Постанова
Іменем України
07 березня 2023 року
м. Київ
справа № 308/5533/17
провадження № 61-11430св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,,
відповідач- ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, подану адвокатом Шпуганичем Василем Петровичем, на заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 жовтня 2017 року у складі судді Монич О. В. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 20 травня 2021 року у складі колегії суддів: Кондора Р. Ю., Готри Т. Ю., Мацунича М. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог за первісним позовом
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області (далі - Управління ДАБІ), про усунення перешкод у здійсненні права власності на землю, знесення самочинно збудованих будівель та зобов`язання вчинити дії.
Позов обґрунтований тим, що позивачка має у власності земельнуділянку площею 0,0760 га, кадастровий номер 2124884800:11:017:0102, за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідачу належить суміжна земельна ділянка, кадастровий номер 2124884801:02:002:0252, за адресою: АДРЕСА_2, на якій він здійснює будівництво господарських будівель, з порушенням будівельних, протипожежних норм і норм земельного законодавства.
Вказані порушення зафіксовані в документах, що за зверненнями позивачки склали органи місцевого самоврядування, поліцією, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Управління ДАБІ у Закарпатській області.
ОСОБА_2 усупереч вимогамбудівельного паспорта від 19 вересня 2013 року № 212/2013, виданого відділом містобудування та архітектури Ужгородської районної державної адміністрації (далі - будівельний паспорт), та вимогам Державних будівельних норм 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" (далі - ДБН 360-92**) щодо збереження відстані від стіни будівлі до межі земельної ділянки не менш як 1,0 м, здійснює будівництво безпосередньо на межі належної позивачці земельної ділянки, з частковим захопленням ділянки і частковим руйнуванням належного позивачці паркану.
Будівництво здійснюється з недотриманням протипожежних розривів між будинками і спорудами, які повинні становити не менш як 10,0 метрів.
З урахуванням статей 376, 386, 391 ЦК України, статей 96, 103, 104, 152 ЗК України просила:зобов`язати відповідача усунути перешкоди в користуванні належною їй на праві власності земельною ділянкою, шляхом знесення за його рахунок самочинно збудованих господарських будівель, якізбудовані на відстані менш як 10,0 метрів до житлового будинку та господарських будівель, належних позивачці;відновити зруйновану відповідачем огорожу на межі спірних земельних ділянок;судові витрати покласти на відповідача.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 04 жовтня 2017 року позов задоволено. Зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні належною ОСОБА_1 на праві власності земельною ділянкою, шляхом знесення за його рахунок самочинно збудованих господарських будівель, що побудовані на відстані менш як 10,0 метрів до житлового будинку та господарських будівель, належних позивачці, відновити зруйновану відповідачем огорожу на межі спірних земельних ділянок. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач порушив вимоги ДБН 306-92**, зокрема вимоги до розміру протипожежних розривів між будинками і спорудами, які повинні становити не менш як 10,0 метрів.
Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач здійснює будівельні роботи з відхиленням від погодженого будівельного паспорта, оскільки будівництво господарських будівель здійснює безпосередньо на межі належної позивачці земельної ділянки без відступлення від неї, а також з її частковим захопленням.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Підставою для задоволення позову власника є встановлення факту порушення його прав власника і об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним цих прав.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 20 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду від 4 жовтня 2017 року скасовано, позов задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,0760 га, кадастровий номер 2124884800:11:017:0102, за адресою: АДРЕСА_1, шляхом: знесення за власний рахунок розташованих на земельній ділянці, кадастровий номер 2124884801:02:002:0252, будівель, зведених із порушенням ДБН 306-92** і правил розташування стосовно земельної ділянки, кадастровий номер 2124884800:11:017:0102, що позначалися: в будівельному паспорті на реконструкцію індивідуального житлового будинку та будівництво господарських будівель за адресою: АДРЕСА_2, як позиції 2, 3, 4 і 5, у технічному паспорті від 04 жовтня 2016 року на об`єкт нерухомого майна будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_2, і позначені в топографо-геодезичному зніманні земельної ділянки, кадастровий номер 2124884800:11:017:0102, від 15 квітня 2019 року літерами "КЖ" і "КН" на земельній ділянці, кадастровий номер 2124884801:02:002:0252; відновити огорожі між земельними ділянками з кадастровими номерами 2124884800:11:017:0102 і 2124884801:02:002:0252.Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач на підставі будівельного паспорта побудував і 10 червня 2016 року ввів в експлуатацію реконструйований житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_2 . Будівлі та споруди, що в будівельному паспорті позначені цифрами 2, 3, 4 і 5, у подальшому позначені в технічному паспорті від 04 жовтня 2016 року літерами "Б", "В" і "Г", в топографо-геодезичному зніманні земельної ділянки від 15 квітня 2019 року - літерами "КЖ" і "КН" (далі - спірні будівлі), були зведені з істотним порушенням ДБН 306-92** і правил розташування стосовно земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, на якій до початку будівництва вже знаходилися будівлі, що для відповідача було очевидним.
Відповідач порушив вимоги пункту 3.25* і таблиці 1 до додатка 3.1. ДБН 360-92**" щодо встановлення відстані від найбільш виступної конструкції новобудови до межі сусідньої земельної ділянки не менш як 1,0 м та щодо протипожежних відстаней між будівлями на суміжних земельних ділянках.
Згідно з топографо-геодезичними зніманнями земельних ділянок, що були виконані у 2016 році та у 2019 році, зафіксована фактична ситуація на місцевості та встановлені параметри розташування спірних земельних ділянок і будівель. Порушення правил землекористування, зокрема порушення межі між спірними земельними ділянками та розташування будівель відповідача частково на земельній ділянці позивачки, зафіксоване актом комісії Оноківської сільської ради від 16 грудня 2016 року, підтверджено висновком, складеним судовим експертом Павличем О. В., поясненнями цього експерта, а також, незважаючи на деякі застереження, й висновком, складеним судовим експертом Корчинським Р. Б., і його поясненнями в суді.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що будівлі відповідача зведені впритул до межі між земельними ділянками, з перетином межі і частково на земельній ділянці позивачки. Порушення будівельних норм і правил є істотними. Вимоги щодо протипожежних розривів фактично не дотримані зовсім, що створює потенційну пожежну небезпеку для позивачки, небезпеку швидкого поширення пожежі в разі її виникнення та ускладнення її гасіння. Порушення вимог щодо відступу від будівель відповідача до межі земельної ділянки позивачки не менш як 1,0 м створює перешкоди в користуванні позивачкою її земельною ділянкою та розташованими на ній будівлями через, зокрема, стікання з будівель відповідача атмосферних опадів, підмокання фундаментів, стін тощо.
Суд апеляційної інстанції посилався на те, що обидва експерти визнали можливою перебудову спірних будівель з метою приведення їх у відповідність до вимог пункту 3.25* ДБН 360-92**, визнали неможливість перебудови будівель та необхідність їх знесення для забезпечення виконання вимог таблиці 1 до додатка 3.1. ДБН 360-92**.
Суд апеляційної інстанції вказав, що висновок судового експерта Корчинського Р. Б. та його пояснення як докази є суперечливими, містять ознаки неналежного виконання своїх професійних і процесуальних обов`язків експертом, який не знайомився з матеріалами справи, стверджував про обставини, які не відповідають дійсності (зокрема, щодо часу побудови спірних будівель), склав експертний висновок без схем, розрахунків на підставі документів, відсутніх у справі, оперував недопустимими та безпідставними припущеннями про неможливість виконання вимог будівельних норм щодо протипожежних розривів між будівлями на ділянках, всупереч технічним характеристикам не кваліфікував як знесення фактичну повну руйнацію будівлі ОСОБА_2, у разі виконання вимоги про відступ від будівель відповідача до межі земельної ділянки ОСОБА_1 не менш як 1,0 м тощо. Тому цей експертний висновок та пояснення експерта суд апеляційної інстанції визнав достовірними доказами в тій частині, яка узгоджується з висновком та поясненням експерта Павлича О. В., іншими доказами, якими підтверджуються фактичні обставини справи.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 понад чотири роки не здійснював ніяких заходів для врегулювання спору і поновлення прав позивачки, попри численні звернення позивачки до різних органів і установ, триваючий судовий розгляд.
Доводи апеляційної скарги щодо оформлення документів на будівництво на земельній ділянці ОСОБА_1 не можуть впливати на рішення про необхідність захисту цивільних прав позивачки, оскільки не спростовують встановлених фактів, а обов`язок дотримання будівельних норм і правил, врахування законних інтересів суміжних землекористувачів і власників нерухомості покладається на забудовника.
За встановленими обставинами справи втручання в право власності відповідача є пропорційним, переслідує законну мету, яка полягає в захисті права власності особи від доведеного істотного порушення цього права іншою особою.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що поновлення порушеного права неможливо без повного знесення (демонтажу) спірних будівель.
Оскільки ОСОБА_2 не було повідомлено про час і місце розгляду справи в суді першої інстанції суд апеляційної інстанції скасував заочне рішення та ухвалив нове.
Враховуючи, що у справі встановлені розбіжності в різних документах щодо позначення спірних споруд, виходячи з необхідності забезпечення правової визначеності, суд апеляційної інстанції задовольнив позов частково з урахуванням позначення спірних будівель відповідача послідовно в різних документах із остаточним зазначенням відповідно до топографо-геодезичного знімання земельної ділянки, кадастровий номер 2124884800:11:017:0102, від 15 квітня 2019 року, виконаного фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2021 року ОСОБА_2 через адвоката Шпуганича В. П. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 жовтня 2017 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 20 травня 2021 року, просив їх скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що позивачка не надала доказів неможливості здійснення перебудови, відмови відповідачів від її проведення.
Оскільки відповідачам не було вручено приписів контролюючих органів про усунення порушень під час зведення будівель, вони не притягались до адміністративної відповідальності, підстав для знесення самовільної побудови та прибудови немає.
Суд апеляційної інстанції не встановив, чи належать позивачці на праві власності допоміжні будівлі, розташовані на її земельній ділянці.
Суд апеляційної інстанції відхилив висновок Корчинського Р. Б., в якому зазначено про можливість перебудови.
Суд апеляційної інстанції не дослідив чи є втручання у право власності відповідача пропорційним, співмірним з інтересами позивачки, чи дотримано справедливий баланс інтересів, чи не є знесення побудованої відповідачем на власній земельній ділянці споруди надмірним тягарем для ОСОБА_2
ОСОБА_2 не проживав та не був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, а тому не був належно повідомлений про розгляд справи. Суд апеляційної інстанції не надав оцінки розгляду справи судом першої інстанції за відсутності відповідача.
На час підписання повного тексту рішення суду апеляційної інстанції 07 червня 2021 року суддя Кондор Р. Ю. перебував у відпустці.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає: суди попередніх інстанцій не застосували правові висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, провадження № 14-507цс18, постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 199/13042/13-ц,провадження № 61-8733св18, від 26 лютого 2020 року у справі № 495/6410/16-ц, провадження № 61-35350св18, від 21 травня 2020 року у справі № 726/824/15-ц, провадження № 61-45216св18, від 04 серпня 2020 року у справі № 638/6655/16-ц, провадження № 61-6540св19, від 30 вересня 2020 року у справі № 404/7143/15-ц, провадження № 61-11725св19, від 27 січня 2021 року у справі № 520/9539/13-ц, провадження № 61-16069св19, від 12 квітня 2021 року у справі № 653/104/19, провадження № 61-18648св20, від 20 червня 2018 року у справі № 127/2871/16-ц, провадження № 61-4668св18, від 25 квітня 2018 року у справі № 295/5011/15-ц, провадження № 61-1125св17, від 12 травня 2021 року у справі № 216/3765/16-ц, провадження № 61-9765св19, від 17 травня 2021 року у справі № 296/1033/18, провадження № 61-14137св20, від 26 червня 2019 року у справі № 199/13042/13-ц, провадження № 61-8733св18, постановах Верховного Суду України від 19 квітня 2017 року у справі № 6-129цс17, від 06 вересня 2017 року у справі № 6-1721цс16.
Аргументи інших учасників справи
Відзив позивачки обґрунтований тим, що протипожежні розриви між будівлями позивачки і відповідачів привести у відповідність до ДБН 360-92** шляхом реконструкції/перебудови неможливо, що підтверджено висновком судового експерта Павлича О. В.
Під час виготовлення будівельного паспорта надвірні споруди, розташовані на земельній ділянці, кадастровий номер 2124884800:11:017:0102, не були вказані.
Питання про дотримання вимог законодавства щодо встановлення протипожежних розривів згідно з ДБН 360-92** на вирішення судовому експерту Корчинському Р. Б. замовником (відповідачем) не ставились.
В судовому засіданні обоє судових експертів вказали, що розташування спірних будівель відповідача створює перешкоди для позивачки у користуванні її земельною ділянкою, дотримання протипожежних розривів між будівлями можливо лише внаслідок повного знесення спірної будівлі, що розташована на земельній ділянці ОСОБА_2 .
За час розгляду справи відповідач не здійснював заходів щодо усунення порушень, завданих позивачці будівництвом, в суді апеляційної інстанції його представник Шпуганич В. П. підтвердив, що на час початку будівельних робіт на земельній ділянці ОСОБА_1 вже були розташовані будівлі.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2021 року зупинено виконання постанови Закарпатського апеляційного суду від 20 травня 2021 року до закінчення касаційного розгляду справи.
У серпні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Згідно з частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389, пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих державним нотаріусом Ужгородської районної державної нотаріальної контори 02 грудня 2016 року, реєстрові номери 3-909 і 3-910, після смерті її матері ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 і її брата ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2, є власницею призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд присадибної земельної ділянки площею 0,0760 га, кадастровий номер 2124884800:11:017:0102, за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 7-10).
Згідно з договором дарування від 07 травня 2003 року, посвідченим приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Житко О. І., реєстровий номер 890, ОСОБА_9 подарував ОСОБА_2 незавершений будівництвом житловий будинок готовністю 57,0 % і приватизовану земельну ділянку площею 0,75 га, на якій розташований цей будинок (т. 1, а. с. 111).
14 червня 2011 року Оноківська сільська рада Ужгородського району Закарпатської області на підставі договору дарування від 07 травня 2003 року, видала ОСОБА_2 державний акт, серія ЯЛ № 759613, на право власності на призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд земельну ділянку площею 0,0729 га, кадастровий номер 2124884801:02:002:0252, за адресою: АДРЕСА_2 . (т. 1, а. с. 47, 107).
Відповідно до державного акта, серія ЯЛ № 759613, на право власності на земельну ділянку, виданого 14 червня 2011 року, кадастрової справи, виготовленої у 2010 році на замовлення ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 108-110):
- належна ОСОБА_2 земельна ділянка, кадастровий номер 2124884801:02:002:0252, по лінії Д-Е межує із земельною ділянкою, кадастровий номер 2124884800:11:017:0102, що належала ОСОБА_7 і перейшла у власність ОСОБА_1 ;
- станом на 2010 рік на земельній ділянці, подарованій ОСОБА_2, знаходилася одна будівля (житловий будинок) у віддаленій частині від межі з ділянкою, що належала ОСОБА_7 . У районі проходження межі між цими ділянками на ділянці ОСОБА_2 не зафіксовані жодні будівлі чи споруди, а на земельній ділянці ОСОБА_7 позначені будівлі.
19 вересня 2013 року відділ містобудування та архітектури Ужгородської районної державної адміністрації видав ОСОБА_2 будівельний паспорт на реконструкцію індивідуального житлового будинку та будівництво господарських будівель за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1, а. с. 99-107).
Згідно з будівельним паспортом параметри забудови визначаються з урахуванням ДБН В.2.2-15-2005 "Житлові будинки. Основні положення", ДБН 360-92** та ДБН В.1.1-12:2006 "Будівництво в сейсмічних районах України" (а.с. 100 т. 1).
У будівельному паспорті на схемі забудови земельної ділянки та в ескізі намірів забудови (т. 1, а. с. 99, 101) позначені позиції: 2 - гараж, 3 - літня кухня, 4 - господарська будівля, 5 - дворова вбиральня, розташування яких передбачалося вздовж межі земельної ділянки ОСОБА_2 із ділянкою, що належала ОСОБА_7, відстань від цих будівель і споруд до межі ділянки визначалася у розмірі 1,5 м. На схемі забудови не позначені будівлі, що знаходилися на земельній ділянці, яка первісно належала ОСОБА_7
04 жовтня 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_10 склала технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_2 . (т. 1, а. с. 95-98).
У технічному паспорті від 04 жовтня 2016 року чотири будівлі і споруди, які в будівельному паспорті позначалися як позиції 2, 3, 4, і 5, були зафіксовані як три позиції, які позначалися літерами "Б", "В" (рік побудови 2016) і "Г" (рік побудови 2015), і відповідно до характеристики будинку, господарських будівель і споруд відповідали таким об`єктам: літ. "Б" - господарський блок, літ. "В" - сарай, літ. "Г" - вбиральня (т. 1, а. с. 95, 97).
10 червня 2016 року Управління ДАБІ зареєструвало декларацію № ЗК142162842130 про готовність до експлуатації об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта на об`єкт: реконструкцію індивідуального житлового будинку та господарських будівель, 1110,3, за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1, а. с. 93-94).
Право власності ОСОБА_2 на житловий будинок загальною площею 207,4 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 ., складовими частинами якого є господарські будівлі літ. "Б" - господарський блок, літ. "В" - сарай, літ. "Г" - вбиральня, зареєстровано 24 жовтня 2016 року (т. 1, а. с. 91, 92).
Відповідно до топографо-геодезичного знімання земельної ділянки, кадастровий номер 2124884800:11:017:0102, від 15 квітня 2019 року, виконаному фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, господарські будівлі та споруди, які в будівельному паспорті позначалися як позиції 2, 3, 4, і 5, в технічному паспорті позначалися літерами "Б", "В" і "Г", були зафіксовані відповідно до фактичної ситуації на місцевості і становлять два об`єкти, які прилягають один до одного, позначені літерами "КЖ" і "КН", розташовані безпосередньо на межі між земельними ділянками, кадастрові номери 2124884801:02:002:0252 і 2124884800:11:017:0102, із частковим розташуванням за межами ділянки, що належить ОСОБА_2, на ділянці, що належить ОСОБА_1, на якій займають 0,0003 га ("виступ будівлі зі стріхою за межі земельної ділянки") (т. 1, а. с. 164). На належній ОСОБА_1 земельній ділянці житлові і нежитлові будівлі розташовані з відступом від межі ділянки.
З метою захисту свого права власності на земельну ділянку ОСОБА_1 зверталася до різних державних органів та органів місцевого самоврядування щодо порушення ОСОБА_2 правил забудови та землекористування.