Постанова
Іменем України
07 березня 2023 року
м. Київ
справа № 173/329/21
провадження № 61-4034св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Верхньодніпровська міська рада Дніпропетровської області,
треті особи: державний нотаріус Першої Кам`янської державної нотаріальної контори Трощій Наіля Галібовна, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Макарова М. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області, треті особи: державний нотаріус Першої Кам`янської державної нотаріальної контори Трощій Н. Г. та ОСОБА_2, про встановлення факту, що має юридичне значення і визначення додаткового строку на прийняття спадщини.
Позовну заяву мотивовано тим, що 01 жовтня 2019 року між позивачем та ОСОБА_4 укладено договір оренди земельної ділянки площею 5,2550 га, кадастровий номер 1221087000:01:047:0302, розташованої на території Мишуринрізької сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, строком на 49 років.
Позивач зазначала, що навесні 2019 року ОСОБА_4 звертався із заявою до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області щодо встановлення факту, що має юридичне значення, а саме належності йому державного акта про право приватної власності на земельну ділянку серії ДП № 099236, виданого на підставі розпорядження голови Верхньодніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 21 травня 2004 року № 195-р про право приватної власності на вказану земельну ділянку.
На початку лютого 2021 року позивачу стало відомо про те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, а також про те, що до моменту смерті останній проживав у АДРЕСА_1 із ОСОБА_2 .
З метою вирішення питань щодо подальшої оренди вказаної земельної ділянки та встановлення можливих спадкоємців, 03 лютого 2021 року позивач зверталась до Верхньодніпровської державної нотаріальної контори.
Позивач посилалася на те, що у Верхньодніпровській державній нотаріальній конторі їй стало відомо про заповіт від 10 липня 2018 року, який склав ОСОБА_4 на її ім`я, яким заповів їй належну заповідачеві на праві власності земельну ділянку площею 5,255 га, розташовану на території Мишуринрізької сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1221087000:01:047:0302.
03 лютого 2021 року позивач зверталася до Верхньодніпровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, проте державним нотаріусом їй було відмовлено у видачі такого свідоцтва у зв`язку із пропуском шестимісячного строку на подання заяви про прийняття спадщини.
Разом із цим державним нотаріусом було вказано про виявлені розбіжності у заповіті, посвідченому 10 липня 2018 року приватним нотаріусом Верхньодніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Малашовою Г. В., зареєстрованому в реєстрі за № 840, в якому прізвище заповідача вказане "ОСОБА_4", а у свідоцтві про смерть серія НОМЕР_1, виданому 12 червня 2020 року виконавчим комітетом Мишуринрізької сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області прізвище померлого вказане " ОСОБА_4".
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме: факт належності ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1, виданого 12 червня 2020 року виконавчим комітетом Мишуринрізької сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області про смерть ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 48 років, та визначити їй додатковий строк, для подання заяви про прийняття спадщини тривалістю у два місяці.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2021 року у складі судді Петрюк Т. М. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 тривалістю в два місяці з моменту набрання чинності рішенням суду.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат у справі.
Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивач пропустила строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, у зв`язку із тим, що остання не була обізнана із наявністю заповіту на її ім`я. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які підтверджують про обізнаність позивача із наявністю заповіту, складеного на її ім`я, що, на думку суду першої інстанції, свідчить про наявність у позивача об`єктивних, непереборних обставин, за якими остання пропустила строк для подання заяви про прийняття спадщини.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2021 року скасовано й ухвалено нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що судом першої інстанції неправильно надано оцінку обставинам, які склались між позивачем та третьою особою - ОСОБА_2, спір між якими виник щодо спадщини після померлого чоловіка останньої - ОСОБА_4 . Проте ОСОБА_2 не є відповідачем у справі, а позовні вимоги, в силу статті 49 ЦПК України, пред`являються саме до відповідача, який на думку позивача, порушує його права, тоді як відповідачем зазначена Мишуринрізька сільська рада Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, до якої позовні вимоги не пред`явлені позивачем.
На думку суду апеляційної інстанції, позивачем не правильно обрано суб`єктний склад відповідачів у справі, оскільки Верхньодніпровська міська рада є неналежним відповідачем за вказаними правовідносинами, а застосування положень статей 1220, 1222, 1269, 1270 та 1272 ЦК України, які регулюють відносини з виникнення права у особи на звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та у встановлений строк, є помилковим у зв`язку із відсутністю належного відповідача у цій справі та порушення норм процесуального права щодо заміни неналежного відповідача належним до закінчення підготовчого провадження, як це передбачено положеннями статті 51 ЦПК України, тому є підставою для відмови у задоволенні позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2022 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, зокрема в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 15 липня 2019 року у справі № 235/499/17, від 08 серпня 2019 року у справі № 450/1686/17 та від 04 грудня 2019 року у справі № 697/2052/17-ц, а також на те, що суд не дослідив зібрані у справі докази (пункти 1 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України), просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції є незаконним, необґрунтованим й таким, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права.
На думку представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3, суд апеляційної інстанції не дослідив докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилались в апеляційній скарзі і які встановлено судом першої інстанції, та перекрутив встановлені судом першої інстанції фактичні дані у справі. У порушення норм матеріального права через неправильне тлумачення закону прийняв незаконне судове рішення.
Разом із цим, заявник вважає, що суд апеляційної інстанції, скасувавши рішення суду першої інстанції та ухваливши нове рішення про відмову в задоволенні позову не навів достатніх мотивів, за якими він вважає неправильними висновку суду першої інстанції, ухваливши на підставі тих же доказів, що й суд першої інстанції, протилежне рішення.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи із Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області.
У червні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У червні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу у якому зазначено, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а. с. 36).
Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, яка складається у тому числі із земельної ділянки площею 5,2550 га, кадастровий номер 1221087000:01:047:0302, розташованої на території Мишуринрізької сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, правонаступником прав і обов`язків якої є Верхньодніпровська міська рада Дніпропетровської області.
За життя спадкодавцем, ОСОБА_4, на ім`я ОСОБА_1 був складений заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Верхньодніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Малашовою Г. В., 10 липня 2018 року за реєстровим номером № 840, згідно з яким спадкодавець на випадок своє смерті заповів земельну ділянку площею 5,2550 га, кадастровий номер 1221087000:01:047:0302, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташованої на території Мишуринрізької сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області позивачеві, ОСОБА_1, що підтверджується копією заповіту.
03 лютого 2021 року ОСОБА_1 зверталася до Верхньодніпровської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
Постановою державного нотаріуса Першої кам`янської державної нотаріальної контори, виконуючого обов`язки державного нотаріуса Верхньодніпровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області від 03 лютого 2021 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину в зв`язку із пропуском шестимісячного строку на подання заяви про прийняття спадщини та наявності розбіжностей у заповіті, посвідченому 10 липня 2018 року приватним нотаріусом Верхньодніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Малашовою Г. В., зареєстрованому в реєстрі за № 840, у якому прізвище заповідача вказане "ОСОБА_4", а у свідоцтві про смерть серія НОМЕР_1, виданому 12 червня 2020 року виконавчим комітетом Мишуринрізької сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області прізвище померлого вказане " ОСОБА_4".
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.