ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 березня 2023 року
м. Київ
справа № 300/2292/19
адміністративне провадження № К/9901/33073/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Олендера І.Я.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №300/2292/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Насвуд-Укр" до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлення-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.03.2020 (головуючий суддя Чуприна О.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2020 (головуючий суддя Обрізко І.М., судді: Іщук Л.П., Онишкевич Т.В.),
УСТАНОВИВ:
ТОВ "Насвуд-Укр" звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлення-рішень від 27.08.2019 №0006831411, №0006851411, №0006841411.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.03.2020, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2020, адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду. Відповідач просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.03.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2020, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову.
Ухвалою Верховного Суду від 17.12.2020 відкрито касаційне провадження у справі №300/2292/19 за касаційною скаргою податкового органу.
Позивач подав відзив на касаційну скаргу податкового органу.
До суду надійшла заява відповідача про заміну сторони у справі її правонаступником.
Ухвалою суду від 06.03.2023 розгляд справи призначено у попередньому судовому засіданні на 07.03.2023.
Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні з урахуванням положень статті 343 КАС України.
Розглянувши заяву відповідача про заміну правонаступником, враховуючи приписи статті 52 КАС України, якою встановлено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив, - суд вбачає підстави заяву відповідача про заміну сторони у справі її правонаступником задовольнити.
Верховний Суд, на підставі встановлених фактичних обставин справи, з`ясував наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, посадовими особами Головного управління ДФС в Івано-Франківській області проведена планова виїзна документальна перевірка ТзОВ "НАСВУД-УКР" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та іншого законодавства за період з 21.04.2016 по 31.03.2019, відповідно до затвердженого переліку питань документальної перевірки.
В ході проведення такої перевірки, серед іншого, встановлено порушення Товариством:
пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, пунктів 5, 7, 21 "Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 (надалі по тексту також - П(С)БО), пунктів 5, 6, 7, 10, 11 П(С)БО 16 "Витрати"), в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 4ʼ 430ʼ896,00 гривень;
пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого: завищено суми бюджетного відшкодування, що підлягає (підлягала) бюджетному відшкодуванню, всього в сумі 572837,00 гривень, завищено суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації) за березень 2019 року в сумі 59357,00 гривень.
Вказані порушення зафіксовані в акті перевірки №664/09-19-14-4/40440308 від 24.07.2019 (а.с.47-91, 138-163, 169 том 1).
Не погоджуючись із встановленими порушеннями, ТзОВ "НАСВУД-УКР" 12.08.2019 подало заперечення на акт перевірки від 24.07.2019, долучивши наказ про облікову політику на підприємстві (а.с.57-68, 69-71 том 5).
На підставі вищевказаного акту перевірки, відповідачем 27.08.2019 прийнято податкові повідомлення-рішення:
№0006831411, яким збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 4ʼ 430ʼ 896,00 гривень та застосовано штрафні санкції в сумі 1ʼ 107ʼ 724,00 гривень (а.с.166 том 1);
№0006851411, яким встановлено завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 572837,00 гривень та застосовано штрафні санкції в сумі 143209,00 гривень (а.с.167 том 1);
№0006841411, яким встановлено завищення сум від`ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 59357,00 гривень, що зараховується до складу податкового кредиту за березень 2019 року (а.с.168 том 1).
За наслідками адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення залишені без змін (а.с.170-175 том 1).
Вважаючи прийняті податкові повідомлення-рішення протиправними, Товариство звернулось до суду з позовом про їх скасування.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, посилався на те, що матеріалами справи підтверджено виконання сторонами правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, контролюючим органом не обґрунтовано доводи, що господарські зобов`язання не були спрямовані на реальне настання правових наслідків. Судами проведено аналіз господарських взаємовідносин позивача з контрагентами та наявних матеріалів справи, зроблено висновок, що відповідачем не проаналізовано відповіді контрагентів, надані на запит першого, а ненадання таких відповідей іншими не доводить безтоварності господарських операцій.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, податковий орган оскаржив їх у касаційному порядку. Як вказує відповідач в обґрунтування вимог касаційної скарги, на підставі наданих до перевірки документів, встановлено, що Товариством неоприбутковано пиломатеріали, які у подальшому використано в господарській діяльності, а саме, списано на собівартість його реалізації. Відповідач вважає, що фактично мало місце використання Товариством у господарській діяльності пиломатеріалу, джерело походження якого не встановлено. Наявність даного факту свідчить про набуття Товариством у власність (безоплатне отримання) пиломатеріалу без наявності будь-яких первинних документів. Також, до перевірки не представлено документів: на відпуск лісоматеріалів від лісокористувача, походження товару, реалізованого ТОВ "Насвуд-Укр", виписаних державними лісогосподарськими підприємствами. Відповідач посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування норм права до спірних правовідносин, де Суд вказував за яких обставин господарську операцію можна визнавати такою, яка здійснена для отримання необґрунтованої податкової вигоди. На думку відповідача, судами неналежно досліджені та оцінені докази, не перевірено можливості контрагентів виконати договірні умови правочинів (приміщення, обладнання, транспорт). Таким чином, обставини справи встановлені неповно, що зумовило прийняття судових рішень, які не відповідають вимогам законності та обґрунтованості. На підставі викладеного, відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Позивачем подано відзив на касаційну скаргу, з якого слідує, що Товариство вважає доводи податкового органу необґрунтованими, вказує, що касаційна скарга не містить обґрунтування неправомірності судових рішень. Як зазначає позивач, долучені до адміністративної справи первинні документи містять необхідну інформацію для підтвердження реальності здійснення господарських операцій з контрагентами. Вказане підтверджує доводи позивача, що у наведених відповідачем у касаційній скарзі постановах Верховного Суду встановлено різні обставини на підставі наявних доказів. З урахуванням зазначеного, позивач просить залишити касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередньої інстанції - без змін.
Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.
Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 135.4 статті 135 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.
Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Із системного аналізу правових норм податкового законодавства, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
У справі, що розглядається, суди встановили, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Насвуд-Укр" (ідентифікаційний код юридичної особи 40440308) 21.04.2016 зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку в територіальному органі Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області як платник податків і зборів. До основного виду економічної діяльності ТзОВ "Насвуд-Укр" за КВЕД 16.21 віднесено "виробництво фанери, дерев`яних плит і панелей, шпону", в тому числі 16.10 "лісопильне та стругальне виробництво" і 46.90 "неспеціалізована оптова торгівля".
Відповідно до позиції контролюючого органу, за результатами перевірки встановлено:
безпідставне включення Товариством витрат в сумі 23ʼ 658ʼ 830,00 гривень за безтоварними господарськими операціями із придбання у 31 контрагента (5 юридичних особі і 26 фізичних осіб-підприємців) лісоматеріалів, які в тому силі не підтверджені ТТН-ліс і специфікаціями-накладними ЛГ-25;
протиправне віднесення Товариством витрат суми амортизації в загальному розмірі 234665,00 гривень, нарахованої на нежитлові приміщення, на які відсутня технічна документація за наслідками реконструкції і ремонту таких виробничих приміщень;
непроведення оприбуткування у березні 2018 року пиломатеріалу (ясен) в кількості 29,43 м3 на суму 336523,50 гривень, який в подальшому використано в господарській діяльності - списано на собівартість реалізованої продукції;
невідображення в бухгалтерському і податковому обліку отримання (безоплатного) товару (лісоматеріалів) на загальну суму 386071,34 гривень, зокрема, 45 м 3 дошки (необрізаного ясена) від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (накладна №5 від 03.01.2018), і 102,7 м 3 лісу (кругляк хвойний) від Приватного підприємства "Енергобудівник".