ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 404/771/20
провадження № 51-5244км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019120020009228, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кіровограда, жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останнього разу - за вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 10 жовтня 2019 року за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ст. 75 цього ж Кодексу звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України,
за касаційною скаргою захисника ОСОБА_7 на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 18 травня 2022 року щодо ОСОБА_6 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09 липня 2021 року, залишеним без змін ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 18 травня 2022 року, ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 10 жовтня 2019 року та остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки
1 місяць.
Вирішено питання щодо обчислення строків відбування покарання, судових витрат, засобів забезпечення кримінального провадження та речових доказів у кримінальному провадженні.
За вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 09 грудня 2019 року близько 13:00 перебуваючи в кафе "Заходьте до нас на вогник" по вул. Євгена Тельнова, 1 у м. Кропивницькому, діючи повторно з корисливих мотивів, під приводом телефонного дзвінка попросив у ОСОБА_8 мобільний телефон марки "Xiaomi Redmi 6А" та скориставшись тим, що ОСОБА_8 вийшов з кафе на вулицю, із цього приміщення зник, заволодівши зазначеним мобільним телефоном, чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду на суму 1 773,33 грн.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7, посилаючись на істотні порушення кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги, захисник зазначає про те, що апеляційний суд не перевірив доводів його апеляційної скарги щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, а також щодо відсутності вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину. Крім того вважає, що суд апеляційної інстанції розглянув провадження незаконним складом суду, оскільки судді ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вже брали участь у цього проваджені та розглядали апеляційну скаргу сторони захисту на попередній вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 березня 2020 року щодо ОСОБА_6, який було скасовано. При цьому участь цих суддів у розгляді апеляційної скарги захисника, при кардинальний зміні правової позиції обвинуваченого після скасування вироку, викликає обґрунтовані сумніви у їх неупередженості за суб`єктивним критерієм. Також судді ОСОБА_11 та ОСОБА_10 брали участь у цьому провадженні при розгляді апеляційної скарги ОСОБА_6 на ухвалу районного суду про продовження строку тримання під вартою. Одночасно захисник наголошує про те, що розгляд цього провадження у суді першої інстанції здійснено без участі потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_8, що є істотним порушенням вимог процесуального закону. Звертає увагу на те, що апеляційний суд без дотриманням вимог ч. 3 ст. 404 цього Кодексу, необґрунтовано відмовив у повторному дослідженні доказів.
Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні суду касаційної інстанції
Захисник ОСОБА_7 та засуджений ОСОБА_6, висловивши свої доводи на підтримання касаційної скарги, кожен окремо, просили скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Прокурор просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а постановлену у кримінальному провадженні ухвалу апеляційного суду - без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах вимог, викладених у касаційних скаргах.
При цьому касаційний суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з приписами ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Тобто касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки такі обставини, що були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій, перегляду відповідно до вимог ст. 438 КПК України у касаційному порядку не підлягають.
При розгляді касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який, перевіряючи обґрунтованість доводів апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 на підставах неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, у своєму рішенні навів докладні мотиви і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу та дати правильну оцінку вчиненому.
За фактичних обставин кримінального провадження, установлених судами першої та апеляційної інстанцій, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні умисних дій, які виразилися у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, тобто у вчиненні злочину за ч. 2 ст. 190 КК України, колегія суддів касаційного суду вважає правильним і таким, що підтверджується сукупністю зібраних доказів, перевірених у судовому засіданні в установленому кримінальним процесуальним законом порядку та належно оцінених у судовому рішенні судом у їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку.
Доводи захисника про непричетність ОСОБА_6 до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення належним чином перевірялися судами першої та апеляційної інстанцій та обґрунтовано визнані такими, що суперечать дослідженим у судовому засіданні доказам.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що в ході судового провадження ОСОБА_6 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, не визнав.
Незважаючи на таку позицію засудженого, місцевий суд належним чином проаналізував і оцінив показання потерпілого ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_13 .
Показання вказаних осіб місцевий суд правильно визнав об`єктивними й обґрунтовано поклав їх в основу свого рішення, оскільки вони підтверджуються даними, що містяться у рапорті поліцейського УПП в Кіровоградській області від 09 грудня 2019 року, заяві ОСОБА_8 про притягнення до відповідальності невідомого чоловіка, який 09 грудня 2019 року близько 13:00 перебуваючи в кафе біля АС-2 по вул. Євгена Тельнова у м. Кропивницькому шахрайським шляхом заволодів його мобільним телефоном "Xiaomi Redmi 6 А", протоколі огляду місця події від 21 січня 2020 року із фототаблицею (оглянуто місце вчинення правопорушення - приміщення кафе "Заходьте до нас на вогник" поруч з АС-2 по вул. Євгена Тельнова, 1 у м. Кропивницькому), протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 14 січня 2020 року із долученою довідкою (потерпілий ОСОБА_8 впізнав ОСОБА_6 як особу, що 09 грудня 2019 року близько 13:00 у кафе на території АС-2 під приводом здійснення телефонного дзвінка шахрайським шляхом заволодів його мобільним телефоном "Xiaomi Redmi 6А"), протоколі огляду предметів від 14 січня 2020 року із долученою ілюстративною фототаблицею, (огляд картонної коробки до мобільного телефону "Xiaomi Redmi 6А", долученої відповідно до заяви від 14 березня 2020 року потерпілим ОСОБА_8 ), протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 29 січня 2020 року із долученою довідкою (свідок ОСОБА_14 впізнав ОСОБА_13 як особу, що 09 грудня 2019 року в обідній час по АДРЕСА_2 продав йому мобільний телефон "Xiaomi 6А" за 900 грн), протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 29 січня 2020 року із долученою довідкою (свідок ОСОБА_13 впізнав ОСОБА_6 як особу, на прохання якої він по АДРЕСА_2 продав мобільний телефон "Xiaomi Redmi 6 А" чоловікові на ім`я ОСОБА_15 за 900 грн), висновку експерта № 41 від 22 січня 2020 року, висновку судово-психіатричної експертизи № 427 від 10.11.2020 року ( ОСОБА_6 у момент скоєння правопорушення виявляв і в даний час виявляє психічні розлади і розлади поведінки внаслідок вживання опіоїдів, проте вказані психічні розлади не досягають ступені душевного захворювання і недоумкуватості. Тому у відношенні інкримінуємого йому діяння прийнято вважати осудним. Підпадає під дію ч. 1 ст. 19 КК України. Застосування заходів медичного характеру не потребує, висновку судово-психіатричної експертизи № 266 від 26 червня 2020 року ( ОСОБА_6 не потребує застосування заходів медичного характеру, станом на 09 березня 2020 року та на момент проведення експертизи мав психічні розлади і розлади поведінки внаслідок вживання опіоїдів, які не досягають ступені душевного захворювання і недоумкуватості та його прийнято вважати осудним).
Уся сукупність зібраних у провадженні доказів була ретельно проаналізована судом, у тому числі було проведено ретельний аналіз тверджень ОСОБА_6 про його непричетність у заволодінні чужим майном ОСОБА_8 шляхом обману (шахрайство), вчиненого повторно, що дало можливість дійти обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні зазначеного у вироку кримінального правопорушення.
Місцевий суд перевіряв доводи сторони захисту та засудженого ОСОБА_6, що останній не мав умислу на заволодіння мобільним телефоном потерпілого, оскільки після здійснення дзвінка повернув його ОСОБА_13 саме з метою передачі його потерпілому ОСОБА_8 .
Суд дійшов висновку, що показання свідка ОСОБА_13 є логічними, послідовними, вони узгоджуються з іншими доказами, будь-яких підстав у останнього оговорювати ОСОБА_6, які між собою є малознайомими, та підстав ставити під сумнів вказані докази не було встановлено, а тому вони як і показання потерпілого ОСОБА_8 спростовують раніше вказані показання свідка ОСОБА_16 та обвинуваченого в частині повернення ним в кафе свідку ОСОБА_13 мобільного телефону для передачі потерпілому.
При цьому місцевий суд встановив, що показання всіх осіб у провадженні безсумнівно вказували на те, що ОСОБА_6, отримавши у потерпілого мобільний телефон для дзвінка, у подальшому не повернув телефон його власнику ОСОБА_8 .
Також місцевий суд звернув увагу на те, що обрання предметом правопорушення мобільного телефону, який перебував у власності потерпілого ОСОБА_8, який є малознайомою особою, із врахуванням обставин та часу події, раптове залишення місця події через інший вихід, поруч із яким не знаходився та з якого не виходив потерпілий, звернення обвинуваченого вдруге з проханням до потерпілого про надання телефону, зважаючи на відповідні показання потерпілого та свідків, безумовно свідчило про наявність наміру у ОСОБА_6, заволодіти мобільним телефоном потерпілого шляхом введення його в оману.
Крім того місцевий суд врахував, що ОСОБА_6 після звернення потерпілого ОСОБА_8 до поліції повністю відшкодував йому збитки.
З огляду на вказані обставини, колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у діях ОСОБА_6 щодо ОСОБА_8 був наявний умисел на заволодінні його майном шляхом обману (шахрайство).
Ураховуючи вищевикладене, доводи захисника ОСОБА_7 про непричетність ОСОБА_6 до вчинення злочинних дій щодо ОСОБА_8, колегія суддів касаційного суду вважає такими, що не відповідають дійсності.
Отже, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 190 КК України, колегія суддів касаційного суду вважає правильним.
Стосовно доводів захисника ОСОБА_7 про те, що рішення апеляційного суду ухвалено незаконним складом суду, колегія суддів дійшла до наступного.
Так, недопустимість повторної участі судді у кримінальному провадженні чітко визначена законодавцем та закріплена у ст. 76 КПК України.
Частиною 3 ст. 76 КПК України передбачено, що суддя який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, не має права брати участі у цьому ж провадженні в судах першої і касаційної інстанцій, а також у новому провадженні після скасування вироку або ухвали суду апеляційної інстанції.
Як убачається із матеріалів провадження, 17 червня 2020 року колегією суддів Кропивницького апеляційного суду за участю суддів ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_17 була постановлена ухвала про скасування вироку суду першої інстанції від 20 березня 2020 року щодо ОСОБА_6 на підставах істотного порушення вимог КПК України, а саме у частині не з`ясування питання про перебування обвинуваченого ОСОБА_6 у стані осудності на час вчинення злочину. Отже склад суду, до якого входили, зокрема судді ОСОБА_9 та ОСОБА_10, не давав оцінки доказам у кримінальному провадженню.