку" передано стягувачу на підставі постанови та акта державного виконавця і свідоцтва приватного нотаріуса.
Позивач вважала, такі дії є незаконними з тих підстав, що ОСОБА_2 не могла набути права вимоги за кредитним та іпотечним договорами, оскільки вона не є фінансовою установою.
Також зазначала, що ОСОБА_2 як стягувач всупереч положенням частини восьмої статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" не сплатила різницю між вартістю нереалізованого майна (6 084 960,00 грн) та сумою коштів, що підлягають стягненню на її користь (2 234 918,12 грн).
Крім того, згідно з договором оренди від 29 жовтня 2018 року ОСОБА_2 передала спірне приміщення в оренду ТОВ ТВК "Львівхолод", який вона вважала недійсним з наведених вище підстав.
Зазначала, що незаконним захопленням її приміщення їй заподіяно моральну шкоду.
Також вказувала на те, що вона має право на стягнення з ОСОБА_2 всіх доходів, які вона одержала за договором оренди від 29 жовтня 2018 року.
З урахуванням зазначеного ОСОБА_1 просила суд:
- визнати незаконною і скасувати постанову старшого державного виконавця Луцького РВ ДВС ГТУЮ у Волинській області Будя С. Л. від 22 листопада 2017 року ЗВП № 43504816 про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу;
- визнати незаконним та скасувати акт старшого державного виконавця Луцького РВ ДВС ГТУЮ у Волинській області Будя С. Л. від 22 листопада 2017 року ЗВП № 43504816 про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу;
- визнати недійсним свідоцтво від 28 листопада 2017 року № 2621, яке видано приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Кухлевською М. В., про право власності ОСОБА_2 на нежитлове вбудоване приміщення ресторану, площею 343,00 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- скасувати державну реєстрацію речового права власності за ОСОБА_2 на нежитлове вбудоване приміщення ресторану, площею 343,00 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- скасувати рішення про державну реєстрацію речового права власності, індексний номер 3838367, від 28 листопада 2017 року;
- скасувати запис про право власності від 28 листопада 2017 року № 23605559, відновивши реєстрацію права власності на нежитлове вбудоване приміщення ресторану, площею 343,00 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_1 ;
- визнати недійсним договір оренди від 29 жовтня 2018 року № 2032, який укладений між ОСОБА_2 та ТОВ ТВК "Львівхолод", посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Лаврик Т. Я.;
- скасувати державну реєстрацію речового права оренди за ТОВ ТВК "Львівхолод" на частину нежитлового вбудованого приміщення ресторану, площею 343,00 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- скасувати рішення про державну реєстрацію речового права оренди від 29 жовтня 2018 року № 43737997;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн, збитки і незаконно одержаний дохід від використання майна у розмірі 1 234 352,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 квітня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконною і скасовано постанову старшого державного виконавця Луцького РВ ДВС ГТУЮ у Волинській області Будя С. Л. від 22 листопада 2017 року ЗВП № 43504816 про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу.
Визнано незаконним та скасовано акт старшого державного виконавця Луцького РВ ДВС ГТУЮ у Волинській області Будя С. Л. від 22 листопада 2017 року ЗВП № 43504816 про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу.
Визнано недійсним свідоцтво від 28 листопада 2017 року № 2621, яке видано приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Кухлевською М. В. про право власності ОСОБА_2 на нежитлове вбудоване приміщення ресторану площею 343,00 кв. м, яке розміщене за адресою АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1420465907101.
Визнано недійсним договір оренди від 29 жовтня 2018 року № 2032, який укладений між ОСОБА_2 та ТОВ ТВК "Львівхолод", посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Лаврик Т. Я.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що спірне приміщення передано за початковою ціною прилюдних торгів, які не відбулися, у розмірі 6 084 960,00 грн. ОСОБА_2 після відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитами у цивільній справі № 161/14096/16-ц. Вона не пред`явила нових вимог про стягнення боргу з позивача, тому повинна була компенсувати позивачу на підставі частини восьмої статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" різницю у вартості переданого у власність стягувачу предмета іпотеки у розмірі 3 853 811,88 грн, чого не зробила. Суд вважав, що це порушує право позивача на отримання справедливої компенсації за майно, яке було відчужено у примусовому порядку за більшою ціною, ніж сума майнових претензій до неї, та тягне за собою визнання незаконними та скасування постанови державного виконавця про передачу майна стягувачу, відповідного акта державного виконавця, а також визнання недійсним свідоцтва приватного нотаріуса.
Крім того, оскільки в цьому випадку встановлена незаконність набуття права власності ОСОБА_2 на спірне приміщення, з одночасним скасуванням відповідних правовстановлюючих документів, суд дійшов висновку, що договір оренди від 29 жовтня 2018 року, який був укладений з ТОВ ТВК "Львівхолод" без вільного волевиявлення належного власника майна - позивача, підлягає визнанню недійсним на підставі частини першої статті 215 ЦК України. Відмовляючи в решті позовних вимог, суд керувався тим, що позивач не довела тих обставин, на які вона посилалася як на підставу своїх вимог.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Волинського апеляційного суду від 27 серпня 2021 року апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційні скарги представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та відповідача Луцького РВ ДВС Західного МРУ Міністерства юстиції (м. Львів) задоволено.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 квітня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що для скасування зазначених протоколу та акта необхідно встановити їх незаконність, а зокрема незаконність дій державного виконавця, пов`язаних із прийняттям таких актів, які порушують права позивача.
Передача майна стягувачу державним виконавцем була здійснена 22 листопада 2017 року, тобто коли чинними були усі судові рішення у зазначених справах про стягнення зі ОСОБА_1 кредитної заборгованості і, відповідно, вартість нереалізованого на торгах майна не перевищувала загальної суми боргу боржника перед стягувачем. У ОСОБА_2 на час передачі їй нереалізованого майна в рахунок погашення боргу не виникло обов`язку внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби різницю між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на її користь.
Після передачі майна стягувачу ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 грудня 2017 року було скасоване рішення суду від 25 січня 2017 року у справі № 161/14096/16-ц. Після скасування зазначеного рішення суду з позивача підлягає стягненню кредитна заборгованість, яка стягується на підставі заочних рішень суду у цивільних справах № 2-6772/10, № 2-2896/11 у розмірі 2 231 148,12 грн (1 497 911,83 грн + 733 236,29 грн).
Отже, наведене свідчить про те, що державний виконавець дотримався вимог статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" під час передачі майна стягувачу в рахунок погашення боргу.
Позивач не надала доказів на підтвердження неправомірності дій державного виконавця щодо передачі майна стягувачу і не довела, що оспорюваними постановою та актом були порушені її права і законні інтереси.
Щодо позовних вимог про визнання незаконними та скасування постанови та акта державного виконавця про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, про визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, про визнання недійсним договору оренди, апеляційний суд зазначив, що ці вимоги не призводять до захисту прав позивача і не відповідають належному способу захисту, що є самостійною підставою для відмови у позові. З цих підстав апеляційний суд відмовив у задоволенні вказаних позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на наявність судового рішення 03 лютого 2020 року у справі № 161/12590/19 про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, за яким ОСОБА_2 набула право вимоги до ОСОБА_1 .
Зазначене, в сукупності з обставиною скасування 08 серпня 2019 року апеляційним судом одного із судових рішень про стягнення зі ОСОБА_1 кредитної заборгованості, свідчить про те, що ОСОБА_2 набула право власності на нежитлове приміщення ресторану, площею 343,00 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, без належних на те підстав.
Суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог щодо скасування державної реєстрації речових прав, неправильно застосувавши до спірних правовідносин положення статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно".
Позивач зазначає про належність і ефективність обраного способу захисту права у цій справі. Висновки апеляційного суду про те, що постанова і акт державного виконавця винесені без порушення вимог законодавства України є безпідставними та суперечать положенням статей 47, 49 Закону України "Про іпотеку".
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року в справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), та вказує про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2021 року представник ОСОБА_2 - адвокат Багіров Р. А. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судове рішення апеляційного суду без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, або закрити касаційне провадження у справі.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А., відкрито касаційне провадження у справі, витребувано із Луцького міськрайонного суду Волинської області цивільну справу № 161/15019/19.
Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А., справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Луспеника Д. Д., Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), касаційне провадження у цій справі зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 914/235/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21).
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 20 січня 2023 року у зв`язку з перебуванням судді Черняк Ю. В. у відпустці, пов`язаною з вагітністю та пологами, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Системою автоматизованого розподілу справ (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 січня 2023 року) визначено суддю-доповідача - Коломієць Г. В. та суддів, які входять до складу колегії: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.
Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2023 року поновлено касаційне провадження у справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно з відомостями із Реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_1 на праві власності належало нежитлове вбудоване приміщення ресторану, загальною площею 343,00 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
29 березня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (далі - АКІБ "УкрСиббанк") та ОСОБА_4 укладено договір про надання споживчого кредиту, згідно з умовами якого банк зобов`язувався надати позичальнику, а позичальник зобов`язувалася прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 175 000,00 дол. США та сплатити проценти, комісії в порядку і на умовах, визначених цим договором. Вказана сума кредиту дорівнювала 883 750,00 грн за курсом Національного банку України (далі - НБУ) на день укладення цього договору.
04 травня 2007 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_4 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11151517000, згідно з умовами якого банк зобов`язувався надати позичальнику кредитні кошти в іноземній валюті у доларах США в сумі 90 000,00, що дорівнювало еквіваленту 454 500,00 грн за курсом НБУ на день укладення договору, а позичальник зобов`язувалася прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти (кредит) та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у даному договорі.
На забезпечення виконання вказаних кредитних договорів позивач передала спірне приміщення в іпотеку ПАТ "УкрСиббанк" згідно з договорами від 29 березня 2007 року № 568, від 04 травня 2007 року № 791.
Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 грудня 2013 року у справі № 2-2896/11 стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором № 11134998000 від 29 березня 2007 року у розмірі 1 497 911,83 грн.
Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 лютого 2011 року у справі № 2-6772/10 стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11151517000 від 04 травня 2007 року у розмірі 733 236, 29 грн.
На виконання вказаних судових рішень видано виконавчі листи.
24 листопада 2016 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ "ФК "Фінактив" укладено договір факторингу, згідно з умовами якого (пункти 2.1., 2.2.) клієнт відступив фактору, а фактор зобов`язувався прийняти права вимоги та в їх оплату зобов`язувався передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором.
Права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом, що передбачені умовами первинних договорів, та визначені в реєстрі боржників, що підписується сторонами у паперовому вигляді протягом 14 днів з моменту підписання даного договору, але не пізніше повного розрахунку за даним договором.
Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу від 24 листопада 2016 року № 48 передано ТОВ "ФК "Фінактив" право вимоги за кредитними договорами, укладеними між АТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_4
28 грудня 2016 року між ТОВ "ФК "Фінактив" та ОСОБА_2 укладено договір про відступлення права вимоги № 28/12, згідно з умовами якого до ОСОБА_2 перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_4 за кредитними договорами від 29 березня 2007 року № 11134998000 та від 04 травня 2007 року № 11134997000, укладеними між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_4, з усіма додатковими угодами та додатками до них.
Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 січня 2017 року у цивільній справі № 161/14096/16 стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за процентами за користування кредитом за договором про надання споживчого кредиту від 29 березня 2007 року № 11134998000 у розмірі 109 694,09 дол. США.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за процентами за користування кредитом за договором про надання споживчого кредиту від 04 травня 2007 року № 11151517000 у розмірі 80 370,22 дол. США.
На виконання цього судового рішення судом також був виданий виконавчий лист.
Усі виконавчі листи за цивільними справами №№ 2-6772/10, 2-2896/11, 161/14096/16 об`єднані в зведене виконавче провадження ЗВП № 43504816, яке перебувало на примусовому виконанні у Луцькому РВДВС.
У межах вказаного виконавчого провадження старший державний виконавець Луцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Будь С. Л. виніс постанову від 22 листопада 2017 року ЗВП № 43504816 про передачу спірного приміщення стягувачу у рахунок погашення боргу. У постанові вказано, що приміщення передається за початковою ціною прилюдних торгів, які не відбулися, у розмірі 6 084 960,00 грн.
На виконання приписів частини 9 статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" оформлено акт старшого державного виконавця Луцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Будя С. Л. від 22 листопада 2017 року ЗВП № 43504816 про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу.
ОСОБА_2 отримала свідоцтво від 28 листопада 2017 року № 2621 про право власності на спірне приміщення, яке видано приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Кухлевською М. В.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 грудня 2017 року заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 січня 2017 року у справі № 161/14096/16 скасовано.
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 22 березня 2019 року у справі № 161/14096/16 позов ОСОБА_2 задоволено частково.