ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2023 року
м. Київ
cправа № 914/4110/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
позивача - не з`явилися,
відповідача - Гелемея Ю. М. (адвокат),
третьої особи - не з`явилися,
(прокуратури) - Голуба Є. В. (посвідчення від 11.01.2020 № 054750),
розглянув касаційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Львівської області від 07.06.2022 (суддя Юркевич М. В.) та постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 (головуючий - Якімець Г. Г., судді Бойко С. М., Бонк Т. Б.) у справі
за позовом керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Самгородок"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державного підприємства "Львівський лісовий селекційно-насіннєвий центр",
про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками шляхом їх повернення.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. 30.12.2021 керівник Галицької окружної прокуратури міста Львова (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації (далі - Львівська ОДА, Облдержадміністрація, позивач) звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Самгородок" (далі - ТОВ "Самгородок", Товариство, відповідач) про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками площею 0,4337 га та 4,3578 га, кадастрові номери: 4610166300:04:003:0069 і 4610166300:04:003:0119 відповідно, шляхом їх повернення на користь держави в особі Львівської ОДА з приватної власності ТОВ "Самгородок" (далі - спірні земельні ділянки) з посиланням на положення статей 182, 317, 319, 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 92, 152, 153 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 31 Лісового кодексу України (далі - ЛК України).
2. Позовна заява обґрунтовується тим, що спірні земельні ділянки, які відносяться до земель лісогосподарського призначення (землі з обмеженим оборотом), незаконно вибули з державної власності, оскільки не були вилучені Кабінетом Міністрів України (далі - КМУ) як компетентним на той час (до 27.05.2021) державним органом з постійного користування Державного підприємства "Львівський лісовий селекційно-насіннєвий центр" (ДП "Львівський ЛСНЦ", Підприємство, третя особа), а тому мають бути повернуті державі в особі Львівської ОДА, до повноважень якої наразі належить розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.06.2022, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 06.12.2022, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
4. Рішення та постанова мотивовані необґрунтованістю позовних вимог з огляду на те, що: 1) Прокурором у цій справі заявлено негаторний позов (позов про повернення земельних ділянок від фактичного володільця, що не є пов`язаним із позбавленням власника (позивача) його володіння (як складової права власності) цими ділянками), тоді як належним способом захисту прав та інтересів позивача у цій справі має бути віндикаційний позов, оскільки Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц чітко розмежувала критерії негаторного та віндикаційного способів захисту цивільних прав, зазначивши, зокрема, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності, при цьому належним відповідачем за позовом про витребування від (стягнення з) особи земельної ділянки є особа (останній набувач), за якою зареєстроване право власності на таку ділянку, натомість зайняття земельних ділянок, зокрема фактичним користувачем, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цими ділянками; 2) в іншій справі (№ 5015/1397/12) було заявлено та розглянуто вимогу про витребування від ТОВ "Самгородок" земельних ділянок, кадастрові номери: 4610166300:04:003:0069 і 4610166300:04:003:0068 (внаслідок поділу цієї земельної ділянки виділено її частину, яка є спірною земельною ділянкою в справі № 914/4110/21 - кадастровий номер 4610166300:04:003:0119), та про повернення їх у розпорядження держави в особі КМУ. Зважаючи на те, що постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.06.2013 у справі № 5015/1397/12, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 25.09.2013, відмовлено прокурору Шевченківського району міста Львова в задоволенні позовних вимог, тобто віндикаційний спір між сторонами вже вирішено по суті, то повторний перегляд правовідносин між цими сторонами шляхом обрання іншого способу захисту, який до того ж є неналежним, є порушенням принципу правової визначеності як однієї з найважливіших засад гарантування державою реалізації права особи на справедливий суд, що є самостійною підставою відмови в позові (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, заступник керівника Львівської обласної прокуратури звернувся з касаційною скаргою, в якій просить передати справу № 914/4110/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, вказані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. На обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, наголошуючи на тому, що: 1) суди не врахували висновків щодо застосування положень статей 15, 16, 328, 330, 373, 387, 391, 658 ЦК України та частини 2 статті 152 ЗК України у подібних правовідносинах, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.02.2020 у справах №№ 911/3311/17, 911/3574/17, 911/3897/17, від 03.09.2020 у справі № 911/3449/17 та в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12.05.2022 у справі № 372/4154/18, від 08.06.2022 у справі № 307/3155/19, від 22.06.2022 у справі № 367/4140/16, від 07.09.2022 у справі № 697/2434/16-ц, від 21.09.2022 у справі № 367/4128/16-ц; 2) суди не врахували висновку щодо застосування норми частини 3 статті 2 ГПК України, викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.11.2022 у справі № 925/1152/21; 3) необхідно відступити від висновку щодо застосування норми статті 387 ЦК України в подібних правовідносинах, викладеного в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 30.05.2018 у справі № 368/1158/16-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц і в пунктах 56 та 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (щодо ефективності такого способу захисту права власності держави, як вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) у порядку статті 387 ЦК України), позаяк упродовж 2022 року після ухвалення Великою Палатою Верховного Суду зазначеної постанови Верховний Суд приймав інші рішення в подібних правовідносинах (постанови від 16.02.2022 у справі № 363/669/17, від 12.05.2022 у справі № 372/4154/18, від 08.06.2022 у справі № 307/3155/19, від 22.06.2022 у справі № 367/4140/16, від 07.09.2022 у справі № 697/2434/16-ц, від 21.09.2022 у справі № 367/4128/16-ц), які є відмінними та протилежними від позиції Великої Палати Верховного Суду, що, на думку скаржника, свідчить про існування виключної правової проблеми, яка полягає в різному підході судів щодо визначення належного та ефективного способу захисту порушеного права власності держави залежно від цільового призначення земельних ділянок: щодо земель водного фонду - негаторний позов; щодо земельних ділянок лісогосподарського призначення - віндикаційний позов.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
7. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних рішенні та постанові, а також відмовити в задоволенні клопотання скаржника про передачу справи № 914/4110/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Зокрема, Товариство вказує, що повторний перегляд правовідносин між тими ж сторонами є порушенням принципу правової визначеності, а постанови Верховного Суду, на які посилається скаржник, не є релевантними з огляду на неподібність обставин у цих справах.
Розгляд справи Верховним Судом
8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.01.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Львівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Львівської області від 07.06.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 у справі № 914/4110/21 і призначено розгляд справи у судовому засіданні на 21.02.2023.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2023 у зв`язку з перебуванням судді Дроботової Т. Б. на лікарняному визначено у справі № 907/742/16 колегію суддів у складі: Чумак Ю. Я. - головуючий, судді Багай Н. О., Суховий В. Г.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2023 оголошувалася перерва в судовому засіданні з розгляду касаційної скарги заступника керівника Львівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Львівської області від 07.06.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 у справі № 914/4110/21 до 28.02.2023.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.02.2023 у зв`язку з перебуванням судді Сухового В. Г. на лікарняному визначено у справі № 914/4110/21 колегію суддів у складі: Чумак Ю. Я. - головуючий, судді Дроботова Т. Б., Багай Н. О.
9. З урахуванням мотивів, наведених у пунктах 32- 38, 48- 54 цієї постанови, встановлених судами обставин справи, а також положень статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), якою передбачено можливість передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо справа містить виключну правову проблему, і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, колегія суддів не вбачає достатніх підстав для задоволення клопотання заступника керівника Львівської обласної прокуратури про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду в зв`язку з відсутністю належного обґрунтування щодо наявності виключної правової проблеми.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
10. Рішенням Брюховицької селищної ради від 01.04.2004 № 280 "Про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки, яку пропонувалось надати ТзОВ "Новобуддизайн" в оренду терміном на 10 років (з правом викупу у власність) для будівництва дошкільного спортивно-навчального центру в районі вулиці Ряснянської" надано дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки площею 8,86 га, яку пропонувалось надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Новобуддизайн" (далі - ТОВ "Новобуддизайн") в оренду терміном на 10 років (з правом викупу у власність) для будівництва дошкільного спортивно-навчального центру в районі вулиці Ряснянської, яка надається із земель запасу селища.
11. Рішенням Брюховицької селищної ради від 01.07.2004 № 328 "Про затвердження проекту відводу земельної ділянки площею 8,8643 га для будівництва дошкільного навчально-спортивного центру з об`єктами житлового призначення в районі вул. Ряснянської в смт. Брюховичі та надання її в оренду терміном на 10 років (з правом викупу у власність) ТзОВ "Новобуддизайн" затверджено проект відведення земельної ділянки в смт Брюховичі на вул. Ряснянській площею 8,8643 га, з яких 1,8 га під житлове будівництво та 7,0643 га під будівництво об`єктів дошкільного спортивно-навчального центру, та надано в оренду терміном на 10 років (з правом викупу у власність).
На підставі цього рішення між Брюховицькою селищною радою та ТОВ "Новобуддизайн" укладено договір оренди вказаної земельної ділянки.
12. Рішенням Мукачівського районного суду Закарпатської області від 15.11.2004 у справі № 2-3327/04 позов ОСОБА_1 до відповідачів: ТОВ "Новобуддизайн" та Брюховицької селищної ради задоволено. Зобов`язано Брюховицьку селищну раду прийняти рішення про продаж ТОВ "Новобуддизайн" земельної ділянки площею 8,8643 га, з якої: 1,8 га під житлове будівництво та 7,0643 га під будівництво об`єктів дошкільного спортивно-навчального центру в смт Брюховичі в районі вул. Ряснянської, яку орендує ТОВ "Новобуддизайн" для будівництва дошкільного спортивно-навчального центру, та укласти з ТОВ "Новобуддизайн" договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки. Вказаним рішенням також зобов`язано ТОВ "Новобуддизайн" сплатити вартість земельної ділянки площею 8,8643 га, яка становила згідно з експертною оцінкою 2 646 740 грн. Вказане рішення набрало законної сили 25.03.2008.
13. Рішенням Брюховицької селищної ради від 23.10.2008 № 618 "Про виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.11.2004 у справі № 2-3327/04" передбачено укласти з ТОВ "Новобуддизайн" договір купівлі-продажу земельної ділянки.
14. 05.11.2008 між Брюховицькою селищною радою (продавець) та ТОВ "Новобуддизайн" (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 8,8643 га, розташованої в смт Брюховичі в районі вул. Ряснянської.
15. Крім того, рішенням Брюховицької селищної ради від 25.03.2004 № 271 "Про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки, яку пропонувалось надати ПП "Буддизайн" в оренду терміном на 10 років (з правом викупу у власність) для будівництва дошкільного спортивно-навчального центру в районі вулиці Ряснянської" надано дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки площею 8,9965 га, яку пропонувалось надати Приватному підприємству "Буддизайн" (далі - ПП "Буддизайн") в оренду терміном на 10 років (з правом викупу у власність) для будівництва дошкільного спортивно-навчального центру в районі вулиць Ряснянської-Незалежності України, яка надається з земель запасу селища.
16. Рішенням Брюховицької селищної ради від 24.06.2004 № 318 "Про затвердження проекту відводу земельної ділянки площею 8,9965 га для будівництва дошкільного навчально-спортивного центру з об`єктами громадського-житлового призначення в районі вул. Незалежності України-Ряснянської в смт Брюховичі та надання її ПП "Буддизайн" в оренду терміном на 10 років (з правом викупу у власність)" затверджено проект відведення земельної ділянки площею 8,9965 га для будівництва дошкільного спортивного-навчального центру з об`єктами громадсько-житлового призначення в районі вулиць Незалежності України- Ряснянської в смт Брюховичі, з яких: 5,0360 га під громадсько-житлове будівництво та 3,9605 га під будівництво об`єктів дошкільного спортивно-навчального центру, та надано в оренду терміном на 10 років.
На підставі цього рішення між Брюховицькою селищною радою та ПП "Буддизайн" укладено договір оренди вказаної земельної ділянки.
17. Рішенням Мукачівського районного суду Закарпатської області від 19.11.2004 у справі № 2-3326/04 позов ОСОБА_2 до відповідачів: ПП "Буддизайн" та Брюховицької селищної ради задоволено. Зобов`язано Брюховицьку селищну раду прийняти рішення про продаж ПП "Буддизайн" земельної ділянки площею 8,9965 га вартістю 2 622 720 грн згідно з експертною оцінкою.
18. Рішенням Брюховицької селищної ради від 23.10.2008 № 619 "Про виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.11.2004 року у справі № 2-3326/04" передбачено продати ПП "Буддизайн" земельну ділянку площею 8,9965 га.
19. За результатами перегляду за нововиявленими обставинами ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.06.2010 скасовано рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.11.2004 (справа № 2-3327/04), а ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області 13.07.2010 скасовано рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.11.2004 (справа № 2-3326/04).
20. Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 14.02.2005 у справі № 2-38/2005 за позовом прокурора Львівської області до Брюховицької селищної ради визнано незаконними та скасовано рішення Брюховицької селищної ради від 11.03.2004 № 245 та від 18.03.2004 № 263 про вилучення земельних ділянок, лісів першої групи, в кварталі 44 з держлісфонду Брюховицького лісництва Львівського держлісгоспу загальною площею 19,1 га і віднесення їх до земель селища рекреаційного призначення.
Вказане рішення залишено без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 25.04.2005 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.10.2009.
21. 25 та 26 грудня 2008 року ТОВ "Новобуддизайн" відчужило у власність ТОВ "Самгородок" земельні ділянки площею 0,4337 га та 4,5363 га на підставі договорів купівлі-продажу земельної ділянки з одночасним поділом її в натурі.
22. ТОВ "Самгородок" отримало державний акт від 27.01.2009 серії ЯЖ № 907034 про право власності на земельну ділянку загальною площею 0,4337 га, кадастровий номер 4610166300:04:003:0069, та державний акт від 27.01.2009 серії ЯЖ № 907033 про право власності на земельну ділянку загальною площею 4,5363 га, кадастровий номер 4610166300:04:003:0068.
23. У подальшому, ТОВ "Самгородок" розділило земельну ділянку, кадастровий номер 4610166300:04:003:0068, внаслідок чого утворилися три земельні ділянки, кадастрові номери: 4610166300:04:003:0119, 4610166300:04:003:0120, 4610166300:04:003:0121.
24. ТОВ "Самгородок" відчужило земельну ділянку, кадастровий номер 4610166300:04:003:0120, ОСОБА_3, а земельну ділянку, кадастровий номер 4610166300:04:003:0121, - ОСОБА_4 .
25. Рішенням Господарського суду Львівської області від 01.02.2013 у справі № 5015/1397/12 позов прокурора Шевченківського району міста Львова задоволено частково. Скасовано рішення Брюховицької селищної ради від 23.10.2008 № 618 "Про виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.11.2004 у справі № 2-3327/04". Визнано недійсними державні акти на право власності на земельну ділянку від 27.01.2009 серії ЯЖ № 907033 та від 27.01.2009 серії ЯЖ № 907034, видані ТОВ "Самгородок". Витребувано у Товариства земельні ділянки площею 4,5363 га, кадастровий номер 4610166300:04:003:0068, та площею 0,4337 га, кадастровий номер 4610166300:04:003:0069, і зобов`язано передати їх у розпорядження держави в особі КМУ.
26. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.06.2013 у справі № 5015/1397/12, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 25.09.2013, рішення Господарського суду Львівської області від 01.02.2013 скасовано в частині задоволених позовних вимог та розподілу судових витрат. Прийнято нове рішення, яким відмовлено прокурору Шевченківського району міста Львова в задоволенні позовних вимог.
Позиція Верховного Суду
27. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
28. Стаття 16 ЦК України, як і інші закони, передбачає значну кількість способів захисту. Але це не означає, що позивач може зажадати та вимагати застосування судом їх усіх чи кількох із них одночасно, або застосування будь-якого способу захисту за своїм вибором. Кожен із способів захисту спрямований на досягнення певного правового результату, притаманного лише йому. Тому конкуренції способів захисту законодавчо не передбачено.
29. Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що зазвичай суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункти 5.5, 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Інакше кажучи, - це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (пункт 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц).
При цьому зазвичай належний і ефективний спосіб захисту - саме той, який спрямований на саме ті правові наслідки, які захищають право.
30. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині 2 статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини 2 вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22.06.2021 у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29.06.2021 у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 09.02.2022 у справі № 910/6939/20 (пункт 11.87), від 22.02.2022 у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21)).
31. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155)).
32. Питання розмежування віндикаційного та негаторного позовів висвітлювалося Великою Палатою Верховного Суду неодноразово. Так, у постанові від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, зокрема в пункті 39 зазначено, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду; в пункті 89 цієї ж постанови вказано, що особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника.
33. У постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц Велика Палата Верховного Суду розмежувала підходи до обрання способів захисту прав та інтересів держави або територіальної громади щодо земельних ділянок водного фонду та земельних ділянок лісового фонду.
34. Зокрема, на відміну від земельних ділянок водного фонду, володіння якими є неможливим в силу неможливості набуття права приватної власності на них, володіння приватними особами лісовими ділянками цілком можливе, оскільки вони можуть мати такі ділянки на праві власності.
35. Так, відповідно до частини 1 статті 8, частини 1 статті 9 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності; у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності.
Згідно зі статтею 10 ЛК України ліси в Україні можуть перебувати у приватній власності; суб`єктами права приватної власності на ліси є громадяни та юридичні особи України.
Відповідно до статті 12 ЛК України громадяни та юридичні особи України можуть безоплатно або за плату набувати у власність у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств замкнені земельні лісові ділянки загальною площею до 5 гектарів; ця площа може бути збільшена в разі успадкування лісів згідно із законом; громадяни та юридичні особи можуть мати у власності ліси, створені ними на набутих у власність у встановленому порядку земельних ділянках деградованих і малопродуктивних угідь, без обмеження їх площі; ліси, створені громадянами та юридичними особами на земельних ділянках, що належать їм на праві власності, перебувають у приватній власності цих громадян і юридичних осіб.
36. Отже, в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок (якщо такі ознаки наявні) особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що земельна ділянка є лісовою земельною ділянкою. Це може свідчити про недобросовісність такої особи і впливати на вирішення спору, зокрема про витребування лісової земельної ділянки, але не може свідчити про неможливість володіння (законного чи незаконного) приватною особою такою земельною ділянкою (пункти 53, 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).