ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 березня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/21133/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Кролевець О.А.
за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.
розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
на рішення Господарського суду міста Києва
(суддя - Грєхова О.А.)
від 12.09.2022
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Шапран В.В., судді: Буравльов С.І., Андрієнко В.В.)
від 22.11.2022
у справі № 910/21133/21
за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
про стягнення грошових коштів
за участю представників учасників справи:
позивача - Синьоока Г.І.,
відповідача - Прилєпов О.А.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення 50 553 682, 97 грн.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про врегулювання небалансів електричної енергії №0063-01012/21-150-08-19-00025 від 17.04.2019 в частині дотримання строків оплати вартості небалансів електричної енергії за І-ІІІ декади листопада 2020 року, у зв`язку з чим відповідачу нараховано 3% річних у розмірі 11 312 038, 74 грн та інфляційні втрати у сумі 39 241 644, 23 грн.
2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.09.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2022, позов задоволено повністю.
2.2. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" свій обов`язок з оплати виставлених позивачем рахунків-фактур виконало з порушенням строків на оплату, визначених Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №307. Також, перевіривши наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суди визнали його правомірним та обґрунтованим.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи
3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 12.09.2022 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2022, Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та відмовити Державному підприємству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в задоволенні позовних вимог.
3.2. Підставою касаційного оскарження Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" визначило пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №910/19094/17, від 29.01.2019 у справі №910/11249/17, від 04.12.2019 у справі №910/15714/18, від 30.04.2020 у справі № 914/1001/19.
Також підставою касаційного оскарження зазначено пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржник вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування пунктів 1.11.1, 1.11.8 глави 1.11 розділу І Правил ринку, пункту 7.7.4 глави 7.7 розділу VII Правил ринку.
4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
17.04.2019 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (СВБ - сторона, відповідальна за баланс) та Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (ОСП - оператор системи передачі) на підставі заяви Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від 17.04.2019 №0063-01012/21-150-08-19-00025 укладено договір про врегулювання небалансів електричної енергії, за умовами пункту 1.1 якого цей договір є договором приєднання, у розумінні ст. 634 ЦК України, умови якого мають бути прийняті іншою стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому.
Наказом відповідача від 06.03.2020 №85 затверджено умови договору про врегулювання небалансів електричної енергії у відповідності до Правил зі змінами та доповненнями, внесеними постановою НКРЕКП від 28.02.2020 №516.
Згідно з п. п. 1.2-1.4 договору сторона, що приєднується, набуває статусу учасника ринку та здійснює свою діяльність у якості СВБ. СВБ врегульовує небаланси електричної енергії, що склалися в результаті діяльності її балансуючої групи на ринку електричної енергії, або передає свою відповідальність за небаланси електричної енергії іншій СВБ шляхом входження до її балансуючої групи. ОСП врегульовує небаланси електричної енергії з СВБ у порядку, визначеному Законом України "Про ринок електричної енергії" та Правилами ринку.
Пунктами 2.1, 2.2 договору унормовано, що вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються адміністратором розрахунків (АР) для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку. Оплата платежів відповідно до цього договору здійснюється з урахуванням податків та зборів, передбачених діючим законодавством. Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку.
При невиконанні або неналежному виконанні умов цього договору сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором, Правилами ринку, Кодексом системи передачі, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року №309, Законом та чинним законодавством України (п. 3.1 договору).
Відповідно до п. 5.1 договору виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів, визначеної главою 2 цього договору, відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього договору.
Подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку (п. 5.6 договору).
Договір набирає чинності з дати реєстрації ОСП СВБ відповідно до її заяви-приєднання до цього договору і є чинним до 31 грудня включно року, у якому була надана заява-приєднання (п. 9.1 договору).
На виконання умов укладеного договору позивач поставив, а відповідач отримав електричну енергію для врегулювання небалансів в обсягах 536287,169 Мвт/год, загальною вартістю 536 457 101, 08 грн з ПДВ, що підтверджується актом купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів №ВН/20/11-№0063 від 30.11.2020, долученим до матеріалів справи.
АР сформував у Системі розрахунків за небаланси електричної енергії (далі - Система) рахунки-фактури за договором за І-ІІІ декади листопада 2020 року, однак відповідач прострочив здійснення оплати таких рахунків. Додатково такі рахунки надсилались відповідачем у паперовому вигляді.
Відтак спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач, на думку позивача, прострочив здійснення оплати таких рахунків, у зв`язку з чим йому нараховано 3% річних та інфляційні втрати за період прострочення.
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд
5.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.2. Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суди попередніх інстанцій виходили з такого.
Позивач є учасником ринку електричної енергії та здійснює діяльність на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.
Відповідач є оператором системи передачі на якого, зокрема, покладені функції адміністратора розрахунків.
Згідно із статтею 52 Закону України "Про ринок електричної енергії" адміністратор розрахунків, забезпечує організацію роботи ринку електричної енергії відповідно до цього Закону, Правил та Кодексу комерційного обліку.
Статтею 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються договори про врегулювання небалансів.
Відповідно до частини 3 статті 3 Закону України "Про ринок електричної енергії" обов`язковою умовою участі в ринку електричної енергії (крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу) є укладення договору про врегулювання небалансів з оператором системи передачі.
Згідно з пунктом 46 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" небаланс електричної енергії - це розрахована відповідно до правил ринку для кожного розрахункового періоду різниця між фактичними обсягами відпуску або споживання, імпорту, експорту електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, та обсягами купленої і проданої електричної енергії, зареєстрованими відповідно до правил ринку.
За приписами частини 1 статті 68 Закону України "Про ринок електричної енергії" в Україні функціонує єдиний балансуючий ринок.
Частиною п`ятою статті 70 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що типовий договір про врегулювання небалансів електричної енергії затверджується Регулятором.
Відповідно до частини 72 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" регулятор - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП).
Відповідно до статті 611 ЦК України, в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як встановив суд апеляційної інстанції, до позовної заяви Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" долучено детальний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, з якого слідує, що розрахунок здійснено від кожного рахунку-фактури з урахуванням періодів заборгованості.
Здійснивши перевірку поданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції погодився з судом першої інстанції та вважав, що він є арифметично правильним та здійсненим відповідно до приписів чинного законодавства та в межах визначеного позивачем періоду прострочення.
5.3. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, підставою касаційного оскарження Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" визначило пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №910/19094/17, від 29.01.2019 у справі №910/11249/17, від 04.12.2019 у справі №910/15714/18, від 30.04.2020 у справі № 914/1001/19.
При цьому, з посиланням на правову позицію, викладену в наведених постановах Верховного Суду, скаржник зазначає, що сплата 3% річних від простроченої суми, так само як і інфляційні нарахування, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Проте, враховуючи особливий порядок розрахунків на ринку електричної енергії та вимоги статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії", відповідач не може користуватись коштами на рахунку зі спеціальним режимом використання, адже і джерела надходжень на вказаний рахунок, і напрямки сплати коштів з такого рахунку визначено законом. З огляду на зазначене, а також враховуючи неможливість використання відповідачем коштів, належних до сплати позивачу, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат і 3% річних є необґрунтованими, а стаття 625 Цивільного кодексу України не підлягала застосуванню.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 викладено правову позицію, відповідно до якої на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Верховний Суд, проаналізувавши судові рішення, висновки в яких, на думку скаржника, не були враховані судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови, встановив таке.
У справі № 910/19094/17 розглядався спір про стягнення ?інфляційних втрат? у сумі 261 098, 54 грн, 3% річних у сумі 24 670, 01 грн та 17 584, 68 грн пені, нарахованих на суму боргу, яка стягнута судовим рішенням та утворилася у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нежитлового приміщення. У вказаній справі Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для стягнення 3% річних та "інфляційних втрат", а також про відмову у стягненні пені, оскільки вона не була передбачена умовами договору.
У справі № 910/11249/17 розглядався спір про солідарне стягнення з відповідачів боргу (курсової різниці), ?інфляційних втрат? та 3% річних, які нараховані на заборгованість за порушення умов договору поставки та договору про надання гарантії та які стягнуті судовим рішенням. У цій справі Верховний Суд погодився із правильністю здійсненого розрахунку 3% річних та "інфляційних втрат", а тому залишив оскаржувані рішення без змін.
У справі № 910/15714/18 розглядався спір про стягнення сум ?інфляційних втрат? та 3% річних через порушення відповідачем строку виконання грошового зобов`язання за договором про відступлення права вимоги. Постановою від 04.12.2019 у справі № 910/15714/18 суд касаційної інстанції оскаржувані судові рішення в частині відмови у стягненні "інфляційних втрат" скасував та направив справу на новий розгляд у відповідній частині, оскільки суди попередніх інстанцій не з`ясували ряд обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору.
У справі № 914/1001/19 розглядалися позовні вимоги про стягнення пені, 3% річних та ?інфляційних втрат? через неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань у частині своєчасної оплати наданих послуг за договором на сервісне обслуговування. Верховний Суд у справі № 914/1001/19 погодився з висновками судів попередніх інстанцій про доведеність факту несвоєчасної оплати відповідачем наданих послуг згідно з договором від 30.12.2016 № 02/01/17, а також розрахунок пені, 3% річних та "інфляційних втрат" визнав правильним.
Отже, в колегії суддів відсутні підстави вважати, що висновки апеляційного господарського суду в цій справі зроблені без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/19094/17, від 29.01.2019 у справі № 910/11249/17, від 04.12.2019 у справі № 910/15714/18, від 30.04.2020 у справі № 914/1001/19, оскільки у цій справі та у справах, на які посилається скаржник, суди дійшли відповідних висновків не у зв`язку з неоднаковим застосуванням норм права, а у зв`язку з наявністю різних обставин у вказаних справах, що формують зміст правовідносин, та їх різної оцінки судами у кожному конкретному випадку.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21.
5.4. Крім того, суд апеляційної інстанції відхилив посилання скаржника на безпідставне нарахування 3% річних та інфляційних втрат, а також відсутність його вини у виникненні прострочення, з огляду на те, що він міг сплачувати вартість балансуючої електричної енергії виключно з поточного рахунка із спеціальним режимом використання відповідно до Правил ринку та за наявності коштів, що надійшли від інших учасників, оскільки наявність рахунку із спеціальним режимом використання не виключає застосування до споживача відповідальності за прострочення грошового зобов`язання у порядку частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України у вигляді сплати 3% річних та інфляційних втрат. До того ж, під користуванням грошовими коштами розуміється сам факт їх знаходження на рахунку боржника незалежно від виду та особливостей такого рахунку. При цьому суд апеляційної інстанції врахував, що аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постанові Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №910/6635/21.
У постанові від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21 Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського не вбачав підстав для відступу від висновків, наведених, зокрема у згаданій постанові Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №910/6635/21.
При цьому Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського зазначив, що твердження заявника про те, що прострочення виконання грошового зобов`язання виникло не з його вини, є неспроможними, оскільки ця обставина не впливає на обсяг його зобов`язань як боржника, що прострочив грошове зобов`язання, а наявність особливого алгоритму розподілу коштів на спеціальних рахунках, впровадженого у зв`язку з особливістю здійснення розрахунків на ринку електричної енергії, не виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень загальних норм матеріального права.
5.5. У касаційній скарзі Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" також посилається на те, що суди попередніх інстанцій безпідставно погодилися з розрахунком 3% річних та інфляційних втрат, не врахувавши правові позиції Верховного Суду, викладені в постановах від 30.04.2020 у справі №914/1001/19, від 03.04.2020 у справі №920/653/19. Крім того, скаржник зазначає, що господарські суди дійшли необґрунтованого висновку про правильність нарахування позивачем інфляційних втрат без врахування висновків Верховного Суд, викладених в постановах від 24.10.2018 у справі № 910/19576/17, від 22.01.2019 у справі № 905/305/18, від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 10.07.2019 у справі № 910/21564/16, від 13.09.2019 у справі № 924/312/18, від 30.01.2019 у справі № 922/175/19.