Постанова
Іменем України
01 березня 2023 року
м. Київ
справа № 751/4400/21
провадження № 61-4717 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідачі: Державна казначейська служба України, Київська міська прокуратура, Головне управління національної поліції м. Києва;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05 листопада 2021 року у складі судді Маслюк Н. В. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 09 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Онищенко О. І., Скрипки А. А.,
Шарапової О. Л.;
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Київської міської прокуратури, Головного управління національної поліції м. Києва про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями та рішеннями органів досудового розслідування і прокуратури.
Позовна заява мотивована тим, що з 28 жовтня 2015 року в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42015100040000170 відносно нього проводились негласні слідчо-розшукові дії, обшуки, накладався арешт, в тому числі, на майно.
05 листопада 2015 року його незаконно затримано та ніч він провів у приміщенні Дніпровського районного управління Національної поліції України замість ізолятора тимчасового тримання, що обслуговує територію м. Києва, де йому було повідомлено про підозру за частиною третьою статті 368 КК України.
06 листопада 2015 року слідчим суддею Дніпровського районного суду м. Києва щодо нього обрана міра запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, який було продовжено до 01 лютого 2016 року.
13 листопада 2015 року ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва його відсторонено від посади начальника відділу систем управління і стандартизації ДП "Чернігівський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" (далі - ДП "Чернігівстандартметрологія") строком до 31 грудня 2015 року. 05 січня 2016 року під тиском він вимушений був написати заяву за власним бажанням про переведення на посаду провідного фахівця того ж відділу, тобто на більш нижчу посаду.
27 січня 2016 року йому повідомлено про нову підозру за частиною першою статті 366 та частиною третьою статті 368 КК України.
У подальшому за результатами досудового розслідування було складено та направлено до суду обвинувальний акт.
Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 20 червня 2020 року його визнано невинуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 січня 2021 року та постановою Верховного Суду від 07 червня 2021 року вищевказаний вирок залишено без змін.
Отже, він перебував під слідством та судом з 28 жовтня 2015 року до 07 червня 2021 року - 67 місяців та 10 днів.
Зазначав, що внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування і суду йому завдано моральну шкоду, яка виразилася у порушенні нормальних життєвих зв`язків, погіршенні стосунків з оточуючими, що призвело до негативних змін у його здоров`ї.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з рахунку з Державної казначейської служби України, спеціально визначеного для відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконних дій органів що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, на свою користь 606 000 грн у відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 09 лютого 2022 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 450 000 грн.
У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що ОСОБА_1, відносно якого постановлено виправдувальний вирок, має право на відшкодування шкоди відповідно до приписів Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", а також положень статей 23, 1167, 1176 ЦК України.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, урахувавши тривалість перебування позивача під слідством та судом з 05 листопада 2015 року (повідомлення про підозру) до 19 січня 2021 року (набрання законної сили виправдувальним вироком), що загалом становить 62 місяці 14 днів, характер і обсяг страждань, яких позивач зазнав внаслідок тривалого незаконного перебування під слідством та судом; тяжкість вимушених змін у його життєвих відносинах; ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану; взявши до уваги, що під час досудового розслідування до позивача були застосовані заходи забезпечення кримінального провадження, слідчо-розшукові дії, арешт майна; вид запобіжного заходу (домашній арешт), а також відсторонення позивача від посади та перебування його на лікуванні, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, визнав необхідною і достатньою суму відшкодування моральної шкоди у розмірі 450 000 грн.
Відхиляючи доводи Державної казначейської служби України про те, що казначейство не є учасником спірних правовідносин, суди виходили із того, що відповідно до статті 2 ЦК України учасником спірних правовідносин у справі про відшкодування шкоди за рахунок держави на підставі статті 1176 ЦК України є держава Україна, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, при цьому саме Державна казначейська служба України є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2022 року Державна казначейська служба України подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05 листопада 2021 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 09 лютого 2022 року й ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Підставами касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказував, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15, від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14; постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 522/17164/16, від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17 тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 28 червня 2022 року касаційне провадження за касаційною скаргою Державної казначейської служби України у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 751/4400/21 із Новозаводського районного суду м. Чернігова.
У липні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2023 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано, що Державна казначейська служба України жодних прав та законних інтересів позивача не порушувала, за своїми функціональними обов`язками не є учасником спірних взаємовідносин. При цьому зазначала, що позивач не надав доказів на підтвердження наявності причинного зв`язку між шкодою та протиправними, винними діями відповідача.
Визначений судами розмір моральної шкоди є значно завищеним, суперечить положенням чинного законодавства та призведе до незаконного збагачення за рахунок коштів держави Україна, що не відповідає принципам розумності та справедливості. Наявності підстав для відшкодування моральної шкоди у більшому, ніж гарантований державою мінімальний розмір відшкодування шкоди, належними та допустимими доказами не доведено.
Також звертала увагу суду, що при здійсненні досудового розслідування відсторонення від посади не проводилось. Відсутні докази на підтвердження, того, що слідчі дії вплинули на роботу позивача.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційні скарги
У липні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3, у якому зазначено, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій і не дають підстав вважати, що судами неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права; оскаржувані судові рішення є мотивованими, законними й ґрунтуються на належних та допустимих доказах. Просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 03 лютого 2016 року прокурором Київської місцевої прокуратури № 4 Анпілоговою Б. Ю. складено обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42015100040000170 відносно ОСОБА_1, який обвинувачувався у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 366, частиною третьою статті 368 КК України (а. с. 14-54, т. 1).
За результатами розгляду кримінального провадження
№ 42015100040000170 Дніпровський районний суд м. Києва вироком
від 20 червня 2020 року визнав ОСОБА_1 невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 366, частиною третьою статті 368 КК України; виправдав ОСОБА_1 за частиною першою статті 366, частиною третьою статті 368 КК України на підставі пункту 2 частини першої статті 373 КПК України, оскільки не доведено, що кримінальні правопорушення вчинені обвинуваченим
(а. с. 55-92, т. 1).
Відповідно до указаного вироку, в рамках досудового розслідування
у кримінальному провадженні № 42015100040000170 відносно ОСОБА_1 з 28 жовтня 2015 року проводились негласні слідчо-розшукові дії, обшуки, накладався арешт, в тому числі, на майно позивача; 05 листопада 2015 року о 12 год 43 хв ОСОБА_1 затримано та повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, а 27 січня 2016 року ОСОБА_1 повідомлено про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 366, частиною третьою статті 368 КК України; ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 06 листопада 2015 року до ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною залишати житло за місцем проживання та покладенням обов`язків відповідно до частини п`ятої статті 194 КПК України, строк дії якого ухвалою слідчого судді від 30 грудня 2015 року було продовжено; ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 06 листопада 2015 року ОСОБА_1 відсторонено від посади начальника відділу систем управління і стандартизації ДП "Чернігівстандартметрологія" у межах двох місяців.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 січня 2021 року та постановою Верховного Суду від 07 червня 2021 року вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 20 червня 2020 року залишено без змін (а. с. 93-113, 114-117, т. 1).
Згідно довідки ДП "Чернігівстандартметрологія" від 17 червня 2021 року № 525/02-08, ОСОБА_1 працює на вказаному підприємстві з 01 березня 2004 року; посадовий оклад ОСОБА_1 станом на 04 січня 2016 року на посаді начальника відділу систем управління і стандартизації складав 6 000 грн, станом на 05 січня 2016 року на посаді провідного фахівця із сертифікації відділу систем управління і стандартизації - 4 160 грн, станом на 17 червня 2021 року на посаді провідного фахівця із сертифікації відділу стандартизації та оцінки відповідності - 10 600 грн (а. с. 118, т. 1).
Відповідно до виписного епікризу № 4643 ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні КПН "Чернігівська ЦРЛ" з 23 липня 2021 року до 30 липня 2021 року (а. с. 238, т. 1).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга Державної казначейської служби України підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.