ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2023 року
м. Київ
cправа № 906/43/22 (906/366/22)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Погребняка В.Я.
за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;
за участю представників:
скаржника - адвоката Лозовського В.М.,
позивача - розпорядника майна ТОВ "Овруч Стоун" - арбітражного керуючого Козирицького А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Агроімпорт ЛТД"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду
від 10.01.2023
та на рішення Господарського суду Житомирської області
від 20.10.2022
за заявою розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруч Стоун" Козирицького Андрія Сергійовича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Агроімпорт ЛТД", - Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруч Стоун"
про визнання недійсним договору №29/10 від 29.10.2021 року та додаткового договору №1 від 30.12.2021
в межах справи № 906/43/22
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Східгазенерго"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруч Стоун"
про банкрутство,-
ВСТАНОВИВ:
1. Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 08.02.2022, зокрема, відкрито провадження у справі №906/43/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруч Стоун" (далі - ТОВ "Овруч Стоун"); призначено розпорядником майна боржника - арбітражного керуючого Козирицького Андрія Сергійовича.
2. 13.06.2022 до Господарського суду Житомирської області надійшла заява від розпорядника майна ТОВ "Овруч Стоун" Козирицького А.С. № 02-21/1008 від 10.06.2022 про визнання недійсним Договору №29/10 від 29.10.2021 та Додаткового договору №1 від 30.12.2021.
Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції
3. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 20.10.2022 у цій справі заяву розпорядника майна ТОВ "Овруч Стоун" Козирицького Андрія Сергійовича від 10.06.2022 № 02-21/1008 - задоволено. Визнано недійсним з моменту укладення Договір про поворотну фінансову допомогу від 29.10.2021 № 29/10, та додатковий договір від 30.12.2021 № 1 про внесення змін до договору про поворотну безпроцентну фінансову допомогу від 29.10.2021 № 29/10, укладений між ТОВ "Овруч Стоун" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Агроімпорт ЛТД" (далі - ТОВ "Торгівельний дім "Агроімпорт ЛТД").
4. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Торгівельний дім "Агроімпорт ЛТД" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
5. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.01.2023 апеляційну скаргу ТОВ "Торговий дім "Агроімпорт ЛТД" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 20.10.2022 у цій справі - без змін.
Рух касаційної скарги
6. 26.01.2023 ТОВ "Торгівельний дім "Агроімпорт ЛТД" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою від 26.01.2023 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.01.2023 та на рішення Господарського суду Житомирської області від 20.10.2022 у справі № 906/43/22(906/366/22), підтвердженням чого є відтиск календарного штемпелю відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.
7. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ТОВ "Торгівельний дім "Агроімпорт ЛТД" у справі № 906/43/22(906/366/22) визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Васьковського О.В., судді - Погребняка В. Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.01.2023.
8. Ухвалою Верховного Суду від 08.02.2023 відкрито касаційне провадження у справі № 906/43/22 (906/366/22) за касаційною скаргою ТОВ "Торгівельний дім "Агроімпорт ЛТД" від 26.01.2023 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.01.2023 та на рішення Господарського суду Житомирської області від 20.10.2022; призначено розгляд касаційної скарги на 28.02.2023 о 10:30 год.
Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу
9. Не погоджуючись з ухваленою постановою, ТОВ "Торговий дім "Агроімпорт ЛТД" подано касаційну скаргу, в якій останнє просить оскаржувані рішення місцевого господарського суду від 20.10.2022 та постанову апеляційного суду від 10.01.2023 скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні заяви розпорядника майна Козирицького А.С. про визнання недійсними договорів; вирішити питання судових витрат. У судовому засіданні 28.02.2023 скаржник підтримав касаційну скаргу.
10. Аргументи касаційної скарги полягають у наступному.
10.1. Судами не встановлено наявність збитків, яких було завдано кредиторам за результатом укладення Договору № 29/10 від 29.10.2021, та додаткового договору № 1 від 30.12.2021.
10.2. Оскаржуваний договір був повністю виконаний відповідачем та частково виконаний ТОВ "Овруч Стоун", що не оспорюється позивачем. Водночас, суди не встановили наявність дій сторін Договору які б свідчили про відсутність реального наміру його укладення і виконання. Відтак, має місце неврахування господарськими судами попередніх інстанцій при застосуванні частини третьої статті 92 ЦК України висновків, викладених у постанові Великої Палаті Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 668/13907/13-ц та постановах Верховного Суду від 04.03.2021 у справі № 905/1132/20, від 13.05.2021 у справі № 903/277/20.
10.3. Відсутність у директора повноважень на укладання спірного Договору про поворотну фінансову допомогу від імені товариства не є підставою для визнання недійсним, оскільки спірний договір не лише прийнято до виконання але й частково виконано обома сторонами, тобто відбулось наступне схвалення спірного Договору № 29/10 про поворотну фінансову допомогу від ТОВ "Овруч Стоун".
10.4. В оскаржуваних судових рішеннях застосовано положення ст.ст. 203, 215 та ст.92 ЦК України без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 668/13907/13-ц, від 04.03.2021 у справі № 905/1132/20, від 13.05.2021 у справі № 903/277/20, від 02.04.2019 зі справи №904/2178/18, від 25.04.2018р. у справі № 910/9915/17.
10.5. Судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосовано положення ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, від 20.02.2020 у справі № 922/719/16, від 28.09.2021 у справі № 21/896/2011(913/45/20), від 12.01.2021 у справі № 910/15804/19, від 12.01.2022 у справі №905/814/20 від 26.05.2022 у справі №910/15018/19 (910/14175/20), від 10.03.2021 у справі № 607/11746/17, від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18.
10.6. Визнання недійсним оскаржуваного правочину призведе до виникнення негативних наслідків у вигляді збільшення зобов`язань боржника з 8 783 500,00 грн (які заявлені у справі про банкрутство, як сума отриманих, але не повернутих коштів) до 10 000 000,00 грн, які будуть покладені на ТОВ "Овруч Стоун", що свідчить про неправильно обраний розпорядником майна спосіб захисту порушеного права.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
11. До Верховного Суду від розпорядник майна ТОВ "Овруч Стоун" арбітражного керуючого Козирицького А.С. надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить залишити касаційнк скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. У судовому засіданні 28.02.2023 розпорядник майна підтримав даний відзив.
Позиція Верховного Суду
12. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
13. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
14. Об`єктом касаційного оскарження у цій справі є рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалені за результатами розгляду заяви розпорядника майна ТОВ "Овруч Стоун" Козирицького А.С. № 02-21/1008 від 10.06.2022 про визнання недійсним з моменту укладення договору від 29.10.2021 № 29/10 про поворотну фінансову допомогу та додаткового договору від 30.12.2021 № 1 про внесення змін до договору від 29.10.2021 № 29/10, укладений між ТОВ "Овруч Стоун" та ТОВ "Торгівельний дім "Агроімпорт ЛТД".
15. Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання оспорюваних правочинів недійсними та задовольнив заяву розпорядника майна боржника.
16. Колегія судів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій враховуючи наступне.
17. Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
18. Згідно частин першої, другої статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
19. Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (п.5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (п.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №310/11024/15-ц та пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі №610/1030/18).
20. Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (висновки, наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі №910/3907/18).
21. Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб.
22. Розгляд та захист порушених справ у межах справи про банкрутство має певні характерні особливості, що відрізняються від позовного провадження. Передусім це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні специфічних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного. До таких засобів віднесено інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство, закріплений у статті 42 КУзПБ, який є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності.
23. Стаття 42 КУзПБ визначає спеціальні правила та процедуру визнання недійсними правочинів, укладених боржником, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство. Вказана норма направлена на захист прав та інтересів кредиторів та створює умови для максимально можливого задоволення грошових вимог за рахунок майна боржника. Правочини боржника, які зменшують його власні активи, підлягають оцінці на предмет наявності в діях боржника ознак приховування/виведення майна боржника. Такі дії, як правило, спрямовані на шкоду правам та інтересам кредиторів, оскільки позбавляють їх можливості задовольнити свої вимоги за рахунок майна боржника.
24. Відповідно до частини другої та третьої статті 42 КУзПБ правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування. У разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, кредитор зобов`язаний повернути до складу ліквідаційної маси майно, яке він отримав від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.
25. Строк, встановлений у статті 42 КУзПБ (три роки, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство), становить так званий "підозрілий період", у межах якого є найбільш вірогідним вчинення боржником правочинів, опосередковано спрямованих на завдання шкоди кредиторам боржника.
26. Враховуючи, що КУзПБ є частиною цивільного/господарського законодавства, до правовідносин, які регулює цей Кодекс як спеціальний нормативно-правовий акт, можуть застосовуватися також норм ЦК України, зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника.
27. Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтею 20 Господарського кодексу України. Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 цього Кодексу.
28. Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що зокрема підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 17.06.2020 у справі №910/12712/19, від 20.01.2021 у справі №910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі №910/3356/20, від 18.03.2021 у справі №916/325/20.
29. Як зазначено вище, арбітражним керуючим подано заяву про визнання недійсним договору від 29.10.2021 № 29/10 про поворотну фінансову допомогу та додаткового договору № 1 від 30.12.2021 про внесення змін до договору від 29.10.2021 № 29/10 з підстав, передбачених статтею 42 КУзПБ та статтею 215 ЦК України.
30. Відповідно до вимог статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
31. Відповідно до частини 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
32. Відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).