ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 березня 2023 року
м. Київ
справа № 805/2847/16-а
касаційне провадження № К/9901/31467/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.11.2016 (суддя - Христофоров А.Б.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.03.2017 (головуючий суддя - Геращенко І.В., судді - Арабей Т.Г., Міронова Г.М.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ імені ІЛЛІЧА" (далі у тексті - ПАТ "ММК ім. Ілліча", Товариство, позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.04.2016 № 0000064000 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 502 985, 00 грн та застосовано штрафні санкції у сумі 251 493, 00 грн.
Свої позовні вимоги Товариство обґрунтовувало тим, що контролюючий орган, приймаючи податкове повідомлення-рішення, неправомірно зменшив суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, оскільки господарські операції позивача з ТОВ "ПРАЙД-КОМПАНІ" здійснювались у межах господарської діяльності та підтверджені необхідними первинними документами. Зазначає, що Товариство є добросовісним платником податків та здійснює свою господарську діяльність у відповідності до вимог чинного законодавства, зважаючи на що, просило визнати протиправним та скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.
Донецький окружний адміністративний суд постановою від 22.11.2016, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.03.2017, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ імені ІЛЛІЧА" задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 14.04.2016 № 0000064000.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем не доведено належними та достатніми доказами фактів неправомірного формування позивачем податкового кредиту, а відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Натомість, позивач мав всі правові підстави для формування податкового кредиту, що свідчить про необґрунтованість висновку податкового органу, відповідно до якого зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 502 985, 00 грн.
Відповідач, вважаючи рішення судів першої та апеляційної інстанції прийнятими внаслідок неправильного застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просив рішення судів скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 24.07.2017 відкрив касаційне провадження у справі № 805/2847/16-а.
Позивач у запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що зменшення податковим органом суми бюджетного відшкодування на суму 502 985, 00 грн суперечить вимогам статті 200 Податкового кодексу України (далі у тексті - ПК України, у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), оскільки різниця між сумою податкового зобов`язання звітного періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду мала від`ємне значення і була підтверджена належно оформленими податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних (факт реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних підтверджується відповідними витягами, які долучені до матеріалів справи), зважаючи на що позивач під час здійснення у січні 2016 року операцій з ТОВ "ПРАЙД-КОМПАНІ" мав усі підстави для визнання права на податковий кредит у зазначеній вище сумі та заявити зазначену суму до бюджетного відшкодування в складі податкової декларації з податку на додану вартість (далі у тексті - ПДВ) за цей звітний період, тому висновки відповідача щодо порушення позивачем норм ПК України, відображених у акті перевірки від 21.03.2016 №121/28-03-40/00191129 не відповідають фактичним обставинам справи. Просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів без змін.
Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2106 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.
Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.
Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постанови Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.
Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 № 2147- VII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено у новій редакції.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень КАС України у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 06.03.2023 прийняв касаційну скаргу позивача до провадження і призначив справу до касаційного розгляду у попередньому судовому засіданні на 07.03.2023.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л. І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Ханової Р.Ф., Хохуляк В. В.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління ДФС проведено камеральну перевірку ПАТ "МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ імені ІЛЛІЧА" правомірності нарахування від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2016 року.
На підставі перевірки складено довідку (акт) від 21.03.2016 №121/28-03-40/00191129, за змістом якої встановлено порушення позивачем вимог: п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму 502 985, 20 грн за січень 2016 року по взаємовідносинам з ТОВ "ПРАЙД-КОМПАНІ"; п.201.6 ст.201 ПК України, що призвело до завищення від`ємного значення між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на 502 985, 20 грн та завищення суми від`ємного значення, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платник у банку на 502 985, 20 грн
04.04.2016 Позивач подав заперечення № 04/332 до довідки (акту) перевірки, за наслідками розгляду яких отримав відповідь СДПІ з обслуговування великих платників у м. Донецьку від 11.04.2016 № 3637/10-28-03-40, що висновок довідки (акту) перевірки від 21.03.2016 №121/28-03-40/00191129 залишено без змін.
На підставі вказаної вище довідки (акту) сформовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 14.04.2016 № 0000064000 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 502 985, 00 грн, у т.ч. штрафні санкції у сумі 251 493, 00 грн.
Скаргу позивача рішенням ДФС України № 16848/6/99-99-11-01-00-25 від 04.08.2016 залишено без задоволення, а рішення МГУ ДФС- Центрального офісу з ОВП від 18.05.2016 №11081/10/28-10-10-4-33 - без змін.
Не погодившись із висновками податкового органу, позивач звернувся із адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку висновкам судів першої та апеляційної інстанції в контексті дотримання відповідачем частини другої статті 2 КАС України при прийнятті оскаржуваного індивідуального акту, колегія суддів виходить із такого.
Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;
б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов`язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів (пункт 200.6 статті 200 Податкового кодексу України).
За положеннями пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Зі змісту наведених норм вбачається, що платник податку у випадку, якщо сума податку на додану вартість має від`ємне значення, приймає рішення або про віднесення цієї суми до бюджетного відшкодування, або про включення суми від`ємного значення з податку на додану вартість до податкового кредиту наступного податкового періоду. Зазначене рішення платника податку відображається останнім у відповідній податковій декларації.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.