ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 березня 2023 року
м. Київ
справа № 352/606/17
провадження № 51-2906км22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
представника
потерпілого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 8 грудня 2021 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 15 червня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013090250000800, за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, згідно зі ст. 89 такого, що судимості не має,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком суду ОСОБА_8 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК до покарання у виді штрафу в розмірі п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 грн, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК ОСОБА_8 звільнено від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.
Згідно з вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим та засуджено за те, що він керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження за таких обставин.
2 грудня 2013 року приблизно о 16:00 ОСОБА_8, керуючи автомобілем "Мерседес-Бенц Спринтер 308 CDI" (державний номерний знак НОМЕР_1 ) рухався автомобільною дорогою "Калуш-Івано-Франківськ" зі сторони м. Івано-Франківськ у напрямку м. Калуш, та наблизившись до перехрестя з автомобільною дорогою "Стрий-Чернівці", що зліва по напрямку його руху, зайняв крайнє ліве положення та зупинився для виконання маневру повороту ліворуч. В цей час зі сторони м. Калуш у напрямку м. Івано-Франківськ, до цього перехрестя рухаючись прямолінійно наближався автомобіль ВАЗ-21063 (державний номерний знак НОМЕР_2 ) під керуванням водія ОСОБА_9 .
Водій ОСОБА_8 в порушення вимог пунктів 2.3 б), 10.1, 16.13 правил дорожнього руху, перед початком та зміною напрямку руху, проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку, що склалась, маючи об`єктивну можливість завчасно виявити автомобіль ВАЗ-21063, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним та не створить перешкод або небезпеки для інших учасників руху, не надав дорогу транспортному засобу, що рухався по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо, не маючи переваги у русі, розпочав маневр повороту ліворуч, виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ-21063. В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_9 отримав середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу захисника. Вирок районного суду змінив, виключивши з його мотивувальної частини посилання на порушення ОСОБА_8 правил експлуатації транспорту. В решті вирок суду залишив без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати судові рішення і закрити кримінальне провадження. На думку захисника, суд першої інстанції при відсутності доказів на підтвердження винуватості засудженого застосував закон, який не підлягав застосуванню, а саме ч. 1 ст. 286 КК. Також вказує, що органи досудового розслідування у даному провадженні діяли поза межами повноважень, визначених КПК, відтак всі докази, на яких ґрунтується обвинувачення, є недопустимими. Вказані порушення залишились поза увагою апеляційного суду, який залишивши апеляційну скаргу захисника без задоволення, не зазначив підстав, з яких визнав її необґрунтованою. Враховуючи викладене, рішення судів не відповідають вимогам статей 370, 419 КПК і підлягають скасуванню.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити. Прокурор та представник потерпілого заперечували проти задоволення цієї скарги.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
При розгляді касаційних скарг суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що висновки суду про доведеність винуватості засудженого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, суд належним чином умотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено відповідно до вимог закону в їх сукупності і правильно визнано судом достатніми та взаємопов`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_8 . Вирок відповідає вимогам статей 370, 373, 374 КПК, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Зокрема, винуватість ОСОБА_8 доводиться показаннями потерпілого ОСОБА_9 щодо обставин вчинення засудженимкримінального правопорушення,які є послідовними та узгоджуються з іншими доказами наявними в матеріалах кримінального провадження.
При цьому, сам засуджений у суді винуватість не визнав та пояснив, що його автомобіль стояв і не рухався, а автомобіль потерпілого в`їхав в ліву сторону його автомобіля.
Разом із цим, потерпілий ОСОБА_9 у суді першої інстанції пояснив, що в день події він їхав на автомобілі та біля повороту побачив десь за 100 м, або і менше, що йому на зустріч рухався автомобіль "Мерседес Спринтер". Приблизно за 20 м до його автомобіля, бус зупинився, правим колесом виїхавши на подвійну суцільну лінію, а за 2-3 секунди до ДТП бус почав рух і виїхав на його зустрічну полосу, тому і відбулась пригода. Це трапилось, коли до автомобіля ОСОБА_8 залишалось приблизно 10 м, тому уникнути ДТП він не міг, оскільки не міг проїхати між бусом та червоною машиною, яка стояла справа. Зазначив, що їхав зі швидкістю близько 60 км/год, удар прийшовся на ліву сторону автомобіля засудженого та ліву сторону його автомобіля.
За клопотанням сторони захисту судом було прослухано показання свідка ОСОБА_10, надані ним 24 квітня 2018 року під час попереднього розгляду справи судом першої інстанції (даний свідок неодноразово викликався судом, однак у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за межі території України його допит під час нового розгляду справи був неможливим). Свідок ОСОБА_10, в судовому засіданні 24 квітня 2018 року, пояснив, що він разом із засудженим в день події на автомобілі останнього повертались додому. Протягом поїздки він за дорогою не слідкував, оскільки був втомлений та дрімав. Перед самою ДТП почув, що ОСОБА_8 раптово голосно закричав, тому він відкрив очі та побачив, що на них їде автомобіль, який був метрів за 10 від них, його несло юзом, мабуть тому, що була ожеледиця. Їх машина була нерухома та стояла на місці, однак на якій смузі стояв їх автомобіль сказати не може, оскільки не звернув уваги. Автомобіль потерпілого врізався в "Мерседес-Бенц", від чого спрацювали подушки безпеки. Він вийшов з автомобіля та підійшов до автомобіля потерпілого, в якому побачив травмованого ОСОБА_9 та потім викликали швидку.
Як убачається з протоколу проведення слідчого експерименту (зі схемою) від 24 вересня 2016 року, свідок ОСОБА_11 пояснив, що на автомобілі рухався зі сторони авторинку та наближався до перехрестя з автодорогою "Калуш-Івано-Франківськ". Перед ним зупинився автомобіль, за габаритами схожий на "Мерседес-Віто", а свідок зупинився позаду мікроавтобуса і очікував на подальший проїзд. Тоді зі сторони м. Івано-Франківськ до перехрестя під`їхав мікроавтобус "Мерседес Спринтер", який спочатку зупинився, а потім відновив рух, виконуючи маневр повороту ліворуч на автодорогу до авторинку. Коли "Мерседес" відновив рух, то відбулось зіткнення з автомобілем ВАЗ-21063. Як саме до зіткнення рухався автомобіль ВАЗ-21063 зі сторони м. Калуш, він не бачив. В протоколі також зазначено, що потерпілий ОСОБА_9 вказував, що при наближенні до перехрестя побачив, як праворуч зупинились два мікроавтобуси, які очікували проїзду його автомобіля, а на зустрічній смузі зупинився мікроавтобус "Мерседес Спринтер", який при наближенні автомобіля потерпілого до перехрестя відновив рух, розпочав маневр повороту ліворуч та виїхав на його смугу руху. Зазначив, що уникнути зіткнення не міг через малу відстань до автомобіля "Мерседес Спринтер". Також у протоколі міститься посилання на висновок інженерно-транспортної експертизи (від 5 березня 2014 року) стосовно місця зіткнення транспортних засобів саме на смузі руху у напрямку м. Івано-Франківськ, і протокол місця огляду події ( від 2 грудня 2013 року) в частині розташування транспортних засобів після ДТП. Проведено заміри часу за допомогою секундоміра.
З вироку убачається, що свідка ОСОБА_11 судом допитано не було, оскільки останній на неодноразові виклики до суду жодного разу не з`явився, відповідно до рапортів працівників поліції ухвала суду про застосування до свідка приводу виконана не була, тому що останній за місцем реєстрації відсутній, а в подальшому сторона обвинувачення відмовилась від допиту даного свідка.