Постанова
Іменем України
07 березня 2023 року
м. Київ
справа № 761/1366/20
провадження № 61-19024св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Департамент патрульної поліції,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 25 березня 2021 року у складі судді Притули Н. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року Департамент патрульної поліції звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди.
Позов обґрунтований тим, що 13 травня 2018 року близько 21 год 10 хв за адресою: просп. Перемоги, 12, м. Київ, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю службового транспортного засобу "Toyota Prius", який належить Департаменту патрульної поліції, номерний знак НОМЕР_1 на синьому фоні, під керуванням поліцейського роти № 7 батальйону № 2 полку № 1 (з обслуговування правого берега) управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції рядового поліції ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП службовий транспортний засіб зазнав пошкоджень.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 28 січня 2018 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КпАП України, та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн в дохід держави.
Згідно з висновком автотоварознавчого експертного дослідження від 07 березня 2019 року № 319/13-1/169-ЕД/18 вартість матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу "Toyota Prius", номерний знак НОМЕР_1 на синьому фоні, в результаті ДТП, яка сталася 13 травня 2018 року, станом на момент проведення експертного дослідження становить 90 754,28 грн.
Просив стягнути з відповідача майнову шкоду в розмірі 90 754,28 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 25 березня 2021 року, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року, провадження у справі закрито.
Закривши провадження у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, з урахуванням правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 818/1688/16, провадження № 11-892апп18, виходив з того, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки пов`язаний з правовідносинами між суб`єктом владних повноважень та особою, яка перебуває на посаді публічної служби.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2021 року Департамент патрульної поліції звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 25 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року, просив їх скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особа, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними, ухвалені з порушенням норм процесуального права.
Суди дійшли помилкового висновку про те, що спір у цій справі пов`язаний із перебуванням відповідача на публічній службі та є публічно-правовим, тому має вирішуватись у порядку адміністративного судочинства. Правовідносини між сторонами не стосуються безпосередньо прийняття, проходження чи звільнення з публічної служби, не стосуються захисту прав, свобод та інтересів особи від порушень зі сторони суб`єкта владних повноважень, оскарження його дій.
Майнова шкода, яку просить стягнути позивач, завдана відповідачем не у зв`язку з виконанням ним його функціональних обов`язків як поліцейського, а внаслідок ДТП за його участю, тому спір має розглядатись у порядку цивільного судочинства.
Суди не врахували правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 533/934/15-ц, провадження № 14-62цс18, від 20 червня 2018 року у справі № 815/5027/15, провадження № 11-214апп18, від 03 жовтня 2018 року у справі № 755/2258/17; провадження № 14-281цс18, від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15, провадження № 14-591цс18, від 19 червня 2019 року у справі № 703/2718/16-ц, провадження № 14-241цс19, від 27 березня 2019 року у справі № 1304/11018/2012, провадження № 11-1289апп18, Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 760/15085/18, провадження № 61-22192св19, Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року, провадження № 6-760цс15.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У травні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Як на підставу касаційного оскарження позивач посилався на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права - правил юрисдикції, а також на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду (пункти 1, 2, 8 частини першої статті 4 КАС України).
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба є діяльністю на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Верховний Суд керується тим, що при визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Предметом цього позову є відшкодування майнової шкоди, завданої Департаменту патрульної поліції ОСОБА_1 внаслідок ДТП, яка трапилася за участю службового транспортного засобу, який належить Департаменту патрульної поліції під керуванням відповідача під час виконання службових обов`язків.
Питання, пов`язані з прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням з публічної служби (припиненням) врегульовано спеціальними нормативно-правовими актами.
У справі, що переглядається, таким спеціальним нормативно-правовим актом є Закон України "Про Національну поліцію" (далі - Закон).
Згідно зі статтею 1 Закону Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Відповідно до частини першої статті 62 Закону поліцейський під час виконання покладених на поліцію повноважень є представником держави.
Всі транспортні засоби органів поліції використовуються виключно в службових цілях, для забезпечення оперативної і господарської діяльності (пункт 1 розділу ІІІ Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 вересня 2017 року № 757).