ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 березня 2023 року
м. Київ
справа №540/7751/21
адміністративне провадження № К/990/14395/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача: Мартинюк Н.М.,
суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Соколова В.М.
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №540/7751/21
за позовом ОСОБА_1
до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону
на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 3 лютого 2022 року (головуючий суддя: Войтович І.І.)
і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2022 року (головуючий суддя: Шевчук О.А., судді: Бойко А.В., Федусик А.Г.).
УСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 пред`явив позов до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону, у якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому вихідної допомоги при звільненні з органів прокуратури в розмірі середнього місячного заробітку у сумі: 28 055,02 грн із утриманням податків та інших обов`язкових платежів;
- зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплатити йому вихідну допомогу при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку, що складає: 28 055,02 грн із утриманням податків та інших обов`язкових платежів;
- стягнути з відповідача на його користь середній місячний заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 16 березня 2021 року до дня фактичного розрахунку.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 покликався на те, що протягом 2015-2021 років він проходив військову службу в органах військової прокуратури, зокрема з 2018 року на посаді прокурора, звідки був звільнений 14 березня 2021 року на підставі пункту 9 статті 51 Закону України "Про прокуратуру". Зауважував, що при звільненні відповідач протиправно не виплатив йому вихідну допомогу, передбачену статтею 44 Кодексу законів про працю України.
ОСОБА_1 зазначав, що ні при звільненні, ні на подальші запити відповідач не виплатив допомогу, мотивуючи відсутністю в нього десятирічної вислуги військової служби в Збройних Силах України та, відповідно, права на отримання одноразової допомоги при звільненні, передбаченої абзацом 1 пункту 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
У цьому контексті ОСОБА_1 наголошував, що просив відповідача виплатити вихідну допомогу саме при звільненні з органів прокуратури. Цю вимогу позивач мотивував тим, що Закон України "Про прокуратуру" не врегульоване питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурорів у разі ліквідації органу прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, тож має бути застосовані положення статті 44 Кодексу законів про працю України.
Оскільки під час звільнення відповідач не виплатив таку допомогу, то на підставі приписів статей 116-117 Кодексу законів про працю України ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача середньомісячний заробіток за час затримки розрахунку при звільнені.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 3 лютого 2022 року позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні з органів прокуратури в розмірі середнього місячного заробітку у сумі: 28055,02 грн із утриманням податків та інших обов`язкових платежів;
- зобов`язано Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Південного регіону здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку, що складає: 28055,02 грн із утриманням податків та інших обов`язкових платежів;
- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено;
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі: 2043,00 грн.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2022 року частково задоволена скарга відповідача, рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 3 лютого 2022 року змінено, абзац 5 його резолютивної частини викладено в такій редакції:
"Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону (вул. Пироговська, 11, м. Одеса, 65012; код ЄДРПОУ 38296363) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень)".
У іншій частині рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 3 лютого 2022 року залишено без змін.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що Закон України "Про прокуратуру" не регулює питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурорів у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Натомість відповідною нормою, яка регулює порядок виплати вихідної допомоги у разі такого звільнення, є стаття 44 Кодексу законів про працю України. Оскільки відповідач не виплатив позивачу цю допомогу при звільненні, то суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги про її стягнення в судовому порядку.
Водночас суд відхилив доводи відповідача щодо відсутності підстав для задоволення позову у зв`язку з тим, що позивач працює в органах прокуратури. Суд указав, що рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 року №540/450/21, яким було скасовано наказ про звільнення №154-к від 10 березня 2021 року та поновлено ОСОБА_1 на посаді, не виконане і останній на посаді не поновлений.
Відмовляючи у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, суд указав на її передчасність.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Відповідач оскаржив рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції, переглянувши указане рішення, погодився з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача вихідної допомоги за правилами статті 44 Кодексу законів про працю України.
Водночас апеляційний суд змінив резолютивну частину рішення, зауваживши те, що позовні вимоги були задоволені частково, тож судовий збір має бути стягнутий в розмірі: 908,00 грн, а не 2043,00 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву
У червні 2022 року Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення судів попередніх інстанцій, просить їх скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження покликається на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України").
У цьому контексті скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах абзацу 1 пункту 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", пункту 2 Розділу ХХХІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 7 червня 2018 року №260.
Позиція скаржника полягає в тому, що суди першої й апеляційної інстанцій помилково застосували до спірних правовідносин статтю 44 Кодексу законів про працю України, внаслідок чого необґрунтовано ухвалили рішення про часткове задоволення позову.
Скаржник зазначає, що практика Верховного Суду усталена стосовно застосування приписів Кодексу законів про працю України в тому разі, коли спірні правовідносини неврегульовані спеціальним законодавством. Проте, за твердженням скаржника, у випадку ОСОБА_1 спірні правовідносини врегульовані спеціальними нормами Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" і Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам.
На переконання скаржника, у цьому випадку положення статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" і пункту 2 Розділу ХХХІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам мають пріоритет над статтею 44 Кодексу законів про працю України при вирішенні питання щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовця, відрядженого до державних органів для проходження військової служби на прокурорсько-слідчих посадах, у зв`язку із скороченням або проведенням організаційних заходів.
Ці доводи скаржник пояснює тим, що ОСОБА_1 був військовослужбовцем, відрядженим до Генеральної прокуратури України для проходження військової служби на прокурорсько-слідчих посадах в органах прокуратури, тож правовідносини не є трудовими і на них не поширюється дія статті 44 Кодексу законів про працю України.
Скаржник зауважує, що згадані ним норми передбачають виплату військовослужбовцю одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за умови наявності вислуги 10 років і більше. Проте на момент звільнення з військової служби загальна календарна вислуга ОСОБА_1 становила менше 10 років, що не надавало йому права на виплату відповідної допомоги.
ОСОБА_1 відзиву на касаційну скаргу не подав. Копія ухвали про відкриття касаційного провадження доставлена в електронний кабінет позивача 22 червня 2022 року. Відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
30 липня 2013 року ОСОБА_1 прийняв військову присягу.
16 червня 2015 року ОСОБА_1 уклав контракт строком на 5 (п`ять) років та розпочав військову службу у Збройних Силах України, з відрядженням до Генеральної прокуратури України із залишенням на військовій службі.
З 19 червня 2015 року ОСОБА_1 проходив військову службу в органах прокуратури із призначенням на відповідні посади.
22 лютого 2021 року Міністр оборони України видав наказ №56 (по особовому складу), яким звільнив ОСОБА_1 з військової служби у запас за підпунктом "г" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (у зв`язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів).
10 березня 2021 року Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону видала наказ №154-к, яким капітана юстиції ОСОБА_1, котрого наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 22 лютого 2021 року №56 звільнено зі служби у запас за підпунктом "г" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (у зв`язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів), з 14 березня 2021 року звільнено з посади заступника військового прокурора Херсонського гарнізону Південного регіону України, з виключенням зі списків особового складу, всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Херсонського міського об`єднаного районного військового комісаріату.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 року у справі №540/450/21, яке внаслідок апеляційного перегляду набрало законної сили 26 жовтня 2021 року, визнано протиправним та скасовано наказ в.о. керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону від 10 березня 2021 року №154к про звільнення капітана юстиції ОСОБА_1 з посади заступника військового прокурора Херсонського гарнізону Південного регіону України на підставі підпункту "г" пункту другого частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) з 14 березня 2021 року.
На час розгляду справи рішення суду у справі №540/450/21 не виконано, що сторони не заперечували.
Відповідно до Розрахункового листа за 2021 рік №449, при звільненні ОСОБА_1 нараховані та виплачені кошти в розмірі: 121 955,38 грн.
До вказаної виплати за період січень-березень 2021 року увійшли такі суми: премії згідно наказу - 19651,44 грн; вислуга років для військовослужбовців - 6420,77 грн; оклад - 18289,03 грн; ОВР - 19 476,35 грн; надбавка за секретність - 1828,90 грн; надбавка за звання - 3113,55 грн; індексація військовослужбовця - 1241,03 грн; компенсація відпустки військовослужбовця - 53 791,50 грн. Разом на суму: 123812,57 грн. Утримано податок на доходи фізичних осіб: 22286,26 грн, компенсація ПДФО: "-22 286,26 грн.", військовий збір: 1857,19 грн.
Виплачене грошове забезпечення за січень-лютий 2021 року: 17 460,00 грн та 10 4495,38 грн.
Згідно з Розрахунком вислуги років військовослужбовця капітана юстиції ОСОБА_1, за підписом начальника відділу кадрової роботи та державної служби Спеціалізованої прокуратуру у військовій та оборонній сфері Південного регіону, загальна вислуга років: 7 років 10 місяців та 9 днів.
У травні 2021 року через адвоката ОСОБА_1 звернувся до відповідача із запитами задля отримання інформації стосовно надання відпустки, нарахування та виплат матеріальної допомоги на оздоровлення за 2021 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових витань за 2021 рік, невиплати вихідної допомоги при звільненні.
У листі-відповіді від 27 травня 2021 року №07-1867вих- 21 Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону, посилаючись на абзац 1 пункту 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", зазначила, що ОСОБА_1 не має необхідного стажу для виплати грошової допомоги при звільненні, а саме: 10 років і більше.
9 та 23 листопада 2021 року ОСОБА_1 самостійно звертався до відповідача з пропозицією нарахувати й виплатити вихідну допомогу у розмірі не менше середнього місячного заробітку у зв`язку із звільненням із органів прокуратури.
30 листопада 2021 року позивач отримав відповідь за №21-4148вих-21 від 24 листопада 2021 року про відсутність підстав для виплати грошової допомоги при звільненні.
Вважаючи, що відповідач допустив протиправну бездіяльність стосовно виплати вихідної допомоги при звільненні, у грудні 2021 року позивач звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі також - "№2232-XII")
Цей Закон визначає правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Абзацом 1 частини другої статті 2 Закону №2232-ХІІ установлено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Відповідно до частини десятої статті 6 Закону №2232-ХІІ військовослужбовці Збройних Сил України та інших військових формувань можуть бути відряджені до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних закладів освіти для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі. Перелік посад, що заміщуються військовослужбовцями у таких державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, а також державних та комунальних закладах освіти, затверджується Президентом України.
Відповідно до пункту 2 частини першої, частини третьої статті 24 Закону №2232-XII початком проходження військової служби вважається день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації.
Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
За змістом підпункту "г" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-XII контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби під час дії особливого періоду у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі.
Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджене Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі також - "Положення №1153/2008")
Цим Положенням визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі. Це Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв`язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.
Згідно з абзацом 1 пункту 153 Положення №1153/2008 передбачає, що військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період) за їх згодою можуть бути відряджені в інтересах оборони держави та її безпеки до державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних навчальних закладів із залишенням на військовій службі, але зі звільненням із займаної посади з дальшим призначенням на посаду відповідно до Переліку посад, що заміщуються військовослужбовцями Збройних Сил України, інших військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення у державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, а також державних та комунальних навчальних закладах, та граничних військових звань за цими посадами, який затверджується Президентом України.
Абзацом 1 пункту 155 Положення №1153/2008 установлено, що за відрядженими до державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних навчальних закладів військовослужбовцями та членами їх сімей зберігаються всі гарантії та пільги, передбачені законодавством для військовослужбовців. Виплата грошового забезпечення та надання інших видів забезпечення відрядженим військовослужбовцям здійснюється у порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Згідно з абзацами 1, 2, 4 пункт 153 Положення №1153/2008 звільнення з військової служби військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних навчальних закладів, здійснюється посадовими особами, зазначеними в пункті 153 цього Положення, за поданням керівників державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних навчальних закладів, до яких вони відряджалися, без зарахування в розпорядження Міністерства оборони України.
Днем закінчення військової служби для таких військовослужбовців є день, зазначений у наказі (розпорядженні) про звільнення з посади в державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, державних та комунальних навчальних закладах, до яких вони були відряджені.
Витяги з наказів про звільнення військовослужбовців з військової служби надсилаються до відповідних державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних навчальних закладів для дальшого розрахунку звільнених осіб та направлення їх на військовий облік. У день розрахунку таких осіб у зв`язку із звільненням з військової служби керівник державного органу, підприємства, установи, організації, державного та комунального навчального закладу направляє їх на військовий облік до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.
Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі також - "Закон №2011-XII)
Цей Закон відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з положеннями пунктів 1-3 статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.