ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 березня 2023 року
м. Київ
справа № 161/14929/19
провадження № 51-3984км20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 на вирок Рівненського апеляційного суду від 28 червня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018030000000180, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця і жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 ст. 307 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 2 липня 2020 року ОСОБА_6 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 1
ст. 307 КК - на строк 4 роки; за ч. 2 ст. 307 КК із застосуванням ст. 69 КК - на строк 5 років. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі статей 75, 76 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього певні обов`язки.
Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, та у збуті психотропної речовини - амфітаміну, а також у вчиненні цих дій повторно, за обставин детально викладених у вироку.
Апеляційний суд частково задовольнив апеляційну скаргу прокурора, вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасував та ухвалив в цій частині новий вирок, яким призначив ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі: за ч. 1 ст. 307 КК із застосуванням ст. 69 КК - на строк 3 роки; за ч. 2 ст. 307 КК із застосуванням ст. 69 КК - на строк 3 роки 6 місяців з конфіскацією майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначив ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення на строк 3 роки 6 місяців з конфіскацією майна. В решті вирок місцевого суду залишив без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі з доповненнями захисник, посилаючисьна невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, просить змінити вирок апеляційного суду в частині призначеного покарання, звільнивши ОСОБА_6 від його відбування з випробуванням на підставі положень статей 75, 76 КК. На думку захисника, висновок апеляційного суду про неможливість виправлення засудженого без відбування реального покарання є помилковим, оскільки з урахуванням обставин справи, особи винного та стану його здоров`я, наявні всі підстави для звільнення останнього від відбування покарання з випробуванням.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений та його захисник підтримали касаційну скаргу і просили її задовольнити. Прокурор заперечував проти задоволення цієї скарги.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які його засуджено, та кваліфікація його дій за частинами 1, 2 ст. 307 КК в касаційній скарзі не оспорюються і згідно з вимогами ч. 2 ст. 433 КПК Судом не перевіряються.
Доводи, викладені у касаційній скарзі захисника про невідповідність призначеного апеляційним судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, на думку Суду, є необґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до положень статей 370, 420 КПК суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Суд апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримався.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, не погодившись із вироком місцевого суду прокурор подав апеляційну скаргу, в якій на обґрунтування своєї позиції щодо незаконності цього рішення виклав змістовні, конкретні доводи про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме положень статей 69, 75 КК, що призвело до призначення покарання, яке не відповідає вимогам КК, та просив скасувати вирок місцевого суду й ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_6 покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією майна.
При цьому, прокурор наголошував на тому, що обставини, які характеризують особу ОСОБА_6, жодним чином не знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів, і місцевим судом належним чином не вмотивовано, які ж саме обставини справи та дані про особу винного дають підстави для висновку про можливість його виправлення без ізоляції від суспільства.