Постанова
Іменем України
02 березня 2023 року
м. Київ
справа № 128/3148/17
провадження № 51-2152 км 22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_8 (в режимі
відеоконференції),
представника потерпілих ОСОБА_9 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Вінницького районного суду Вінницької області від 15 листопада 2021 року та вирок Вінницького апеляційного суду від 20 квітня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017020100000960, за обвинуваченням
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Нова Чигла, Таловського району Воронезької області РФ, громадянина України, жителя АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України такого, що немає судимості,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 15 листопада 2021 року ОСОБА_10 засуджено за ч.3 ст.187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років із конфіскацією майна.
Строк відбуття покарання постановлено рахувати з моменту затримання, з 27 серпня 2017 року.
На підставі ч.5 ст.72 КК України у строк покарання зараховано період попереднього ув`язнення з 27 серпня 2017 року по день набрання вироком законної сили, із розрахунку день за два.
Вирішено питання щодо речових доказів, процесуальних витрат у провадженні та скасовано арешт на майно.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_11, судові рішення щодо якого не оскаржуються.
Вироком Вінницького апеляційного суду від 20 квітня 2022 року апеляційні скарги захисників залишено без задоволення, апеляційні скарги прокурора та потерпілих задоволено.
Вирок місцевого суду скасовано в частині призначених покарань. Змінено покарання ОСОБА_11
ОСОБА_10 за ч. З ст. 187 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років із конфіскацією усього належного йому на праві власності майна.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_10 зараховано в строк покарання період попереднього ув`язнення з 27 серпня 2017 року по день набрання вироком законної сили, із розрахунку день за день.
В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
За вироком суду встановлено, що 27 серпня 2017 року близько 03:00 години, ОСОБА_11 за попередньою змовою з ОСОБА_10, діючи умисно, з корисливим мотивом, проникли до будинку АДРЕСА_2, який належить ОСОБА_8 . Знаходячись в будинку, ОСОБА_10 піднявся на другий поверх, де вчинив напад на ОСОБА_7, поєднуючи свої дії із погрозою застосування насильства, яке є небезпечним для життя та здоров`я потерпілої, а саме направив у її бік розкладний ніж та, демонструючи його, закрив їй рукою рот, завів до кімнати, після чого зв`язав руки та ноги пластиковим хомутом, посадив на ліжко та постійно знаходився біля неї.
В цей час, ОСОБА_11 металевою фомкою зламав двері до спальної кімнати власниці будинку ОСОБА_8 та заволодів металевим сейфом, який знаходився у шафі, всередині якого були гроші у сумі 163 400 гривень, спецзасіб марки "ФОРТ 10Р", калібру 9 мм, вартістю 9187,50 грн., який належить ОСОБА_8, спецзасіб марки "ФОРТ 17Р", калібру 9 мм, вартістю 10 582,25 гривень, який належить ОСОБА_12, а також інші речі (монети, патрони, пістолет), які не становлять матеріальної цінності. Крім цього, ОСОБА_11 заволодів газовим револьвером марки "МЕ 38 Compact", калібру 9 мм, № НОМЕР_1, вартістю 3450,00 гривень, що належить ОСОБА_12, а також патронами, які не становлять матеріальної цінності та зберігались в комоді.
Після чого, ОСОБА_11 та ОСОБА_10 з місця скоєння злочину зникли, заподіявши матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_8 на загальну суму 9187, 50 грн., а потерпілому ОСОБА_12 - 177 432, 25 грн.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Зазначає, що місцевий суд порушив право ОСОБА_10 на захист тому, що не дав йому можливості дати показання та відмовив у клопотанні про відкладення судового розгляду для підготовки до судових дебатів.
В підготовчому судовому засіданні, всупереч вимог ст.314, 345 КПК України, обвинуваченим не вручено памʼятки про права та обов`язки, не роз`яснено їх права.
Місцевий суд не привів до присяги потерпілу ОСОБА_8, чим порушив вимоги ст.352,353 КПК України.
Вказує, що до 19 вересня 2018 року в справі брав участь неповноважний прокурор, оскільки відсутня постанова про призначення групи прокурорів.
В свою чергу, суд апеляційної інстанції допущені порушення проігнорував та не дав відповідей на доводи апеляційної скарги сторони захисту.
Позиції інших учасників судового провадження
Від потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_12 надійшли заперечення у яких вони, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги сторони захисту, просять залишити її без задоволення. Аналогічну позицію висловили потерпілі та їх представник в суді касаційної інстанції.
Захисник ОСОБА_6, в судовому засіданні, вимоги касаційної скарги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 касаційну скаргу сторони захисту вважав необґрунтованою та заперечував проти її задоволення.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
За змістом ст. 433 цього Кодексу Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. При перевірці доводів касаційної скарги суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Оскаржувані судові рішення відповідають наведеним вимогам закону.
Касаційні доводи захисника про порушення місцевим судом права ОСОБА_10 на захист, через ненадання йому можливості дати показання, не заслуговують на увагу.
У статті 20 КПК України, що розкриває зміст забезпечення права на захист як загальної засади кримінального провадження, закріплено право підозрюваного, обвинуваченого, виправданого, засудженого на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення; право збирати і подавати докази; брати особисту участь у кримінальному провадженні; користуватись правовою допомогою захисника; реалізовувати інші процесуальні права, передбачені КПК.
Положеннями ст. 348 КПК України передбачено, що після оголошення обвинувачення головуючий встановлює особу обвинуваченого та, крім іншого, роз`яснює йому суть обвинувачення і запитує, чи зрозуміле воно йому, чи визнає він себе винним і чи бажає давати показання.
Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом ( ст. 63 Конституції України).
Із матеріалів справи слідує, що після виконання головуючим вимог ст. 348 КПК України, ОСОБА_10 повідомив суду, що обвинувачення йому зрозуміле, винним він себе не визнає та, користуючись правом, гарантованим ст.63 Основного Закону, відмовився від дачі показань.