Постанова
іменем України
02 березня 2023 року
м. Київ
справа № 702/1108/16
провадження № 51-4199 км 22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016250220000200, об`єднаному в суді з № 12016250130000428, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Ульянівка Ульянівського району Кіровоградської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1, жителя АДРЕСА_2, раніше судимого, останній раз за вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2005 року за ч. 3 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років з конфіскацією майна,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Монастирищенського районного суду Черкаської області від 15 грудня 2016 року ОСОБА_6 засуджено та призначено покарання у виді позбавлення волі: за ч. 3 ст. 185 КК України - на строк 3 роки, за ч. 3 ст. 186 КК України - на строк 5 років.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, якщо він протягом цього строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені положеннями ст. 76 КК України (в редакції, що діяла на час вчинення злочинів): не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання; періодично з`являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Також суд скасував застосований щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та звільнив його з-під варти у залі суду негайно.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_6 засуджено за те, що він 31 травня 2016 року, близько 03:00, діючи повторно, умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_7, з метою викрадення чужого майна проник у приміщення магазина, розташованого на АДРЕСА_3, звідки таємно викрав належні ОСОБА_8 товарно-матеріальні цінності загальною вартістю 1197,43 грн, грошові кошти в сумі 13 885,0 грн та 100 доларів США (які становили 2516,60 грн), заподіявши потерпілому матеріальних збитків на загальну суму 17 599,03 грн.
Крім цього, 20 серпня 2016 року, близько 23:00, ОСОБА_6, діючи повторно, умисно, з метою викрадення чужого майна проник до будинку АДРЕСА_4 та відкрито викрав належні ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 100 грн.
Черкаський апеляційний суд ухвалою від 20 вересня 2022 року вирок місцевого суду залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що місцевий суд, призначаючи ОСОБА_6 покарання, всупереч вимогам ст. 65 КК України, не врахував повною мірою ступеня тяжкості кримінальних правопорушень, а також даних про особу останнього, внаслідок чого необґрунтовано застосував ст. 75 КК України, що потягло за собою невиправдану м`якість заходу примусу. Апеляційний суд, на думку прокурора, не зважив на допущені порушення, необґрунтовано залишив без задоволення апеляційну скаргу сторони обвинувачення й ухвалив рішення, яке не відповідає положенням ст. 419 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Під час касаційного розгляду прокурор ОСОБА_5 просив задовольнити касаційну скаргу на викладених у ній підставах.
Засуджений ОСОБА_6 просив залишити ухвалу апеляційного суду без зміни як законну, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення як необґрунтовану.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які його засуджено, та кваліфікація вчиненого за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про недотримання судами попередніх інстанцій визначених законом вимог, які стосуються призначення покарання, і пов`язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).
Так, відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.
Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.