ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 лютого 2023 року
м. Київ
Справа № 910/14918/20 (910/17720/21)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Пєскова В.Г. - головуючого (судді-доповідача ), Білоуса В.В., Картере В.І.
за участю секретаря судового засідання Багнюка І.І.,
за участю представників:
Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" - Демченка С.В.,
Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" - Куценка О.В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" за вх. № 6097/2022
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2022
у складі колегії суддів: Полякова Б. М. (головуючого), Гарник Л. Л., Отрюха Б. В.
та на рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2022
у складі судді Мандичева Д. В.
у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс+2007",
2) Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах",
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Долма"
про визнання недійсним договору поруки №01/11-16ЕД від 01.11.2016
в межах справи № 910/14918/20
за заявою Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс+2007"
про банкрутство,
ВСТАНОВИВ:
Вступ.
1. На розгляд суду поставлено питання наявності/відсутності підстав для визнання недійсним договору поруки за ознаками фраудаторності (боржник у справі про банкрутство поручився за виконання третьою особою вже простроченого зобов`язання, перебуваючи в стані фінансової неспроможності).
Хронологія подій та опис обставин, встановлених судами.
2. У провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа № 910/14918/20 за заявою Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс+2007" (далі - ТОВ "Едельвейс+2007"), провадження в якій відкрито ухвалою суду від 02.12.2020.
3. 01.04.2013 між ПрАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" (страховик) та АТ КБ "ПриватБанк" (страхувальник) укладено договір страхування кредитів № 13/04/01-01К, відповідно до пункту 1.1 якого предметом договору страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном страхувальника.
Згідно з пунктом 1.2 договору страхування кредитів страховик зобов`язується у разі настання страхового випадку відшкодувати страхувальнику завдані збитки у межах страхової суми в порядку і на умовах, передбачених цими договорами, а страхувальник зобов`язується своєчасно сплатити страховий платіж та виконувати інші умови цих договорів.
Предметом страхування є майнові інтереси страхувальника, пов`язані зі збитками, які можуть бути завдані страхувальнику внаслідок невиконання (або неналежного виконання) позичальниками, вказаними в додатках до договору, своїх обов`язків, передбачених кредитними договорами між страхувальником та позичальниками (надалі - кредитні договори) щодо своєчасного, повного повернення ними кредитів. Застрахованими по цьому договору є кредитні договори згідно додатків до договору (пункт 2.1 договору страхування кредитів).
Пунктом 3.1 договору страхування кредитів визначено, що страховим випадком за цим договором є невиконання (неналежне виконання) позичальниками своїх обов`язків перед страхувальником, передбачених кредитними договорами, а саме: неповернення або часткове неповернення позичальниками кредитів у встановлені кредитними договорами строки, невиплата позичальниками в повному обсязі і в установлені кредитним договором строки процентів за користування кредитом. При настанні страхового випадку страховик сплачує страхувальнику обумовлене договором страхування страхове відшкодування.
4. Відповідно до додатку № 1 до договору страхування кредитів від 01.04.2013 № 13/04/01-01К за цим договором застрахований, зокрема, наданий ТОВ "Долма" кредит на суму боргу 14 000 000 грн, страхова сума за яким становить 15 500 000 грн, кредит на суму 10 000 000 грн і страховою сумою 12 400 000 грн та кредит на суму 9 000 000 грн, страхова сума за яким становить 765 000 грн.
5. 11.03.2014 АТ КБ "Приватбанк" звернулося до ПрАТ "СК "Інгосстрах" із заявою про страхову подію, в якій зазначило про непогашення ТОВ "Долма" у строк до 26.02.2014 частки кредиту в сумі 9 000 000 грн та 1 072 000 грн нарахованих відсотків.
6. 11.03.2014 ПрАТ "СК "Інгосстрах" складено страховий акт № 1467 Б/К, відповідно до якого порушення ТОВ "Долма" умов кредитного договору від 26.12.2012 № Т001/12Г/С та неповернення в строк до 26.02.2014 АТ КБ "Приватбанк" частки кредиту в сумі 9 000 000 грн та нарахованих відсотків у розмірі 1 126 000 грн внаслідок неплатоспроможності визнано страховим випадком та прийнято рішення виплатити страхове відшкодування в розмірі 10 126 000 грн.
7. ПрАТ "СК "Інгосстрах" здійснено виплату страхового відшкодування ТОВ "Долма" на суму 10 126 000 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 11.03.2014 № 850 та № 853 із зазначеним у призначеннях платежів страхового акту від 11.03.2014 № 1467 Б/К.
8. ПрАТ "СК "Інгосстрах" звернулося до ТОВ "Долма" з листом від 13.03.2014 № 13-03/02-01 щодо отриманого права регресної вимоги внаслідок виплати 11.03.2014 страхового відшкодування в сумі 10 126 000 грн за договором страхування кредитів від 01.04.2013 № 13/04/01-01К.
9. У відповідь на цей лист ТОВ "Долма" листом від 18.03.2014 № 2014/03/18-1 повідомило, що не має можливості відшкодувати ПрАТ "СК "Інгосстрах" грошові кошти в сумі 10 126 000 грн.
10. Відтак, 20.03.2014 між ПрАТ "СК "Інгосстрах" (кредитор) та ТОВ "Долма" (боржник) укладено угоду про добровільне погашення заборгованості, відповідно до умов якої боржник визнає, що його заборгованість перед кредитором на момент укладення даної угоди становить 10 126 000 грн, яка буде погашена шляхом перерахування коштів на поточний рахунок кредитора протягом 3 (трьох) років з моменту укладення цієї угоди до 20.03.2017.
11. У подальшому, 01.11.2016 між ПрАТ "СК "Інгосстрах" (кредитор) та ТОВ "Едельвейс+2007" (поручитель) укладено договір поруки № 01/11-16-ЕД, у відповідності до якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов`язку ТОВ "Долма", (надалі іменується "боржник") щодо оплати (компенсації) витрат кредитора, пов`язаних зі сплатою страхового відшкодування (регресної вимоги) у відповідності до договору страхування кредитів від 01.04.2013 № 13/04/01-01К у розмірі 10 126 000 грн, що виникли у зв`язку з виконання кредитором обов`язків боржника перед АТ КБ "Приватбанк" за кредитним договором від 26.12.2012 № Т001/12Г/С та додатково зазначені в угоді про добровільне погашення заборгованості від 20.03.2014.
12. Також 01.11.2016 між ПрАТ "СК "Інгосстрах" (кредитор) та ТОВ "Едельвейс+2007" (поручитель) укладено договір поруки № 01/11-16-ЕД2, за умовами якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов`язку ТОВ "Долма", (надалі іменується "боржник") щодо оплати (компенсації) витрат кредитора, пов`язаних зі сплатою страхового відшкодування (регресної вимоги) у відповідності до договору страхування кредитів від 01.04.2013 № 13/04/01-01К у розмірі 27 743 625,04 грн, що виникли у зв`язку з виконання кредитором обов`язків боржника перед АТ КБ "Приватбанк" за кредитним договором від 26.12.2012 № Т001/12Г/С та додатково зазначені в угоді про добровільне погашення заборгованості від 26.12.2013.
Згідно з пунктом 1.2 договору поруки у випадку порушення боржником обов`язку за основними договорами (Угодою про добровільне погашення заборгованості), боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Пунктом 2.4 договору поруки сторони підтверджують, що строк позовної давності щодо зобов`язань сторін, які виникають за основним договором та/або цим договором, в тому числі у випадку нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань за основним договором та/або цим договором, становить п`ятнадцять років.
Відповідно до пункту 3.1 договору поруки поручитель зобов`язаний у разі порушення боржником забезпеченого порукою обов`язку за основним договором, самостійно виконати зазначений обов`язок боржника перед кредитором шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок кредитора, не пізніше строку встановленого у п.1.1 договорів.
Згідно з пунктом 3.5 договору поруки у разі прострочки поручителем виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора за цим договором, поручитель зобов`язаний сплатити на користь кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. При простроченні поручителем виконання грошового зобов`язання перед кредитором на строк більше 10 календарних днів розмір процентів, встановлений частиною другою статті 625 ЦК України, застосовується в розмірі 360 процентів річних.
13. У зв`язку з невиконанням ТОВ "Долма" своїх зобов`язань, ПрАТ "СК "Інгосстрах" зверталося до ТОВ "Едельвейс+2007", як поручителя, з вимогою від 05.12.2019 № 05/12-19-7 про сплату боргу за договорами поруки № 01/11-16-ЕД та № 01/11-16-ЕД2.
14. У відповіді від 06.12.2019 № 06-12/2019 ТОВ "Едельвейс+2007" повідомило ПрАТ "СК "Інгосстрах" про відсутність можливості погасити заборгованість у сумі 37 869 625,04 грн.
Подання до суду позову.
15. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2020 визнано грошові вимоги АТ КБ "ПриватБанк" до ТОВ "Едельвейс+2007" в розмірі 4 273 182,95 грн та ухвалою суду від 27.09.2021 визнано грошові вимоги банку на суму 95 488 848,48 грн.
16. 02.11.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява АТ КБ "ПриватБанк", як заінтересованої особи, про визнання недійсним договору поруки від 01.11.2016 № 01/11-16ЕД, оскільки на час укладення спірного договору ТОВ "Едельвейс+2007" мало суттєві грошові зобов`язання перед іншими кредиторами та фактично не мало можливості виконувати свої зобов`язання, що свідчить про недобросовісність поведінки при укладенні договору поруки та його фраудаторність.
Розгляд справи судами.
17. 11.07.2022 рішенням Господарського суду міста Києва, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2022, у справі № 910/14918/20 (910/17720/21) позов задоволено. Визнано недійсним з моменту укладання договір поруки від 01.11.2016 № 01/11-16-ЕД, укладений між ТОВ "Едельвейс+2007" та ПрАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" .
18. Судові рішення мотивовані тим, що оспорюваний договір поруки є фраудаторним та за своїм змістом суперечить вимогам закону - частинам першій, п`ятій статті 203 ЦК України, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, та відповідно до статті 234 ЦК України є фіктивним.
Зазначено, що ТОВ "Едельвейс+2007" при недостатності коштів для виконання вимог власних кредиторів і, знаходячись в стані надкритичної неплатоспроможності, було укладено договір поруки в забезпечення виконання фактично простроченого зобов`язання, що є противагою меті здійснення підприємницької діяльності. ТОВ "Едельвейс+2007" не тільки не отримало прибутку, а навпаки, всупереч власним фінансовим інтересам, набуло зобов`язання сплатити заборгованість за третю особу. Такий правочин не відповідає критеріям розумності, не має на меті добросовісне виконання зобов`язань.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ.
А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
19. 02.12.2022 безпосередньо до Верховного Суду засобами електронного поштового зв`язку ПрАТ "СК "Інгосстрах" подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2022 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
20. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження у цій справі, скаржник зазначає про порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, а також їх застосування без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 904/624/19, від 02.12.2020 у справі № 910/6179/17.
21. Крім того, скаржником зазначено про:
неповноту дослідження обставин (відсутність дослідження у цілому відносин у ретроспективі);
невзяття до уваги доказів - неврахування висновку експертизи щодо розумної економічної мети;
а також неврахування ролі АТ КБ "ПриватБанк" у спірних відносинах;
безпідставність висновку про неплатоспроможність ТОВ "Долма".
Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу.
22. До Верховного Суду від АТ КБ "ПриватБанк" надійшов відзив на касаційну скаргу ПрАТ "СК "Інгосстрах", в якому із посиланням на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права наведено прохання залишити без задоволення цю касаційну скаргу, а оскаржені судові рішення - залишити без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій.
А. Щодо суті касаційної скарги.
23. Заслухавши присутніх у судовому засіданні учасників справи, розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи скаржника, здійснивши перевірку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
24. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
25. Тому твердження у касаційній скарзі про неповноту дослідження обставин (відсутність дослідження у цілому відносин у ретроспективі) та невзяття до уваги доказів - неврахування висновку експертизи щодо розумної економічної мети відхиляються колегією суддів, оскільки суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин та доказів, з яких виходили суди при вирішенні справи. Крім того, з цього приводу суд апеляційної інстанції вказав, що судовому експерту не надавалися, а відтак і не досліджувалися при проведенні судової економічної експертизи фінансові звіти товариства, що відображають реальний фінансовий стан товариства, первинні і зведені документи бухгалтерського та податкового обліку і звітності тощо, як на час укладення спірного договору поруки, так і після його укладення.
Відтак, суд цілком обґрунтовано критично оцінив наданий висновок, оскільки при визначенні економічної доцільності укладення ТОВ "Едельвейс+2007" договору поруки від 01.11.2016 № 01/11-16ЕД2 та його впливу на активи товариства судовим експертом взагалі не досліджувався фінансовий стан ТОВ "Едельвейс+2007".
26. Як зазначено вище, суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позов (визнаючи недійсним спірний Договір поруки), виходили з того, що оспорюваний договір поруки є фраудаторним та за своїм змістом суперечить вимогам закону - частинам першій, п`ятій статті 203 ЦК України, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків - ТОВ "Едельвейс+2007" при недостатності коштів для виконання вимог власних кредиторів і, знаходячись в стані надкритичної неплатоспроможності, уклав договір поруки в забезпечення виконання фактично простроченого зобов`язання, що є противагою меті здійснення підприємницької діяльності. ТОВ "Едельвейс+2007" не тільки не отримало прибутку, а навпаки, всупереч власним фінансовим інтересам, набуло зобов`язання сплатити заборгованість за третю особу. Такий правочин не відповідає критеріям розумності, не має на меті добросовісне виконання зобов`язань.
27. Судова колегія погоджується з цим висновком з огляду на таке.
28. Як зазначено позивачем у позові, він посилався, що спірний договір укладено не лише всупереч положенням статті 234 ЦК України (правові наслідки фіктивного правочину), але також, що підставою для визнання недійсним спірного договору є недотримання сторонами договору положень статей 3, 13 ЦК України, а також нанесення шкоди кредиторам цим договором.
29. Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц, не виключається визнання недійсним договору, спрямованого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).
30. Отже, договір, який укладений з метою уникнути виконання договору та зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору.
31. Велика Палата Верховного Суду у наведеній справі зазначила, що позивач має право звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України) і послатися на спеціальну норму, що передбачає визнання правочину недійсним.
32. Оцінюючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права при визнанні недійсним спірного договору поруки, Верховний Суд вважає за необхідне врахувати правову позицію, викладену в постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19).
33. Так, у постанові від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19) предметом судового розгляду справі був позов не сторони правочину в межах справи про банкрутство про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, який обґрунтовано, зокрема, вчиненням боржником до відкриття провадження у справі про його банкрутство фраудаторного правочину.