ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 березня 2023 року
м. Київ
cправа № 913/864/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючий), Малашенкової Т.М., Селіваненка В.П.,
за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,
представників учасників справи:
позивача - Горбатюк О.В. (адвокат),
відповідача - Цукер І.Б. (самопредставництво), Григорський С.М. (директор),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сентравіс Сейлс Юкрейн"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.12.2022
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сентравіс Сейлс Юкрейн"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "СЗХНО"
про вчинення певних дій та стягнення 2 657 071,03 грн
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Стислий зміст позовних вимог
1.1. До господарського суду Луганської області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Сентравіс Сейлс Юкрейн" (далі - ТОВ "Сентравіс Сейлс Юкрейн", позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "СЗХНО" (далі - ТОВ "НВО "СЗХНО", відповідач) про:
- стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1 851 707,00 грн з оплати товару (труби металеві), які були підготовлені для постачання відповідачу за договором від 19.12.2018 №6030000790;
- стягнення з відповідача пені у розмірі 193 488,52 грн, десять процентів річних у розмірі 355 353,98 грн та інфляційних втрат у розмірі 256 521,53 грн за несвоєчасне здійснення платежів за договором;
- зобов`язання відповідача вчинити дії щодо вивезення товару (труб металевих) зі складу позивача (постачальника за договором).
1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем неналежним чином виконано свої зобов`язання за договором поставки продукції від 19.12.2018 №6030000790 (далі - Договір). Зокрема, як і в частині виконання обов`язку з проведення розрахунків так і обов`язку прийняти товар після отримання від позивача повідомлення про готовність товару до відвантаження/постачання.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням господарського суду Луганської області від 17.08.2022 (суддя Корнієнко В.В.) позов задоволено частково. Зобов`язано ТОВ "НВО "СЗХНО" вчинити дії щодо вивезення товару: труби безшовні холодно та теплодеформовані з корозійностійкої сталі ГОСТ 9941-81, марка сталі 10Х17Н13М3Т, розмір 57вх2,5вх1410кр, кількість 5,386 тон, 1.590,480 метрів, зі складу ТОВ "Сентравіс Сейлс Юкрейн". Суд стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 1 851 707,00 грн, пеню у розмірі 79 707,75 грн, десять процентів річних у розмірі 342 469,82 грн, інфляційні втрати у розмірі 246 165,31 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 40 070,78 грн. У решті позову (про стягнення пені у сумі 113 780,77 грн, десяти відсотків річних у сумі 12 884,16 грн та інфляційних втрат у сумі 10 356,22 грн) відмовлено. Зокрема, суд відмовив у задоволенні вимог про стягнення пені за періоди до 12.03.2020 у зв`язку зі спливом строку позовної давності.
2.2. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 (колегія суддів у складі: Фоміна В.О., Крестьянінов О.О., Шевель О.В.) апеляційну скаргу ТОВ "НВО "СЗХНО" задоволено; рішення господарського суду Луганської області від 17.08.2022 у справі №913/864/21 в частині стягнення з ТОВ "НВО "СЗХНО" на користь ТОВ "Сентравіс Сейлс Юкрейн" заборгованості у сумі 1 851 707,00 грн, пені у сумі 79 707,75 грн, десяти процентів річних у сумі 342 469,82 грн, інфляційних втрат у сумі 246 165,31 грн та судового збору, а також в частині зобов`язання ТОВ "НВО "СЗХНО" вчинити дії щодо вивезення товару: труби безшовні холодно та теплодеформовані з корозійностійкої сталі ГОСТ 9941-81, марка сталі 10Х17Н13М3Т, розмір 57вх2,5вх1410кр, кількість 5,386 тон, 1.590,480 метрів, зі складу ТОВ "Сентравіс Сейлс Юкрейн" скасовано. В цій частині прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовлено. Суд стягнув з позивача на користь відповідача судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 60 106,12 грн.
3. Стислий виклад вимог касаційної скарги
3.1. ТОВ "Сентравіс Сейлс Юкрейн" (далі - скаржник) 02.01.2023 посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 зі справи №913/864/21 повністю, а рішення господарського суду Луганської області від 17.08.2022 залишити без змін. Також у касаційній скарзі позивачем заявлено про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи у суді касаційної інстанції.
4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1.1. Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з обґрунтуванням того, в чому полягає порушення норм матеріального та процесуального права судом апеляційної інстанції, з урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.
4.1.2. В обґрунтування доводів касаційної скарги зазначає про те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення частини п`ятої статті 96 та частини шостої статті 91 ГПК України. Зокрема, суд апеляційної інстанції безпідставно не взяв до уваги лист/повідомлення позивача від 08.01.2020 вих.№0010 про готовність товару до відвантаження/постачання. Наголошує на тому, що застосування судом положень частини п`ятої статті 96 та частини шостої статті 91 ГПК України можливо виключно за обов`язкової наявності та певної послідовності наступних дій: 1) витребування судом у учасника справи оригіналу письмового/електронного доказу; 2) наявність сумнівів у суду чи учасника справи щодо відповідності копії письмового/електронного доказу оригіналу.
4.1.3. При цьому скаржник вказує, що ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції у позивача не було витребувано оригінал листа від 08.01.2020 вих. №0010, оскільки ні судом, ні учасниками справи не було поставлено під сумнів відповідність копії цього листа оригіналу. Висновки суду апеляційної інстанції в цій частині (щодо неналежності доказу) не відповідають позиції викладеній у постановах Верховного Суду від 18.04.2019 у справі №908/1616/16 та від 22.10.2019 у справі № 910/2988/18.
4.1.4. Також скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції у розгляді справи не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 22.12.2022 зі справи №910/2730/21 щодо обов`язку суду оцінювати докази і обставини справи з огляду на їх вірогідність. Судом не враховано те, що обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному і матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи (статті 74, 76, 77, 78, 79 ГПК України). Необхідності з`ясування фактичних обставин справи судом має здійснюватися з застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
4.1.5. Висновки суду апеляційної інстанції в частині того, що відповідач заперечує факт отримання листа позивача листа від 08.01.2020 вих. №0010 не відповідають дійсності та суперечать наявним в матеріалах справи документам, що у свою чергу не відповідає принципу вірогідності доказів.
4.1.6. Позивач також зазначає про помилковість висновків суду апеляційної інстанції в частині правових наслідків для сторін у зв`язку з закінченням строку його дії (припинення зобов`язань сторін). Таке розуміння та тлумачення судом апеляційної інстанції умов договору не відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постановах від 13.10.2021 зі справи № 910/20141/20, від 09.04.2020 зі справи №910/4962/18, від 19.11.2020 зі справи №910/10074/19, від 09.04.2020 зі справи №910/4962/18. Згідно з яким: "зобов`язання, невиконане належним чином, продовжує існувати, незважаючи на закінчення строку дії договору... ".
4.1.7. Висновки суду апеляційної інстанції в частині того, що позовні вимоги про зобов`язання відповідача вчинити дії щодо вивезення товару зі складу позивача без конкретизації позивачем змісту та обсягу цих дій суперечать положенням статті 5 ГПК України та висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах Верховного Суду від 26.10.2022 зі справи №753/5609/17, від 29.09.2021 зі справи №910/12662/20, згідно з яким: некоректне формулювання вимог позову не може бути перешкодою для захисту порушеного права особи, яка звернулася до суду, оскільки надмірно формалізований підхід щодо дослівного розуміння вимог позову, як реалізованого способу захисту, суперечить завданням цивільного/господарського судочинства.
4.1.8. Скаржник наголошує на тому, що суд апеляційної інстанції не врахував, що спір у справі стосується виконання сторонами договірних відносин і позивач у даному спорі просить суд підтвердити (визнати) існуючий стан прав та обов`язків у договірних відносинах з відповідачем саме задля для правової визначеності та однакового розуміння ними своїх прав та обов`язків за цим договором. Висновки суду апеляційної інстанції в цій частині також суперечать висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 14.12.2022 зі справи №904/8121/21.
4.2. Доводи інших учасників справи
4.2.1. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу (який подано через систему "Електронний Суд" 31.01.2023) просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, з посиланням на безпідставність доводів касаційної скарги.
5. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, таке.
5.1. Між ТОВ "Сентравіс Сейлс Юкрейн" (постачальник) та ТОВ "НВО "СЗХНО" (покупець) 19.12.2018 укладено Договір на поставку трубної продукції (товару) в кількості і номенклатурі, які наведені в специфікаціях, відповідних додаткових угодах, які є невід`ємною частиною Договору.
5.2. Згідно з умовами пунктів 3.1, 4.2 Договору строки та порядок розрахунків, строк поставки партії товару обумовлюються сторонами додатково у відповідній додатковій угоді.
5.3. У розділі 6 Договору сторонами погоджено відповідальність сторін.
5.4. Відповідно до пункту 6.2 Договору у разі порушення покупцем строку оплати партії товару, останній сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1%, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України яка діяла у період прострочення, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. При простроченні оплати більше ніж на 7 банківських днів постачальник має право вимагати від покупця додатково, а покупець зобов`язаний сплатити постачальнику проценти за користування грошовими коштами постачальника із розрахунку десять процентів річних від несвоєчасно сплаченої суми, починаючи з першого для прострочення по дату фактичної сплати грошових коштів.
5.5. Згідно з пунктом 6.3 Договору у разі порушення покупцем зобов`язань з оплати товару постачальник має право в односторонньому порядку на підставі відповідної заяви застосувати наступні санкції:
- продовжити строк поставки товару, оплата/отримання якого прострочена та/або наступних партій товару до строку оплати простроченої заборгованості;
- та/або відмовитись від даного Договору в частині поставки товару, оплата/отримання якого прострочена та/або в частині наступних погоджених партій товару;
- та/або перевести покупця на повну попередню оплату за товар по даному Договору у відношенні до партій товару, поставка по яких вже була погоджена, однак не була здійснена;
- та/або змінити в односторонньому порядку вартість товару.
5.6. У пункті 10 Договору сторони погодили: строк його дії - до 31.12.2019; сторони не звільняються від виконання своїх обов`язків у частині рекламацій та врегулювання розрахунків між сторонами.
5.7. Пунктом 11.1 Договору визначено, що всі зміни та доповнення до нього дійсні лише за умови оформлення їх у письмовому вигляді і підписання повноважними представниками сторін і є невід`ємною частиною договору (за винятком випадків, передбачених цим договором та чинним законодавством).
5.8. Як встановлено судами, на виконання умов договору 16.09.2019 між сторонами було укладено Додаткову угода №4 до Договору (далі - Додаткова угода) про постачання товару: труби безшовні холодно та теплодеформовані з корозійностійкої сталі ГОСТ 9941-81, марка сталі 10Х17Н13М3Т, розмір 57вх2,5вх1410кр (далі - Товар), в кількості, 5,150 тонн, 1066 штук, на загальну суму 2.057.425,02 грн з ПДВ, що становить відповідний еквівалент зобов`язання в розмірі 83 260,56 доларів США. Допустимі відхилення по кількості складають: -5%/+5% при поставці в тонах та 0%/+5% - в штуках. Розрахунки при цьому проводяться за фактично поставлену кількість Товару. Умови поставки - EXW м. Нікополь (пункт 1 Додаткової угоди).
5.9. Зокрема, у пункті 3 Додаткової угоди передбачений такий порядок оплати Товару:
- покупець перераховує на рахунок постачальника попередню оплату в розмірі 30% вартості товару до 30.09.2019 (включно);
- доплату в розмірі 45% вартості товару по даній Додатковій угоді покупець зобов`язується зобов`язується оплатити протягом 10 (десяти) календарних днів від дати повідомлення про готовність товару до відвантаження, але не пізніше 22.12.2019 (включно);
- решту 25% від вартості товару покупець має сплатити протягом 30 календарних днів від дати відвантаження постачальником товару, але у будь-якому випадку до 21.01.2020 (включно).
5.10. У пункті 4 Додаткової угоди до Договору сторони встановили, що строк готовності товару до відвантаження/поставки (за умови виконання порядку та строків оплати) - 22.12.2019 (включно).
5.11. За змістом пункту 5 Додаткової угоди до Договору покупець зобов`язується вивезти товар з території постачальника на протязі 10 календарних днів з дати повідомлення постачальника про готовність товару до відвантаження/поставки.
5.12. Звертаючись до суду з позовом позивач вказував про те, що відповідач лише частково виконав свої зобов`язання щодо оплати товару згідно з умовами пункту 3.1 Додаткової угоди.
5.13. Зокрема, відповідачем сплачено на користь постачальника 300 000, грн попередньої оплати: 20.09.2019 здійснено оплату на суму 100 000,00 грн; 27.09.2019 здійснено оплату на суму 100 000,00 грн, 21.10.2019 здійснено оплату на суму 100 000,00 грн.
5.14. За твердженням позивача, в подальшому між сторонами відбувалось електронне листування щодо виконання умов Договору. Однак, ні відвантаження товару постачальником, ні його подальшої оплати покупцем (відповідачем) не відбулось.
5.15. Позивач вказував про те, що листом від 08.01.2020 №0010 надісланим на електронну адресу повідомив відповідача про готовність товару, який був визначений у Додатковій угоді до відвантаження: труба, розмір - 57вх2,5вх1410кр, марка сталі - 10Х17Н13М3Т, ГОСТ 9941-81, кількість - 5,386 тон, 1 590,480 м., вартість - 2 151 707,00 грн.
5.16. За твердженням позивача, згідно з умовами Договору та Додаткової угоди, останнім днем строку оплати товару є 21.01.2020, а останнім днем строку для виконання відповідачем обов`язку щодо отримання (вивезення) замовленого є 18.01.2020. Однак відповідач так і не здійснив оплату товару та не виконав зобов1язань щодо товару, готового до відвантаження на складі позивача (м. Нікополь).
5.17. У зв`язку з чим 24.12.2020 позивач направив відповідачу претензію № 01-3-1393 з вимогами: до 31.12.2020 сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням відсотків за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат на загальну суму 2 315 186,27 грн та вивезти замовлений товар відповідно до умов Додаткової угоди в погоджені з постачальником строки.
5.18. У відповідь на вказану претензію відповідач надіслав позивачу два листи, зокрема: лист від 30.12.2020 №2641 (надісланий на електронну адресу) з проханням продовжити строки для надання відповіді на претензію до 31.01.2021; лист від 29.01.2021 (надісланий поштою) у якому відповідач підтвердив чинність укладеного Договору та Додаткової угоди, розмір здійсненої попередньої оплати та не визнав нараховані штрафні санкції, розрахунок яких був доданий до претензії, а також зазначив про необґрунтованість вимоги про оплату боргу (решти вартості труб), посилаючись на ті обставини, що відповідач не направляв позивачу підтвердження про готовність отримати товар.
5.19. Як вбачається з матеріалів справи, заперечуючи проти позовних вимог відповідач вказував про те, що дійсно ним виконано умови пункту 3.1 Додаткової угоди щодо попередньої оплати товару у розмірі 617 227,50 грн та сплатив лише 300 000,00 грн. У зв`язку з виникненням перешкод в реалізації контракту, на виконання якого було замовлено товар за Додатковою угодою він змушений був призупинити виконання обов`язку з перерахування попередньої оплати. Про вказані обставини відповідач повідомив постачальника (позивача).
5.20. За твердженням відповідача, в результаті проведених переговорів сторони дійшли згоди припинити зобов`язання за Додатковою угодою, закріпивши таку домовленість шляхом листування.
5.21. Зокрема: 25.10.2019 позивач електронним листом повідомив відповідача про те, що призупиняє зобов`язання з виробництва товару, визначеного у Додатковій угоді; листом від 29.11.2019 №11/546 сторони узгодили припинення виконання зобов`язань за Договором до письмового повідомлення відповідача.
5.22. Поряд з тим, в порушення домовленостей позивач заявив претензію від 24.12.2020 у якій вимагає сплатити суму боргу з урахуванням відсотків за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат на загальну суму 2 315 186,27 грн та виконати зобов`язання щодо отримання товару готового до відвантаження. З урахуванням вказаних обставин та тривалих ділових стосунків між сторонами, відповідач намагався вирішити непорозуміння, проте позивач звернувся до суду з даним позовом.
5.23. За твердженням відповідача, позивач у листі від 25.10.2019 фактично в односторонньому порядку відмовився від договору.
5.24. Як встановили суди між сторонами спору дійсно було проведено листування, зокрема:
- листом від 25.10.2019, надісланим на електронну адресу, позивач повідомив відповідача про призупинення виробництва труб по Додатковій угоді, у зв`язку з недоотриманням авансу та просив здійснити платіж, визначений у пункті 3.1 Додаткової угоди в строк до 28.10.2019;
- листом від 28.11.2019, надісланим на електронну адресу, позивач також повідомив відповідача, що за його замовленням було придбано заготовку в повному обсязі та про те, що призупинення виробництва труб можливо лише на певний час і матиме наслідком затримання виконання зобов`язань;
- у листі від 29.11.2019 №11/546 відповідач повідомив позивача, що на даний час відбувається процес переузгодження марки сталі та просив останнього не поновлювати роботи з виконання замовлення за Додатковою угодою до його письмового повідомлення;
- листом від 27.12.2019 №0397 позивач надав відповідачу порівняльну характеристику та аналіз марки сталі;
- листом від 08.01.2020 №0010, надісланим на електронну адресу позивач повідомив відповідача про готовність товару, який визначений у Додатковій угоді до відвантаження: труба, розмір 57вх2,5вх1410кр, марка сталі 10Х17Н13М3Т, ГОСТ 9941-81, кількість 5,386 тонн, 1.590,480 м., вартість 2 151 707,00 грн;
- листом від 13.01.2020, надісланим на електронну адресу, позивач просив відповідача повідомити про дату "доплати" та відвантаження товару;
- листом від 28.01.2020, надісланим на електронну адресу, позивач просив відповідача надати відповідь на попередні листи;
- листом від 13.05.2020 №ОМТС/206 відповідач повідомив позивача, що ним ведуться переговори з ПАТ "АМКР" щодо товару (труб), які виготовив позивач за Договором;
- листом від 15.10.2020 №0408 позивач просив відповідача направити графік платежів за Додатковою угодою;
- листом від 08.01.2020 вих. №0010 позивач повідомив відповідача про готовність товару до відвантаження у кількості 5,386 тон, 1 590,480 метрів на загальну суму 2 151 707,00 грн та нагадав відповідачу про необхідність виконання зобов`язання щодо оплати товару по Додатковій угоді у розмірі 1 851 707,00 грн;
- 24.12.2020 позивач направив відповідачу претензію вих.№01-3-1393 з вимогами: до 31.12.2020 сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням відсотків за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат, що складає 2 315 186,27 грн; вивезти товар у погоджені з постачальником строки;
- у листі від 29.01.2021 №140 (надісланий поштою) відповідач підтвердив чинність укладених між сторонами Договору та Додаткової угоди; розмір здійсненої попередньої оплати та не визнав нараховані штрафні санкції, розрахунок яких був доданий до претензії; визнав вимогу в частині обов`язку сплатити заборгованість необґрунтованою, з огляду на те, що відповідач не направляв позивачу підтверджень про готовність отримати товар.
5.25. Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення 1 851 707,00 грн основного боргу та зобов`язання ТОВ "НВО "СЗХНО" вчинити дії щодо вивезення товару, суд першої інстанції з посиланням на те, що Договір та додаткова угода №4 від 16.09.2019 до Договору не були припинені за домовленістю сторін, дійшов висновку про підтвердження обставин щодо порушення умов Договору і такі зобов`язання підлягають виконанню відповідачем в силу вимог статей 525, 526, 625, 629 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) та статей 173, 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України). З огляду на те, що відповідач допустив прострочення розрахунків за Договором, суд першої інстанції також дійшов висновку, що відповідно до положень пункту 6.2. Договору та в силу вимог статті 625 ЦК України, відповідач має нести відповідальність у вигляді пені та сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також десять (встановлених договором) процентів річних від простроченої суми.
5.26. Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що фактично позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 1 851 707,00 грн за своєю правовою природою є вимогами про зобов`язання відповідача здійснити попередню оплату за товар, які в силу положень статей 538, 692, 693 ЦК України, за відсутності здійснення покупцем виконання цього обов`язку не породжують для покупця обов`язку його поставити. Водночас нездійснення постачальником на свій ризик поставки товару без попередньої оплати не надає продавцю права вимагати оплати такого товару. З огляду на недоведення позивачем обставин щодо поставки товару відповідачем у суду відсутні підстави для задоволення похідних вимог в частині стягнення пені, процентів річних та інфляційних втрат.
5.27. Відмовляючи у задоволенні вимог про зобов`язання відповідача вчинити дії щодо вивезення товару (труб металевих) зі складу позивача (постачальника за договором), суд апеляційної інстанції виходів з того, що позивачем у позовній заяві не вмотивовано, яким чином вчинення відповідачем певних дій, спрямованих на вивезення товару (без конкретизації змісту та обсягу цих дій) приведе до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що такі вимоги не є ефективним способом захисту порушених прав позивача.
5.28. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що з урахуванням встановлених обставин щодо недоведення позивачем належними доказами факту виконання свого обов`язку в частині повідомлення відповідача про готовність до відвантаження/постачання товару у період строку дії цього Договору до 31.12.2019, звільняє відповідача (покупця) від такого обов`язку після закінчення строку дії Договору. За висновком суду апеляційної інстанції, положення пункту 10 Договору також не містять будь яких положень щодо продовження існування у покупця обов`язків у частині вивезення товару після закінчення дії договору. Умовами пункту 10 Договору передбачено таку можливість лише в частині рекламацій та врегулювання розрахунків між сторонами.
6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
6.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
6.2. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
7. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій
7.1. Предметом касаційного перегляду у цій справі є постанова суду апеляційної інстанції, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог про вчинення певних дій та стягнення 2 657 071,03 грн.
7.2. Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.
7.3. Зокрема, в обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції приписів статей 5, 76 - 86, 91, 95, 236, 237 ГПК України, без урахування висновків щодо застосування наведених норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18.04.2019 зі справи №908/1616/16, від 22.10.2019 зі справи №910/2988/18, від 22.12.2022 зі справи №910/2730/21, від 26.10.2022 зі справи №753/5609/17 та від 29.09.2021 зі справи №910/12662/20.
7.4. Також позивач вказує на те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статті 598 ЦК України та статті 202 ГК України у спірних правовідносинах. Висновки суду апеляційної інстанції щодо наявності/відсутності обов`язку постачальника виконати умови договору в частині зобов`язань щодо отримання товару не відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 13.10.2021 зі справи №910/20141/20, від 09.04.2020 зі справи №910/4962/18, від 19.11.2020 зі справи №910/10074/19.
7.5. Оцінюючи доводи скаржника в контексті встановлених обставин судами попередніх інстанцій (зокрема зазначених у розділі 5 цієї Постанови) в оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд вважає за необхідне відзначити таке.
7.6. Предметом позову у даній справі є вимоги: про стягнення коштів, які, на думку позивача, є грошовим зобов`язанням відповідача, що виникло з договору поставки; про стягнення нарахувань на суму основного боргу у вигляді пені, процентів річних та інфляційних (із посиланням на відповідні норми договору та статті 625 ЦК України); а також про зобов`язання відповідача вчинити дії щодо вивезення товару, обумовленого договором поставки, зі складу позивача (постачальника за договором).
7.7. Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
7.8. Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (частина перша статті 173 ГК України).
7.9. Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
7.10. Суд у розгляді даного спору виходить з того, що під предметом договору цивільно-правова теорія розуміє необхідні за цим договором дії, що призводять до бажаного для сторін результату, тобто такий результат визначає, про що саме домовилися сторони.
7.11. У розумінні положень цивільного законодавства договір спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, тобто виникнення цивільного правовідношення, яке, у свою чергу, може включати певні права та обов`язки, виконання яких призводить до бажаного для сторін результату. Однак усі вони (права та обов`язки) не можуть охоплюватися предметом договору, оскільки можуть стосуватися як різноманітних умов договору, так і бути наслідком укладення договору, який є підставою їх виникнення. При цьому значення предмета договору може набувати основна дія (дії), що вчинятиметься сторонами і забезпечить досягнення мети договору.
7.12. Правова природа договору визначається з огляду на його зміст (а не назву договору). З`ясовуючи зміст правовідносин сторін договору, суди мають виходити з умов договору, його буквального та логічного змісту, з намірів сторін саме того договору, з приводу якого виник спір, а також із того, що сторони правовідносин мають діяти добросовісно. Близька за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 17.01.2019 у справі №923/241/18, від 21.05.2019 у справі №925/550/18, від 19.06.2019 у справі №923/496/18, від 12.08.2021 у справі №910/7914/20, від 21.10.2021 у справі №908/3027/20.
7.13. У постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №355/385/17 зазначено, що тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто, з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати.
7.14. Отже, у разі обґрунтування заявленого позову посиланням на договірні відносини, розглядаючи спір, господарський суд перш за все має встановити правову природу договору з урахуванням якої визначити зміст спірних правовідносин, їх нормативне регулювання з наступним встановленням обсягу прав та обов`язків, моменту виникнення зобов`язання.
7.15. Так, згідно зі встановленими судами попередніх інстанцій обставинами і визначеними відповідно до них правовідносинами вбачається, що предметом позову є вимога постачальника спрямована до покупця про стягнення заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов Договору та спонукання останнього до вчинення дій з отримання товару, обумовленого укладеним Договором.
7.16. Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
7.17. Відповідно до частин першої, другої статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
7.18. Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
7.19. Суд у розгляді даного спору виходить з того, що двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Так, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.
7.20. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, виходячи з умов Договору поставки та умов Додаткової угоди до цього договору, сторони визначили як зобов`язання постачальника поставити покупцю труби безшовні холодно та теплодеформовані з корозійностійкої сталі ГОСТ 9941-81, марка сталі 10Х17Н13М3Т, розмір 57вх2,5вх1410кр, в кількості, 5,150 тонн, 1066 штук, на загальну суму 2.057.425,02 грн з ПДВ, що становить відповідний еквівалент зобов`язання в розмірі 83 260,56 доларів США. Умови поставки - EXW (м. Нікополь). Зокрема, сторонами Договору поставки погоджено, що передача товару постачальником проводиться на умовах ЕХW (згідно Міжнародних правил тлумачення торгових термінів "Інкотермс" в редакції 2010 року). Із зазначених Правил убачається, що термін умов поставки "EXW" покладає мінімальні обов`язки на продавця, а покупець несе всі витрати і ризики у зв`язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення. Тобто, фактично сторони між собою погодили порядок поставки товару шляхом передачі покупцю товару на складі постачальника (самовивіз).
7.21. Дослідивши умови укладеного між Сторонами Договору, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що обов`язком позивача (постачальника) придбати/виготовити продукцію визначену у Додатковій угоді у кількості та у строки встановлені сторонами і такий обов`язок вважається виконаним з моменту належного повідомлення покупця про готовність цього товару до відвантаження/отримання, шляхом надіслання покупцю повідомлення.
7.22. Згідно із статтею 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
7.23. Водночас за загальним правилом відповідно до положень статті 655 ЦК України обов`язком покупця за договором купівлі продажу є отримання товару та його оплата.
7.24. Так, положеннями статті 692 ЦК України унормовано, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
7.25. Судами попередніх інстанцій установлено, що пунктом 3 Додаткової угоди до Договору сторонами погоджено такі умови: покупець перераховує на рахунок постачальника попередню оплату в розмірі 30% вартості товару по даній додатковій угоді до 30.09.2019 (включно); доплату в розмірі 45% вартості товару по даній Додатковій угоді покупець зобов`язується оплатити протягом 10 (десяти) календарних днів від дати повідомлення про готовність товару до відвантаження, але не пізніше 22.12.2019 (включно); решту 25% від вартості товару покупець має сплатити протягом 30 календарних днів від дати відвантаження постачальником товару, але у будь-якому випадку до 21.01.2020 (включно). Тобто сторонами погоджено поставку товару на умовах часткової попередньої оплати.
7.26. З огляду на погоджений сторонами графік платежів за Договором, суд апеляційної інстанції надавши оцінку умовам Додаткової угоди і дійшов висновку про визначення сторонами зустрічного виконання зобов`язання.
7.27. Аналіз положень статей 692-693 ЦК України свідчить, що умова стосовно обов`язку покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем має бути передбачена договором. Ключовою відмінністю попередньої оплати є сплата як усієї вартості товару, так і її частини (авансу) до моменту передачі товару. Отже для кваліфікації розрахунків за договором необхідно встановити момент оплати, який обов`язково має передувати отриманню цього товару.
7.28. Стаття 693 ЦК України регулює питання "попередньої оплати" товару, з якої вбачається, що "попередньою оплатою" визначається встановлений договором обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем. У свою чергу, Суд зазначає про те, що зазначення у договорі оплати, яка має бути сплачена, як попередньої, не може автоматично вказувати на її попередній характер. Правова природа попередньої оплати оцінюється виходячи із характеру спірних правовідносин, особливостей здійснення оплати та поставки товару, а не суто виходячи з того, яку назву визначено у договорі для проведення відповідного платежу (подібна за змістом позиція викладена і у постанові Верховного Суду від 25.05.2021 зі справи №904/2112/20).