ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 березня 2023 року
м. Київ
справа № 200/2183/20-а
адміністративне провадження № К/9901/27884/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Олендера І.Я.,
розглянув попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №200/2183/20-а за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Курдюмівський завод кислототривких виробів" до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про визнання неправомірними та часткове скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14.07.2020 (головуючий суддя Голуб В.А.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2020 (головуючий суддя Казначеєв Е.Г., судді: Компанієць І.Д., Ястребова Л.В.),
УСТАНОВИВ:
Приватне акціонерне товариство "Курдюмівський завод кислототривких виробів" звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про визнання неправомірними та часткове скасування податкових повідомлень-рішень в якому просило суд визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.02.2020 №00000130509, №00000150509.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14.07.2020, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2020, позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління Державної податкової служби у Донецькій області звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 07.12.2020 відкрито касаційне провадження у справі №200/2183/20-а за касаційною скаргою податкового органу.
Ухвалою суду від 06.03.2023 розгляд справи призначено у попередньому судовому засіданні на 07.03.2023.
Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні з урахуванням положень статті 343 КАС України.
Верховний Суд, на підставі встановлених фактичних обставин справи, з`ясував наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, посадовими особами Головного управління ДПС у Донецькій області проведено документальну планову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства "Курдюмівський завод кислототривких виробів" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного законодавства, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, іншого законодавства за період з 01.04.2018 по 30.09.2019.
За результатами перевірки складений акт № 32/05-99-05-09/00293545 від 13.01.2020 (т. 1 а.с.9-143). Згідно висновкам, перевіркою встановлено заниження позивачем податку на прибуток на суму 935214,00грн., в т.ч. за 2018 рік на суму 318429,00грн., за 9 місяців 2019 року на суму 616785,00грн., а також заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 752341,00грн., в т.ч. в липні 2019 року в сумі 380605,00грн., в серпні 2019 року в сумі 371736,00грн. та завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, у вересні 2019 року в сумі 26306,00грн.
Висновок податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість мотивований тим, що витрати за договором транспортного експедирування №1600/14 від 15.02.2015 з ТОВ "Норс Бізнес Груп" не підтверджується первинними документами, передбаченими Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність".
03.02.2020 відповідачем на підставі висновків акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення:
№00000130509, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на прибуток за основним платежем 935 214,00грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 467607,00грн. Відповідно до розрахунку до цього податкового повідомлення - рішення, розмір штрафної (фінансової) санкції (штрафу) визначено у розмірі 50 %, оскільки за результатами попередньої перевірки складено акт від 22.08.2018 №926/05-99-14-10/00293545, податковим повідомленням-рішенням №0000551410 від 06.09.2018 донараховано податкові зобов`язання з податку на прибуток в сумі 225 368,00грн., податкові зобов`язання сплачено у повному обсязі (т. 9 а.с.139);
№00000150509, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем 752341,00грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 188085, 25грн.
Не погоджуючись з прийнятими податковим органом рішеннями, Товариство звернулось до суду з позовом про їх скасування.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, наявні в матеріалах справи, з огляду на вимоги Закону який регулює зазначені правовідносини, контролюючим органом не обґрунтовано доводи, що господарські зобов`язання не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених сторонами, не підтверджують встановленні відповідачем в ході перевірки порушення, тому податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, податковий орган оскаржив їх у касаційному порядку. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач викладає обставини, встановлені актом перевірки. Як вважає відповідач, наданими позивачем документами не підтверджується реальність господарських операцій з контрагентом, а тому висновки акту перевірки та прийняті на підставі цього акту податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам податкового законодавства. Відповідач зазначає, що у ході проведеної перевірки виявлено відсутність здійснення господарської діяльності позивача з його контрагентом, посилаючись на наявну податкову інформацію та невідповідності первинних документів вимогам закону та/або їх відсутність. У касаційній скарзі відповідач вказує, що при прийнятті рішень судами неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Відповідач посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування норм права до спірних правовідносин, де Суд вказував за яких обставин господарську операцію можна визнавати такою, яка здійснена для отримання необґрунтованої податкової вигоди. На підставі викладеного, відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Позивач правом подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.
Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.
Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 135.4 статті 135 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.
Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно з пунктом 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.