ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 березня 2023 року
м. Київ
справа № 804/858/16
адміністративне провадження № К/9901/41289/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Юрченко В.П., Дашутіна І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Завод ``ПАВЛОГРАДХІММАШ`` (процесуальний правонаступник - Приватне акціонерне товариство Завод``ПАВЛОГРАДХІММАШ``) на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.07.2016 (суддя Турлакова Н. В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2017 (головуючий суддя Круговий О. О., судді: Божко Л. А., Лукманова О. М.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Завод ``ПАВЛОГРАДХІММАШ`` до Західно-Донбаської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В :
У лютому 2016 року Публічне акціонерне товариство Завод``ПАВЛОГРАДХІММАШ`` (у зв`язку зі зміною товариством організаційно-правової форми - Приватне акціонерне товариство Завод``ПАВЛОГРАДХІММАШ``; далі - ПРАТ ЗАВОД "ПАВЛОГРАДХІММАШ", товариство) звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати прийняте Західно-Донбаською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області (далі - ОДПІ) податкове повідомлення - рішення від 04.09.2015 №000012 про нарахування пені у сумі 285ʼ 895,00 грн.
Адміністративний позов обґрунтовано тим, що податкове повідомлення - рішення прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач неправильно обрахував суму пені за порушення товариством законодавчо встановленого строку розрахунків при здійсненні зовнішньоекономічних операцій. На думку позивача, відповідач неправильно визначив граничний строк розрахунків за операціями з імпорту та період їх прострочення. Крім того, вартість несвоєчасно поставленого товару в іноземній валюті відповідач перерахував у національну валюту за курсом без будь-яких розрахунків щодо цього, що унеможливлює перевірити правильність здійсненого перерахунку. Також позивач зазначив, що відповідачем порушено Порядок направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 №1236 (далі - Порядок), оскільки до податкового повідомлення-рішення не було додано детальний розрахунок суми пені.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 25.07.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2017, у задоволенні позову відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що факт порушення позивачем строків розрахунків за операціями з імпорту товарів є доведеним, тому товариство правомірно було притягнуто до відповідальності у формі пені, що передбачена статтею 4 Закону України ``Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті`` від 23.09.1994 №185/94-ВР (далі - Закон №185/94-ВР). Відповідно до встановлених обставин щодо отримання позивачем 25.08.2015 та 09.09.2015 додатка №1 до акта перевірки та розрахунку пені до податкового повідомлення-рішення відповідно, що були направлені на податкову адресу товариства рекомендованими поштовими відправленням, суд першої інстанції відхилив доводи позивача про те, що контролюючим органом не було наведено розрахунку щодо порушення строків та не було надано розрахунок штрафних санкцій. Також суд дійшов висновку, що відповідач правильно обчислив суму пені та встановив строк прострочення розрахунків, тому підстави для скасування податкового повідомлення - рішення відсутні. При цьому суд виходив із того, що датою імпорту товару є дата перетину таким товаром митного кордону України та прийняття його під митний контроль, що підтверджується проставленням відбитку штампа на товаросупровідних документах.
Суд апеляційної інстанції з таким обґрунтуванням погодився. Також суд вказав на те, що надходження коштів на розподільчий рахунок не є датою повернення коштів резиденту, натомість, з датою повернення коштів резиденту слід пов`язувати надходження валютних коштів та їх гривневого еквівалента на поточний рахунок резидента.
У касаційній скарзі ПРАТ ЗАВОД "ПАВЛОГРАДХІММАШ", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, позивач зазначив, що вирішуючи спір, суди не врахували, що день фактичної поставки товару (отримання коштів) не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені. Датою зарахування валютної виручки (повернення авансового платежу) вважається зарахування її на відповідний валютний рахунок. Подальший рух коштів з валютного на поточний рахунок юридичної особи, в тому числі з використанням розподільчого рахунку, свідчить про використання коштів вже на території України в перерахунку на національну валюту і не може вважатись первинним надходженням коштів. Крім того, скаржник вважає, що товариством взагалі не було допущено порушення норми статті 2 Закону №185/94-ВР станом на дату укладення зовнішньоекономічних контрактів.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 15.03.2017 (провадження №К/800/7658/17) відкрив касаційне провадження у цій справі.
Відповідач правом на подання заперечень на касаційну скаргу не скористався.
15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII ʼʼПро внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актівʼʼ, яким Кодекс адміністративного судочинства (КАС) України викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII ʼʼПерехідні положенняʼʼ КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Вказана касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Перевіривши наведені у скарзі доводи позивача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Суди попередніх інстанцій встановили, що фактичною підставою для нарахування товариству пені згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки ОДПІ, викладені в акті перевірки від 20.08.2015 №18/4-10-22-01-00217.
Згідно з висновками акта перевірки позивач порушив норми статті 2 Закону №185/94-ВР під час виконання імпортних контрактів від 01.09.2014 №14ZGCH00901 та від 06.11.2014 №14ZGCH1106 з нерезидентом ``Hongkong Baosteel Trade Co., Limited`` (Гонконг), оскільки за імпортними контрактами попередньо сплачені нерезиденту грошові кошти за товар повернуті товариству з порушенням встановленого строку розрахунків та не дотримано законодавчо встановлений строк надходження товару на митну територію України.
Зокрема, перевіркою встановлено, що товариство на виконання вказаних контрактів 30.09.2014, 08.10.2014, 13.10.2014 перерахувало на користь постачальника продукції передбачені контрактом №14ZGCH00901 платежі на суму 198ʼ 160 доларів США та 07.11.2014 за контрактом №14ZGCH1106 - 106ʼ 250 доларів США. Останнім днем строку поставки товарів на митну територію України згідно зі статтею 2 Закону №185/94-ВР по контракту від 01.09.2014 №14ZGCH00901 було відповідно 29.12.2014, 06.01.2015, 11.01.2015, а по контракту від 06.11.2014 №14ZGCH1106 - 05.02.2015. Однак, митне оформлення партій товару, попередньо оплаченого позивачем за контрактом від 01.09.2014 №14ZGCH00901, здійснено лише 08.01.2015 та 14.01.2015, що підтверджено відміткою Південної митниці ``Під митним контролем`` на товаросупровідних документах (коносамент). А у зв`язку з неможливістю постачальником виконати умови контракту від 06.11.2014 №14ZGCH1106 щодо поставки товару імпортна операція у межах цього контракту була завершена шляхом повернення попередньої оплати за товар на рахунок товариства 13.03.2015. Тому, на думку ОДПІ, товариство прострочило строки розрахунків при здійсненні зовнішньоекономічних операцій на 10, 2,3 та 36 днів відповідно.
Відповідно до статті 2 Закону №185/94-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - так само; Закон втратив чинність з 07.02.2019) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.
Порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) (частина 1 статті 4 цього Закону).
Імпортна операція у розумінні статті 2 Закону №185/94-ВР передбачає здійснення суб`єктом господарювання імпорту. Моментом вчинення імпортної операції, зокрема моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статей 2, 4 Закону №185/94-ВР є момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України. Митне ж оформлення товарів як наступна подія після перетину митного кордону має інше правове значення.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 04.07.2011 №21-136а11 та від 16.01.2012 №21-412а11.
Велика Палата Верховного Суду відступу від цього висновку не робила, а відтак, в силу норм частини п`ятої статті 242, підпункту 1 пункту 8 розділу VII КАС України цей висновок повинен враховуватися при застосуванні норм права у подібних правовідносинах.